Особливості психологічних умов розвитку уваги дітей дошкільного віку.
Сучасні темпи суспільного розвитку формують специфіку педагогічної діяльності ЗДО та навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах. Велике значення завжди надавалося розвитку уваги дітей, оскільки увага відіграє важливу роль у пізнанні навколишнього середовища.
Увага – це найважливіша якість, яка характеризує процес відбору необхідної інформації та відкидання зайвої. Під увагою розуміється спрямованість і зосередженість розумової діяльності на конкретному об’єкті. Справа в тому, що мозок людини щомиті отримує тисячі сигналів із зовнішнього світу. Якби не увага (своєрідний фільтр), наш мозок не зміг би уникнути перевантаження . Культура розвитку уваги полягає в засвоєнні дитиною за допомогою дорослого набору штучних подразників-знаків, за допомогою яких вона в подальшому керує власною поведінкою і увагою.
У дошкільному віці збільшується увага, тобто кількість предметів, які чітко сприймаються за відносно короткий час. Стійкість уваги змінюється в міру здатності підтримувати фокус на об’єкті. Одним із показників стійкості є тривалість концентрації. Розподіл уваги означає, що дитина може спрямовувати та зосереджувати свою увагу на кількох різних темах одночасно.
Перемикання уваги означає, що дитина здатна переключати напрямок і фокус уваги з одного об’єкта на інший, з одного виду діяльності на інший. Розвиток якостей і видів уваги дошкільнят значною мірою залежить від значущості, емоційності та інтересу для них матеріалу, а також від виду діяльності, яку виконує дитина.
Увага дошкільника відображає його інтереси до навколишніх предметів і дій, що виконуються з ними. Дітям важко зосередитися на одноманітній і непривабливій для них діяльності, тоді як гра чи вирішення емоційно насиченого завдання дозволяє їм залишатися залученими в діяльність достатньо довго, щоб бути уважними.
Основними психолого-педагогічними передумовами розвитку уваги дошкільника є забезпечення дорослими відповідного віку та повноцінного спілкування дорослого з дитиною, надання дошкільнику ініціативи та самостійності у виконанні різних видів діяльності.
Своєчасна діагностика різних аспектів уваги дає змогу провести успішну корекцію цих показників, поліпшити якість уваги. Для комплексного дослідження якості уваги необхідно дослідити обсяг уваги, концентрацію, витривалість. Можна використати такі методики: «Визначення обсягу уваги», «Визначення продуктивності та стійкості уваги» та інші.
Тому розвиток уваги – один із найважливіших аспектів навчально-виховного процесу в ЗДО. Найбільший вплив на розвиток уваги дитини дошкільного віку має її пізнавальна та ігрова діяльність. Впливи дорослих, спрямовані на розвиток уваги, необхідно подавати в ігровій та емоційно насиченій формі.
ЯК СТВОРИТИ АТМОСФЕРУ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ В ДИТЯЧОМУ КОЛЕКТИВІ, У ЯКОМУ Є ДІТИ З ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ.
Інклюзія дитини з порушенням зору у звичайний заклад дошкільної освіти потребує обов’язкового психологічного супроводу. Заняття із практичним психологом необхідні і дитині з порушенням зору, й іншим дітям та педагогам. Незважаючи на різноманітність характерів дітей і неповторність кожної особистості, є певні особливості в поведінці незрячої дитини або дитини з порушенням зору в колективі однолітків без порушень, що впливають на стосунки в ньому.
Діти з порушеннями зору відчувають підвищену потребу в захищеності та надійності. Особливо на початку перебування в новому колективі дитина з порушенням зору розгублена: новий режим, нові обставини, нові люди, нові вимоги. На початку навчання дитина може бути неуважною та роздратованою. Конструктивні заняття з такою дитиною практично неможливі, бо дитина постійно думає про зміни, що відбулись у її житті, і втрачає відчуття захищеності, яке їй вкрай необхідне. Це відчуття вона відновить лише тоді, коли протягом довгого періоду одні й ті самі події будуть повторюватися в один і той самий час, коли від дитини будуть вимагати однієї і тієї ж діяльності, допоки вона не звикне до цього. Наприклад, вивчення сходів у дитсадку чи розташування туалету в групі може тривати тижнями і стати великою проблемою для дитини з порушенням зору.
