Please follow and like us:
20
RSS20
Follow by Email
Facebook0
YouTube20
YouTube

Фахівець (консультант) ІРЦ № 6 Печерського району м. Києва – Лабунець Олена Дмитрівна пропонує ознайомитись з особливостями мовлення дітей з Загальним недорозвитком мовлення та шляхами подолання цього мовленнєвого порушення.

Основним  завданням  логопедичної  роботи   для дітей із загальним недорозвитком мовлення є корекція та розвиток мовлення, адже значним контингентом логопедичних груп та класів є дошкільники та учні, у яких спостерігаються порушення всіх компонентів мовленнєвої системи при наявності збережених слуху та інтелекту.Загальний недорозвиток мовлення є складним системним мовленнєвим порушенням, яке затримує, уповільнює та спотворює спонтанний мовленнєвий розвиток, внаслідок чого різні ланки мовленнєвої системи залишаються несформованими.
Для дітей із ЗНМ є характерними:
—     стійка і тривала відсутність наслідування мовлення дорослих та появи нових лексем;
—       труднощі вибору фонем і порядку встановлення їх розташування;
—   відтворення, в основному, скорочення слів за рахунок пропуску окремих фрагментів;
—      численні аграматизми;
—   значна диспропорція у формуванні імпресивного та експресивного мовлення;
—   труднощі у програмуванні висловлювання і синтезуванні окремих структурних елементів в єдине ціле;
—       низька мовленнєва активність.
Мовлення є продуктом мовленнєвої діяльності, складним і багатостороннім психічним процесом.
Структура  мовленнєвої діяльності включає в себе сукупність умінь, операцій та навичок, які поступово формуються у дитини  в процесі розвитку. Вони сприяють засвоєнню мови т а її використанню з метою спілкування дитини з оточуючим світом.
Під загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) у дітей з нормальним слухом і збереженим інтелектом розуміють таку форму мовленнєвої аномалії, при якій порушено формування всіх компонентів мовленнєвої системи, які відносяться як до звукової, так і до смислової сторони мовлення. При цьому найсуттєвіші недоліки виявляються під час засвоєння і використання дітьми цієї категорії лексики та граматики рідної мови.
Недорозвинення мовлення має різне походження і різну структуру аномальних відхилень. Але в усіх дітей із ЗНМ є типові відхилення, які вказують на системне порушення мовленнєвої діяльності. Однією з провідних ознак є пізній початок мовлення, при якому перші слова з’являються у 3-4 роки, а іноді після 5. Без спеціального навчання мовна активність таких дітей поступово знижується.
В логопедії умовно виділені три рівні ЗНМ, серед яких перші два характеризують більш глибокі ступені порушення мовлення, а на третьому більш високому рівні, у дітей залишаються лише окремі прогалини у розвитку звукової сторони мовлення, словникового запасу і граматичної будови.
Для І-го рівня ЗНМ характерні такі ознаки:
активний словник  перебуває в зародковому стані; він складається із звуконаслідувань, слів-белькотінь, невеликої кількості загальновживаних слів. Значення слів нестійкі і недиференційовані; пасивний словник ширше активного, але розуміння мовлення поза ситуацією досить ускладнене. Фразове мовлення практично відсутнє. Здібність сприймати звукову і складову структуру слова не сформована.
ІІ-й рівень ЗНМ
Діти володіють побутовим словниковим запасом  (здебільшого пасивним). Активний словник розширюється за рахунок використання деяких прикметників і прислівників; відбувається збагачення мовлення за рахунок використання окремих форм словозміни. Спостерігаються спроби змінити слова за родами, числами, відмінками, дієслова за часом, але ці спроби є невдалими. Починають користуватися фразою, зв’язне мовлення у зародковому стані; покращується розуміння мовлення; вимова звуків і слів значно порушена.
ІІІ-й рівень ЗНМ має такі особливості:
На фоні порівняно розгорнутого мовлення спостерігається неточне знання і неточне використання багатьох побутових слів. В активному словнику переважають іменники і дієслова. Мало слів, які характеризують якості, ознаки предметів і дій, допускають помилки у використання простих прийменників і не використовують складні; спостерігається недостатня сформованість граматичних форм мови – помилки у відмінкових закінченнях, змішування часових та видових форм дієслів, помилки в узгодженні, не користуються спотворенням; в активному використовують прості речення. Відмічається повне невміння поширювати речення та будувати складні; у більшості дітей зберігаються недоліки вимови звуків і порушення структури слова, що спричиняє труднощі в оволодінні звуковим аналізом і синтезом слів;, розуміння побутового мовлення хороше, але виявляється незнання окремих слів і значень, змішування смислових значень слів, близьких за звучанням, недостатнє оволодіння багатьма граматичними формами.
