9 грудня 2024 року за участі фахівців ІРЦ № 6 відбулися засідання команд психолого-педагогічного супроводу в Ліцеї № 80 з метою затвердження індивідуальних програм розвитку учнів з особливими освітніми потребами. Адже до інклюзивного навчання учні приєднуються протягом всього навчального року. Обговорили особливості навчальної діяльності, цілі та очікувані результати роботи з дітьми. Педагогічний колектив разом з батьками окреслив шляхи та дієві методи підтримки учнів з в освітньому процесі. Дякуємо колегам за співпрацю та відповідальне ставлення до організації інклюзивного навчання.
ВЗАЄМОДІЯ З ПИТАНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ МІЖ ПЕДАГОГІЧНИМИ ПРАЦІВНИКАМИ ІРЦ ТА ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ: ВПРОВАДЖЕННЯ РЕКОМЕНДАЦІЙ ІРЦ В РОБОТІ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
Важливість та корисність інклюзивної освіти полягає у створенні умов, за яких забезпечується можливість для дітей з особливими освітніми потребами навчатися разом з іншими дітьми, незважаючи на їхні відмінності та труднощі. Такі умови дозволяють забезпечити дотримання прав кожної людини, створити рівний доступ до отримання знань та можливостей бути реалізованими в соціальному середовищі. Закладам освіти, у свою чергу, надається можливість формувати комфортне освітнє середовище для здобувачів освіти з особливими освітніми потребами, формувати різні програми навчання, відповідним чином адаптувати та коригувати стратегії викладання, використовуючи власні та залучені ресурси для забезпечення якісної освіти.
Важливий чинник успішності інклюзивного навчання – розуміння педагогами глибинних потреб дітей з ООП. Розуміючи такі потреби та особливості кожної дитини, орієнтуючись на сильні якості та здібності, педагоги можуть забезпечити такі умови організації освітнього процесу, за яких дитина почуватиметься комфортно, а її навчання буде більш продуктивним завдяки поліпшенню когнітивного, фізичного, соціального та емоційного стану, сприятиме кращому спілкуванню з однолітками, більш функціональному оволодінню вміннями та навичками.
Для всіх учасників освітнього процесу в умовах інклюзії важливим та корисним є формування толерантного та природного сприйняття людей з різними особливостями, налагодження дружніх стосунків, соціального
співробітництва. Для педагогів – це можливість краще розуміти індивідуальні особливості осіб з ООП, оволодівати різноманітними педагогічними методиками для ефективної роботи з урахуванням індивідуальних проявів та потреб кожного вихованця, учня.
Коли особа з ООП приходить у заклад освіти, найпершим орієнтиром у роботі з дитиною для педагогічних працівників є висновок інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи. У Висновку зазначені відомості про особливості розвитку дитини, її слабкі та сильні сторони, особливі освітні потреби; фахівцями (консультантами) ІРЦ надаються ґрунтовні рекомендації з організації та проведення психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дитині, можуть пропонуватися конкретні методи та прийоми роботи та взаємодії з нею. Також надаються рекомендації стосовно особливостей організації освітнього середовища, характеру та шляхів створення індивідуальної програми розвитку, про те, яких адаптацій дитина потребує, а також стосовно модифікації змісту освітньої програми. Для здобувачів освіти з ООП важливо забезпечити комфортне, насамперед психологічно, середовище для навчання. Цьому сприяють адаптації та модифікації навчального простору, матеріалів та, особливо, індивідуалізація
підходів на основі визначених потреб конкретної дитини.
Інформація щодо стану певних сфер розвитку особи з ООП міститься у Розділі 5 Висновка про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи. У цьому розділі надається опис побаченого та виявленого фахівцями (консультантами) ІРЦ під час обстеження особи з ООП, оцінюються
та зазначаються її потреби, надаються відповідні рекомендації за такими напрямами:
• оцінка фізичного розвитку дитини (визначення рівня загального фізичного розвитку дитини, відповідності його віковим нормам, розвитку дрібної моторики, способу пересування тощо);
• оцінка мовленнєвого розвитку дитини (визначення рівня мовленнєвого розвитку та використання вербальної/невербальної мови, наявності мовленнєвого порушення та його структури);
• оцінка когнітивної сфери дитини (визначення рівня сформованості таких пізнавальних процесів, як сприйняття, пам’ять, мислення, уява, увага);
• оцінка емоційно-вольової сфери дитини (виявлення здатності дитини до вольового зусилля, особливостей поведінки та її причин).
