
Що таке дислексія? За якими ознаками можна запідозрити в дитини цей розлад? Як його діагностують?
В даний час все частіше піднімається питання про проблеми навчання дітей. Одним із порушень, які можуть перешкоджати цьому процесу, є, безперечно, дислексія. Дислексія – це нейробіологічний розлад, який виникає внаслідок того, що мозок інакше обробляє інформацію. Часто дислексія спостерігається в кількох членів родини й передається в спадок від батьків дітям.
Дислексія — специфічний розлад навчання, який виявляється у тому, що дитина неправильно розпізнає різні знаки та символи, тому має проблеми з розумінням прочитаного. Таким дітям важко читати швидко й без помилок. Вони мають проблеми з правописом та записуванням під диктовку: пропускають, переставляють та дзеркально перевертають літери. При цьому плутають слова та намагаються вгадати слово за першими літерами.
Дислексикам складно:
• знаходити під час читання місце в тексті, де вони зупинились;
• розуміти зміст того, про що вони читають;
• переказати матеріал, який вони щойно прочитали.
Варто розуміти, що хоча дислексія й ускладнює дитині процес навчання, однак сама по собі вона не є ознакою проблем з інтелектом. Річ у тому, що читання — це складна функція, яка потребує функціонування великої нейронної мережі та різних зон мозку. Некоректна робота однієї чи кількох елементів цієї системи й може викликати дислексію. Причинами дислексії є недостатня сформованість психічних функцій. Основною передумовою є вроджені чи набуті порушення в структурі нервової системи мозку, яка відповідає за розумові здібності. Вони знаходять своє вираження в тому, що дані, які людина сприймає візуально, неузгоджені з тією інформацією, яка надходить при цьому процесі в мозок. Таким чином, у людини з дислексією процеси розуміння можуть займати набагато більше часу.
У загальному розумінні дислексія – це порушення навчальних навичок, яке насамперед впливає на навички читання та письма. Проте не лише на них. Дислексія насправді стосується обробки інформації. Люди, які страждають дислексією, можуть відчувати труднощі з обробкою та запам’ятовуванням інформації, яку вони бачать і чують, що може вплинути на навчання та набуття навичок грамотності.
Дислексія може зробити навчання читанню справжнім викликом, але дислексики часто є надзвичайно яскравими дітьми з неймовірним потенціалом. За умови правильної та тривалої підтримки майже кожен дислексик може почати добре читати та писати.
Діагноз дислексія, як правило, ставиться, коли дитина систематично навчалася читати впродовж двох років, але все одно стикається з характерними проблемами: вона довго запам’ятовує букви, не може скласти декілька звуків разом, плутає схожі за написанням букви, не може запам’ятати послідовність букв (алфавіт, наприклад). Важливо розуміти, що всі ці особливості на початковому етапі навчання читання може мати й дитина без дислексії, тому ані батьки, ані вчителі самі не ставлять такий діагноз. Вони лише мають побачити проблему, а діагнозом займаються логопеди, корекційні педагоги.
На яких засадах має будуватися навчання таких дітей, щоб бути ефективним?
На жаль, у класі, де навчається приблизно 30 дітей, вчителю важко розробити індивідуальний підхід для дитини з дислексією.
Але ситуація поступово змінюється: з’явилась інклюзивна освіта, на допомогу вчителю приходить асистент, він розробляє індивідуальний план навчання. У школі з такою дитиною має займатися логопед, обсяг завдань може бути трохи менший, порівнюючи з іншими дітьми, і методи перевірки та оцінювання знань також дещо змінюються.
Як дислексія впливає на здатність дитини до навчання?
Дитина стикається з першими проблемами вже в першому ж класі. Оскільки бувають різні типи та форми дислексії, то, відповідно, і проблеми бувають різні. Наприклад, дітям із фонематичною дислексією важко розрізняти звуки, у результаті чого вони повільно читають, читають по буквам, замінюють одні звуки іншими, пишуть із помилками. З іншою формою дислексії (семантичною) дитина не замінює букви, але не розуміє те, про що читає. Деякі діти не можуть вивчити вірші напам’ять, хтось має проблеми із зоровою пам’яттю, у багатьох дітей словниковий запас менший, якщо порівняти з однолітками. Якщо дитина до кінця 1 класу так і не опанувала читання або ледве-ледве читає, то це – серйозний сигнал. Діти, які мають труднощі зі звуковимовою також у групі ризику щодо дислексії. Часто дислексія супроводжується ще й дисграфією (труднощі з писемним мовленням) та дискалькулією (складнощі зі сприйняттям цифр та усного рахунку). В останньому випадку дитині складно здійснювати навіть найпростіші арифметичні дії. Такі діти часто плутають цифровий ряд, забувають окремі цифри. У результаті наприкінці першого класу дитина з помітно відстає від однокласників. І тут з’являється найбільша проблема: дитина починає комплексувати, її самооцінка падає, деякі діти починають глузувати, і вчителі часом не знають, що з цим робити.