Отже, експресивне мовлення дітей із ЗНМ ІІІ-го рівня може слугувати засобом спілкування лише за певних умов, які вимагають постійної допомоги у вигляді додаткових питань, підказок, заохочень з боку логопеда, педагога, батьків.
Логопедична робота з подолання ЗНМ здійснюється шляхом використання поетапної системи формування мовлення з урахуванням закономірностей його розвитку в нормі.
 
 
Корекційна робота ведеться за такими напрямками:
формування предметного словника імпресивного  мовлення;
розвиток кількісного і якісного словникового запасу;
формування граматичних категорій словозміни та словотворення на рівні словосполучення та речення;
формування синтаксичної структури речення;
формування зв’язного мовлення;
корекція порушень фонетико-фонематичної системи мовлення.
Корекційна  робота з дітьми із загальним недорозвитком мовлення.
Заняття проводять індивідуально та по підгрупах 3-4 дітей  по 20-25 хв. Логопедичні заняття є основною формою корекційного навчання, на основі яких здійснюється розвиток всіх компонентів мови. Головними завданнями є розвиток зв’язного мовлення, тобто повне послідовне системне викладення думки (переказ побаченого, прочитаного, почутого, будь-яку подію, яка відбулася на основі подальшого розширення і уточнення словника імпресивного та експресивного мовлення, можливості диференційованого використання граматичних форм слова та словотворних моделей різних синтаксичних конструкцій. А також, корекція звуковимови, що передбачає уточнення вимови голосних і приголосних звуків раннього онтогенезу та формування правильної артикуляції відсутніх звуків пізнього онтогенезу, їх автоматизацію та диференціацію в різних фонетичних умовах. Відбувається розвиток фонематичного слуху,  фонематичних уявлень, простих форм фонематичного аналізу (виділення наголошеного голосного на початку слова, виділення звука в слові, виділення першого та останнього звука в слові).  Становлення вимовної сторони мовлення тісно пов’язане з формуванням складової та ритмічної структури мовлення. Закріплюються навички правильного чіткого відтворення 1-2-3-4-х складових слів різної звуконаповнюваності.  Але вправи проводяться на матеріалі тих звуків, які правильно вимовляються.
Мовні ігри мають велике значення для розвитку мовлення і мислення дітей; вони активізують, збагачують їхній словниковий запас, покращують фонематичний слух, прищеплюють інтерес  і любов до мови.
Дидактичні ігри дають можливість в емоційній формі організувати вправляння дітей у вживанні раніше набутих слів, виразів, фраз, уточнювати й активізувати їх словник.
Словесні дидактичні ігри спрямовані на розвиток мовлення  дітей, уточнення та закріплення словника, на формування правильної звуковимови. Водночас вони є підґрунтям для активізації пізнавальної діяльності, розвитку розумових здібностей.  Формується вміння висловлювати свою думку, робити висновки, застосовувати нові знання в різних життєвих ситуаціях. Пропоную деякі ігри, які можуть використовувати як педагоги на заняттях та уроках, так і батьки для закріплення набутих знань вдома.
СЛОВЕСНІ ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ Й ЗБАГАЧЕННЯ АКТИВНОГО СЛОВНИКА
ГРА «ЗГАДАЙ СЛОВО»
Логопед називає ознаки якогось предмета, а діти відгадують, про що мова.
1. Круглий, великий, гумовий, легкий…(М’яч)   2. Темна, велика, низька, дощова…(Хмара)
3. Холодна, чиста, прозора, стрімка…(Вода, річка)  4. Білий, пухнастий, холодний, рипучий…(Сніг)
5. Блакитне, чисте, безхмарне, прозоре…(Небо)
Логопед показує предмет, дитина називає його ознаки.
1. Яблуко яке? (смачне, солодке, соковите…)   2. Рукавички які? (теплі, вовняні, сині…)
3. Квіти які? (барвисті, пишні, червоні…)  4. Якою буває погода? (сонячна, тепла…)
5. Сукня яка? (нова, чепурна, мова…)
ГРА «ДОПОВНИ РЕЧЕННЯ»
            Влітку листочки на деревах зелені, а восени…          Зайчик влітку…, а взимку…
            Гриби ростуть у…, а огірочки — на…                            Риба живе у…, а ведмідь — в…
            Цукор солодкий, а лимон…                                             Вдень світло, а вночі…
ГРА «СКАЖИ НАВПАКИ»
Логопед називає слово, дитина називає протилежне (ознаки предмета)
Вранці — ввечері,  пізно — рано, мокрий — сухий, добрий — злий, твердий — м’який, чистий — брудний.