Комплексна психолого-педагогічна оцінка розвитку особи з ООП за цими напрямами розвитку, зокрема і навчальної діяльності (оцінка освітньої діяльності дитини – визначення рівня сформованості знань, умінь, навичок відповідно до навчальної програми або основних критеріїв формування вмінь та навичок дітей) проводиться фахівцями (консультантами) ІРЦ: практичним психологом, вчителем-дефектологом (логопедом, корекційним педагогом, сурдопедагогом, тифлопедагогом), вчителем-реабілітологом.
Фахівці (консультанти) ІРЦ здійснюють системний кваліфікований супровід осіб у разі встановлення у них особливих освітніх потреб. Вони надають рекомендації закладам освіти щодо розроблення індивідуальної програми розвитку особи з ООП, беруть участь у діяльності команди психолого-педагогічного супроводу дитини, перегляді та моніторингу виконання індивідуальної програми розвитку особи з ООП, консультують батьків, інших законних представників дитини з ООП щодо особливостей її розвитку, знаходяться у постійному діалозі з педагогічними працівниками закладів освіти, надають роз’яснення батькам (законним представникам) особи з ООП та педагогічним працівникам закладу освіти, зокрема й у разі виникнення питань, що стосуються відомостей та рекомендацій, зазначених у Висновку. Фахівці (консультанти) залучаються до розв’язання спірних питань, які можуть виникати під час інклюзивного навчання особи з ООП.
Крім того, людям, в яких кожен день життя – це постійна напружена боротьба зі своїми хворобами та болем, доводиться жити у світі постійного стресу і страхів, спричинених війною. Надломлене здоров’я, постійні бар’єри у виконанні рутинних дій, непристосоване до потреб середовище та нетолерантне ставлення з боку суспільства – це перелік тих викликів, з якими щодня борються особи з інвалідністю. Кожна така людина веде особисту війну за своє виживання, в той час як повномасштабне вторгнення несе загрозу всьому живому довкола.
Нині прогресивне людство в усьому світі засвідчує, що громадяни з обмеженими можливостями, як діти, так і дорослі, потребують особливої уваги. Для них мають бути створені такі умови, які дають змогу відчувати себе рівними серед рівних. Адже саме ставлення до осіб з інвалідністю визначає ступінь цивілізованості суспільства. Захищаючи гідність таких особливих людей, ми захищаємо своє людське обличчя.
До Міжнародного дня людей з інвалідністю фахівці ІРЦ №6 підготували важливу інформацію для батьків щодо встановлення інвалідності дітям віком до 18 років. Батьки, які виховують дитину з особливостями психофізичного розвитку, стикаються з перешкодами на кожному кроці. Складність із прийняттям ситуації, брак інфраструктури, недостатня інформованість про послуги – усе це ускладнює їхнє становище. Спробуємо розібратися в цьому питанні.
Хто вважається особою з інвалідністю?
Дитиною з інвалідністю є дитина віком до 18 років зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій встановлено інвалідність.
До осіб з інвалідністю належать особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які під час взаємодії з різними бар’єрами можуть заважати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими (Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю).
Інвалідність встановлюється дітям до 18 років у разі наявності стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що призводять до:
• обмеження життєдіяльності дитини;
• неможливості відновлення соціальної адаптації;
• неефективності реабілітаційних заходів;
• несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально- економічних обставин за місцем проживання дитини з інвалідністю.
Дітям встановлюється категорія:
• або «дитина з інвалідністю» – встановлюється на підставі помірної та середньої міри втрати здоров’я, залежності від стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду і здатності до самообслуговування (1 та 2 ступені вираження стійких порушень функцій організму)
• або «дитина з інвалідністю» підгрупи А – встановлюється на підставі виключно високої міри втрати здоров’я та надзвичайної (повної) залежності від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і фактичної нездатності до самообслуговування (3 та 4 ступені вираження стійких порушень функцій організму)
Принагідно ступені вираження стійких порушень функцій організму:
• I ступінь – незначні порушення
• II ступінь – помірні порушення
• III ступінь – виражені порушення
• IV ступінь – значно виражені порушення
Основні види порушень функцій організму дитини, зумовлені захворюваннями, травмами (їх наслідками) та / або вродженими вадами:
• порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, інтелекту, емоцій, волі, свідомості, поведінки, психомоторних функцій)
• порушення мови і мовних функцій (усної та письмової, вербальної і невербальної мови, порушення голосоутворення та інше)
• порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, тактильної, больової, температурної та інших видів чутливості)
• порушення статодинамічної функції (рухових функцій голови, тулуба, кінцівок, статики, координації рухів)
• порушення функцій кровообігу, дихання, травлення, виділення, кровотворення, обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції, імунітету
• порушення, зумовлені фізичним каліцтвом (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, що призводить до зовнішньої потворності, аномальні отвори шлунково-кишкового, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тіла)
Ступінь обмеження основних категорій життєдіяльності дитини визначається за результатами оцінки їх відхилення від норми, що відповідає певному періоду (віку) біологічного розвитку дитини. Зокрема йдеться про здатність до самообслуговування, самостійного пересування, орієнтації, спілкування, контролювання своєї поведінки та навчання.
