Please follow and like us:
20
20
0
20
НЕБАЖАНА ПОВЕДІНКА У ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
Питання, яке ми сьогодні хочемо розглянути, хвилює і батьків, і педагогів.
Дорослі часто зіштовхуються з проблемною поведінкою дітей, яка іноді може загнати в глухий кут або викликати хибне реагування. Діти поводяться так за різних причин, які залежать від віку дитини, рівня її розвитку, а також ситуації, у якій знаходиться дитина. Втім, існують не лише негативні поведінкові прояви, а й інші фактори, зокрема порушення психофізичного розвитку, що сприяють поведінці, яка сприймається як «небажана», коли поведінкові прояви непідвладні волі дітей, тому дорослим доводиться здійснювати надзусилля для того, аби навчити їх опановувати себе.
Тож, як реагувати на проблемну поведінку дитини з особливими потребами, і які методи корекції варто використовувати, щоб відбулися певні позитивні зрушення.
Спершу спробуємо з’ясувати, а що, власне, фахівці вважають «небажаною поведінкою». Якщо поведінка небезпечна для самої дитини або оточення, заважає навчанню самої дитини або оточення, створює труднощі для соціалізації («входження в суспільство») дитини або дітей, що оточують її, то така поведінка вважається небажаною, проблемною, потребуючою виправлення.
Якщо ж загрози безпеки, навчанню і соціалізації із-за поведінки дитини відсутні, то така поведінка визнається прийнятною і не потребуючою корекції.
Поведінка базується на:
• мотиві;
• меті;
• причині.
Поведінка, яку дитина демонструє неодноразово, завжди має мету або виконує функцію. У деструктивної поведінки завжди є мотив. Без розуміння мотиву втручання в поведінку може бути неефективним.
Будь-яка поведінка людини функціональна, тобто виконує якусь функцію, переслідує якусь мету. Функцією поведінки може бути отримання бажаного, привертання уваги дорослого або однолітка, уникнення неприємної ситуації або людини. Функціональна оцінка поведінки якраз і дозволяє виявити функції (цілі) небажаної поведінки, та підібрати іншу, альтернативну поведінку, яка дозволятиме досягати тих же цілей, але вже соціально прийнятним способом.
Поведінка має 4 функції:
1. Уникнення вимог
2. Привернення уваги
3. Досягнення бажаного
4. Аутостимуляція (сенсорна стимуляція).
Уникнення тиску і неприємних ситуацій
Часто причина певної поведінки полягає в тому, що людина хоче уникнути ситуації. Наприклад, дитина може проявляти агресію, бо не хоче отримувати навчальні завдання, а інша дитина може завдати собі шкоди, щоб її не змушували йти гратися з іншими дітьми.
Привернення уваги
Дитина може демонструвати ту чи іншу поведінку, щоб отримати реакцію інших людей. Наприклад, поведінка дитини може бути спрямована на те, щоб дорослі подивились на неї, погралися з нею, обійняли її або навіть насварили, бо іноді негативна увага краща, ніж повна її відсутність.
Досягнення бажаного
Мета деяких видів поведінки в тому, щоб дитина могла отримати бажаний предмет або доступ до бажаного заняття. Наприклад, дитина кричить і плаче, поки батьки не куплять їй нову іграшку.
Сенсорна стимуляція
Функція деяких видів поведінки пов’язана не із зовнішніми факторами, а із внутрішніми, і така поведінка приносить фізіологічне задоволення, є «самостимулювальною». Функція такої поведінки – досягнення приємних відчуттів (розгойдування назад-вперед) або ж зменшення неприємних відчуттів (потерти забите коліно). В обох випадках діти не намагаються отримати увагу, як і не намагаються уникнути чогось.
Детальний аналіз декількох епізодів проблемної поведінки, дозволить визначити, які події «запускають» цю поведінку, які наслідки цю поведінку підтримують, яку функцію вона виконує (яких цілей дозволяє дитині досягати).
Аналіз зібраної інформації дозволяє зробити припущення про те, чому виникає проблемна поведінка, яку функцію вона виконує.
Після того, як причини проблемної поведінки виявлені, з’явиться можливість вжити заходи до того, щоб цю поведінку скорегувати. Зробити це можна одним з трьох способів (чи усіма трьома відразу).
1. Зробити так, щоб необхідність в проблемній поведінці відпала.
2. Допомогти дитині замінити проблемну поведінку на іншу — прийнятну, що дозволяє досягати тієї ж мети, що і проблемна.
3. Зробити проблемну поведінку неефективною, тобто не дозволяти дитині отримувати бажане за допомогою проблемної поведінки.
Необхідність в проблемній поведінці відпаде, якщо вдасться усунути або змінити події, передуючі цій поведінці.
Наприклад, якщо дитина демонструє небажану поведінку, коли не висипається, треба почати укладати її спати раніше. Якщо дитину відволікають від зайняття сторонні предмети, що лежать на столі, їх треба прибрати. Якщо завдання, яке видається дитині, занадто важке для неї, можна розбити це завдання на простіші частини або, на перших порах, давати підказки. Якщо дитина не уміє отримувати бажане прийнятним способом, тобто не порушуючи дисципліни, треба навчити її іншій поведінці, яка дозволить отримати те, що вона хоче, прийнятним способом. Наприклад, якщо дитина вигукує з місця, можна не звертати уваги, коли вона це робить, і заохочувати, коли вона піднімає руку. Якщо маленька дитина віднімає іграшки у однолітків, можна не дозволяти їй це робити, але заохочувати, якщо вона попросить.
Нарешті, ігнорування проблемної поведінки (якщо вона, звичайно, не небезпечна і не шкодить самій дитині і оточуючим), заохочення прийнятної поведінки зробить проблемну поведінку неефективною і дозволить поступово звести її нанівець.
Таким чином, функціональна оцінка поведінки дозволяє виявити причини проблемної поведінки дитини і навчити його діяти схвалюваним, соціально прийнятним способом.
Please follow and like us:
2020020