Педагоги тривожаться про емоційний стан дітей з ООП, а саме, чи не почуватимуться вони безпорадними через невміле спілкування однолітків з ними. Так, діти можуть бути жорстокими через те, що в них недостатньо досвіду доброзичливого спілкування одне з одним. Але, перебуваючи разом у групі, навчаючись разом щодня, вони його набудуть. Для цього потрібно створити в дитячому колективі атмосферу довіри, взаєморозуміння, щирості.
У виховній роботі скористайтеся такими рекомендаціями.
Познайомте дитину з порушенням зору, яка тільки прийшла у групу, з усіма дітьми так, як зробили б це з будь-якою іншою дитиною. Як правило, в інших дітей можуть виникнути до новачка запитання, заохочуйте їх. Допоможіть дитині з порушенням зору відповісти на них.
Постарайтеся включити дитину з порушенням зору в усі види діяльності дитячого колективу: ігри, заняття з фізичного виховання, святкові заходи та суспільні справи групи тощо.
Час від часу всі діти, особливо старші дошкільники, люблять опинятися в центрі уваги, успішно виконуючи доручену їм справу. Це дуже важливо, оскільки сприяє тому, що в них формується почуття гідності. Допоможіть дитині з порушенням зору взяти на себе провідну роль у якій-небудь грі та гідно її виконати. Памʼятайте, що на дитину з порушенням зору правила поширюються так само, як і на дітей, у яких порушень немає.
Труднощі у спілкуванні з дитиною, яка має порушення зору, часто виникають через те, що вона не побачила вашої міміки, жесту, зверненого до неї. Тому супроводжуйте свої дії словами. На початку спілкування обов’язково назвіть своє імʼя: це необхідно робити доти, доки дитина не навчиться ідентифікувати ваш голос. У дитини, що має важкі порушення зору, можуть бути нав’язливі звички. Найчастіше це стереотипні рухи: розгойдування, натискання на очні яблука, зайві мімічні рухи тощо. Порадьтеся з тифлопедагогом, як вам ставитися до подібної поведінки дитини. Не можна робити висновки про розумові здібності дитини, орієнтуючись лише на її порушення зору.
Дитині з порушенням зору потрібно значно більше часу не лише, щоб вивчити звичайні речі, опанувати освітню інформацію, а й для контактів у грі та інших видів дитячої діяльності. Наприклад, щоб обстежити стіл, дитині з порушенням зору потрібно значно більше часу, ніж дітям без порушень, і це може роздратувати їх.
Дитині з порушенням зору потрібні додаткові перерви для відпочинку та орієнтування в нових обставинах. Дитина може перервати розмову, встати під час заняття і спробувати усамітнитися. Така поведінка може здаватись іншим дітям дивною. Особливо помітними можуть бути сформовані в незрячої дитини бліндесмени (зайві рухи). Дитина з порушенням зору може використовувати їх як паузу, щоб переробити отриману інформацію, чи як захист від надмірних вражень і подразників. Дорослі та однолітки можуть трактувати таку поведінку як небажання спілкуватися з іншими дітьми. Дитина з порушенням зору, яка не бачить або майже не бачить свого співрозмовника, обов’язково буде шукати тактильного контакту з ним, особливо в перший час перебування в дитсадку. Бажання відчути себе захищеним і впевненим означає для дитини бути ближчою до дорослого, до вихователя. Крім того, так само, як ми шукаємо контакт із допомогою зору, дитина з важкими порушеннями зору може шукати тілесний контакт з іншою дитиною чи дорослим. Наприклад, вона може часто брати за руку іншу дитину, торкатись обличчя співрозмовника, міцно тримати його за руку. В інших дітей у групі можуть виникнути свого роду ревнощі, коли вони бачать, що одній дитині приділяється більше уваги, ніж іншим. Педагог повинен контролювати розвиток стосунків дитини з порушенням зору з однолітками, її участь в іграх, поведінку на прогулянці. Дитина з порушенням зору не має можливості навчатися наслідуючи. Без умілого педагогічного керівництва така дитина може швидко втратити інтерес до подій у групі.