ГРА «СКЛАДНІ СЛОВА»
Логопед  зачитує речення, або словосполучення, дитині  пропонується назвати сказане одним словом.
Світлий, зелений – світло-зелений. Темний, червоний – темно-червоний.
Людина, яка розносить листи – листоноша. Машина, що возить бензин – бензовоз.
Машина, що возить молоко – молоковоз.Машина, що возить борошно – борошновоз.
Дзвінкий голос – дзвінкоголосий. Земля трясеться – землетрус.
Людина, яка любить книги – книголюб. Листя падає – листопад. Сніг падає — снігопад.
ДВА — ОДИН
Утворення з двох іменників складного:
Небо і схил – небосхил, ліс і смуга – лісосмуга, птах і ферма – птахоферма, лист і падати – листопад, хліб і робити – хлібороб,  ліс і рубати – лісоруб, сніг і падати – снігопад.
ГРА «ЧЕТВЕРТИЙ ЗАЙВИЙ» (рід іменників)
Педагог пропонує згадати, якими словами можна замінити слово відро (воно), лялька (вона), стіл (він). Зачитує 4 слова, дитина  визначає, яке слово зайве:лялька, піраміда, машина, відро (воно);   ведмідь, слон, заєць, лисиця (вона); дерево, сонце, курча, кущ(він);   стіл, шафа(вона), стілець, ніж; озеро, небо, обличчя, ніс(він).
ГРА «ВГАДАЙ СЛОВО»
Педагог читає слова назви дій, дитина відгадує, яке слово задумано.
Сходить, світить, гріє…(сонце). Шумить, сигналить, мчиться…(машина). Готує, пере, прибирає, миє, шиє, любить…(мама). Малюють, допомагають, граються, вчаться, прибирають, ростуть, бешкетують… (діти).  Мукає, жує, пасеться…(корова).
Дитина  сама називає слова-дії:
Що робить кішка, коли бачить мишку? (підкрадається, стрибає, ловить…)
Що робить кішка, коли грається  з бантиком? (бігає, підскакує, хапає, тягне, радіє…)
 
 
М´ЯЧ ЛОВИ — СЛОВО-ОЗНАКУ УТВОРИ
Логопед називає іменник і кидає дитині м´яч. Дитина утворює від запропонованого слова прикметник і повертає м´яч.
Весна – весняний;  сонце – сонячний; береза – березовий; липа – липовий;  сіль – солоний; дощ – дощовий.
ІГРИ, СПРЯМОВАНІ НА РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ які можна використовувати як на групових та  підгрупових заняттях з  дошкільниками, так і на уроках з молодшими школярами.
«Передай далі»
Завдання: навчати складати описові розповіді.
Хід гри. Діти утворюють коло. Педагог тримає в руках предмет, складає про нього одне описове речення і передає предмет дитині. Дитина бере предмет, складає про нього інше описове речення і передає далі. Таким чином, всі діти один за одним описують предмет. Повторювати речення не можна. Якщо дитина не може придумати власне речення, вона має згадати, що сказали інші діти про цей предмет, і скласти про нього зв’язну розповідь.
«Розумні зайчики»
Завдання: навчати описувати диких тварин; розвивати координацію рухів.
Матеріал: зображення диких тварин.
Хід гри. Педагог  читає вірш Б. Стельмаха:
П’ять зайчаток вийшли з дому,
Спершу стали по-одному,                     (діти шикуються в шеренгу)
Потім — в пару, топчуть сніг,                 (стають парами)
Хто без пари — той побіг.
Та дитина, яка залишилася без пари, біжить у протилежний бік кімнати, де на столі лежать зображення диких тварин. Дитина бере одну картинку і повертається. Діти в цей час утворюють коло. Дитина з картинкою стає в середину кола і показує картинку по черзі кожній дитині. Кожна дитина повинна сказати одне речення про цю тварину.
Наприклад, на картці зображена лисиця. Діти по черзі описують її: 1. Вона живе в лісі. 2. Вона руда. 3. Вона має великий красивий хвіст. 4 Вона живе в норі.
Та дитина, яка не може скласти речення, повинна згадати все, що говорили до неї діти і скласти описову розповідь.
«Ведмідь»
Завдання: навчати описувати диких тварин; розвивати координацію рухів, спритність.
Хід гри. За допомогою лічилки вибирають одну дитину — це ведмідь.
Педагог читає вірш:
Волохатий ведмідь                             (виходить дитина-ведмідь)
Вийшов діток ловить.                        
