Please follow and like us:
20
20
0
20
Що таке затримка мовленнєвого розвитку в дитини.
“Та не переймайся, що дитина ще не говорить. Он мій малий почав говорити в 4 роки”, – такі поради часто дають молодим матерям, чиї діти довго не опановують мовлення. Багато сучасних батьків схильні вважати, що дитина, яка не заговорила до 2,5-3 років, є варіантом норми. Просто необхідно ще трохи почекати і мова з’явиться сама. Однак це далеко не так. Далеко не завжди “чекання”, допоки дитина сама заговорить, є правильним шляхом. Батьки мають чітко відстежувати правильність мовленнєвого та психічного розвитку, виходячи з існуючих на сьогоднішній день норм.
Затримка мовленнєвого розвитку (ЗМР) визначається як група розладів, для яких характерне більш пізнє, порівняно з віковою нормою, освоєння навичок усного та писемного мовлення. Діти із затримкою мовленнєвого розвитку пізніше починають розмовляти, розуміти сказане та усвідомлено спілкуватися з іншими.
Нині ЗМР стає гострою проблемою, оскільки дедалі більше дітей опановують мовлення із серйозним відставанням. Затримка проявляється у вкрай повільному поповненні словникового запасу, тривалій відсутності спочатку фразового, а потім зв’язного мовлення.
ЗМР може бути первинною або вторинною. Первинна спостерігається за повного збереження слуху, зору та інтелектуальних здібностей. Вторинна з’являється як наслідок серйозного захворювання дитини.
Симптоми та ознаки затримки мовлення
Перші ознаки затримки мовлення можна помітити з самого раннього віку. Для того, щоб батьки мали змогу вчасно виявити труднощі дитини у розвитку мовлення і звернутися по допомогу, розгляньмо ряд симптомів які говорять про можливу затримку мовленнєвого розвитку:
• відсутність або однотипність гуління, белькотіння (на 1 році життя);
• слабка реакція на звернене мовлення, відсутність інтересу до мовлення ( на 1 році життя);
• дитина не реагує на звернене мовлення, не розуміє простих слів, які часто вживаються (у віці 1 рік);
• не імітує звуків мовлення ( у віці 1 рік);
• для привернення уваги використовує лише плач (у віці 1,5 роки);
• знижена мовна активність, дитина більшість часу мовчить (у віці 1,5 -2 роки);
• не говорить прості фрази з двох слів, не говорить окремі слова (у віці 2 років);
• не може зрозуміти прості питання, показати на прохання предмети або зображення у книзі ( у віці 2 роки);
• відсутнє бажання повторювати за дорослим окремі слова або фрази або договорювати улюблені віршики-забавлянки (у віці 2-2,5 років);
• обмежений словниковий запас, дитина не може назвати знайомі йому предмети і дії ( у віці 3 років);
• використовує у мовленні лише обмежену кількість простих слів або їх скорочень, наприклад: мама, тато, дай, бах, бі-бі, ту-ту і т.д (у віці 2,5-3 роки);
• використовує міміку та жести замість речень (у 2,5-3 роки);
• в мовленні відсутні фрази з трьох і більше слів ( у віці 3 роки);
• мовлення дитини незрозуміле для оточення і вона доповнює її жестами ( у віці 3 років);
• повторює речення за кимось, але самостійно їх не будує (3 роки);
• може вимовити трискладові слова лише з зовнішньою допомогою, повторюючи за дорослим ( у віці 3 років);
• не розуміє або має труднощі у розумінні фрази, яка складається більш ніж з двох слів ( у віці 3 років);
• відмовляється прослуховувати казки які читають батьки (у віці 3 років);
• звернене мовлення розуміє лише в контексті знайомої побутової ситуації (у віці 3 років).
ЗМР може проявитися у малюка на різних етапах психофізіологічного дозрівання. Для кожного періоду характерний свій набір несприятливих чинників, що призводять до проблем мовлення.
Причини затримки мовленнєвого розвитку у дітей можна умовно поділити на декілька груп:
1. пренатальні (перебіг вагітності): гіпоксія, асфіксія плода, внутрішньоутробні інфекції, контакт вагітної жінки з шкідливими речовинами, приймання вагітною жінкою антибіотиків, внутрішньоутробні порушення структур мозку, генетичні патології, внутріушньоутробні аномалії розвитку органів мовлення та слуху.
2. натальні (перебіг пологів): родова травма, важкі пологи, передчасні пологи, гіпоксія внаслідок обвиття або тривалого безводного періоду;
3. постнатальні (ранній дитячий вік): черепно-мозкові травми, оперативні втручання, загальна анастезія, перенесені менінгіти або інші нейроінфекції;
4. соціальні: білінгвістичні сім’ї, переїзд до іншої країни (зміна мовного середовища), недостатня кількість спілкування, педагогічна занедбаність, недостатньо збагачене та різноманітне середовище для розвитку, гіперопіка.
