Please follow and like us:
20
20
0
20
В цій статті, я хочу детально розглянути причини дисграфії та які діти потрапляють в зону ризику?
Для кого буде корисна ця стаття?
Для батьків, діти яких навчаються в початковій школі і не перший рік намагаються впоратися з незрозумілими помилками на письмі та під час читання.
Останнім часом серед учнів, які вступають до першого класу, чимало дітей з різними відхиленнями в мовленнєвому розвитку, що перешкоджає формуванню їхньої повноцінної навчальної діяльності.
Батьки, вчителі початкових класів, а іноді й логопеди насамперед звертають увагу на несформованість звуковимови у дітей і свої зусилля спрямовують саме на корекцію порушень звукової сторони мовлення. А пізніше виявляють «другий недолік» — дисграфію і дислексію.
Розлади писемного мовлення становлять значну частку серед інших мовленнєвих порушень. Найчастіше зустрічаємо їх у дітей із загальним недорозвиненням мовлення різного ступеня, а також у дітей з фонетико-фонематичними порушеннями.
У більшості таких дітей порушена також і пізнавальна діяльність: спостережливість, увага, пам’ять, мислення, аналіз, синтез.
Малята, що почали осягати ази писемного мовлення, намагаються писати акуратно, виводити кожну лінію, але на ділі виходить не завжди красиво: першачки пишуть нерозбірливо, нерівно, втрачають літери та цілі склади. У більшості дітей у міру накопичення досвіду, практичних вправ та засвоєння правил української мови такі проблеми зникають, але деякі продовжують день у день стикатися з однаковими помилками. Фахівці в такому разі говорять про дисграфію – розлад писемного мовлення у молодших школярів, який характеризується стійким повторенням тих самих помилок при написанні слів, речень та текстів.
Спробуємо детально розібратися що таке дисграфія, чим вона зумовлена, та як можна її подолати.
Дисграфія зумовлена порушеннями у роботі вищої психічної діяльності, коли певні функції недорозвинені, пошкоджені чи відсутні зовсім. Розлад проявляється у вигляді систематичних фонетичних, граматичних та синтаксичних помилок при написанні тексту, при цьому це зовсім не залежить від рівня грамотності дитини та знань правил української мови.
Дисграфія заважає школярам вчитися, засвоювати новий матеріал, а кожна письмова робота перетворюється на випробування. Діти з такими порушеннями починають почуватися невпевнено, що надалі позначається на рівні самооцінки та загальному психічному здоров’ї.
Самостійно дисграфія не проходить, вона потребує спрямованої корекції, регулярної роботи з логопедами, педагогами, психологами, оскільки нерідко протікає на тлі інших мовленнєвих розладів.
Для того, щоб зрозуміти чому у дитини дисграфія, давайте розберемося як виникає процес письма.
Письмо є багаторівневим процесом, при якому задіяні одразу кілька складових: зорова, слухова, мовленнєва та рухова системи. Коли взаємодія розлагоджена, відсутня координація між системами, виникають стійкі порушення, що характеризуються як розлад писемного мовлення.
Дисграфія – це частковий розлад процесу письма, пов’язаний з недостатньою сформованістю психічних функцій, що беруть участь у реалізації та контролі письмової мови. Дисграфія проявляється у вигляді стійких, типових і повторюваних помилок у письмі, які не зникають самостійно, без цілеспрямованого навчання. При дисграфії також страждають читання й ефективність сприйняття.
Діти з такою проблемою відчувають труднощі при засвоєнні матеріалу. Проте їх інтелектуальні здібності повністю зберігаються.
Розлад виникає тоді, коли існує недостатня координація між повідомленнями, надісланими руховими нервами головного мозку.
Ділянка мозку, яка обробляє інформацію й переводить думки в слова, функціонує у дітей неправильно.
Крім органічних і функціональних змін головного мозку, що виникають унаслідок внутрішньоутробного недорозвинення плоду, патології вагітності, інфекційних захворювань та інших важких хвороб, що позначаються на нервовій системі дитини, причиною дисграфії можуть бути й соціально-психологічні чинники. Серед них двомовні сім’ї, неправильне мовлення оточуючих, раннє навчання письма або ж, навпаки, неувага до розвитку мовлення дитини.
