Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) – це хронічне захворювання, яке вражає мільйони дітей і часто продовжується у дорослому віці. РДУГ включає в себе поєднання таких проявів як труднощі в утриманні уваги, гіперактивність та імпульсивну поведінку. Також, діти зі РДУГ можуть страждати від низької самооцінки, проблемних відносин і поганої успішності в школі. Іноді симптоми слабшають з віком. Однак, у деяких людей симптоми РДУГ ніколи повністю не зникають. Але вони можуть навчитися стратегіям як досягти успіху.
НАВЧАННЯ РІДНОЇ МОВИ ДІТЕЙ РАННЬОГО ТА ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Рідна мова – це перше слово, почуте з материнських вуст, це перша колискова пісня, яку чує немовля над колискою. Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього дитинства в сім’ї, серед близьких і рідних дитині людей, а вдосконалення її триває у закладах дошкільної освіти, школі і впродовж усього життя. Оволодіваючи мовою, дитина водночас учиться мислити: в неї розвиваються такі розумові операції, як аналіз, синтез, зіставлення, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікація. Мова є засобом формування думок, оскільки ми мислимо мовними формами, поняттями, які позначені словами. Мислити – означає оперувати мовними поняттями, які дитина повинна засвоїти впродовж свого розвитку та спілкування з дорослими.
Отже, рідна мова є загальним підґрунтям навчання і виховання дітей. Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання і способом специфічно людського спілкування є найбільш вагомим досягненням дошкільного дитинства. Психофізіологами доведено, що саме дошкільний вік (до 6-7 років) є найбільш сприятливим для оволодіння рідною мовою. До 5 років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад слова, до 4,5 років засвоює відмінкові закінчення та основні граматичні форми, з 5 років оволодіває монологічним мовленням. Якщо ж дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому і розумовому, і мовленнєвому розвитку. Кінцевою метою опанування рідної мови в дошкільному віці є засвоєння її літературних норм, культури мовлення, культури спілкування рідною мовою. Культура рідної мови має як соціальне, так і національне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, облагороджує стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства загалом.
Спілкування з дитиною рідною мовою з першого року життя повинно відбуватися в царині кращих зразків українського фольклору: забавлянки, утішки, пісні, ігри-забави, жарти. Впродовж дошкільного віку дітей знайомлять із національними іграшками, посудом, одягом, символами та оберегами, поповнюють словник дітей традиційно українською лексикою (свищики, вишиванка, горнятко, куманець, барильце тощо), приказками та фразеологічними зворотами (як мед, так і ложкою; світ за очі; аби день до вечора), образними виразами (зайчик-побігайчик, мишка-шкряботушка, червона калина, золотий місяць). Дитина має брати участь у святкуванні українських національних свят, вивчати обрядові вірші, пісні. Мовлення дітей набуватиме окраси національного колориту. Діти вивчають напам’ять вірші, утішки, забавлянки, чистомовки, скоромовки, переказують оповідання і казки, які удосконалюють звуковимову дітей, сприяють розвитку зв’язного мовлення. Художня література розвиває поетичний слух, виховує любов до художнього слова. Засобами художньої літератури відбувається не тільки збагачення знань дітей про довкілля, морально-етичні норми поведінки, а й збагачується, уточнюється й активізується словник дітей образними виразами, порівняннями, експресивною лексикою.
