Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ№6
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОГО СТАВЛЕННЯ ОДНОЛІТКІВ ДО ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
Контекст інклюзивної освіти – це визнання всіх учнів як однаково цінних для суспільства, збільшення їхньої участі у культурному житті закладу, а також адаптацію методики навчання так, щоб вона повністю задовольняла потреби всіх дітей та дорослих. Метою є зняття бар’єрів перед отриманням ними знань. Крім того, важливим є забезпечення безпеки та захисту всіх учасників освітнього процесу, включаючи заходи проти будь-якої форми дискримінації, насильства чи виключення.
Створення толерантного освітнього середовища – це процес, що вимагає комплексного підходу та узгоджених дій з боку всіх учасників освітнього процесу. Дослідники виокремлюють два шляхи побудови толерантного освітнього середовища. «Перший полягає в припиненні негативних реакцій одних дітей відносно інших. Проте такі припинення забезпечують лише мінімальний рівень поваги до іншого. Другий шлях полягає у створенні умов, необхідних для досягнення всіма учнями високого соціального статусу й усвідомлення соціальної значущості кожного з них». Варто відзначити, що найбільш ефективним є поєднання обох підходів.
До методів формування толерантного ставлення до однолітків з ООП можемо віднести: методи формування свідомості в особистості, які включають:
– етичні бесіди, розповіді, пояснення на теми: «Друзі з усього світу: як бути толерантними до різних культур», «Сміх та дружба: як толерантність робить нас сильнішими разом», «Маленькі герої: як виявляти толерантність у ваших вчинках», «Толерантність — це суперсила»
Також є теми толерантності висвітлені в казках. Це спосіб донесення взаємовідносин та комунікації між дітьми та дорослими. Казка має величезний виховний потенціал, є гарним помічником у формуванні основ спілкування і поведінки. Казка розвиває дитячу особистість, особливо мовлення та уяву, знімає страхи і тривоги. Вона ненав’язливо і доступно розкриває перед малечею мораль нашого суспільства, вводить у світ взаємин і ставлень до однолітків, до молодших та старших людей, формує систему цінностей. З казкових героїв діти беруть приклад, їх хочуть наслідувати, обирають ідеалом, на який прагнуть бути схожим. Казка дітям набагато цікавіша і дієвіша за нудні промови і повчання дорослих. Безсумнівна користь від казки і в позитивних емоціях малюка, який її слухає. Казка часто стає реальним сценарієм у житті людини, і не тільки в дитячі роки, а і у дорослому житті. Під її впливом формуються лінії поведінки в реальному світі. Отже, вправному педагогу казка може служити засобом впливу на дитячу душу та свідомість, визначаючи їхнє ставлення до світу навколо та сприяючи формуванню толерантності, дбайливості та чутливості. Виховання за допомогою казок призводить до розвитку цінних особистісних якостей, таких як повага до інших, уміння розглядати їхні погляди, доброта, співчуття та бажання надати допомогу.
Аналіз казок та літературних творів, які пропагують цінності толерантності та різноманітності, відкриває багатоцінні перспективи для виховання та навчання дітей, а також для підтримки розвитку толерантного ставлення в суспільстві. Ось кілька прикладів таких творів та їхніх ключових цінностей:
1. «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері. Ця казка не лише вчить про важливість дружби та любові, але й розкриває тему різниці між людьми та різних поглядів на життя. Вона нагадує нам про необхідність розуміння та прийняття інших, навіть коли вони відрізняються від нас.
2. «Дракончик Тимофій» Ксенії Лукянової. Казка розповідає про дружбу між драконом Тимофієм та дітьми, які вчать його толерантності та прийняття різниці. Вона показує, що навіть ті, хто здається іншими, можуть мати велике серце.
3. «Щасливий принц» Оскара Уайльда. Ця казка викриває соціальні нерівності та безпомічність бідних та нещасних, підкреслюючи важливість співчуття та допомоги слабким. Вона вчить нас бачити красу та доброту у всіх людях, незалежно від їхнього статусу чи стану.
4. «Три ковзани» Євгенії Гуцало. Казка розповідає про дітей з різними характерами та здібностями, які навчаються співпрацювати та допомагати один одному. Вона нагадує нам, що кожна людина має свої сильні сторони, які можна використати для досягнення спільної мети.
5. «Казка про жабенята» Івана Франка. Казка відображає тему толерантності та прийняття різниці. Вона розповідає про жабенят, які намагаються стати такими ж, як і інші тварини, але виявляють, що кожен має свої унікальні якості та природні здібності, які потрібно поважати та приймати.
Вибрані казки демонструють різноманітність та цінність кожної людини, а також важливість толерантності та прийняття різниці. Вони надихають читачів розглядати світ з відкритим серцем та розумінням, що сприяє побудові більш гуманного та толерантного суспільства.
Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ № 6
ЯК ОРГАНІЗУВАТИ ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ДЛЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ СЛУХУ В ІНКЛЮЗИВНИХ ГРУПАХ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: ЩО ВАРТО ЗРОБИТИ ПЕРЕД ЗАРАХУВАННЯМ ДИТИНИ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ ДО ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ.
Діти з порушеннями слуху суттєво різняться як за станом слуху, так і за мовленнєвим, пізнавальним розвитком, мовою спілкування тощо. Тому універсальних рішень, які були б оптимальними для всіх дітей, немає. У кожному конкретному випадку команда супроводу закладу дошкільної освіти має добирати технології, педагогічні підходи, здійснювати адаптації освітнього середовища, враховуючи потреби конкретної дитини та запити її батьків.
Інклюзивне освітнє середовище — сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб і можливостей.
Створити безбар’єрне освітнє середовище
Перед зарахуванням дитини з порушенням слуху до закладу дошкільної освіти варто попередньо оцінити доступність простору для такої дитини та вжити заходів для створення аудіальної (звукової) та соціально-комунікативної безбар’єрності освітнього середовища. Зокрема, мінімізувати сторонні та фонові шуми (звукоізоляція), розташувати робоче місце дитини так, щоб вона мала можливість бачити обличчя педагога, а відстань була комфортною для слухового сприймання. Для жестомовної дитини (дитини, для якої жестова мова є основним засобом спілкування) важливо забезпечити словесно-жестовий переклад. Доцільно усне мовлення супроводжувати писемним, демонструючи таблички з відповідними написами або роздруковані опорні слова, словосполучення, речення, тексти, які необхідно заздалегідь підготувати. Для того щоб полегшити сприйняття навчального матеріалу дитині з порушенням слуху, використовують унаочнення. Добір і виготовлення таких наочних матеріалів — ще один аспект підготовки закладу дошкільної освіти до роботи з дитиною з глухотою або зі зниженим слухом.
Подбати про обладнання
Варто приділити увагу створенню ресурсної бази для слухомовленнєвого розвитку. Для цього необхідно придбати іграшки, музичні інструменти з різною інтенсивністю та частотним діапазоном звучання, дібрати аудіозаписи голосів тварин, птахів, комах, звуків природи, руху транспорту та ін.
Для роботи з дітьми з порушеннями слуху в інклюзивній групі знадобиться додаткове обладнання та дидактичні матеріали, при виборі яких можна скористатися Типовим переліком допоміжних засобів для навчання (спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку) осіб з особливими освітніми потребами, які навчаються в закладах освіти, затвердженим наказом МОН України від 23.04.2018 No 414.
Забезпечити методичну допомогу педагогам
У кожній інклюзивній групі передбачено посаду асистента вихователя; у закладі створюють команду супроводу, що об’єднує педагогів і батьків. Команда супроводу розробляє ІПР, у якій зазначає всі необхідні адаптації та додаткові освітні послуги.
Педагогам знадобляться нові знання про особливості дітей з порушеннями слуху, потреби та можливості і способи їх задоволення. Методичну допомогу можна отримати в інклюзивно-ресурсних центрах та обласних ресурсних центрах підтримки інклюзивної освіти. Здійснювати фахову підтримку педагогів можуть й освітяни спеціальних дитсадків і шкіл. Така практика поширена і за кордоном, і в Україні. Цінні професійні навички для роботи з дітьми з порушеннями слуху та дітьми з іншими ООП педагоги мають можливість отримати на курсах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, які на постійній основі діють в Інституті спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України.
Побудувати партнерські взаємини з батьками
Законодавство відводить батькам провідну роль і головну відповідальність за розвиток дитини (Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», Концепція Нової української школи). Батьки мають право обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття освіти дитиною. Тобто діти з порушеннями слуху можуть навчатися як у спеціальних закладах дошкільної освіти, дошкільних відділеннях спеціальних шкіл, спеціальних групах закладів освіти комбінованого типу, так і в інклюзивних групах закладів дошкільної освіти.
Батьки — повноправні члени команди супроводу. Педагогам необхідно побудувати партнерські взаємини з батьками дитини з порушенням слуху, спільно планувати освітній шлях дитини, добирати стратегії впливу, методики роботи з дитиною, разом вирішувати освітні, зокрема корекційно-розвивальні, завдання, моніторити успішність дитини, колегіально обговорювати важливі питання щодо комфортності перебування дитини в закладі, її успішності в опануванні навчального матеріалу тощо.
Щоб полегшити дитині адаптування до умов перебування в закладі дошкільної освіти, педагоги можуть надати рекомендації батькам про те, які комунікативні, соціально-побутові, початкові навчальні навички доцільно формувати в дитини перед вступом у заклад освіти. Якщо дозволяє вік дитини, необхідно навчити її дотримуватися елементарних правил експлуатації індивідуальних технічних засобів корекції слуху (слухових апаратів і систем кохлеарної імплантації).