Окреслимо типові помилкові позиції вихователів і батьків, яких не можна допускати під час інклюзії в закладі дошкільної освіти. Одна з таких — педагоги та батьки часто переоцінюють можливості зору дитини з важкими порушеннями зору, не беруть до уваги те, що вона фактично не бачить; не виконують рекомендацій лікаря-офтальмолога або тифлопедагога, що необхідно навчати дитину з використанням дотику. При цьому і вихователі, і батьки посилаються на те, що «вона ж бачить». Додаткове перевантаження зорової системи дитини з порушенням зору може призвести до різкого його погіршення. Раціональний вихід із цієї ситуації — розвиток дотику дитини, який дасть інформацію про навколишній світ, часто недоступний її ослабленому зору. Отже, дитині з важкими порушеннями зору необхідно розвивати дотикові відчуття, давати в руки для обстеження всі предмети, а дії здійснювати під керівництвом спеціаліста або відповідно до його рекомендацій. Інша помилкова позиція педагогів і батьків стосується спільного навчання дітей з порушеннями зору і дітей, у яких немає порушень. Вона полягає в тому, що дорослі часто недооцінюють можливості залишкового зору, а отже, не стимулюють дитину його використовувати. І тому в неї не розвивається здатність користуватися залишковим зором для пізнання навколишнього світу, орієнтування в просторі, самообслуговування, малювання, гри та інших видів діяльності. Отже, діти з порушеннями зору, як і інші діти дошкільного віку, розвиваються, накопичують життєвий досвід та відповідно до своїх можливостей адаптуються до життя.
Від батьків і педагогів залежить, наскільки вони розвинуть свої можливості, наскільки активно і творчо зможуть брати участь у суспільному житті.
ВПЛИВ МУЛЬТФІЛЬМІВ НА РОЗВИТОК І ПОВЕДІНКУ ДІТЕЙ
Відомо, що мультиплікація привертає велику увагу дітей і має сильний психологічний вплив на їх розвиток. Адже у дошкільному віці відбуваються важливі етапи у формуванні особистості. Відомим є факт, що психіку людини формують ті образи і символи, які були з нею в дитинстві. Отже, образи головних героїв улюблених мультфільмів відіграють важливу роль у процесі становлення особистості, у зв’язку з чим кожен мультиплікаційний образ є вірогідним прикладом для наслідування чи навпаки, – викликатиме відразу, що й буде формувати ставлення дитини до проблем і ситуацій у дорослому житті. Тому мультфільми можна віднести до одного із важливих інструментів впливу на поведінку та психіку малюків. У зв’язку з цим, з’ясування особливостей впливу мультфільмів на розвиток дітей є досить актуальним. Правильно підібрані мультфільми впливають на розвиток:
1. Мови. Якщо мультфільм має гарне озвучування, грамотну вимову персонажів, то дитина переглядаючи їх може поповнити свій словниковий запас.
2. Мислення і пам’ять. Вчиться аналізувати зміст того, що дитина дивиться, запам’ятовувати персонажі, події.
3. Виховують. Герої мультфільмів показують різні варіанти, як правильно себе поводити в тій чи іншій ситуації, приклади дозволеної і забороненої поведінки, уявлення про зло і добро, вчать долати страхи і важкі ситуації, сприяють формуванню взаємодопомоги і взаємопереживань до оточуючих.
4. Удосконалюють творчі здібності та розвивають уяву. Можуть стати джерелом художньої творчості . Але попри позитивні фактори є велика кількість випадків, коли перегляд мультфільму не те, що не сприяє появі чогось позитивного в розвитку дитини, а й навіть приносить шкоду для її психічного здоров’я. Тому батькам слід дуже прискіпливо обирати мультфільми для перегляду і по можливості пояснюючи питання, які можуть виникнути у дитини, коли вона буде їх дивитися.
Нижче наведемо приклади небажаних для перегляду дитини мультфільмів, що мають: 1. Дуже яскраві кольори і різкі зміни подій, яскраві спалахи. Бо такі елементи в мультфільмі можуть призводити до тривоги, не можливості заснути, нічним кошмарам, погіршення зору.
2. Гучні звуки, напружену музику, що може пригнічувати психіку дитини і викликати головний біль та відчуття тривоги.