Довго лісом він блукав,                      (ходить по колу)
Сів на травку й задрімав.                    (присідає, засинає)
Гей, ведмедику, вставай,                     (прокидається, женеться за дітьми)
Діточок наздоганяй.
Коли ведмідь впіймав одну дитину, він говорить їй:
«Тебе я можу відпустити, Та маєш мені догодити. Опиши скоріш звірятко, Яке має в лісі хатку».
Дитина повинна описати будь-яку дику тварину (не називаючи її) так, щоб ведмідь зрозумів, про кого йде мова.
Якщо ведмідь відгадує загадку — він відпускає дитину, ні — вони міняються ролями і гра починається знову.
Примітка: до початку гри педагог  надає дітям зразок описової розповіді.
«Врятуємо пори року»
Завдання: формувати навички колективного складання описових розповідей на основі виділення характерних ознак певних пір року, виховувати колективізм.
Обладнання: картки із зображеннями пір року.
Хід гри. Педагог повідомляє дітям, що Злий Чарівник захопив у полон усі пори року. Їх необхідно врятувати. Діти діляться на 4 команди (Осінь, Зима, Весна, Літо). Для того, щоб врятувати пори року, необхідно назвати якомога більше ознак своєї пори року. По черзі гравці кожної команди виходять вперед і називають одну ознаку своєї пори року. Якщо дитина правильно назвала ознаку — педагог дає їй картку із зображенням відповідної пори року. Якщо дитина помилилась або не може назвати ознаку певної пори року — команда не отримує картку (повторювати вже названі ознаки не можна).
Після того, як всі діти виконали завдання, педагог  підраховує кількість карток у кожної команди. Та команда, яка отримала найбільшу кількість карток — врятувала свою пору року.
«Зима — літо»
Завдання: навчати складати описові розповіді про певну пору року.
Хід гри. Діти – це метелики. Одна дитина тримає в руках сачок. Коли педагог  говорить «Зима» — метелики присідають, «засинають». «Літо» — метелики прокидаються, літають. Дитина із сачком намагається зловити метеликів. Та дитина-метелик, до якої доторкнулася дитина із сачком, повинна назвати ознаки тієї пори року (не менше 3), яку запропонує педагог  або дитина із сачком. Якщо дитина-метелик виконала це завдання, вона залишається в грі. В іншому випадку метелик міняється місцями з дитиною із сачком і гра продовжується далі.
«Пори року»
Завдання: навчати описувати дерева в різні пори року, розвивати фантазію, уміння супроводжувати мовлення пантомімою, виховувати навички колективної співпраці.
Хід гри. Діти діляться на чотири команди «Зима», «Весна», «Літо», «Осінь». Педагог звертається по черзі до команд: «Уявіть, що ми знаходимось у лісі. У зимовому лісі. Весняному лісі. Літньому лісі. Осінньому лісі. Що відбувається з деревами в ці пори року?»
Кожна команда має описати стан дерев у певну пору року. Один член команди озвучує складену розповідь, інші за допомогою імітаційних рухів показують відповідні дії.
Оцінюється зв’язність розповіді, кількість використаних в ній речень, відповідність імітаційних рухів змістові розповіді, а також злагодженість роботи членів команди.
«Фрукти»
Завдання: навчати дітей складати речення про заданий предмет, складати описові розповіді, відгадувати задумані предмети за описом.
Обладнання: предметні картинки із зображеннями фруктів, кошики.
Хід гри. На підлозі розкладені картинки із зображеннями різних фруктів. Діти діляться на дві команди. По одному представникові від кожної команди беруть в руки по кошику та йдуть у сад (підходять до малюнків із фруктами). Потім одна із команд описує якийсь із фруктів, не називаючи його. Обов’язкова умова гри: кожен член команди має скласти одне речення. Дитина з кошиком відгадує описаний предмет, шукає його в «саду», бере в руки і складає описову розповідь про нього. Потім це ж завдання виконує друга команда. У ході гри оцінюється кількість і правильність складених командами речень, а також якість описових розповідей.
Таким чином корекційно-логопедичний вплив спрямований на розвиток різних компонентів мовленнєвої здібності (фонетичного, лексичного, словотвірного, морфологічного, семантичного). Більш ефективне оволодіння усним мовленням дітей із ЗНМ, їх підготовку до навчання грамоти забезпечує формування елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення.