Симптоми дисграфії.
Симптоми дисграфії зазвичай проявляються тоді, коли діти починають учитись писати слова. Достовірно діагностувати дане порушення можна тільки після того, як дитина оволоділа технікою письма, регулярно, цілеспрямовано навчалася письма на протязі 2 років, тобто не раніше 8–8,5 років.
Дитина повністю поглинена процесом письма, не може зрозуміти, що вона написала, й відчуває втому від докладених зусиль.
Вона занадто міцно стискає олівець, і на її пальцях часто залишаються відповідні сліди. Дитина не розуміє, як їй правильно розміщувати слова й букви в них.
Вона пише букви непропорційного розміру, пише неправильно або перекручує орфографію у словах, незважаючи на те, що ви детально пояснили їй, як писати правильно те чи інше слово.
У процесі написання слів вона плутає та змінює графічно подібні рукописні літери (ш-щ, т-ш, в-д, м-л) або фонетично подібні звуки (б-п, д-т, г-к, ш-ж).
Основна ознака розладу писемного мовлення – типові, що повторюються при кожному написанні помилки, які дитина припускає несвідомо, навіть знаючи правила української мови та правильність написання букв. Найбільш яскравими ознаками дисграфії у дітей є:
Дитина спотворює буквено-складову структуру слова, а також порушує злитість і роздільність написання слів.
Її почерк нерозбірливий з погано сформованими, погано прописаними й іноді незакінченими буквами й реченнями.
Дитині важко запам’ятати слова.
Вона не розуміє послідовності речень у параграфі або абзаці. Часто забуває потрібні слова, літери, правопис і пунктуацію.
Вона використовує неправильні слова або неправильне написання слів при письмі. Намагається уникати писати або виконувати будь-які інші письмові завдання.
Перевірте наявність цих симптомів у вашої дитини, виконавши разом з нею домашню роботу. Перераховані симптоми є підставою для звернення до фахівців.
Фактори ризику виникнення дисграфії.
Існують певні ускладнення й фактори ризику, які підвищують небезпеку виникнення дисграфії в дітей.
Якщо ваша дитина страждає від синдрому дефіциту уваги через проблеми, пов’язані з організацією процесу, проблеми швидкої обробки інформації та розлади тонкої рухової координації, вона більше схильна до дисграфії, ніж інші діти.
Якщо ваша дитина страждає від дислексії, вона більше схильна до дисграфії.
Якщо ваша дитина страждає від розладів аутистичного спектра, вона також більше схильна до дисграфії.
Фахівці Інклюзивно-ресурсного центру проводять діагностику та пошук причин цієї проблеми, а надають рекомендації щодо її подолання, проводять комплексні заняття, спрямовані на її корекцію.
Психолого – педагогічна оцінка мовленнєвого розвитку дитини спрямована: на вивчення та аналіз письмових робіт;
на оцінку загального мовленнєвого розвитку;
визначення рівня розвитку артикуляційної моторики;
на оцінку обсягу словникового запасу;
на аналіз звуковимови, фонематичних процесів сприймання аналізу та синтезу фонем, граматичних навичок.
Додатково фахівці проводять низку практичних тестів, які полягають у списуванні друкованого, рукописного тексту, написанні речень після слухового прослуховування. Дитині також пропонують письмово описати картинку, розділити слово на склади, виділити структуру речення тощо.
Корекційна робота
На сучасному етапі за несформованістю певних операцій процесу писемного мовлвння виділяють такі види дисграфій:
1) артикуляційно-акустична;
2) на ґрунті порушення фонемного розрізнення (диференціації фонем);
3) на ґрунті порушення мовленнєвого аналізу і синтезу;
4) аграматична;
5) оптична.
Характерними ознаками для всіх видів дисграфії є стійкі й повторювальні помилки в процесі писемного мовлення, а саме:
перекручення і заміна букв (парних за артикуляційно-акустичною подібністю, подібних за графічним зображенням, звучанням або вимовою);
перекручення звуко-складової структури слова;
порушення єдності написання слів у реченні (кількох слів разом або слово, написане частинами);
аграматичні помилки, які пов’язані з недорозвитком граматичної будови мовлення. Досвід роботи переконує, що найчастіше зустрічаються змішані види дисграфій.
