В цей день фахівці ІРЦ № 6 також відвідали Спеціалізовану школу № 89, де зустрілися з колегами з команд психолого-педагогічного супроводу учнів з особливими освітніми потребами для перегляду індивідуальних програм розвитку, обговорення актуальних питань щодо індивідуалізації освітнього процесу, стратегій їхньої додаткової підтримки.
ЩО ТАКЕ РАННЄ ВТРУЧАННЯ
Перші роки життя людини відіграють не просто абияку, а визначальну роль для того, яким буде все її життя. Саме від перших років життя дитини, від того, якими були стосунки з мамою, татом, родиною, яким було оточення, залежить, яка буде особистість і яким буде її життя.
У випадку, коли в дитини є порушення розвитку або є загроза їх появи, час є ще більш коштовним. Саме для того, щоби не лише такі діти, але й родини загалом якомога швидше отримали фахову допомогу та підтримку, і створена послуга раннього втручання.
Допомогти дитині з особливостями розвитку адаптуватися й поліпшити якість життя всієї сім’ї – основне завдання фахівців раннього втручання.
Раннє втручання – це міждисциплінарна сімейноцентрована система допомоги дітям раннього віку (від народження до 3-х років) із порушеннями розвитку та дітям груп біологічного й соціального ризику, спрямована на покращення розвитку дитини та підвищення якості життя родини.
Раннє втручання (РВ) надає свої послуги насамперед дітям перших років життя, оскільки раннє виявлення біологічних та соціальних чинників ризику щодо порушення розвитку дитини дає можливість своєчасно почати інтенсивну допомогу в ранньому віці, коли розвиток дитини особливо піддається впливу і є можливість запобігати появі обмежень як у функціонуванні сім’ї, так і в фізичному та психосоціальному розвитку дитини.
В останні роки відмічаються тенденції до збільшення числа дітей з комплексними порушеннями психофізичного розвитку. Проблеми раннього виявлення, психолого-педагогічної діагностики і корекції розвитку дітей даної групи залишаються одними з найактуальніших.
Психічний розвиток дітей з комплексними порушеннями відбувається в особливих умовах сприймання зовнішнього світу і взаємодії з ним. Дефіцитарність інформаційних каналів на основі сенсомоторного обмеження розвитку стає гальмуючим фактором, що затримує всі можливі напрями розвитку дітей. Поєднання первинних порушень призводить до відставання в розвитку мислення, уваги, пам’яті, сприймання, що в цілому негативно позначається на функціонуванні пізнавальної системи дитини. Підвищена виснаженість усіх психічних процесів виявляється в низькій працездатності, стомлюваності, емоційній лабільності, що призводить до порушення особистісного розвитку. Глибоке розуміння взаємозв’язків у структурі комплексного порушення надзвичайно важливе для вибору оптимальної стратегії психолого-педагогічного супроводу та корекційно-розвивальних заходів.
Командна взаємодія фахівців дає можливість виявити і попередити несприятливі варіанти розвитку дитини і ефективніше вирішувати виявлені проблеми.
Зокрема, для всіх категорій дітей з комплексними порушеннями розвитку виявляють наступні проблеми:
• соціальна дезадаптованість дитини;
• уповільнене й обмежене сприймання;
• порушення розвитку моторики;
• порушення мовленнєвого розвитку;
• порушення розвитку мисленнєвої діяльності;
• недостатня пізнавальна активність;
• прогалини у знаннях і уявленнях про навколишній світ;
• порушення міжособистісних стосунків;
• порушення особистісного розвитку (невпевненість у собі, невиправдана залежність від оточуючих, низька комунікабельність, песимізм, занижена або завищена самооцінка, невміння керувати власною поведінкою).
Особливості дітей з комплексними порушеннями призводять до суттєвої затримки розвитку психічних новоутворень і якісній своєрідності становлення їхньої особистості. Ці особливості можуть проявлятись у дітей неоднаковою мірою, у різних комбінаціях, тому важливим є діагностичне вивчення дітей на кожному віковому етапі їхнього розвитку.
ЯК ПРАЦЮЄ РАННЄ ВТРУЧАННЯ
Враховуючи, що дитина розвивається під впливом навколишнього середовища, головним принципом РВ є принцип сімейноцентрованої послуги. Клієнтом програми є вся сім’я як цілість і як соціально-комунікативна система. Батьків (або опікунів) дитини навчають, як прийняти особливості дитини і створити умови, що максимально сприятимуть її розвитку.
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА НАДАННЯ ПОСЛУГИ РАННОГО ВТРУЧАННЯ
Послуга раннього втручання – це послуга, яка поєднує медичну, психологічну, педагогічну та соціальну складові і надається мультидисциплінарною командою фахівців. Вона спрямована на забезпечення розвитку дітей від народження до 4-х років з порушеннями розвитку або ризиком виникнення таких порушень, зростання та виховання їх у середовищі, природному для дітей відповідного віку без порушень або максимально наближеному до нього, підтримку та розвиток компетентності батьків з метою створення умов для підвищення рівня участі дітей у повсякденному житті та їх соціальної інклюзії. Клієнтами послуги раннього втручання можуть бути сім’ї, що виховують дітей до 4-х років:
• з діагнозами, що передбачають наявність порушень розвитку, незалежно від ступеня їх тяжкості;
• з порушеннями або затримками розвитку, що зафіксовані за допомогою оціночних шкал і методик;
• з ризиками виникнення проблем або порушень в розвиткові (біологічні та соціальні).
Надання послуги раннього втручання базується на певних принципах.
Сімейноцентрованість. Оскільки для дитини раннього віку саме сім’я є вирішальним ресурсом її розвитку, задача раннього втручання – посилити батьків в їх спроможності розвивати та виховувати свою дитину. Важливо допомогти сім’ї вбудовувати розвиваючі та допоміжні стратегії в режим життя сім’ї, допомогати сім’ї в цілому й кожному з батьків знаходити и вибудовувати власні ресурси, щоб справлятися з проблемами, що змінюються, потребами дитини й вирішувати власні особистісні задачі.
В технології раннього втручання батьки дитини є членами команди раннього втручання та приймають активну участь на всіх етапах реалізації технології. Програма РВ будується, спираючись на запит, узгоджений батьками та фахівцями. Батьки беруть активну участь в процесі оцінки, обговорення профіля розвитку дитини, узгоджують з фахівцями ціль роботи, загальний план та план дій, у виконанні якого мають власну частину. Батьки завжди знаходяться в кімнаті під час зустрічей. Зустрічі можуть відбуватися як в центрі, так і вдома під час домашніх візитів. Періодично батьки зустрічаються з фахівцями без дитини для обговорення програми. Важливим критерієм оцінки ефективності програми РВ є те, наскільки змінилася якість життя сім’ї вдома.