Лікарсько-консультативні комісії (ЛКК)
Вирішення питання встановлення інвалідності дітям належить до виключної компетенції лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів (ЛКК).
До складу ЛКК входять голова, лікарі за спеціальностями, спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або практичний психолог.
Алгоритм очного встановлення інвалідності дітям:
1. Звернення до сімейного лікаря, профільного лікаря або закладу охорони здоров’я, де лікувалася та спостерігається дитина і проходження повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу, здійснення лікувальних та реабілітаційних заходів й отримання їх результатів.
Важливо! Із березня 2022 року отримання медичної допомоги для внутрішньо переміщених осіб, зокрема і з інвалідністю, можливе незалежно від місця перебування та без заключення нової декларації із сімейним лікарем.
2. Отримання одного з таких документів:
• консультативного висновку спеціаліста (форма 028/о)
• виписки з медичної картки стаціонарного хворого (форма 027/о)
3. Отримання направлення лікаря, який надає первинну медичну допомогу, закладу охорони здоров’я, в якому спостерігається дитина, на проходження медико-соціальної експертизи.
4. Підготовка та подання лікарем, який надає дитині первинну медичну допомогу, на розгляд ЛКК документів для встановлення дитині інвалідності, а саме:
• історії розвитку дитини
• виписки з медичної карти стаціонарного хворого або консультаційного висновку спеціаліста з обґрунтуванням медичних показань для визнання дитини особою з інвалідністю із зазначенням згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем здоров’я 10-го перегляду діагнозу та коду
• плану медичної реабілітації
• документу, що засвідчує особу батьків дитини або її законних представників
5. Проходження дитиною огляду, який проводиться протягом семи робочих днів із дня надходження документів, поданих лікарем, який надає дитині первинну медичну допомогу.
Важливо! Лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, повинен бути присутнім під час проведення засідання ЛКК для інформування про стан дитини. Крім того, у засіданні ЛКК можуть брати участь представники органів соціального захисту населення, психолого-медико-педагогічних консультацій тощо.
6. Прийняття рішення про встановлення чи відмову в установленні дитині інвалідності. Водночас датою встановлення інвалідності вважається день надходження до ЛКК документів.
7. Складення ЛКК:
• медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років
• індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці
Важливо! ЛКК за місцем проживання дитини з інвалідністю мають право розглядати (переглядати) оглядові справи дітей, яким вже встановлено категорію «дитина з інвалідністю», з метою встановлення таким дітям категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А». У разі позитивного вирішення питання оформляється новий медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Після досягнення 18-річного віку ЛКК спрямовує дитину з інвалідністю до МСЕК відповідного профілю для проходження відповідної експертизи.
Встановлення інвалідності дитині за місцем проживання / перебування та заочно
У разі коли дитина не може бути присутньою на засіданні ЛКК за станом здоров’я, огляд її проводиться з виїздом на місце її проживання (перебування), зокрема й у спеціальних установах і закладах соціального захисту дітей, місцях позбавлення волі або в стаціонарі, в якому вона проходить лікування.
В окремих випадках, зокрема коли дитина проживає у віддаленій, важкодоступній місцевості, члени ЛКК можуть прийняти рішення щодо встановлення інвалідності дитині на підставі поданих документів за згодою батьків дитини або її законних представників.
У разі тимчасового перебування дитини за кордоном ЛКК може за заявою її батьків або законних представників прийняти рішення про встановлення інвалідності за результатами медичного обстеження в державі тимчасового перебування дитини на підставі поданих документів.
Повторний огляд
Дата повторного огляду зазначається у медичному висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Повторний огляд дітей з інвалідністю раніше встановленого строку може бути проведений за заявою як батьків або законних представників дитини з інвалідністю, так і лікаря, який надає дитині первинну медичну допомогу, в разі зміни стану здоров’я.