Корекція і розвиток усного мовлення даної категорії дітей відбувається не лише на основі наслідування мовним зразкам, виконання різного роду мовленнєвих вправ та й на основі усвідомленого формування мовних узагальнень, розвитку ставлення до мовлення, як до мовної дійсності. Проводиться робота, спрямована на елементарне усвідомлення звуків мовлення, слів, речень. Корекційна робота на цьому етапі проводиться з урахуванням принципу взаємопов’язаного формування фонетико-фонематичних і лексико-граматичних компонентів мови. Логопедичні  заняття поділяються на два типи: формування лексико-граматичних засобів мови і розвиток зв’язного мовлення та формування звукової сторони мовлення і плануються з урахуванням завдань і змісту кожного періоду навчання. Основна мета занять – забезпечити перехід від накопичених уявлень і пасивного мовленнєвого запасу до активного використання мовних засобів.
Зміст корекційного навчання включає розширення і уточнення пасивного і активного словника, розвиток імпресивного та експресивного мовлення в процесі сприймання, диференціювання та правильного використання граматичних форм словозміни і словотворення, різних типів синтаксичних конструкцій, формування зв’язного мовлення, корекція фонетико-фонематичної сторони мовлення. Засвоєні системи мають бути включені в безпосереднє спілкування в нових ситуаціях і в різних видах діяльності.
Іде робота над удосконаленням словника  експресивного мовлення, уточненням значень слів над семантизацією лексики. Дитину навчають використовувати слова, які позначають матеріал, слова з протилежним та схожим значенням. Багатозначні слова, слова з переносним значенням. Формують вміння використовувати слова, які позначають особистісні характеристики, слова з емоційним значенням. Навчають осмисленню образних висловів в загадках, казках, прислів’ях, приказках.
Формування граматичної правильності мовлення відбувається на основі попередньо засвоєного матеріалу з лексики і фонетики. Використовують вправи на розрізнення і співставлення форм слів. Навчають розрізняти закінчення іменників, дієслів, однини і множини, відмінкові зміни одного й того ж слова. Навчають правильного використання іменників, утворених за допомогою непродуктивних суфіксів (иц/я/к продавщиця, лікарка), зменшено-пестливих прикметників за допомогою суфікса (еньк/ий), відносних прикметників від основ іменників за допомогою суфікса (ов) ( медовий, горіховий), суфіксі (яч/ч) з чергуванням приголосного. Особливу увагу звертають на засвоєння споріднених понять (ліс, лісник). Утворюють порівняльні ступені прикметників та прислівників (високий, вищий, найвищий), навчають творенню складних слів (довговухий, чорноокий).
У дітей розвивають навички правильної побудови простих поширених речень, речень з однорідними членами, простих складносурядних та складнопідрядних речень із використанням сполучників причини, мети, умови і часу.
У формуванні зв’язного мовлення удосконалюють навички описових розповідей, переказу літературних творів та народної творчості, творчого розповідання на основі творчої уяви з використанням набутих знань.
Розвиток фонетико-фонематичної сторони мовлення передбачає формування правильної артикуляції відсутніх та порушених у вимові приголосних звуків пізнього онтогенезу, їх автоматизація та диференціація у різних фонетичних умовах. Розвивають слухову та слуховимовну диференціацію звуків, формують здібності здійснювати складні форми фонематичного аналізу та синтезу (знаходити місце звука у слові, послідовність і кількість звуків у слові) з урахуванням поетапного формування розумових дій. Удосконалюють навички утворення слів різної звуко-складової структури (ізольованих і у різних фонетичних контекстах). Знайомлять дітей з поняттями «речення», «слово», «звук», «склад».
Планування корекційно-розвиткової роботи проводиться з урахуванням індивідуальних здібностей дітей.
Таким  чином, пріоритетними завданнями логопедичної корекції є:
—    розвиток всіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письма) ;
—   формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мови, із зв’язного мовлення;
—       формування комунікативних умінь;
—       розвиток мовленнєвої, загальної та дрібної моторики;
—       вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого мовлення;
—         розвиток просодики (темп, ритм, тембр, сила голосу, інтонування, емоційність тощо);
—         розвиток психічних процесів (увага, пам’ять, мислення, уява тощо);
—         подолання порушень усного і писемного мовлення.
Знання особливостей мовленнєвого розвитку дітей  із ЗНМ виявляються важливими та необхідними як для більш глибокого розуміння дітей цієї категорії, з’ясування психологічних механізмів мовленнєвих порушень, так і для створення нових підходів до визначення найбільш оптимальних та адекватних напрямів корекційно-розвивального  навчання дітей з особливими освітніми потребами.
Фахівці ІРЦ № 6 завжди готові поділитися досвідом з усіма бажаючими. Запрошуємо до співпраці.
Please follow and like us:
20
RSS20
Follow by Email
Facebook0
YouTube20
YouTube

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *