
Автор: Лабунець О. Д.
Подолання мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку.Взаємодія вчителя-логопеда, вихователя і батьків — запорука успішної корекційної роботи з дітьми, які мають порушення мовлення.
Порушення звуковимови з проявами недорозвинення фонематичного сприймання найбільш поширені у дошкільників.
Такі порушення спричинені функціональною незрілістю мовленнєво-рухового аналізатора і недостатнім слуховим контролем власного мовлення, а також анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату. При цьому спостерігається неправильна вимова звуків, порушення мовленнєвого дихання. Зазвичай ці порушення супроводжуються відхиленнями у формуванні фонематичних функцій (фонематичного сприймання, уявлень, звукового аналізу). Фахівець (консультант) ІРЦ № 6 Печерського району Лабунець Олена Дмитрівна пропонує ознайомитись з системою логопедичної роботи, з напрямками комплексної корекційно-розвивальної роботи з подолання мовленнєвих порушень у дітей в закладі дошкільної освіти.
Для подолання мовленнєвих порушень корекційно-педагогічна робота спрямована в таких напрямках:
1. Підготовка артикуляційного апарату до формування артикуляційних укладів:
⮚ корекція мовленнєвого дихання і голосу;
⮚ розвиток артикуляційних рухів та певних особливостей якості цих рухів — їх сили, точності, координованості, синхронності;
⮚ розвиток кінестетичних відчуттів.
2. Корекція порушень звуковимови:
⮚ постановка звуків та їх автоматизація;
⮚ диференціація звуків;
⮚ розвиток самоконтролю;
⮚ формування активного самостійного спілкування.
3. Корекція фонематичного розвитку:
⮚ формування звукових образів слів;
⮚ розвиток фонематичного аналізу.
4. Удосконалення навичок граматично правильного мовлення:
⮚ диференціація предметно-синтаксичного значення граматичних морфем;
⮚ формування навички їх практичного виокремлення;
⮚ формування спрямованості уваги на граматичне оформлення мовлення;
⮚ формування уміння вживати різні типи синтаксичних конструкцій речення;
⮚ розвиток трансформаційних синтаксичних операцій.
5. Розвиток активної пізнавальної діяльності, невербального
мислення, пам’яті, уваги, зорового гнозису.
Процес корекційної роботи має коригуючий і розвивальний характер. Удосконалюється усне мовлення дітей, та інтелектуальний розвиток, використовується система фонетичних та мовленнєвих вправ.
Діти, виконуючи вправи, практично засвоюють чітку звуковимову, лексику та граматику.
Корекційно-педагогічна робота будується в ігровій формі за принципом «від простого до складного» і спрямовується на позитивний результат.
«Спільні зусилля дорослих — запорука успіху».
Для того щоб забезпечити ефективний процес корекційно-педагогічної роботи, створюються належні умови це — тісний взаємозв’язок вчителя-логопеда з вихователями та батьками вихованців.
Після детального обстеження дитини вчитель-логопед ознайомлює вихователя з особливостями її мовлення. Для ефективної роботи дітей поділяють на підгрупи відповідно до порушень у мовленні.
У загальну систему роботи на заняттях та у повсякденному житті вихователь включає багато різних цікавих ігор та завдань, спрямованих на формування чіткої звуковимови та правильного граматичного мовлення. Враховуючи те, що вихователь спілкується з дітьми протягом більшої частини дня, саме на нього покладено функцію автоматизації поставлених звуків у мовленні дітей. Вихователь продовжує формувати у дітей здатність і бажання контролювати себе, спілкуватись, спираючись на зразок чистого мовлення. На базі чіткої вимови звуків педагоги формують та розвивають у дітей:
✔ активний та пасивний словник, зокрема через словотворення;
✔ уявлення про морфологічний склад слова та його зміни у реченні;
✔ уміння правильно будувати прості, поширені, складні речення;
✔ зв’язне мовлення, навчаючи складати розповіді з опорою на предметні, сюжетні картинки, переказувати оповідання, казки;
✔ стійку увагу, пам’ять, логічне мислення.
Тісний контакт вчителя-логопеда, вихователя та батьків поліпшує спільну творчу діяльність і дає можливість дошкільнятам досягти гарних результатів у подоланні мовленнєвих порушень.
Вчитель-логопед планує корекційну роботу, передбачаючи в ній низку послідовних методів навчання, які обов’язково використовує у своїй роботі і вихователь. Це такі методи:
✔ вправи для розвитку слухової уваги та фонематичного сприймання;
✔ вправи для подолання порушень мовленнєвої моторики — підготовчі артикуляційні вправи для розвитку рухливості органів
периферичного мовленнєвого апарату, корекція дрібної та
загальної моторики;
✔ усунення порушень звуковимови;
✔ формування вміння диференціювати у самостійному мовленні звуки, схожі за артикуляцією та звучанням;
✔ формування чіткої звуковимови завдяки введенню звука в повсякденне мовлення, що передбачає повну автоматизацію навичок його вимови.