Оскарження рішень ЛКК
У разі незгоди з рішенням ЛКК дитина старша 15 років та / або її батьки чи законні представники мають право протягом місяця після надходження висновку комісії звернутися до центральної ЛКК Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, центральних обласних, центральних міських у мм. Києві та Севастополі або до ЛКК, в якій дитині проводилася медико-соціальна експертиза, чи до Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, відповідного структурного підрозділу з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Відповідна ЛКК протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд дитини і приймає відповідне рішення.
Рішення центральної ЛКК може бути оскаржене до центральної комісії МОЗ.
Також рішення ЛКК може бути оскаржене в суді.
Крім того, якщо на переконання людини її права обмежуються або порушуються ЛКК, можна звернутися на гарячу лінію Міністерства охорони здоров’я України за телефоном: 0 800 60 20 19.
Законодавство України, що стосується встановлення інвалідності дітям віком до 18 років
Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»
Постанова Кабінету міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 «Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям»
Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 2022 р. № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану»
Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 8 жовтня 2007 р. № 623 «Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та Порядку їх складання»
Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 4 грудня 2001 р. № 482 «Про затвердження порядку видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років»
Повторне встановлення інвалідності
На період дії воєнного стану суттєво спрощено процедуру продовження інвалідності.
Якщо вам призначено повторний огляд, який припадає на період дії воєнного стану в Україні, такий огляд переносять на строк після завершення воєнного стану. Однак такий повторний огляд має пройти не пізніше шести місяців після завершення воєнного стану. Перенесення огляду можливе за таких умов:
• лікарсько-консультативна комісія не може направити осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) на медико-соціальну експертизу;
• лікар не може направити дітей з інвалідністю до лікарсько-консультативної комісії.
Важливо знати, що лікар, який оформлює направлення на медико-соціальну експертизу, не може вимагати від пацієнта-переселенця (внутрішньо переміщеної особи) укладання декларації. Також лікарі не мають права вимагати у пацієнтів прибути безпосередньо на повторний огляд під час дії воєнного стану.
Інвалідність продовжується до останнього числа шостого місяця після завершення воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд. На таких же умовах продовжується індивідуальна програма реабілітації особи (дитини) з інвалідністю.
Порядок оскарження рішення медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) щодо встановлення чи відмову в установленні особі інвалідності
Підставою для оскарження рішення МСЕК є незгода особи з рішенням районної, міжрайонної, міської МСЕК:
– про встановлення групи інвалідності;
– про відмову в установленні інвалідності.
Строк оскарження – один місяць після одержання висновку МСЕК.
Для оскарження рішення МСЕК потрібно звернутися з письмовою заявою та доданою до неї копією оскаржуваного рішення:
– або до МСЕК, яка це рішення прийняла;
– або до обласної чи центральної міської МСЕК;
– або до управління охорони здоров’я області (управління надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд відповідної МСЕК).
Протягом місяця з дня подання зазначених документів проводиться повторний огляд і приймається відповідне рішення.
Якщо відмовлено повторно, можна звернутися до Центральної МСЕК Міністерства охорони здоров’я України (МОЗ).
Рішення обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене безпосередньо до МОЗ.
Міністерство за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній МСЕК МОЗ або Київській міській, або обласній МСЕК іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
В особливо складних випадках Центральна МСЕК МОЗ, обласна, центральна міська МСЕК та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для МСЕК мають рекомендаційний характер.
Рішення комісій усіх рівнів можна також оскаржити в суді в установленому законодавством порядку.
Джерело: https://dopomoha-info.org.ua/…/vstanovlennya-statusu…/
Перебування в групі з ровесниками дає дитині з ООП можливість розвивати відповідно до її віку комунікативні та соціальні навички. Щодо інтелектуального розвитку – заняття із залученням дітей з особливими освітніми потребами сприяють концентрації уваги дітей, посиленню їхньої мотивації до навчання. Досвід успішного перебування в інклюзивній групі є підґрунтям для подальшого освітнього залучення.
