Please follow and like us:
20
20
0
0
20
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ ТА АДАПТАЦІЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Якщо в групі є дитина з порушеннями слуху, потрібно створити таке середовище, яке враховує її особливі освітні потреби, що передбачає певні зміни. Для цього треба виявити й усунути перешкоди, що заважають дитині брати активну участь у навчанні та взаємодії. Такі бар’єри можуть бути фізичні, організаційні, методичні тощо. А ще бар’єрами є ставлення оточення, наявні стереотипи та упередження.
Основні взаємопов’язані складники, які потрібно враховувати при забезпеченні доступності в закладі дошкільної освіти:
• комунікація — спілкування, участь, взаємодія, соціальні контакти, активність;
• навчання — знання, навички, уміння застосовувати знання, реалізація здібностей тощо;
• орієнтація в навколишньому середовищі, зокрема звуковому та візуальному.
Діти з глухотою та діти зі зниженим слухом як засіб спілкування використовують словесну та/або жестову мову (словесна мова як основний засіб спілкування; жестова мова як основний засіб спілкування; однакове володіння словесною та жестовою мовами). Діти з порушеннями слуху сприймають інформацію частково за допомогою слуху (залежно від ступеня зниження слуху, можливості компенсувати порушення слуховими апаратами або кохлеарними імплантами), зору (важливий додатковий або основний канал отримання інформації при порушенні слуху), а також тактильних і вібраційних відчуттів.
Вихователям потрібно передбачити адаптації для сприймання дітьми звукової інформації, приміром:
• дублювати її засобами, які можна сприймати за допомогою зору (візуально);
• забезпечити оптимальні умови для сприймання звукової інформації (частина дітей може її сприймати, але дещо спотворено, не в повному обсязі, за умови наявності наочності, відсутності зайвих шумів тощо);
• частково спрощувати усні повідомлення та письмові тексти, пояснювати нові, незнайомі слова з опорою на наочність і досвід дитини.
Для дітей з глухотою і зі зниженим слухом, для яких основним (або одним з основних) засобом спілкування є українська жестова мова, доступність передбачає використання жестової мови як мови спілкування та навчання поряд зі словесною (переважно письмо і читання). Тому або педагог має володіти жестовою мовою, або потрібно залучати перекладача жестової мови.
Важливо наголосити, що зниження слуху більшою мірою впливає на розвиток мовлення дитини — сприймання та розуміння мовлення оточення, власний пасивний (розуміє) і активний (використовує у спілкуванні) словниковий запас, формування звуковимови, опанування граматичними категоріями мови тощо. Тому умовою успішного навчання є додаткова допомога в розвитку всіх сторін мовлення дитини, часткове (тимчасове) спрощення (зниження складності) словесних висловлювань вихователя: прості речення, пояснення незнайомих слів (зокрема, за допомогою наочності), короткі чіткі інструкції тощо. Доступність також передбачає можливість презентації знань дитиною в різний спосіб, врахування труднощів в опануванні мови та мовлення. Зниження слуху впливає на соціалізацію, налагодження комунікації, що є не менш важливим для розвитку дитини, ніж навчання. Необхідно забезпечити відповідну підтримку, залучати до спільних видів роботи в групі, під час заходів, ігрової діяльності, створювати умови для самореалізації, виявлення здібностей тощо.
Поради та рекомендації з організації освітнього середовища
• Подбати про достатнє освітлення, щоб бачити обличчя всіх, хто залучений або може бути залучений до розмови та орієнтування у загальному контексті (ситуації) спілкування; важливо бачити наочність, підписи тощо.
• Забезпечити доречне розташування дитини у групі (звукову та зорову доступність, зокрема, обрати місце для дитини ближче до вихователя).
• Подбати про те, щоб дитина завжди бачила обличчя вихователя, коли він говорить (уникати ситуацій, коли вихователь говорить, відвернувшись від дитини).
• Дотримуватися слухової «робочої відстані» (відстані, на якій дитина здатна сприймати акустичні сигнали).
• Знизити рівень загального шуму та відлуння, уникати полілогу (говорити по черзі), мінімізувати фоновий шум від внутрішніх (робота технічних засобів, переміщення стільців, навчального обладнання тощо) і зовнішніх (з коридорів, інших груп, вулиці, ігрових майданчиків тощо) джерел.
• Говорити, дотримуючись природних темпу, гучності, виразності мовлення, артикуляції (занадто гучне та/або уповільнене мовлення утруднює розуміння).
• Використовувати наочність, схеми, таблиці, макети, піктограми, інсценування, драматизацію, досліди тощо (підкріплення словесної інформації наочністю); надавати зразок виконання завдання.