3. Сцени де персонаж свідомо наражає своє життя на небезпеку. Адже дитина може копіювати те, що бачить на екрані і що може завдати шкоду її здоров’ю.
4. Перегляд мультфільмів це пасивне проведення часу. Діти звикають до пасивних видів діяльності, що може негативно відобразитися на їх фізичному розвитку.
Отже, проаналізувавши всі ці чинники можна говорити, що мультфільми є вагомим засобом впливу на дитину. Але, який вплив матиме переглянутий мультфільм залежить від того, як віднеслися батьки до вибору того, що буде дивитися їхня дитина. Переконані, дорослі мають серйозно ставитися до вибору мультфільму і контролювати час, який буде відведено для перегляду мультиплікаційного фільму. Щоб його перегляд мав тільки позитивний вплив на дитину.
ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ЧЛЕНІВ РОДИНИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
Родина є першим соціалізуючим осередком для дитини. У сім’ї дитина вивчає моделі поведінки батьків, закладаються морально-етичні цінності та установки. Тому у теорії та практиці педагогічної та психологічної науки за останні роки збільшилося вивчення саме сім’ї та її впливу на дітей з особливими потребами.
Чому діти такі різні? Причин тут багато: й уроджені особливості нервової системи дитини, і стан здоров’я, і характер взаємин з батьками та іншими членами сім’ї, а пізніше — вихователями, вчителями, однолітками.
Дорослі обов’язково мають ураховувати психологічні особливості дітей. А чим зумовлені ці особливості? Насамперед співвідношенням основних нервових процесів кори головного мозку: збудження і гальмування. Діти народжуються з різними особливостями функціонування мозку. Ці анатомо-фізіологічні особливості є основою для формування особливостей психологічних, і відбувається це тому, що один і той самий вплив може мати різний психологічний ефект. Адже кожний член сім’ї, у тому числі й кожна дитина, живе й розвивається в специфічних, характерних саме для неї умовах. Це тільки так здається, що обидва брати чи всі сестри живуть в однакових умовах. Адже сам факт, що хтось з них старший, а хтось — молодший, створює відмінності. Старший вважає себе покровителем молодшого, у чомусь вищим за нього, звикає, що той дивиться на нього знизу вверх, часто шукає в нього захисту, а іноді й навпаки — бунтує проти деспотизму старшого брата, шукає захисту в батьків. Уже ця обставина створює далеко не однакові умови життя. Вони можуть сприяти формуванню таких якостей, як зарозумілість або турботливість, відповідальність або зумовлювати байдужість, заздрісність, покірливість тощо.
А що ще може вплинути на поведінку дитини, її взаємини з іншими? Атмосфера в сім’ї, навіть зміна її матеріального становища, друзі, з якими почали дружити діти, та багато інших життєвих обставин дають поштовх до зародження різних якостей та особливостей людини.
Коли починають формуватися стійкі риси характеру? Вчені вважають, що досить рано, в дитячі роки. Формування відбувається непомітно, під впливом і наших з вами, любі батьки, вчинків, реакцій на прохання, бажання, примхи дитини. Ми твердимо подекуди, що такою, як зараз дитина була завжди, що риси характеру дано їй «від природи». А це зовсім не так. Такою вона стала з нашою допомогою.
Якщо дитина звикла до надмірно турботливого ставлення до себе в сім’ї, вона зажадає такого самого ставлення до себе і в колі однолітків. Якщо діти, граючись з примхливою дитиною, завжди поступаються їй, якщо ні батьки, ні вихователь не помітять вчасно егоїстичних проявів у неї, належно не відреагують на це, формування себелюбства, черствості, байдужості невідворотне.
Усі діти різні, неповторні. І в кожного є якісь позитивні якості, спираючись на які батьки можуть формувати людину цікаву, комунікабельну, яка вміє вписатися в будь-який колектив — і родинний, і дитячий.
Пам’ятайте, лагідність, любов та увага батьків створюють у дитини хороший, радісний настрій, а це, в свою чергу, формує взаємне добре ставлення до інших людей, упевненість у своїх силах.
Дякуємо організаторам та спікерам за можливість отримати безцінний досвід та актуальну, корисну інформацію.