Кожному віковому періоду психічного розвитку відповідає свій провідний вид діяльності, в процесі якої формуються і перебудовуються психічні процеси, від якої залежать психічні зміни особистості, в процесі якої виникають нові види діяльності. Протягом перших семи років життя в дитини послідовно змінюються провідні види діяльності: в немовляти – емоційне спілкування дитини з дорослими, у ранньому віці – знаряддєво-предметна діяльність, у дошкільному – ігрова. Слід максимально використовувати ігрові методи та прийоми навчання: дидактичні та народні ігри, ігрові мовленнєві (життєві) ситуації, ігрові діалоги. У дітей дошкільного віку мають сформуватися мовленнєві вміння і навички спілкуватися з дітьми і дорослими мовними і немовними засобами виразності, ініціативність і стриманість спілкування, доречне застосування формул мовленнєвого етикету та культури мовленнєвої комунікації (спілкування). У повсякденному житті необхідно стимулювати та підтримувати мовленнєву активність дітей, організовувати бесіди, розповіді, повторювати вірші тощо. Педагогам і батькам важливо усвідомити, що розвиток мовлення дитини відбувається не лише через наслідування мовлення інших людей, а й завдяки активній мовленнєвій практиці, накопиченню власного досвіду адекватного використання мовлення в різних життєвих ситуаціях.
'/%3E%3Cpath d='M16.0001 7.9996c0 4.418-3.5815 7.9996-7.9995 7.9996S.001 12.4176.001 7.9996 3.5825 0 8.0006 0C12.4186 0 16 3.5815 16 7.9996Z' fill='url(%23paint1_radial_15251_63610)'/%3E%3Cpath d='M16.0001 7.9996c0 4.418-3.5815 7.9996-7.9995 7.9996S.001 12.4176.001 7.9996 3.5825 0 8.0006 0C12.4186 0 16 3.5815 16 7.9996Z' fill='url(%23paint2_radial_15251_63610)' fill-opacity='.5'/%3E%3Cpath d='M7.3014 3.8662a.6974.6974 0 0 1 .6974-.6977c.6742 0 1.2207.5465 1.2207 1.2206v1.7464a.101.101 0 0 0 .101.101h1.7953c.992 0 1.7232.9273 1.4917 1.892l-.4572 1.9047a2.301 2.301 0 0 1-2.2374 1.764H6.9185a.5752.5752 0 0 1-.5752-.5752V7.7384c0-.4168.097-.8278.2834-1.2005l.2856-.5712a3.6878 3.6878 0 0 0 .3893-1.6509l-.0002-.4496ZM4.367 7a.767.767 0 0 0-.7669.767v3.2598a.767.767 0 0 0 .767.767h.767a.3835.3835 0 0 0 .3835-.3835V7.3835A.3835.3835 0 0 0 5.134 7h-.767Z' fill='%23fff'/%3E%3Cdefs%3E%3CradialGradient id='paint1_radial_15251_63610' cx='0' cy='0' r='1' gradientUnits='userSpaceOnUse' gradientTransform='rotate(90 .0005 8) scale(7.99958)'%3E%3Cstop offset='.5618' stop-color='%230866FF' stop-opacity='0'/%3E%3Cstop offset='1' stop-color='%230866FF' stop-opacity='.1'/%3E%3C/radialGradient%3E%3CradialGradient id='paint2_radial_15251_63610' cx='0' cy='0' r='1' gradientUnits='userSpaceOnUse' gradientTransform='rotate(45 -4.5257 10.9237) scale(10.1818)'%3E%3Cstop offset='.3143' stop-color='%2302ADFC'/%3E%3Cstop offset='1' stop-color='%2302ADFC' stop-opacity='0'/%3E%3C/radialGradient%3E%3ClinearGradient id='paint0_linear_15251_63610' x1='2.3989' y1='2.3999' x2='13.5983' y2='13.5993' gradientUnits='userSpaceOnUse'%3E%3Cstop stop-color='%2302ADFC'/%3E%3Cstop offset='.5' stop-color='%230866FF'/%3E%3Cstop offset='1' stop-color='%232B7EFF'/%3E%3C/linearGradient%3E%3C/defs%3E%3C/svg%3E)
Усі реакції:4Ви та ще 3
Фізкультхвилинка для дітей – це коротка активна пауза під час заняття, що сприяє зняттю втому, покращує концентрацію та підвищує фізичну активність. Вона може Публикувати легкі вправи, рухливі ігри або танцювальні елементи. Фізкультхвилинки можуть бути музичними, з віршиками або імітаційними рухами. Вони допомагають дітям залишатися енергійними та концентрованими протягом уроків.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
Ранній вік– унікальний період у розпитку дитини, який відрізняється низкою особливостей. Дорослі забезпечують своїх дітей безпечним, надійним і дбайливим ставленням. Вони захищають і оберігають своїх дітей, бавляться з ними. Порушення ранніх стосунків призводить до складнощів не лише в психоемоційному, але і когнітивному, мовленнєвому і навіть руховому розвитку дитини. Цей факт стає особливо важливим тоді, коли розвитку дитини загрожують хвороби або травми. Стосунки з близькими дорослими в цьому випадку можуть стати одним з визначальних чинників загального розвитку немовляти.