Все більше закладів освіти створюють умови для інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами, виникає багато питань щодо адаптації та модифікації навчальних програм до потреб та можливостей дітей з особливими освітніми потребами, дотримання юридичних норм, організації інклюзивного освітнього середовища, надання корекційно-розвиткових послуг. Інформаційно-просвітницька діяльність та методична підтримка інклюзивного навчання шляхом проведення тренінгів для педагогічних працівників закладів освіти є одним з основних завдань для фахівців ІРЦ та постійною складовою їхньої роботи. Одним з таких заходів став тренінг для педагогів ЗДО № 141 «Організація інклюзивного навчання в закладах дошкільної освіти. Практичні кейси», який відбувся 27 листопада 2024 року. Підвищуємо професійний рівень педагогів, вчимо аналізувати висновки ІРЦ, складати індивідуальні програми розвитку з врахуванням психофізичних особливостей кожної дитини з ООП. Плідна співпраця стане підґрунтям для якісного навчання й виховання, надання корекційно-розвиткових послуг, забезпечення ефективного розвиваючого середовища для дітей з особливими освітніми потребами.
АСИСТЕНТ ДИТИНИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ КЛАСІ: ОБОВ’ЯЗКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ
Діти з особливими освітніми потребами можуть мати різноманітні індивідуальні особливості розвитку. Оскільки без допомоги певна категорія дітей не зможе відвідувати інклюзивний клас, наявність асистента дитини стає однією з основних складових забезпечення права на освіту дитини з особливими освітніми потребами. Саме асистент дитини сприяє соціалізації та адаптації, здійснює корекцію небажаної поведінки, допомагає в пересуванні та забезпечує соціально-побутові потреби. Крім того, якщо учень не здатний обслуговувати себе самостійно, за відвідування туалету, харчування, або перевдягання має відповідати саме асистент дитини, адже подібні обов’язки не входять у коло відповідальності педагогів.
На відміну від асистента вчителя, асистент дитини здійснює індивідуальну підтримку дитини зі складними чи комплексними порушеннями розвитку.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про повну загальну середню освіту» в освітньому процесі соціальні потреби учнів з особливими освітніми потребами забезпечуються асистентом учня — соціальним робітником, одним із батьків учня або уповноваженою ними особою. Звертаємо увагу, що асистентом учня (дитини), може бути соціальний робітник, який надає базову соціальну послугу супроводу під час інклюзивного навчання, що регламентовано Законом України «Про соціальні послуги». Відповідно до статті 17 Закону соціальні послуги надаються надавачами соціальних послуг державного, комунального, недержавного секторів незалежно від джерел фінансування відповідно до державних стандартів соціальних послуг. Державний стандарт соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 23.12.2021 № 718, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 січня 2022 р. за № 72/37408.
Соціальна послуга супроводу під час інклюзивного навчання, передбачає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення повної та ефективної участі отримувача соціальної послуги в освітньому процесі шляхом надання підтримки та допомоги в пересуванні, самообслуговуванні, комунікації, харчуванні, орієнтації у просторі, а також на забезпечення безпеки в приміщенні, на території закладу дошкільної освіти, закладу освіти, який забезпечує здобуття повної загальної середньої освіти, на іншій території під час екскурсій, навчальних поїздок, інших заходів, передбачених освітнім процесом.
Соціальна послуга надається впродовж навчального року у приміщенні, на території закладу освіти, на іншій території під час проведення заходів у рамках освітнього процесу. Державним стандартом визначено основні дії та заходи, що становлять зміст соціальної послуги «супровід під час інклюзивного навчання» та передбачають:
допомогу в самообслуговуванні;
підтримку у спілкуванні та комунікації з дітьми, педагогами та іншими особами;
організацію харчування та допомогу у прийнятті їжі;
організацію пересування та допомогу під час пересування;
спостереження за станом здоров’я, допомогу в проведенні необхідних процедур;
допомогу під час занять у гуртках, секціях, клубах, культурно-освітніх, спортивно-оздоровчих, науково-пошукових об’єднаннях на базі закладів освіти;
допомогу під час ігрової діяльності для дітей дошкільного віку, інших видів діяльності під час освітнього процесу;
допомогу під час здійснення рухової активності;
організацію денного відпочинку (сну) у закладах дошкільної освіти.
Зміст соціальної послуги та її обсяг для кожного отримувача соціальної послуги визначаються індивідуально залежно від результатів оцінювання індивідуальних потреб та зазначаються в індивідуальному плані. Індивідуальний план надання соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання — документ, складений фахівцем із соціальної роботи / соціальним працівником / соціальним менеджером надавача соціальної послуги на підставі оцінювання індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги, в якому зазначено його індивідуальні потреби та перелік заходів, що мають бути здійснені для надання соціальної послуги, відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки виконання заходів, відповідальних виконавців та інформацію щодо перегляду індивідуального плану
Асистент учня НЕ здійснює: втручання в освітній процес (рекомендації щодо завдань, тем тощо); забезпечення виконання освітньої програми або досягнення учнем певних результатів навчання (але як учасник команди супроводу дитини асистент може сприяти досягненню визначених нею розвиткових та адаптаційних цілей); надання освітніх послуг у закладі освіти; надання рекомендацій педагогам стосовно організації освітнього процесу; розробку індивідуальних завдань і матеріалів для учнів із особливими освітніми потребами; виконання інших функцій педагогічних працівників (працює з однією або кількома дітьми, але не з усім класом).