Міждициплінарність та командність. Послугу раннього втручання надає команда фахівців, що складається з психолога, логопеда, фізичного терапевта й лікаря (педіатра або невролога). Кожен член команди володіє певним об’ємом знань суміжних областей, що формує загальну мову в команді та розширює можливості кожного спеціаліста у вирішенні своїх професійних задач. Фахівці працюють з одним пакетом документів, разом вивчають потреби сім’ї, заповнюють профіль розвитку дитини, визначають в роботі одну мету, для досягнення якої вони будуть працювати разом з батьками. В роботу з сім’єю не може бути включено лише одного фахівця, оскільки потреби дитини та сім’ї не обмежуються вирішенням однієї проблеми, тому навколо кожної сім’ї формується команда фахівців. Батьки дитини є повноправними членами команди й приймають активну участь у всіх етапах реалізації послуги. В команді існують певні правила, котрі стосуються взаємодії фахівців поміж собою та взаємодії фахівців з сім’єю та дитиною. Існування таких правил запобігає професійному вигоранню.
Функціональний підхід. В практиці раннього втручання використовується функціональний підхід. Метою оцінки й предметом роботи є те, як дитина справляється з повсякденними життєвими ситуаціями, спираючись на те, що вона хоче, що вона вже вміє робити, як реалізує свої можливості, як різні фактори впливають на її здатність справлятися з повсякденними справами. Якість життя дитини безпосередньо залежить від її можливостей брати участь в повсякденному житті та його здатності впливати на життєву ситуацію. Під час планування роботи в ранньому втручанні фахівці разом з сім’єю відразу визначають ті зони, в яких участь дитини обмежена й визначають, чому необхідно навчити дитину та дорослих, що піклуються про неї, щоб підвищити якість участі дитини.
Реалізація програм раннього втручання в природному середовищі з використанням повсякденних рутин.
Встановлено, що маленькі діти краще навчаються, якщо вони можуть практикувати нові навички в межах тієї діяльності, в якій вони будуть в подальшому їх використовувати в ситуаціях, які не відображають для дитини реальної життєвої проблеми. Природні ситуації сприяють розвитку та розширенню різноманітних можливостей дитини (в соціальній, комунікативній, руховій та інших сферах), які, в свою чергу, покращують її здатність навчатися. Послуга раннього втручання надається в типових повсякденних активностях дитини, що збільшує кількість можливостей для навчання.
Надання послуги раннього втручання
Алгоритм надання послуги раннього втручання є проходження сім’єю та командою фахівців крок за кроком певних етапів: виявлення дітей з високим ризиком порушень психічного розвитку, побудову індивідуальної програми раннього втручання, виконання цієї програми та оцінку її ефективності. Побудова індивідуальної програми раннього втручання має циклічність. Кожний цикл складається з наступних кроків: формування узгодженого між фахівцями та батьками запиту, виділення ключової проблеми, оцінка когнітивного, моторного, соціально-емоційного, мовленнєвого розвитку та адаптивних навичок дитини та дитячобатьківських відносин у відповідності до узгодженого запиту, формулювання цілі роботи у SMART-форматі, оцінка досягнення поставленої цілі та нового циклу, який розпочинається з формування нового узгодженого запиту та складається з вищенаведених етапів.
Звернення батьків.
Звернення батьків до раннього втручання здійснюється за телефоном або під час особистого відвідування центру, відділення в поліклініці або іншій установі, де надається послуга раннього втручання. Першою людиною, що контактує з сім’єю є координатор послуги.
Первинне звернення – важливий і відповідальний момент у встановленні довірчих й доброзичливих відносин батьків та фахівців. Під час первинного звернення батьки мають можливість коротко розповісти про проблеми дитини, отримати інформацію щодо послуги раннього втручання, визначити, чи може дитина отримувати послугу раннього втручання з огляду на вік та характер проблем, домовитися про дату й час первинної оцінки потреб дитини та її сім’ї.
Первинна оцінка розвитку дитини та потреб родини проходить під час первинної зустрічі з дитиною та батьками. Мета первинної оцінки – визначити, чи потребує дитина та сім’я послуги раннього втручання та отримати інформацію про можливості і труднощі дитини та потреби родини. Важливою складовою першої зустрічі є встановлення довіри та довірчого контакту, тому особлива увага приділяється фізичним та психологічним факторам контакту.
Первинна оцінка проводиться в ігровій кімнаті, у якій є килим для гри з дитиною на підлозі, маленький столик і маленькі стільчики, шафа з іграшками, доступна для дитини. Іграшки та обладнання підбирає фахівець, спираючись на інформацію, отриману при зверненні сім’ї й заздалегідь приносить до кімнати. Для встановлення кращого контакту з дитиною та створення найбільш комфортної та довірливої атмосфери фахівці розташовуються «на одному рівні» під час спілкування з дитиною, наприклад, на підлозі або використовувати дитячі (невисокі) меблі. Первинна оцінка проводиться спільно двома фахівцями. Такий формат дозволяє уникати необхідності батькам повторювати декілька разів ту ж саму анамнестичну інформацію для різних спеціалістів. Проводять первинну оцінку два фахівця з різною спеціалізацією, наприклад, це може бути лікар і психолог, або психолог та фізичний терапевт. На вибір фахівців впливає та інформація про основні проблеми дитини, яку батьки надали під час первинного звернення. Процес організовано таким чином, щоб фахівці й батьки одночасно бачили, що робить дитина «тут і зараз», обговорювали і погоджувати спільне бачення. Така організація дозволяє відразу залучати батьків у процес як активних учасників і експертів щодо бачення особливостей розвитку своєї дитини.
Важливою частиною процедури первинної оцінки є відеозапис, який фіксує поведінку дитини, її гру і взаємодію з дорослими протягом невеликого проміжку часу (7-10 хв.). Відеозапис проводиться за поінформованої згоди батьків. Її матеріали дозволяють більш детально проаналізувати комунікаційні сигнали дитини, особливості її моторики й психоемоційних станів. Комп’ютерна обробка результатів опитувальники KID та RCDI, які батьки заповнили вдома, займає 5-7 хвилин, то вже на цьому етапі фахівці й батьки отримають результати комплексної оцінки за всіма сферами розвитку дитини – моторним, когнітивним, соціально-емоційним, мовленнєвим, адаптаційним розвитком. Всі результати та висновки фахівців є відкритими й доступними для батьків. Час на проведення первинної оцінки є фіксованим і становить 1 годину 20 хвилин. З них 50 хвилин фахівці проводять з сім’єю в кімнаті, та 30 хвилин призначені для обговорення та заповнення фахівцями документації після первинної оцінки.