У новонароджених (0-3 місяці) формуються базові емоції. З першого дня свого життя дитина починає виявляти свої перші емоції. Плач є головним способом комунікації. Посмішка, яка спочатку є рефлекторною, до кінця третього місяця стає усвідомленою реакцією на приємні стимули, такі як голос матері чи обличчя знайомої людини. На при кінці третього місяця дитина найчастіше виражає свої почуття через вираз обличчя, звуки та рухи.
Немовлята (3-12 місяців) — розвивається соціальна взаємодія. Діти з самого раннього віку відгукуються на турботу і увагу батьків поглядами, посмішками, аґуканням і лепетанням. Вони вступають в інтеграцію з батьками, досліджують своїх близьких і демонструють задоволення від спілкування. Між дорослими і маленькими дітьми виникає циклічна взаємодія взаємних «закликів» і «відгуків». До кінця першого року дитина здатна проявляти базові емоції: радість, страх, здивування, гнів.
У ранньому дитинстві (1-3 роки) з’являється самосвідомість та перші соціальні навички. У цьому віці дитина переходить на третій етап емоційного розвитку. На цій стадії вона починає усвідомлювати себе як окрему особистість. У цьому віці виникають перші прояви самостійності «Я сам», що супроводжуються як позитивними емоціями, так і кризовими моментами. З’являється інтерес до інших дітей, але комунікація переважно відбувається через ігрову діяльність.
Фактори що впливають на психоемоційний розвиток.
Сімейне середовище. Емоційна атмосфера в сім’ї є вирішальним фактором. Турботливе ставлення, увага до потреб дитини, підтримка й емоційна стабільність батьків допомагають формувати позитивний емоційний досвід.
Тип виховання. Надмірна опіка чи, навпаки, відсутня увага можуть негативно вплинути на розвиток дитини. Збалансований підхід, що поєднує любов і дисципліну, сприяє гармонійному розвитку.
Індивідуальні особливості дитини. Темперамент і природні особливості дитини визначають її реакції на стимул. Наприклад, одні діти більш емоційні, інші спокійніші, що вимагає від батьків адаптивного підходу.
Рекомендації для батьків.
Спілкуйтесь з дитиною з перших днів життя.
Емоційний стан дитини. Звертайте увагу на її настрої й реагуйте на страхи або дискомфорт. Емпатія з боку батьків допомагає дитині вчитися розуміти свої емоції.
Стимулюйте гру та соціальну взаємодію. Гра ключовим способом розвитку емоційної сфери. Через спільні ігри дитина вчиться ділитися, взаємодіяти і висловлювати свої почуття.
• Перехід від спільного з дорослим до самостійного її виконання. Наслідком цього є виокремлення дорослого як зразка дії, з яким малюк починає себе порівнювати;
• Розвиток засобів і способів орієнтації дитини під час виконання предметної дії. Це сприяє оволодінню специфічними способами використання предмета, перенесенню дії з одного предмета на інший, з однієї ситуації на іншу, а загалом — до узагальнення дії і виникнення ігрової дії. Унаслідок цього соціальна ситуація розвитку розпадається, виникає предметне ставлення до дійсності.