Іноді причиною порушення мовлення є самі батьки, які неправильно говорять з малюком, сюсюкаючи або перекручуючи слова. Дитина, наслідуючи їм, неправильно повторює і запам’ятовує некоректну вимову. Також спровокувати порушення здатні деякі інфекційні захворювання, органічні порушення центральної нервової системи, часті стреси в родині. На щастя, більшість порушень піддаються корекції. І найпростіше впоратися з ними саме в ранньому та дошкільному віці. Батьки часто порівнюють мовлення дитини з рівнем розвитку мовлення її однолітків чи з членами сім’ї, і, безумовно, їх починає турбувати той факт, якщо дитина відстає в мовленнєвому розвитку. Існує думка про те, що «хлопчики починають говорити пізніше», або батьки уповають на те, що «мама (тато) також тільки після 3 років заговорила (заговорив)». Інколи лікарі дійсно радять почекати, але проконсультуватися з логопедом і виконувати його рекомендації варто.
Буває так, що дитина говорить на своїй мові. Без сумніву має місце і «гав-гав» замість «собака» і навіть якесь незрозуміле слово, зовсім не схоже по звучанню до потрібного, але такі слова не повинні складати весь словниковий запас дитини.
Якщо дитину в 3 роки розуміє тільки мама, то це привід для обов’язкового звернення до спеціалістів.
Якщо правильне та своєчасне формування мовних навичок у дитини затримується, це призводить до порушень соціального та психічного розвитку. Комунікативні труднощі завдають багато клопоту не лише батькам, яким складно розуміти дитину і спілкуватися з нею, а й призводить до соціальної ізоляції, адже з таким малюком не грають однолітки.
Подібна картина у дітей 2-5 років призводить не тільки до недорозвиненості комунікативних навичок, а й до відсутності навичок емоційної і поведінкової саморегуляції, розвитку необхідних нейронних зв’язків. Відповідно, затримка негативно впливає на пам’ять, увагу та когнітивні здібності, погіршує взаємодію півкуль мозку.
Пізнє виявлення затримки мовленнєвого розвитку може призвести до затримки загального когнітивного розвитку, проблемної (часто агресивної) поведінки, труднощів комунікації, а в шкільному періоді труднощами в навчанні. Перш за все, на формування навичок читання та письма.
Такі діти мають нормальні інтелектуальні здібності, у них немає порушень з боку зору та слуху. Проте, вони сильно відстають від однолітків у оволодінні читанням і письмом:
1. погано розуміють зміст прочитаного;
2. допускають велику кількість помилок в письмових роботах.
Корекція та лікування ЗМР
ЗМР практично ніколи не проходить самостійно. Навіть якщо ознаки виражені незначно, потрібне якнайшвидше звернення до фахівців. Варіативність корекції ЗМР дуже широка і залежить від причин її виникнення. У будь-якому разі корекція та лікування мають бути комплексними.
До нього можуть входити:
• робота з логопедом або дефектологом;
• різні види логопедичного масажу;
• артикуляційна гімнастика;
• заняття з розвитку дрібної моторики, сенсорних і мовленнєвих навичок;
• фізіотерапевтичні процедури;
• нейростимуляція;
• медикаментозна терапія (у важких випадках);
• хірургічне втручання (у разі фізичних дефектів артикуляційного апарату).
Важливою частиною є робота психолога з батьками, щоб допомогти їм організувати для дитини комфортне середовище, яке стимулюватиме розвиток мовлення. Домогтися цього можна тільки в тому разі, якщо постійно розмовляти з малюком, співати йому пісеньки, розповідати казки, грати. Сьогодні багато батьків вважають за краще замінити живе спілкування гаджетами, але це може призвести до затримки розвитку мовлення навіть у здорових дітей. Корекція відбувається комплексно – за допомогою медичних інструментів/методів і розвивального середовища, яке забезпечують педагоги та батьки. Батькам дитини з ЗМР потрібно пам’ятати, що найкращий фахівець та вправи при ЗМР безсилі, якщо з дитиною не займаються вдома. Розвивальні заняття з батьками – необхідна умова для формування мовлення та закріплення в повсякденному житті досягнутого з педагогами.
Отже, корекція ЗМР передбачає регулярні заняття з розвитку мовлення дітей раннього та дошкільного віку і правильно підібрану методику. Логопед працює над чіткістю та точністю вимови, тренуючи мовленнєвий апарат дитини, розвитком фонематичних процесів сприймання, аналізу, синтезу мовлення, граматичної будови мовлення, фразового та зв’язного мовлення. Психолог активізує пізнавальні процеси, активізує дрібну моторику, знижує тривожність та напругу малюка. Ключову роль відіграють батьки, які повинні виконувати рекомендації педагогів і створювати сприятливе середовище для розвитку мовних навичок малюка.
Please follow and like us:
2020020