Роботу над подоланням недоліків письма слід спрямовувати на активізацію функцій різних аналізаторів (мовно-слухового, мовно-рухового, зорового, тактильних відчуттів тощо).
У результаті різних вправ у корі головного мозку замикаються тимчасові зв’язки, що пов’язані з виділенням подразника, на якому утворюється рефлекс. Таким чином, здійснюється аналітико- синтетична діяльність, яка комплексно впливає на корекцію недоліків писемного мовлення.
Корекційну роботу над розрізненням кожної пари звуків за артикуляційно-акустичною подібністю, розрізненням звуків відповідно до їх звучання і вимови та букв, подібних за графічним зображенням, проводять у два етапи. Перший (підготовчий) етап корекції дисграфії— це робота над кожним окремим звуком (буквою), яку дитина замінює чи плутає.
Якщо в дітей наявні порушення звукової сторони мовлення, то попередньо слід сформувати правильну звуковимову або корекцію звукових і графічних вад у комплексі.
Послідовність роботи підготовчого періоду може бути такою:
уточнення правильної вимови та звучання звука з опорою на зорове, слухове, тактильне сприймання, кінестетичне відчуття;
виділення звука на фоні складу; визначення наявності й місця звука в слові: на початку;
в кінці;
у середині;
визначення місця звука відносно інших (на якому місці: 1, 2, 3 і т. ін., після якого звука, перед яким чується певний звук у слові);
визначення слова певним звуком у реченні, тексті;
добір предметних малюнків, іграшок, у назві яких є відповідний звук, визначення місця його у слові.
На другому етапі проводять роботу над диференціацією слухової, артикуляційної та графічної відмінностей пари звуків (букв).
Другий етап корекційної роботи над диференціацією звуків (букв), що їх плутає дитина, бажано проводити в тій самій послідовності, що й у підготовчому періоді. Але основна мета цього періоду — попарне зіставлення звуків (букв) і визначення їх відмінностей в артикуляції і слуховому сприйманні, кінестетичному відчутті, графічному зображенні тощо. Мовленнєвий і наочний матеріал слід добирати з парами звуків, щоб виробити тісний зв’язок між буквою і звуком. У процесі виконання всіх завдань (як на першому, так і на другому етапі) дитина, проговорюючи звук, має показати відповідну букву, і навпаки, спираючись на графічне зображення букви, чітко повторити відповідний звук.
Вправи на розвиток фонематичного слуху, звуко-буквеного аналізу та синтезу слід проводити на всіх заняттях. Особливу увагу доцільно приділяти визначенню послідовності звуків у слові, їх місця відносно інших звуків, кількості складів тощо.
Значну частину вправ варто виконувати усно. Це дає змогу навчити дітей аналізувати свою працю, висловлювати власні міркування і робити висновки. Вправи спочатку опрацьовують за допомоги логопеда, потім самостійно з наступною перевіркою та аналізом.
На логопедичних заняттях діти мають розуміти, навіщо вони виконують те чи інше завдання; слід навчити їх самостійно визначати тему занять і навчальну мету. Логопед постійно стимулює пізнавальну активність дітей запитаннями:
Над якою темою будемо працювати сьогодні?
Чому ви так думаєте?
Для чого потрібна така вправа?
Удома учні виконують аналогічні завдання самостійно або за допомоги батьків. Під час занять слід широко використовувати:
орфографічні словники; шкільні підручники; газети; журнали; дитячу художню літературу; предметні та сюжетні малюнки; іграшки.
Корекційна робота з дітьми-дисграфіками буде успішною лише тоді, коли логопед проводить її в тісному контакті з учителями та батьками.
Якщо ви помітили у вашої дитини ознаки дисграфії не відкладайте звернення до фахівців, вони допоможуть знайти причину дисграфії і шляхи її корекції.
Фахівці ІРЦ No 6 завжди готові надати консультацію з питань подолання труднощів та бар’єрів в навчанні дітей з особливими освітніми потребами.
Звертайтеся за телефоном 050 022 45 48
Please follow and like us:
2020020