Отже, у процесі предметної діяльності, послуговуючись ситуативно-діловим спілкуванням, дитина під керівництвом дорослого оволодіває умінням діяти з предметами відповідно до їх функціонального призначення. Постійний контакт, м’який голос, ласкаві дотики та посмішки створюють відчуття безпеки та любові. Підтримуйте позитивні емоції. Хваліть дитину за досягнення, навіть за невеликі. Заохочуйте до цікавості і дослідження світу.
ПРОДОВЖУЄМО ТЕМУ РОЗВИТКУ КОМУНІКАЦІЇ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ.
Мовлення дитини розвивається від здатності виробляти все більше і більше мовленнєвих звуків до імітації мовлення інших людей. Ось кілька стратегій для того, щоб допомогти мовчазній дитині збільшити кількість вокалізацій і контролювати свій голос.
Немовлята проходять різні етапи у період розвитку звуків, перш ніж вони починають формувати склади, які дедалі більше нагадують справжні слова. Спочатку вони белькочуть і воркують, вимовляючи переважно голосні звуки. Потім, десь у віці 6 місяців, більшість дітей починають вимовляти деякі приголосні, використовуючи звуки губ і язика, у своїх вокалізаціях. Коли зуби прорізуються, то починають з’являтися такі звуки, як “д”, які вимагають взаємодії язика та зубів. Ми чуємо звуки «ба-ба-ба» і «ді-ді-ді»- це лепет. На наступному етапі дитина може змішувати приголосні в одному зі своїх «слів» замість того, щоб повторювати один і той самий приголосний, створюючи щось на кшталт «бада». Потім вона починає нанизувати все більше і більше складів разом у рядки, які звучать як щось схоже на мову, хоча в ній немає справжніх слів. Це показує нам, що м’язи і нерви, які підтримують мовлення дитини, а саме губи, зуби, язик, щелепа, діафрагма, гортань і дихання, працюють синхронізовано разом. На цьому етапі дитина, ймовірно, зможе імітувати кілька звуків по черзі разом з вами. Саме в цих імітаційних обмінах немовлята починають підбирати слова. Вони повинні вміти імітувати звуки, щоб утворювати слова. Одна зі стратегій, яку батьки можуть використовувати, щоб збільшити кількість звуків у дитини, яка здебільшого воркує і не вимовляє багато приголосних — це грати з дитиною короткі ротові ігри під час того, як ви з дитиною імітуєте голосні звуки по черзі. Але тут важливо звернути увагу на те, що для деяких дітей дотики до їх рота можуть бути досить неприємними. Якщо ви хочете спробувати ці ігри, будьте уважні до реакції дитини на ваші дотики до обличчя, губ і підборіддя. Будь-яка ознака того, що дитині це не подобається, означає, що потрібно зупинитися і повернутися до того, що ви з дитиною робили раніше. Якщо ви хочете спробувати, ось вам ідея. Оберіть час, коли дитина розслаблена і щаслива та говорить звук “а”. Спробуйте дуже обережно доторкнутися до її рота долонею, щоб вийшов звук «ба-ба», коли вона вокалізує. Ви також можете імітувати його. Зробіть це коротко і зупиніться, щоб побачити реакцію дитини на цю нову активність. Шукайте сигнали, які нам скажуть, що дитина хоче продовження гри або сигнали зі значенням: «Це виглядає дивно, і я не думаю, що мені подобається», щоб вирішити, чи повторювати цю гру ще. Інша ідея: поки дитина вокалізує “ооо», обережно покладіть свій палець під її нижню губу і швидко підштовхніть її вгору, щоб вона зустрілася з верхньою губою, а потім відпустіть, щоб перетворити «оооо» на «бо». Якщо дитині це подобається і вона продовжує вокалізувати, ви можете повторити такі дії кілька разів, щоб вийшло «бо-бо-бо». І ще одна ідея: якщо ви дуже обережно зведете губи дитини разом і швидко відпустите, коли вона каже «а» — ви почуєте «па». Спробуйте грати у такі ігри по черзі, роблячи спочатку на своєму обличчі, поки дитина спостерігає, а потім з дитиною, переконуючись, що вона отримує від цього задоволення.