Проводячи спостереження, діагностичні проби та опитування батьків фахівцям важливо:
• звертати увагу та описувати дії дитини, те, що вона робить під час первинної оцінки, тобто фіксувати можливості дитини
• фіксувати найвищий рівень володіння дитиною тією чи іншою навичкою
• максимально докладно і детально описувати рівень володіння навичками
• описувати навички дитини з точки зору того, як вона використовує їх для гри, спілкування, пізнання, переміщення, тощо – тобто в щоденній діяльності.
Підсумовуючи спостереження та роблячи висновки після первинної оцінки, фахівці надають батькам своє професійне бачення ситуації та зони найближчого розвитку дитини. Після підведення підсумків первинної оцінки, фахівці задають питання «Що б ви хотіли, щоб ваша дитина навчилася робити найближчим часом?». Відповідь на це питання і є фактично тим запитом батьків, з якого розпочнеться розробка індивідуальної програми раннього втручання.
Наприкінці первинної оцінки фахівці можуть зробити висновок, чи потребує дитина послуги раннього втручання та повідомити про це батьків. У разі наявності потреби в ранньому втручанні батьки інформуються про наступні кроки, які будуть зроблено після первинної оцінки: обговорення результатів первинної оцінки за участю всіх фахівців команди, вибір міждисциплінарної команди для роботи, зустріч для знайомства батьків з цією командою для узгодження плану подальшої роботи. Батькам пропонується час, коли вони можуть подзвонити та узгодити час зустрічі з командою. Якщо під час первинної оцінки виявиться, що дитина не потребує раннього втручання, то батьки ознайомлюються з результатами первинної оцінки, їм надаються рекомендації щодо розвитку дитини та пропонується через 3-6 місяців заповнення опитувальників для моніторингу розвитку дитини, за потребою.
Командне обговорення результатів первинної оцінки – важливий етап в складанні та реалізації програми раннього втручання. Фахівці, які проводили процедуру первинної оцінки, надають її результати для всієї команди раннього втручання, використовуючи відеоматеріали, карту первинної оцінки та результати обробки опитувальників KID (RCDI). Під час такого командного обговорення відбирається команда, яка буде працювати з сім’єю, проводити поглиблену оцінку й реалізовувати програму раннього втручання. Результати командного обговорення первинної оцінки фіксуються в щоденнику роботи з сім’єю. В загальній дискусії фахівців визначаються сильні та слабкі сторони розвитку дитини, відзначаються особливості дитячобатьківських відносин і емоційного стану батьків, які впливають на динаміку розвитку дитини. Таке обговорення закінчується тим, що команда, яка буде працювати з родиною, отримує ідеї для узгодження запиту під час наступної зустрічі з батьками та можливий напрямок роботи. Зустріч з батьками після обговорення командою фахівців результатів первинної оцінки – необхідний крок у формуванні плану втручання й розвитку робочого альянсу в роботі з батьками. Ця зустріч, так само, як і всі інші зустрічі з сім’єю, відбувається в заздалегідь визначений час і має певну тривалість (відбувається протягом 50 хвилин). В цій зустрічі приймають участь: — батьки, — фахівці, що проводили первинну оцінку, — фахівці, які були рекомендовані під час командного обговорення первинної оцінки в якості тієї команди, яка буде розробляти й реалізовувати програму втручання для даної сім’ї. Рекомендується проведення такої зустрічі без присутності дитини, щоб батьки та інші члени сім’ї могли приділити достатньо уваги важливим для них питанням, обговоренню результатів первинної оцінки та потребам дитини.
Узгоджений запит формується під час обговорення бачення фахівців та батьків, що є найважливішим для дитини та родини на теперішній час, які вміння та навички потрібно розвивати, щоб змінилась якість життя дитини та родини, як це узгоджується з тим, що спостерігають фахівці.
Функціональність запиту визначається тим, наскільки те, над чим працюватимуть команда й сім’я, може бути застосовано та є важливим для повсякденного життя дитини, як і коли вона буде користуватися новими знаннями та вміннями. В результаті реалізації запиту повинен підвищитися рівень функціонування дитини та якість життя її сім’ї. Ті навички й знання, які опановує дитина, повинні відповідати тому, що вона робить кожен день і підвищувати ступінь її участі в щоденній діяльності. Наприклад, часто батьки можуть бути орієнтовані на розвиток мовлення і розширення словникового запасу. Втім, важливо зрозуміти, як розширення словникового запасу вплине на підвищення участі дитини в повсякденному житті сім’ї: які це можуть бути слова, в яких ситуаціях і як вони будуть використовуватись дитиною. З самого початку важливо узгодити з батьками, в яких ситуаціях і які складнощі є через те, що дитина, наприклад, не говорить певних слів.
Актуальність запиту визначається тим, наскільки означена проблема впливає на якість життя дитини та родини, та наскільки її вирішення є важливим для батьків на даний момент часу. Наприклад те, що дитина кричить, коли відмовляється, порушує соціальне життя сім’ї, не дає можливість відвідувати громадські місця, ходити в гості.
Функціональний, актуальний, реалістичний запит стане узгодженим, після того як фахівці обговорять його й домовляться з батьками про спільну роботу над його реалізацією. Узгоджений запит не є «замовленням» батьків або «призначенням» фахівців – це продукт спільного обговорення та спільного бачення подальшої роботи.
В реалізації програми раннього втручання співпраця з батьками має особливий сенс для розвитку фасилітуючих відносин, для розвитку дитини й створення навколо неї розвивального терапевтичного середовища. Тому зустрічі з батьками, як первинна, так і подальші, що будуть повторюватися і під час роботи, є невід’ємною частиною програми раннього втручання.
Наступним етапом є поглиблена оцінка у відповідності до запиту.
Поглиблена оцінка займає від 1 до 3 зустрічей з сім’єю та передбачає професійну співпрацю й спільну роботу команди фахівців з різних галузей.