Отже, учителю варто задуматися про серйозну розмову з батьками та рекомендувати їм звернутися до інклюзивно-ресурсного центру, якщо в 1 класі дитина: має труднощі із запам’ятовуванням букв; неуважна на уроках; перебуває в безперервному русі; має порушення вимови окремих букв;
“губить” цифри або плутає літери.
Як працювати з дитиною з дислексією в межах шкільної програми?
Діти з дислексією швидко втомлюються на уроках, їм складно витримати 35-45 хвилин, концентруючи увагу. Тому важливо в роботі з такою дитиною дотримуватися рекомендацій фахівців Інклюзивно-ресурсного центру та ретельно складати індивідуальну програму розвитку (ІПР), навіть якщо йдеться про порушення, яке не потребує модифікації навчальної програми, а лише її адаптації.
Обов’язково треба чергувати період роботи й відпочинку. В асистента вчителя має бути під рукою щось таке, що допоможе дитині швидко перемкнути увагу й розрадитися, але не заважати роботі класу.
Наприклад, використовувати м’який конструктор, гру-головоломку, м’який сенсорний м’ячик тощо. Можна запропонувати виставити геометричні фігури в певній послідовності, щоби вийшла інша фігура. Так можна використовувати 5–7-хвилинну перерву з користю. А потім знову навантажувати дитину завданнями.
В роботі з дитиною необхідно використовувати різні органи чуття та канали сприйняття інформації. Тобто не лише читати, але й малювати літери, співати відповідні звуки, ліпити букви із пластиліну чи виводити на кольоровому піску, використовувати спеціальні картки. Такі методи допоможуть закріпити графічний образ літер. Отже, перший етап – запам’ятати букви, потім – почати складати їх у склади, слова. Згодом, як правило, процес запускається, проте читання цих дітей однаково відрізняється. Якщо більшість дітей навчаються читання вже за перший рік у школі, дитині з дислексією може знадобитися 3–4 роки. Навіть коли в дитини є складнощі з читанням, це не означає, що вона не може опановувати шкільну програму так само, як її однолітки. Ця дитина потребує допомоги дорослих – батьків, асистента вчителя, корекційних педагогів.
Батьки (або асистент учителя) можуть читати дитині завдання вголос, і вона буде його адекватно виконувати. Так само – задачі з математики, інформаційні тексти з природознавства та інших дисциплін. Це працює і в старшій школі – параграфи з географії, історії, теоретичної фізики, біології тощо. З 5 класу навантаження на дитину зростає, з’являється більше предметів, а основний спосіб навчання в школі – це все-таки читання. Діти з дислексією починають швидко втомлюватися, а отже, їхня працездатність падає. Є дуже багато простих способів допомогти такій дитині в навчанні: дозволити користуватися аудіопідручниками, записувати уроки на диктофон, давати більше часу на виконання завдання, опитувати більшість предметів усно, не примушувати вчити правила напам’ять. А головне – мотивувати, заохочувати та підтримувати її.
Суспільство іноді не зовсім розуміє природу дислексії, і батьки навіть соромляться та приховують цей діагноз. Але цим вони роблять гірше собі та дітям. Дітям з дислексією необхідна допомога та підтримка. Це потребує часу та уваги, сил та терпіння. Завдання батьків – допомогти дитині адаптуватися та розкритися, адже не секрет, що багато відомих людей із різних галузей мають дислексію.
Як полегшити навчання для дитини?
Нажаль, дислексію не можна побороти, а лише відкоригувати. Оскільки дислексія — це генетична особливість функціонування мозку, то й вилікувати її неможливо, можна лише скоригувати прояви, розвинувши необхідні нейропсихологічні функції, або компенсувати проблему, навчившись правильно користуватися можливостями свого мозку. Ця особливість супроводжуватиме людину все життя. Проте діти з дислексією мають збережений інтелект, тобто можуть засвоювати програму й середньої освіти, і вищої. Хоча й потребують здебільшого інших підходів, тобто дітей із такими порушеннями відносять до учнів з особливими освітніми потребами.
Дислексія — не вирок. Нерідко люди, яким складно опанувати читання чи письмо, дуже обдаровані в інших галузях. Але, звичайно, дитині як у в школі, так і за її межами потрібна постійна грамотна й терпляча підтримка з боку батьків і педагогів.