Друга стратегія, це імітація дитячих звуків. Імітація є потужним інструментом, який допомагає немовлятам практикувати свої звуки, і чим більше практики вони отримують, тим більше розвиваються їхні м’язи та нейронний контроль, що дасть можливість вимовляти більше звуків.
Коли дитина вокалізує, сядьте в полі її зору і з посмішкою імітуйте звуки малюка так, ніби ви говорите з ним по черзі, потім зупиніться і зачекайте, поки дитина повторить свій звук. Буде краще, якщо ви зможете бути достатньо близько для того, щоб немовля чітко бачило ваш рот. Дитина, швидше за все, буде стежити за вашим ротом, коли ви імітуєте її звуки – це добре, тому що спостереження за тим, як ви рухаєте ротом, коли вимовляєте звуки, допомагає стимулювати артикуляційні рухи дитини. Якщо дитина повторює звуки – це чудово, ваша черга імітувати знову. Продовжуйте робити звуки по черзі, доки у малюка зберігається інтерес до цього – це “розмова” у дитячому стилі. Якщо під час паузи дитина не наслідує за вами, а просто спостерігає, повторіть звук ще раз, а потім знову зробіть паузу. Доки дитина зацікавлено спостерігає за вами, продовжуйте вимовляти звук, дивлячись на неї, потім зробіть паузу і дочекайтеся черги малюка, а потім повторіть, навіть якщо він не вокалізує. Пам’ятайте, що зоровий контакт дитини — дуже важлива комунікація й ознака зацікавленості дитини, а увага дитини до вашого обличчя – це сигнал, щоб ви продовжували. Навіть коли дитина не вокалізує у відповідь, але дивиться і слухає, вона все одно вчиться у вас, очікує ваших звуків та дій і по черзі з вами використовує невербальну комунікацію (погляд, жести, рухи тіла, вираз обличчя та зацікавленість) замість голосу. Коли ви припиняєте все і реагуєте на звуки дитини, то це дає їй розуміння, що її голос привертає вашу увагу і зацікавлює. Це призводить до захопливої взаємодії та допомагає збільшити кількість власних звуків дитини та шанси на те, що дитина пізніше їх буде знову повторювати. Коли дитина видає звук, то впевніться, що ви одразу відреагували на нього, щоб вона зрозуміла, що її голос – це потужний інструмент для привернення уваги. Коли дитина вокалізує – реагуйте! Якщо ви не контактуєте з нею в цей момент, то поверніться до дитини, поговоріть з нею, подивіться на неї та посміхніться. Встановіть соціальний контакт з дитиною. Або повторіть те, що сказав малюк, або скажіть щось на кшталт: «Я почув тебе!», «Ти розмовляєш зі мною!», «І тобі привіт!».
Коли дитина спілкується очима, тілом, руками, обличчям, але не голосом, то ви самі додаєте голос – говорите те, що дитина “розповідає”. Це одна з наших головних цілей — дитина, яка спілкується голосом, очима і тілом, надсилаючи цілеспрямоване повідомлення про свої почуття іншій людині. Це те, з чого розвиватиметься мовлення, і з часом дитина буде робити це без особливих зусиль під час соціальних взаємодій.
Споріднена стратегія, яку батьки можуть використовувати, полягає в тому, щоб імітувати за малюком складніші звуки, а не прості. Під складними звуками ми маємо на увазі приголосні та склади. Прості звуки — це воркування, белькотіння та голосні. Наприклад, якщо малюк видає серію голосних, які включають «а, а, аба», батько імітує у відповідь «абабаба», а не «а». «А» — це простий голосний звук, тоді як «абаба» — комплекс звуків.