Обов’язковим компонентом поглибленої оцінки є домашній візит, або візит в те місце, де буде здійснюватися діяльність, запит на яку узгоджений командою фахівців та батьками. Оцінка й спостереження за можливостями та обмеженням и дитини й сім’ї повинна бути проведена в природньому для дитини средовищі.
Для проведення поглибленої оцінки фахівці команди раннього втручання використовують набір методик для оцінки розвитку дитини: фізичний терапевт – «BMS», «GMFM», GMF-CS, шкалу Альберта; логопед – матрицю комунікації або карти мовленнєвого розвитку, психолог – інтерв’ю «Дитячобатьківський відносин», ADOS, ADIR, CARS. Для дослідження повсякденної активності (рутин) використовуються Методика «Інтерв’ю рутинного дня». А також комплексні оцінки розвитку, такі як KID, RCDI, AEPS й багато інших методів. На етапі поглибленої оцінки організуються консультації з педіатром або неврологом, які спланують необхідні обстеження й проаналізують стан структур і функцій організму з точки зору їх впливу на можливість реалізації запиту. Всі фахівці широко використовують метод спостереження й всю інформацію, отриману під час поглибленої оцінки, занотовують в Профіль розвитку дитини.
Обговорення з батьками результатів поглибленої оцінки – ще одна спеціально організована зустріч з батьками. Ця зустріч дає змогу фахівцям і батькам обговорити результати поглибленої оцінки та Профіль розвитку дитини щодо узгодженого запиту, який заповнено командою фахівців. Базовими поняттями для побудови програм раннього втручання є поняття ключової проблеми та мети втручання (в форматі SMART). Узгодивши запит, фахівці та батьки під час етапу поглибленої оцінки досліджують, які ж причини того, що дитина самостійно не досягає в своєму розвитку цього нового, необхідного йому вміння. Відповіддю на це питання стає формулювання ключової проблеми дитини, тобто причини, завдяки якій дитина та її сім’я не можуть реалізувати ту або іншу діяльність, необхідну й актуальну в даний момент. Важливо, щоб батьки могли висловлювати свої питання та сумніви фахівцям. Узгодження запиту й ключової проблеми є запорукою того, що батьки будуть реалізовувати програму втручання. Змінивши свій погляд на причини проблеми, батьки самі здатні генерувати нові ідеї й стають рівноправними партнерами для досягнення цілей. Загальне розуміння проблеми призводить до того, що кожен з учасників процесу й всі разом повинні поставити чіткі, зрозумілі й здійсненні цілі, які й будуть наповнювати програму втручання.
Всі ресурси команди будуть працювати на досягнення цієї мети, тому у кожного фахівця команди та батьків є власний план дій спрямований на реалізацію спільної мети. Закінчується даний етап зустріччю батьків з фахівцями для обговорення результатів поглибленої оцінки та узгодження індивідуальної програми допомоги сім’ї та дитині. Батькам надається вся інформація, яка стосується дитини, її обмежень і можливостей. Для успішної співпраці батьків і фахівців необхідним є спільне бачення проблем і потреб дитини.
Послуга Раннього втручання – це послуга тривалого безперервного супроводу сім’ї. Такий супровід може надавати команда центру, який знаходиться в безпосередній близькості від сім’ї, тому що сім’я повинна відвідувати його 1 або 2 рази на тиждень і фахівці центру повинні мати можливість здійснювати домашні візити в рамках програми. Індивідуальна програма раннього втручання, схему якої було показано на початку, має певну циклічність. Один цикл складається з узгодження запиту, поглибленої оцінки щодо запиту, постановки мети в SMART форматі, реалізації програми й оцінки ефективності роботи. Тривалість одного такого циклу залежить від часу, який було витрачено на поглиблену оцінку й часу, на який виставляється мета. Таким чином, тривалість одного циклу може бути від 1 до 5 місяців. Послуга раннього втручання, це процес, коли один цикл змінює інший і фахівці разом з сім’єю рухаються «маленькими кроками», досягаючи на кожному етапі чітко поставленої мети. В процесі реалізації програми раннього втручання сім’я з дитиною приймають участь в індивідуальних або групових заняттях. Індивідуальні заняття можуть проходити як в межах регулярних домашніх візитів, так і в центрі раннього втручання.
По закінченні терміну, зазначеного в меті, проводиться оцінка того, наскільки поставлена мета досягнута, згідно тих критеріїв, які були в ній зазначені. Мета може бути досягнута повністю або не досягнута. Іноді буває так, що відбулися зміни саме в тому, що було вибрано як мішень втручання, але ці зміни відповідають лише частково тим критеріям, які були прописані в меті. Наприклад, дитина сидить сама, але не 10 хвилин, а 5 і з більшою підтримкою, ніж планувалося. На ефективність досягнення мети може впливати швидкість, з якою дитина вчиться, спосіб навчання батьків, ритм життя сім’ї. Ці фактори часто можливо оцінити, коли робота ведеться з сім’єю тривалий час і на початкових етапах прогноз може не виправдатися. Так само на досяжність мети можуть впливати зміни, які відбулися в стані здоров’я дитини або факторах оточуючого середовища.
Таким чином, оцінка ефективності щодо цілі включає не тільки висновок про досягнення мети, а й аналіз чинників, які вплинули на це. Якщо поставлена ціль досягнута раніше поставленого терміну, то оцінка ефективності відбувається раніше, швидше завершується цикл і починається новий. Оцінка ефективності проводиться спільно фахівцями й батьками, під час зустрічі без дитини. Предметами розмови є факт досягнення або недосягнення мети та чинники, які на це вплинули. Так само обговорюється, вплив досягнутої мети на щоденне життя родини, яким чином набуті навички підвищили ступінь участі дитини в повсякденних справах, іграх, спілкуванні. Також фахівцями проводиться постійний моніторинг розвитку дитини.
Вихід з програми Раннього Втручання.
Критеріями виходу з програми РВ є:
— вік дитини: незалежно від рівня розвитку дитини та її вікового розвитку, після досягнення біологічного віку 3 роки та 11 місяців, сім’я повинні вийти з програми РВ і перейти в інші програми;
— потреби сім’ї та дитини: в разі якщо, для дитини актуально перейти в іншу програму, наприклад в дитячий садок у віці 3 роки, й немає потреби поєднувати ці дві програми, то робота в межах послуги РВ закінчується.;
— рішення сім’ї або зміна обставин: сім’я може віддати перевагу іншим програмам розвитку для своєї дитини або обставини життя сім’ї можуть змінитися (наприклад, переїзд в інше місто). В цьому випадку сім’я може повернутися до програми РВ, до досягнення дитиною віку 3 років та 11 місяців.