• Використовувати підписи, дублювати усну інформацію у письмовій та/або візуальній формі, використовувати різні відео, мультфільми тощо.
• Уникати тривалого монологу вихователя, занадто розгорнутих речень; використовувати чіткі, покрокові, візуалізовані інструкції; за потреби знизити складність усних повідомлень, пояснювати нові, незнайомі слова, абстрактні поняття з опорою на наочність і досвід дитини.
• Збільшувати час на виконання завдань; повторювати матеріал і закріплювати навички перед переходом до вивчення нового.
• Враховувати специфічне слухо-зорове сприймання мовлення (зокрема, важко малювати та одночасно слухати тощо).
• Володіти вихователю жестовою мовою або залучати перекладача жестової мови (дотримувати правил організації навчання за участі перекладача жестової мови), якщо дитина користується жестовою мовою.
• Забезпечити варіативність і множинність способів презентації навчального матеріалу (вихователь), виконання завдань і презентації знань дітьми (замість усної відповіді запропонувати показати, намалювати тощо).
• Забезпечити за потреби додаткову індивідуальну допомогу в навчанні (додаткова підготовка до занять і закріплення матеріалу після занять з вихователем, асистентом вихователя, батьками).
• Мотивувати дитину, створюючи позитивну атмосферу з опорою на її досвід та інтереси, заохочувати (підбадьорювати, хвалити, відмічати навіть найменші успіхи тощо).
• Забезпечити психологічну підтримку в адаптуванні до нових умов, соціалізації, подоланні психологічних проблем (наприклад, інколи діти можуть відмовлятися носити слухові апарати, оскільки це привертає небажану увагу).
Умови для успішного розвитку та навчання
• Вчасне виявлення порушень слуху в дитини, вчасне оптимальне слухопротезування, залучення до системи корекційно-розвиткового супроводу.
• Забезпечення комунікації з дитиною, починаючи з раннього віку, із застосуванням різних засобів (словесна, жестова мова) залежно від індивідуальних потреб дитини та запитів батьків.
• Рівний доступ до спілкування, навчання, участі та соціальних контактів дитини, з урахуванням її індивідуальних мовних і комунікативних потреб. Оптимальне освітнє середовище для дитини з порушенням слуху — це «комунікативно насичене середовище» (розвиток першої мови дитини; повноцінна комунікація з педагогами й однолітками, які спілкуються мовою дитини; врахування рівня слуху дитини, її можливостей і здібностей).
• Застосування необхідних адаптацій змісту, методів і матеріалів з урахуванням унікальних потреб дитини (мова / мовлення, навчання, спілкування тощо).
• Доступність корекційно-розвиткових послуг (занять) з розвитку слухового сприймання, мовлення тощо відповідно до потреб (якщо дитина проходила комплексну оцінку розвитку в інклюзивно-ресурсному центрі, то у висновку будуть зазначені напрями корекційно-розвиткової роботи та фахівці, які їх мають забезпечувати).
• Доступність спілкування в жестомовному середовищі, занять з вивчення української жестової мови (для дітей, основною мовою спілкування яких є жестова мова). Якщо дитина спілкується жестовою мовою, вільне володіння педагогами жестовою мовою — обов’язкове. Важливою є можливість спілкування з однолітками й дорослими, які мають порушення слуху (наявність соціальних зразків для наслідування забезпечують розвиток самосвідомості, комунікацію, соціально-емоційний добробут).
• Використання технічних засобів звукопідсилення колективного використання, спеціальних допоміжних засобів, комп’ютерних корекційно-розвиткових і навчальних програм.
• Відповідна підготовка педагогів, які пройшли навчання та мають досвід роботи з дітьми зі зниженим слухом або з глухотою.
• Організація командної роботи вихователя, сурдопедагога, психолога, сурдолога та інших фахівців, спільне планування процесу навчання.
• Співпраця з батьками, допомога їм, забезпечення інформацією та навчальними матеріалами (за потреби).
• Моніторинг прогресу та контроль розвитку дитини (звертаємо увагу на комунікативні навички, розвиток словесного мовлення та/або жестової мови, академічні успіхи, соціально-емоційний стан, орієнтуючись на вік дитини). Враховуючи те, що умови розвитку дитини можуть бути не оптимальними (невчасно діагностовано порушення слуху, не проводилися заняття з сурдопедагогом тощо), брати до уваги потрібно індивідуальні досягнення дитини, а не вікові норми. Якщо рівень розвитку дитини не досягає очікуваного прогресу, перелік послуг необхідно переглянути та, можливо, змінити. Послуги мають базуватися на індивідуальних потребах дитини, а не на доступності ресурсів.
Please follow and like us:
20200020