Не перешкоджайте дитині вивчати різні об’єкти ротом. Багато батьків зупиняють дітей, коли вони беруть до рота різні предмети, але такі дослідження є важливою частиною розвитку м’язів і усвідомлення відчуттів у роті. Для немовлят абсолютно нормально і природно брати до рота різні предмети, а дослідження ротом розвиває оральну координацію.
Іншим аспектом заохочення до більшої кількості вокалізацій є зведення до мінімуму використання соски, коли немовлята не сплять. Коли діти тримають пустушку в роті, вони не можуть вокалізувати. Смоктання пустушки та великого пальця — це способи, якими немовлята регулюють, втішають і заспокоюють себе, тому вони корисні для втомлених, засмучених і хворих немовлят. Якщо ви турбуєтеся про вокалізації малюка, то намагайтеся використовувати пустушку лише для специфічних цілей, але уникайте її під час періодів активності дитини, особливо це відноситься до моментів взаємодій під час переодягання, годування, соціальних ігор та ігор з предметами.
Якщо ви зберігатимете соску в спеціальному контейнері в дитячій кімнаті, це полегшить обмеження його використання в активний час і залишить для спокійних періодів. Те ж саме стосується пляшечок з молоком або водою. Пляшечки для годування.
Ще одним стимулом, який заважає розвиватись вокалізаціям, є перегляд відео. Немовлята набагато більше вокалізують, коли вони граються наодинці або з іншими людьми. Відео зачаровує немовлят і заважає соціальній взаємодії та розвитку мовлення. Також намагайтеся не вмикати фонову музику, телевізор чи радіо надовго. Тихіша атмосфера стимулює немовлят робити більше вокалізацій і допомагає вашому мовленню ставати більш помітним для дитини.
Нарешті, приділяйте час для книг з дитиною щодня! Малюки ніколи не бувають занадто маленькими для книжкових рутин. Але з немовлятами ми насправді не читаємо книжки. Ми робимо те, що робили в наших взаємодіях: проста розповідь звукові ефекти та соціальні ігри. Використовуйте книжки з простими, великими малюнками, отворами, в які можна просовувати пальчики, текстурами, які можна помацати, дзеркалами, в які можна подивитись — це книжки, які розроблені для немовлят. Це скоріше книжки з картинками, а не книжки з історіями. Показуйте на малюнки, називайте те, на що дитина дивиться або торкається, додайте звукові ефекти (звуки тварин, транспортних засобів тощо). Вказуйте на частини тіла на малюнку і на дитині, а також показуйте на собі. Ви можете імітувати те, що дитина робить з книжкою. Розповідаючи і коментуючи, пам’ятайте, що ваша мова має бути простою — два або три слова за раз, з частим повторенням, звуковими ефектами, співом. Намагайтеся розповідати книжки однаково щоразу, щоб малюк навчився передбачати певні звуки. Намагайтеся розташуватися так, щоб дитина могла бачити ваше обличчя і рот, а також книжку.
Для немовлят, які вимовляють дуже мало звуків, особливо приголосних, або які не можуть легко імітувати чужі голоси та використовувати свої звуки для спілкування — батьки можуть створити репертуар мовленнєвих звуків та вокальних ігор через додавання звукових ефектів до іграшок, книжок, пісень, пальчикових ігор, а також інші соціальні ігри, які заохочують немовлят до участі. Імітування звуків немовлят у відповідь і розвиток вокальних ігор, що включають цикли імітацій — це надзвичайно корисний вид діяльності. Ви досягнете мети тоді, коли дитина зможе брати участь у кількох раундах вокалізацій з вами по черзі, зможе імітувати деякі з ваших звуків і вимовляти багато маленьких складів з приголосних і голосних звуків у своїй дитячій мові.