Програма виходу з послуги РВ – це процес, який займає певний час.
З самого початку отримання послуги РВ батьки знають, що є обмеження щодо отримання послуги, які пов’язані з віком дитини. Обговорення з батьками виходу дитини з послуги РВ і перехід в інші програми починається за 6 – 9 місяців до закінчення програми РВ.
Робота ведеться за трьома основними напрямками:
— Формування в дитини необхідних навичок і можливостей до адаптації, соціалізації, самообслуговування. Наприклад, цілі роботи можуть бути пов’язані зі здатністю дитини розлучатися й зустрічатися з матір’ю, самостійно їсти, грати з іншими дітьми, висловлювати словами, жестами свої бажання.
— Підбір програм, які може відвідувати дитина. Фахівці центру РВ підбирають і знайомлять батьків з програмами, дитячими садочками, розвиваючими й реабілітаційними центрами, які може відвідувати дитина, після закінченню програми РВ. Батькам надаються адреси й номери телефонів цих закладів. Можливі зустрічі з іншими батьками, які вже мають такий досвід. Фахівці центру РВ можуть разом з батьками й дитиною відвідувати ці програми або центри, знайомлячи інших фахівців з особливостями комунікації та адаптації дитини, яку вони знають.
— Важливим напрямком роботи в межах програми виходу з послуги РВ є рівень компетентності батьків. Цей напрямок актуальний на всіх етапах роботи в РВ. Здатність дитини адаптуватися й соціалізуватися багато в чому залежить від можливостей батьків підтримати свою дитину й познайомити оточуючих з особливостями його комунікації, способами її підтримки. Незалежно від причин виходу з програми РВ, проводиться заключна зустріч з батьками, на якій оцінюється ефективність останнього циклу й всього перебування сім’ї в програмі РВ.
ДЕ МОЖНА ОТРИМАТИ ПОСЛУГУ РАННЬОГО ВТРУЧАННЯ
«Раннє втручання» – проєкт Мінсоцполітики – у межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, яка реалізується за ініціативи Першої Леді України Олени Зеленської. Мета цього проєкту “Раннє втручання” — впровадити в Україні на рівні громад доступну та якісну послугу раннього втручання, щоб родини з дітьми віком від 0 до 5 років, які мають порушення розвитку або такий ризик, отримували допомогу, підтримку та навчання саме тоді, коли вона найбільш потрібна.
В Україні вже близько 20-ти років послугу раннього втручання надають у Харкові та Львові. У Харкові – в “Інституті раннього втручання” . У Львові – в Навчально-реабілітаційному центрі “Джерело” Крім того, послугу РВ надають в Одесі та Ужгороді.
Водночас, 2016 року коштом Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні були навчені команди раннього втручання в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській та Харківській областях. Також протягом 2018–2019 років з’явилися додаткові команди РВ у Львівській та Одеській областях.
У 2023 р. було підготовлено ще 16 команд раннього втручання (65 фахівців із раннього втручання) з 12-ти регіонів України.
Уже зараз 1265 родин отримують послуги з раннього втручання в 43 центрах, що працюють по всій країні. Також планується навчання фахівців та створення нових команд, щоб всі родини, в яких є діти до 5 років зі сталими порушеннями розвитку чи високим рівнем ризику таких порушень, отримали підтримку в межах програми «Раннє втручання».
Проєкт “Раннє втручання” — одне з безбар’єрних рішень, що вже працює на рівні громад та покращує життя українських родин.
Перелік закладів та установ, які надають послугу Раннього втручання можна знайти за посиланням https://www.msp.gov.ua/news/22948.html
Що таке дислексія? За якими ознаками можна запідозрити в дитини цей розлад? Як його діагностують?
В даний час все частіше піднімається питання про проблеми навчання дітей. Одним із порушень, які можуть перешкоджати цьому процесу, є, безперечно, дислексія. Дислексія – це нейробіологічний розлад, який виникає внаслідок того, що мозок інакше обробляє інформацію. Часто дислексія спостерігається в кількох членів родини й передається в спадок від батьків дітям.
Дислексія — специфічний розлад навчання, який виявляється у тому, що дитина неправильно розпізнає різні знаки та символи, тому має проблеми з розумінням прочитаного. Таким дітям важко читати швидко й без помилок. Вони мають проблеми з правописом та записуванням під диктовку: пропускають, переставляють та дзеркально перевертають літери. При цьому плутають слова та намагаються вгадати слово за першими літерами.
Дислексикам складно:
• знаходити під час читання місце в тексті, де вони зупинились;
• розуміти зміст того, про що вони читають;
• переказати матеріал, який вони щойно прочитали.
Варто розуміти, що хоча дислексія й ускладнює дитині процес навчання, однак сама по собі вона не є ознакою проблем з інтелектом. Річ у тому, що читання — це складна функція, яка потребує функціонування великої нейронної мережі та різних зон мозку. Некоректна робота однієї чи кількох елементів цієї системи й може викликати дислексію. Причинами дислексії є недостатня сформованість психічних функцій. Основною передумовою є вроджені чи набуті порушення в структурі нервової системи мозку, яка відповідає за розумові здібності. Вони знаходять своє вираження в тому, що дані, які людина сприймає візуально, неузгоджені з тією інформацією, яка надходить при цьому процесі в мозок. Таким чином, у людини з дислексією процеси розуміння можуть займати набагато більше часу.
У загальному розумінні дислексія – це порушення навчальних навичок, яке насамперед впливає на навички читання та письма. Проте не лише на них. Дислексія насправді стосується обробки інформації. Люди, які страждають дислексією, можуть відчувати труднощі з обробкою та запам’ятовуванням інформації, яку вони бачать і чують, що може вплинути на навчання та набуття навичок грамотності.
Дислексія може зробити навчання читанню справжнім викликом, але дислексики часто є надзвичайно яскравими дітьми з неймовірним потенціалом. За умови правильної та тривалої підтримки майже кожен дислексик може почати добре читати та писати.
Діагноз дислексія, як правило, ставиться, коли дитина систематично навчалася читати впродовж двох років, але все одно стикається з характерними проблемами: вона довго запам’ятовує букви, не може скласти декілька звуків разом, плутає схожі за написанням букви, не може запам’ятати послідовність букв (алфавіт, наприклад). Важливо розуміти, що всі ці особливості на початковому етапі навчання читання може мати й дитина без дислексії, тому ані батьки, ані вчителі самі не ставлять такий діагноз. Вони лише мають побачити проблему, а діагнозом займаються логопеди, корекційні педагоги.