Отже асистент учня (дитини) не є педагогічним працівником та не призначається на посаду керівником закладу освіти, а лише допускається до освітнього процесу для виконання його функцій за умови дотримання відповідних умов. Умови допуску асистента учня (дитини) до освітнього процесу для виконання його функцій та вимоги до нього затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 17 листопада 2021 року № 1236, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 січня 2022 р. за № 73/37409 Згідно з Умовами допуску однією з вимог до асистента учня (дитини) для допуску до освітнього процесу для виконання його функцій є обов’язкове проходження спеціальної підготовки, що підтверджується відповідним документом, виданим суб’єктом надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації. Підготовка соціальних робітників, які надають послугу супроводу під час інклюзивного навчання, проводиться на базі обласних, Київського міського центру соціальних служб за програмою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України, та підтверджується документом про проходження такої підготовки.
Отже, якщо батьки бажають самостійно здійснювати супровід своєї дитини в освітньому процесі та виконувати функції асистента учня (дитини) у якості соціального робітника, вони можуть пройти відповідну підготовку в центрі соціальних служб або у іншого суб’єкта надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації та отримати сертифікат, що підтверджує проходження відповідного навчання. Для осіб (окрім соціальних робітників), які планують виконувати чи виконують функції асистента учня (дитини) в закладах дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти, Міністерством освіти і науки України затверджено Типову програму спеціальної підготовки асистента учня (дитини) (наказ МОН від 08.06.2023 № 708-23). Таку підготовку проводять на базі обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти. Якщо батьки дитини з особливими освітніми потребами, які не є соціальними робітниками, бажають здійснювати супровід своєї дитини в освітньому процесі вони можуть звернутися до обласного Інституту післядипломної педагогічної освіти для проходження відповідної підготовки.
Для отримання зазначеної соціальної послуги за рахунок бюджетних коштів один із батьків/інший законний представник отримувача соціальної послуги має звернутися до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради з письмовою заявою, до якої додається копія висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи, наданого ІРЦ, в якому зазначається потреба дитини у супроводі під час інклюзивного навчання. Відповідно до Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587, надавач соціальної послуги приймає відповідне рішення про надання/відмову у наданні соціальної послуги. Слід зазначити, що відмова у наданні соціальної послуги супроводжується письмовим повідомленням батьків або інших законних представників отримувача соціальної послуги із зазначенням причин відмови. У разі прийняття рішення про надання соціальної послуги необхідно укласти договір про надання соціальної послуги між надавачем соціальних послуг та одним із батьків/іншим законним представником отримувача соціальної послуги в письмовій формі.
Умовами допуску асистента учня (дитини) в освітньому процесі є:
1) письмова заява у довільній формі одного з батьків (іншого законного представника) дитини щодо допуску асистента учня (дитини) до участі в освітньому процесі;
2) підписання договору про участь асистента учня (дитини) в освітньому процесі в закладі освіти;
3) наявність в закладі освіти висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, виданого інклюзивно-ресурсним центром, де зазначена потреба в асистенті учня (дитини) (супроводі під час інклюзивного навчання).
У випадку, якщо асистентом учня (дитини) є соціальний робітник, до заяви та договору додаються копії:
договору про надання соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання між надавачем соціальних послуг та одним з батьків (інших законних представників) отримувача соціальної послуги, який укладається на основі Типового договору про надання соціальних послуг, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 23 грудня 2020 року № 847 «Про затвердження Типового договору про надання соціальних послуг», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2021 року за № 214/35836;
індивідуального плану надання соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання;
письмова згода одного з батьків (іншого законного представника) дитини на допуск асистента учня (дитини) до освітнього процесу.
Робота асистента дитини має полегшити роботу педагогів та нівелювати бар’єри, що можуть виникнути в освітньому процесі через особливі освітні потреби учня, особливості психофізичного розвитку. Отже, обов’язком асистента дитини є не участь в освітньому процесі, а створення максимально комфортних умов для нього. Лише такий підхід робить можливим інклюзивне навчання для дітей навіть із значними порушеннями розвитку.