Вихователь, спостерігаючи за роботою вчителя-логопеда використовує ті ж самі методи і прийоми, звертає увагу на звуковимову дітей, граматичне оформлення фраз тощо. На прогулянці та у другій половині дня закріплює з дітьми отримані знання та навички, використовуючи ті самі прийоми, або ускладнюючи їх за рекомендацією вчителя-логопеда.
Вихователь увесь час спілкується з дітьми, вправляючи їх в активному мовленні, зацікавлюючи, викликаючи у малюків бажання спілкуватися як з дорослим, так і з дітьми.
Налагодити тісну взаємодію між вчителем-логопедом, вихователем та батьками вихованців допомагає «домашній логопедичний зошит», в якому вчитель-логопед занотовує завдання, розміщує сюжетні та предметні картинки, дидактичні ігри, оповідки, загадки, чистомовки тощо. Батьки, отримують зошит на вихідні.
Для того щоб дитина навчилася чітко й зрозуміло вимовляти звуки та слова, правильно користуватися голосом, вона має навчитися напружувати слух, сприймати та розрізняти різні звуки, зокрема, і звуки рідної мови. Ця здатність не з’являється спонтанно її слід розвивати.
Фонематичний слух— тонкий систематизований слух, здатний здійснювати операції розрізнення і впізнавання. І робити це найліпше у процесі вимови фонем, що становлять звукову оболонку слова, ігор, які активно використовують у своїй роботі і вчитель-логопед, і вихователь.
Розвиток фонематичного сприймання слід починати на матеріалі немовленнєвих звуків і поступово охоплювати всі звуки мовлення: від звуків, які діти вже засвоїли, до тих, вимова яких у дітей лише формується та вводиться у самостійне мовлення.
У всій системі логопедичної роботи з розвитку фонематичного сприймання чи не найскладніше — навчити дітей диференціювати фонеми. Ця робота здійснюється поетапно, а саме:
▪ розпізнавати немовленнєві звуки;
▪ розрізняти висоту, силу і тембр голосу, орієнтуючись на ті самі звуки, слова; розрізняти слова, близькі за звуковим складом;
▪ розрізняти склади;
▪ розрізняти фонеми рідної мови; проводити звуковий аналіз.
На першому етапі дітей вчать розпізнавати немовленнєві звуки. Ця робота сприяє розвитку та концентрації слухової уваги і пам’яті дітей, збагаченню їхнього дієслівного словника. З цією метою проводяться різні ігри та вправи. Фахівці ІРЦ № 6 Печерського району пропонують ефективні вправи та ігри, перевірені на власному досвіді.
«Що почули? Розкажіть».
Педагог пропонує прислухатись і відтворити почуті немовленнєві звуки (на прогулянці, в коридорі, роздягальні тощо).
«Що шумить? Що капає? Що стукає, шарудить, брязкає? Хто сміється?» Педагог створює відповідні звуки (шурхіт, брязкання, стукіт тощо) і пропонує дітям їх відтворити. Як їх можна назвати?
«Тихо — голосно». Педагог пропонує знайти заховану іграшку, орієнтуючись на звук брязкальця, бубна або плескання в долоні. Якщо створене педагогом звучання голосне — іграшка близько, а якщо тихе — іграшка знаходиться далеко.
«Упізнай за звуком». Педагог розкладає на столі декілька іграшок, що звучать, демонструє кожен звук, пропонуючи дітям його запам’ятати. Потім діти заплющують очі, а педагог створює ритмічний звук певною іграшкою. Педагог пропонує відгадати, що звучить, відтворити заданий ритм та назвати дію (пищить, брязкає, торохтить тощо).
Після того, як діти навчилися розпізнавати різні немовленнєві звуки, вони навчаються їх розрізняти висоту, силу і тембр голосу.
«Упізнай за голосом». Діти стають півколом. Вибирають одну дитину. Вона повертається спиною до інших, заплющує очі. Діти по черзі кличуть дитину, а вона має відгадати, хто її покликав.
«Близько — далеко». Педагог показує дітям картинку із зображенням, скажімо, потягу і запитує: «Як гуде потяг?» (У-у-у.) Потім пояснює: «Якщо потяг далеко, то звук тихий, а якщо близько — гучний». (Пояснення супроводжує показом.) Діти відтворюють звук потягу гучно чи тихо — відповідно до команд педагога «близько», «далеко».
«Хто які звуки видає?». Педагог роздає дітям картинки із зображеннями тварин та їхніх дитинчат, разом з дітьми звуконаслідує їх, розрізняючи голос дорослих тварин та їхніх дитинчат (низький та високий). Потім діти самостійно відтворюють звуки тварини.