На яких засадах має будуватися навчання таких дітей, щоб бути ефективним?
На жаль, у класі, де навчається приблизно 30 дітей, вчителю важко розробити індивідуальний підхід для дитини з дислексією.
Але ситуація поступово змінюється: з’явилась інклюзивна освіта, на допомогу вчителю приходить асистент, він розробляє індивідуальний план навчання. У школі з такою дитиною має займатися логопед, обсяг завдань може бути трохи менший, порівнюючи з іншими дітьми, і методи перевірки та оцінювання знань також дещо змінюються.
Як дислексія впливає на здатність дитини до навчання?
Дитина стикається з першими проблемами вже в першому ж класі. Оскільки бувають різні типи та форми дислексії, то, відповідно, і проблеми бувають різні. Наприклад, дітям із фонематичною дислексією важко розрізняти звуки, у результаті чого вони повільно читають, читають по буквам, замінюють одні звуки іншими, пишуть із помилками. З іншою формою дислексії (семантичною) дитина не замінює букви, але не розуміє те, про що читає. Деякі діти не можуть вивчити вірші напам’ять, хтось має проблеми із зоровою пам’яттю, у багатьох дітей словниковий запас менший, якщо порівняти з однолітками. Якщо дитина до кінця 1 класу так і не опанувала читання або ледве-ледве читає, то це – серйозний сигнал. Діти, які мають труднощі зі звуковимовою також у групі ризику щодо дислексії. Часто дислексія супроводжується ще й дисграфією (труднощі з писемним мовленням) та дискалькулією (складнощі зі сприйняттям цифр та усного рахунку). В останньому випадку дитині складно здійснювати навіть найпростіші арифметичні дії. Такі діти часто плутають цифровий ряд, забувають окремі цифри. У результаті наприкінці першого класу дитина з помітно відстає від однокласників. І тут з’являється найбільша проблема: дитина починає комплексувати, її самооцінка падає, деякі діти починають глузувати, і вчителі часом не знають, що з цим робити.
Отже, учителю варто задуматися про серйозну розмову з батьками та рекомендувати їм звернутися до інклюзивно-ресурсного центру, якщо в 1 класі дитина: має труднощі із запам’ятовуванням букв; неуважна на уроках; перебуває в безперервному русі; має порушення вимови окремих букв;
“губить” цифри або плутає літери.
Як працювати з дитиною з дислексією в межах шкільної програми?
Діти з дислексією швидко втомлюються на уроках, їм складно витримати 35-45 хвилин, концентруючи увагу. Тому важливо в роботі з такою дитиною дотримуватися рекомендацій фахівців Інклюзивно-ресурсного центру та ретельно складати індивідуальну програму розвитку (ІПР), навіть якщо йдеться про порушення, яке не потребує модифікації навчальної програми, а лише її адаптації.
Обов’язково треба чергувати період роботи й відпочинку. В асистента вчителя має бути під рукою щось таке, що допоможе дитині швидко перемкнути увагу й розрадитися, але не заважати роботі класу.
Наприклад, використовувати м’який конструктор, гру-головоломку, м’який сенсорний м’ячик тощо. Можна запропонувати виставити геометричні фігури в певній послідовності, щоби вийшла інша фігура. Так можна використовувати 5–7-хвилинну перерву з користю. А потім знову навантажувати дитину завданнями.
В роботі з дитиною необхідно використовувати різні органи чуття та канали сприйняття інформації. Тобто не лише читати, але й малювати літери, співати відповідні звуки, ліпити букви із пластиліну чи виводити на кольоровому піску, використовувати спеціальні картки. Такі методи допоможуть закріпити графічний образ літер. Отже, перший етап – запам’ятати букви, потім – почати складати їх у склади, слова. Згодом, як правило, процес запускається, проте читання цих дітей однаково відрізняється. Якщо більшість дітей навчаються читання вже за перший рік у школі, дитині з дислексією може знадобитися 3–4 роки. Навіть коли в дитини є складнощі з читанням, це не означає, що вона не може опановувати шкільну програму так само, як її однолітки. Ця дитина потребує допомоги дорослих – батьків, асистента вчителя, корекційних педагогів.
Батьки (або асистент учителя) можуть читати дитині завдання вголос, і вона буде його адекватно виконувати. Так само – задачі з математики, інформаційні тексти з природознавства та інших дисциплін. Це працює і в старшій школі – параграфи з географії, історії, теоретичної фізики, біології тощо. З 5 класу навантаження на дитину зростає, з’являється більше предметів, а основний спосіб навчання в школі – це все-таки читання. Діти з дислексією починають швидко втомлюватися, а отже, їхня працездатність падає. Є дуже багато простих способів допомогти такій дитині в навчанні: дозволити користуватися аудіопідручниками, записувати уроки на диктофон, давати більше часу на виконання завдання, опитувати більшість предметів усно, не примушувати вчити правила напам’ять. А головне – мотивувати, заохочувати та підтримувати її.
Суспільство іноді не зовсім розуміє природу дислексії, і батьки навіть соромляться та приховують цей діагноз. Але цим вони роблять гірше собі та дітям. Дітям з дислексією необхідна допомога та підтримка. Це потребує часу та уваги, сил та терпіння. Завдання батьків – допомогти дитині адаптуватися та розкритися, адже не секрет, що багато відомих людей із різних галузей мають дислексію.
Як полегшити навчання для дитини?
Нажаль, дислексію не можна побороти, а лише відкоригувати. Оскільки дислексія — це генетична особливість функціонування мозку, то й вилікувати її неможливо, можна лише скоригувати прояви, розвинувши необхідні нейропсихологічні функції, або компенсувати проблему, навчившись правильно користуватися можливостями свого мозку. Ця особливість супроводжуватиме людину все життя. Проте діти з дислексією мають збережений інтелект, тобто можуть засвоювати програму й середньої освіти, і вищої. Хоча й потребують здебільшого інших підходів, тобто дітей із такими порушеннями відносять до учнів з особливими освітніми потребами.
Дислексія — не вирок. Нерідко люди, яким складно опанувати читання чи письмо, дуже обдаровані в інших галузях. Але, звичайно, дитині як у в школі, так і за її межами потрібна постійна грамотна й терпляча підтримка з боку батьків і педагогів.
ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИЧНОГО СПЕКТРУ
Оновлення сучасної освітньої системи спрямоване на створення рівних умов для всіх категорій дітей щодо отримання якісної освіти. У загальноосвітніх навчальних закладах відкривається все більше інклюзивних класів для навчання дітей з особливими освітніми потребами нарівні з іншими дітьми.
За останні роки вже накопичено певний досвід роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, а серед них у класі найчастіше є діти з розладами аутичного спектру. Спектр цих розладів дуже широкий, тому і діти дуже різні: одні – мовчазні і замкнуті у собі, інші – активно рухаються, можуть щось голосно викрикувати, але так само замкнуті у собі. Увага таких учнів розпорошена, швидко переключається. Педагогу складно добитися стійкої уваги дитини хоча б на якийсь час. Такі діти рідко дивляться в очі, не можуть сфокусуватися на буквах, предметах, цифрах, особливо, якщо їх багато.
Діти з розладами аутичного спектру відрізняються один від одного здатністю встановлювати контакт з довкіллям, рівнем інтелектуального і мовленнєвого розвитку. Хоча аутизм має широкий спектр різних форм розладів, всі вони, характеризуються спільними ознаками: відхиленнями в соціальній взаємодії; труднощами у спілкуванні; стереотипністю в поведінці та інтересах.
Діти з РАС можуть бути як соціально ізольовані немовленнєві з вираженою інтелектуальною недостатністю; так і з високим інтелектом, розвиненим мовленням, але з обмеженим колом інтересів і труднощами у спілкуванні. Мозок дитини з розладами аутичного спектру опрацьовує сенсорну інформацію в інший спосіб, ніж у звичайних дітей. Характерним є фрагментарне зорове сприймання, чуттєвість до окремих деталей; сприймаючи певний об’єкт, вони виділяють одну або кілька деталей, і, для того, щоб виокремити всі деталі (складові об’єкта), дитині з РАС потрібен час, щоб усе побачити, узагальнити і зробити висновок. Для дітей з розладами аутичного спектру притаманне певне відчуження, наявність моторних і вербальних стереотипів, обмеженість інтересів, порушення поведінки, нездатність перенесення способів розумових дій у нову ситуацію. Вони швидко втомлюються, відволікаються, навіть від цікавих занять. У них не формується правильне емоційне реагування на певні ситуації.
Але будь-яку дитину з аутизмом можна привчити до порядку, організованості, адаптувати в дитячому колективі й сприяти її послідовному розвитку. Для цього процес введення дитини з аутизмом в освітній простір має бути продуманим і підготовленим. Комплексний підхід повинен охопити як медикаментозну підтримку здоров’я дитини, так і інтенсивні психолого-педагогічні заходи, які будуть відповідати стану його розвитку. Батьки мають бути готові приділяти максимальну кількість часу для занять з дитиною. При правильно організованій роботі дитина може навчитися розуміти дорослих, успішно навчатися в школі та стати самостійною.
Через широкий спектр аутичних розладів підібрати уніфіковані форми роботи з такими дітьми не можливо. Але, як і для будь-якої дитини, для ефективної взаємодії з дитиною з РАС необхідно створити атмосферу довіри, знайти стимули, що мотивуватимуть дитину до певних дій. Діти з РАС будуть виконувати те, що є практично необхідним або ж цікавим для них.
Робота з дітьми, які мають розлади аутичного спектру, має труднощі, що полягають у тому, що дитина з РАС рідко встановлює зоровий контакт або ж встановлює його в незвичний спосіб (наприклад, дивиться скоса на вас чи наче крізь вас). А вчителю важливо бачити очі дитини, відчувати, чи зрозуміла вона матеріал, чи може працювати далі. До того ж дитина з РАС виявляє значно менше цікавості до навколишнього світу, переважно бавиться сама, перебуває наче у своєму власному світі, не наслідує ігри інших дітей, поведінки батьків. Також характерним є те, що в дитини з аутизмом не формуються потрібні для спілкування рухи (вказівні жести, рухи головою (згода/ заперечення), привітання, прощання тощо). Робота з такою дитиною ускладнюється ще й тим, що вона не реагує на прості вказівки, на звертання до неї, хоча її поведінка в інших ситуаціях свідчить про те, що у дитини немає проблем зі слухом. Розвиток мовлення дитини не відповідає віковим нормам. Дуже часто дитина з РАС просто механічно повторює почуті слова, наприклад, висловлювання з мультфільмів, повторює їх багаторазово. У спілкуванні не використовує ні жестів, ні міміки. У відповідь тільки повторює останні слова, з якими до неї звертаються. Це ускладнює роботу на уроках з української мови та читання.
Дитина з РАС часто протестує проти змін у середовищі довкола неї чи в способі життя. Навіть інший одяг або яскраві прикраси вчителя можуть збентежити таку дитину, і працювати вона не зможе. До того ж дитину з розладами аутичного спектру важко зупинити в її повторюванні стереотипних дій чи фраз, відвернути її увагу на щось інше. Така дитина має обмежене коло уподобань, наприклад, бавиться лише одним (часто незвичайним) предметом, часто і багаторазово складає в ряд свої іграшки і т.п. Прив’язується до незвичних речей, любить бавитися стрічками, камінцями, паличками чи волоссям. При організації робочого місця такої дитини необхідно враховувати вище перелічені особливості. У класі доцільно використовувати візуальний розклад уроків та занять, картки-підказки з послідовністю дій, можна позначити робоче місце дитини її фотографією та написати її ім’я. Продумана організація навчального простору дуже важлива для дітей з РАС. Дотримання принципу структурованості освітнього простору та візуальної підтримки підвищує ефективність навчання дитини з РАС. Створення високоорганізованого простору робить довкілля для дитини з РАС чітким, впорядкованим і передбачуваним.
Під час роботи необхідно забезпечити часті зміни видів діяльності та переключення уваги. Час виконання завдань збільшувати поступово. Крім того, дитина з РАС потребує точного дотримання встановлених ритуалів, адже різко реагує на будь-які зміни.
Також у дитини з РАС порушені соціальне мислення та емоційна регуляція. Свої емоції така дитина проявляє слабо, до ласки частіше ставиться байдуже, швидко перенасичується певними емоціями. Розвиваються емоційні реакції дитини з РАС тільки через власний приклад дорослого. Для цього усе, що відбувається з дитиною треба коментувати, це дозволяє дитині з РАС усвідомлювати, що з нею відбувається. Розвиток сенсорної сфери у таких дітей також має свої особливості. У дітей З РАС відмічається характерна хвороблива підвищена чутливість або знижена чутливість до звичайних сенсорних подразників. спостерігається порушення орієнтування в просторі, спотворення сприйняття реального світу, виокремлення певних сенсорних якостей предмета. Затримка розвитку механізмів, що визначають активну взаємодію зі світом, компенсується патологічним розвитком механізмів захисту: поведінка таких дітей характеризується афективними аутостимуляціями, що може носити компенсаторний характер. Педагогу складно сприймати поведінку дитини з РАС, яка постійно розгойдується, облизує предмети або сильно кричить, як норму. Від успішного результату сенсорної інтеграції залежить становлення всієї схеми тіла, координація рухів, увага, а також емоційна рівновага. Саме сукупність всіх цих процесів в подальшому стане основою таких складних процесів, таких як мовлення, здатність до читання, рахунку або письма.
У цьому допоможуть такі ігри:
— дорослі пишуть букву на долоньці, спині, животику дитини, а малюк намагається їх відгадати;
— стрибання на великих м’ячах;
— стискання гумових груш, м’ячиків;
— рухи очима за предметами, які переміщуються, за променем ліхтарика;
— навчання рахунку під час рухливих вправ;
— малювання усіма пальчиками або різними предметами.
Дитина з РАС зазнає труднощів у формуванні цілеспрямованої поведінки і здатності концентрувати увагу, тому, будучи в оточенні безлічі відволікаючих чинників, у неї з’являється ряд побічних асоціацій, які унеможливлюють виконання завдань правильно. Крім цього, можливі імпульсивні реакції, які важко пояснити і зрозуміти, а це означає, що можливі небажані прояви. Допомогти орієнтуватися у навколишньому світі такій дитині допоможуть чіткі правила та стереотипні асоціації: чітка структура шкільного дня і шкільна атрибутика. У дитини, що страждає дитячим аутизмом, повинні бути заздалегідь створені стереотипи поведінки, пов’язані зі шкільної атрибутикою: клас, дзвінок, парта, дошка, портфель, домашнє завдання, оцінка. Попереднє моделювання уроку допоможе дитині з аутизмом навчитися використовувати мову як засіб комунікації. Вона повинна вміти ставити і відповідати на питання, просити про допомогу, сидіти на уроці, слухати вчителя, користуватися портфелем, олівцем, ручкою, виходити до дошки, чути інструкцію, просити про допомогу. Це дає можливість не тільки отримати певні навички, необхідні для залучення в шкільне життя, а також зніме страх і тривожність перед чимось новим, зробить шкільну ситуацію знайомою і передбачуваною.
Першим етапом роботи з такими дітьми в школі повинно стати формування мотивації до навчання, а не вимога оволодіти навчальним матеріалом. Діти з аутизмом тоді виконують дії, коли вони чітко сплановані: дитина повинна бути впевненою в тому, що робити спочатку, який наступний порядок діяльності, як завершити. З дітьми з РАС доцільно використовувати різні картки з індивідуальними завданнями. Наприклад, вставити пропущені букви, знайти конкретну букву (цифру) і викреслити її у всьому завданні, вибрати предмети за формою, кольором тощо. Необхідно візуалізувати навчальний процес: намалювали – підписали, вирізали – порахували і порівняли. Задачі і приклади необхідно унаочнювати малюнками, так дитині легше сприймати абстрактні числа. Також на математиці можна використовувати різні предмети: прищіпки, скріпки, ґудзики, камінчики, намистинки тощо. Букви та цифри можна не тільки писати, а й ліпити, вирізати, викладати з різного матеріалу. Дуже важливі рухливі вправи щодо орієнтування в просторі: покажи предмети зліва, а що знаходиться праворуч, що ближче, а що далі від нас. На сьогодні описано багато різних форм і методів роботи з дітьми, намагайтеся використовувати сучасні цікаві завдання.
Підкреслимо, що спектр аутичних розладів широкий, діти різні, а тому і результати у кожного свої. Але позитивна підтримка дітей з аутизмом мотивує їх до діяльності. Вони чекають на схвалення від вчителя, від батьків та інших учасників освітнього процесу. Необхідною умовою успішної адаптації дітей з аутизмом є організація не тільки особливих класів, але і кабінетів психологічного розвантаження, зон відпочинку, тихих куточків, спеціально обладнані ресурсна кімната та кабінет практичного психолога, де діти можуть відпочивати і виконувати ігрові завдання. У цих зонах повинні бути різноманітні зорові, тактильні, слухові стимулятори.
Особливу увагу необхідно приділяти сприянню соціальній інтеграції дитини, залученню дітей до стосунків, моделювання ситуацій позитивної соціальної взаємодії.
Для дитини з розладами аутичного спектру характерними є порушення усіх сфер психіки: сенсомоторної, перцептивної, пізнавальної, мовленнєвої та емоційної. Спираючись на ці ознаки слід усвідомлювати всю складність та унікальність корекційної роботи. Розумовий, емоційний і соціальний розвиток дітей з розладами аутичного спектру прямо залежить від позитивного ставлення до них, розуміння та прийняття їхніх потреб педагогами, батьками та іншими дітьми. Тому робота з дитиною з РАС повинна бути системною, а першочергове завдання дорослого – створити атмосферу довіри, спонукати дитину до вимовляння коротких слів, фраз, активізувати невербальні методи спілкування. Вчитель повинен бути готовим до того, що спочатку дитина може бути неконтактною і тривожною. Для ефективної навчальної діяльності потрібна чітко структурована діяльність та стимуляційний матеріал. Вчитель має постійно розвивати дрібну моторику такої дитини, вчити проявляти емоції, коментувати все, що робить дитина. Освітній простір для дитини з РАС має бути чітко структурованим, мати візуальні підказки порядку дій, розкладу уроків.
Отже, дитині з аутизмом необхідна системна допомога, розтягнута у часі, а при плануванні навчальної діяльності такої дитини, як і будь-якої, необхідно враховувати її вік, стать, особливості розвитку та рекомендації спеціалістів. Педагогам важливо пам’ятати, що весь навчальний матеріал для дитини з аутизмом має підкріплюватися візуальним рядом, що відображає чіткий алгоритм дій, а також – виконанням практичних завдань. В результаті своєчасно розпочатої, наполегливої корекційної роботи можливе подолання аутичних тенденцій і поступове входження дитини в соціум.
Бажаємо успіхів!