Навчаючись вслуховуватись у світ оточуючих звуків, граючись з ними, дитина формує свій слух, намагається наблизити звучання своєї мови до мови тих, хто поряд. Тому що без повноцінного сприймання фонем, без чіткого їх розрізнення, неможлива їх правильна вимова. Для того щоб навчити дітей розняти слова близькі за звучанням, можна використовувати такі ігри:
«Упіймай слово». Педагог показує дітям картинку і називає її, скажімо, «Котик». Потім пропонує дітям уважно слухати слова. Якщо діти почують слово «котик», то мають плеснути в долоні — «упіймати слово», а якщо прозвучить інше слово — присісти. Після цього педагог проговорює низку слів, що відрізняються лише одним звуком: котик — мотик — дотик— котик — ботик — котик— ротик…
«Назви предмети так, як я». Педагог виставляє в один ряд картинки із зображенням предметів, назви яких схожі за звуковим складом, скажімо:
дім, дим, коса, коза, бак, мак, сік, бік, кит, кіт, ліс, лис. Ознайомлює дітей з назвами картинок. Потім називає кілька слів і пропонує дітям запам’ятати, назвати та відібрати картинки у заданій послідовності. Починати можна з 3 — 4 слів, поступово збільшуючи їх кількість.
Перш ніж навчати дітей розрізняти склади, доцільно ознайомити їх з поняттям «склад».
«Який склад зайвий?». Педагог пропонує дитині прослухати складовий ряд (па-па-па-ту; ка-ка-та-ка; да-да-&у-да тощо) і визначити зайвий. Зайвим вважається той склад, який має інше звучання. Визначати зайвий склад можна, плеснувши у долоні, піднявши кружечок певного кольору тощо.
«Відгадай слово». Педагог виставляє картинки і промовляє перший склад, а дитина шукає відповідну картинку і називає слово, яке починається з названого складу.
В навчанні розрізняти фонеми рідної мови використовується диференціація голосних.
«Кольорові звуки». Педагог пропонує дітям по три кружечки і пояснює, що звук «а» живе в червоному кружечку, «о» — в зеленому, «у» — в синьому. Потім пропонує погратися зі звуками:
• педагог називає звук, а діти піднімають кружечок відповідного кольору;
• педагог викладає кружечки, а діти по черзі відтворюють звуковий ряд відповідно до кольорового ряду;
• педагог озвучує звуковий ряд — діти будують кольоровий.
Опанування дитиною звукової сторони слова — складний, але дуже важливий процес. Адже уміння аналізувати звукову структуру слова гарантує в майбутньому грамотне письмо. Тому на цьому етапі роботи діти спочатку вчяться самостійно виокремлювати певні звуки зі слова, а пізніше — аналізувати його звукову структуру. При цьому вони навчаються:
▪ дослуховуватися до звучання слів;
▪ самостійно визначати послідовність звуків у слові;
▪ відчувати звук як окремий елемент слова;
▪ розрізняти голосні та приголосні звуки за вимовою;
▪ розрізняти тверді та м’ які приголосні за звучанням та артикуляцією;
▪ ділити слово на склади.
На етапі ознайомлення дітей зі складами, відтворюючи складовий ритм плесканням у долоні, вони навчаються на слух за допомогою ритму ділити слова на склади і визначати кількість складів у слові. Після того, як діти навчилися розрізняти голосні й приголосні звуки, вони розділяють слово на склади, спираючись на голосний звук — складів у слові стільки, скільки голосних звуків.
Коли діти гарно навчяться ділити слово на склади, вони визначають наголошений склад, наголошений голосний звук. Дорослому необхідно весь час стимулювати активність дітей підбадьорюванням. Діти люблять ігрові ситуації, у грі вони легше запам’ятовують матеріал, намагаються проявити свої знання, індивідуальність, прагнуть використовувати поставлені звуки у мовленні.
Щоб оволодіти правильним положенням губ, язика, швидкої і вільної вимови звуку в мовленні, потрібно багато тренуватися.
Тренуйтеся, будь ласка, вдома!
Якщо звук ще не вимовляється, виконуйте артикуляційну гімнастику. Якщо звук вже поставлений — закріплюйте його: використовуйте для тренування з дитиною мовленнєвий матеріал, записаний у зошиті для домашніх завдань, стежте за звуками в повсякденному мовленні. Заохочуйте дитину до спілкування.
Не забувайте виконувати всі рекомендації вчителя-логопеда!
Фахівці ІРЦ №6 Печерського району м. Києва завжди готові надати методичну підтримку, практичні поради та рекомендації педагогам закладів освіти та батькам щодо організації навчання дітей з особливими освітніми потребами. Запрошуємо долучатися всіх бажаючих до співпраці.
Звертайтеся за консультацією за телефоном 050 022 45 48