Рекомендуємо педагогам запитати батьків про те, коли треба знімати / надівати чи вимикати індивідуальні слухові апарати та/або звукові процесори систем кохлеарної імплантації, замінювати батарею, як це робити. Також варто заздалегідь ознайомитися з основними правилами поводження зі слуховими апаратами та системами кохлеарної імплантації, зокрема уникати механічних пошкоджень, зберігати у спеціальних контейнерах. Докладнішу інформацію з цього питання необхідно дізнатися у батьків, фахівців (членів команди супроводу).
Діти дошкільного віку з порушеннями слуху у спеціальних закладах здобувають освіту за такими програмами розвитку, у яких максимально враховано особливості й потреби таких дітей. Спеціальні програми можна використовувати як цінний ресурс під час організації діяльності інклюзивної групи. Корисними для педагогів насамперед можуть бути рекомендації про мовленнєвий розвиток, зміст корекційно-розвивального складника освітнього процесу. З такими програмами педагоги інклюзивних закладів можуть заздалегідь ознайомитися на сайтах Міністерства освіти і науки України, Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України, в електронній бібліотеці Національної академії педагогічних наук України. Кожна дитина з порушенням слуху потребує допомоги сурдопедагога, систематичних корекційно-розвиткових занять з розвитку слухового сприймання та формування мовлення, ритміки, можуть бути необхідними й заняття з психологом, логопедом; вивчення жестової мови тощо. Тому перед зарахуванням дитини до закладу дошкільної освіти батькам необхідно вирішити, де саме дитина буде отримувати такі послуги (у закладі освіти, в якому перебуває дитина, чи поза ним), врахувати територіальну доступність, методичну спрямованість. До корекційно-розвиткової роботи на договірних засадах можуть бути залучені позаштатні фахівці-сурдопедагоги.
Опубликовано
21 березня 2025 року фахівці ІРЦ № 6 долучилися до вебінару «Організація надання соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання. Взаємодія надавачів соціальної послуги з закладами освіти» де обговорювалося впровадження соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання, програма підготовки соціальних робітників, та ознайомилися з системою організації та надання соціальних послуг та здійснення соціальної роботи в м. Києві, з досвідом впровадження послуги «Супровід під час інклюзивного навчання», з інформацією щодо наявних ресурсів соціальної підтримки дітей з ООП, в т.ч. з інвалідністю. Дякуємо організаторам та спікерам за актуальну, корисну інформацію.
Опубликовано
21 БЕРЕЗНЯ — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЛЮДЕЙ ІЗ СИНДРОМОМ ДАУНА
Синдром Дауна – найбільш поширена з усіх відомих на сьогодні форма хромосомної патології. Більшість людей має 23 пари хромосом (усього 46): половину — від батька, половину — від матері. У людей із синдромом Дауна через наявність додаткової 21-ї хромосоми загалом їх 47. Назва синдрому походить від прізвища англійського лікаря Джона Ленгдона Дауна, який описав цей стан у 1866 році. За статистикою ВООЗ, із синдромом Дауна народжується кожна сімсота-вісімсота дитина у світі. Хлопчики і дівчатка із СД з’являються з однаковою частотою у батьків із нормальним набором хромосом. В Україні щороку народжуються майже 400 немовлят із СД. Часто таких дітей називають «сонячними», втім, краще уникати використання метафор і називати «людина/дитина із синдромом Дауна».
Додаткова хромосома може спричинити появу низки особливостей, зокрема, вроджених вад серця, аномалій шлунково-кишкового тракту, характерних рис обличчя, уповільненого розвитку. Та попри це багато людей із СД може освоїти професію, набути оптимальної якості життя і опікуватися собою без зайвої допомоги. Вони досягають успіхів у мистецтві, бізнесі та спорті. Як свідчить досвід багатьох країн світу, люди із синдромом Дауна стають повноцінними членами суспільства, діти можуть відвідувати дошкільні навчальні заклади та навчатися в школах на рівні з усіма, дорослі – знаходити роботу та створювати сім’ю. Діагностувати СД можна ще в утробі матері на 14–24 тижнях вагітності. Ведення пацієнтів із синдромом Дауна є мультидисциплінарним. Навчання батьків — один із найважливіших аспектів створення необхідних умов для різнобічного розвитку малюка. Батьки повинні знати про можливі особливості здоров’я дитини, щоб їх можна було вчасно діагностувати й відповідно коригувати у разі потреби. Для розвитку потрібно займатися з педагогами та батьками за спеціальними методиками, які враховують особливості розвитку і сприйняття. Ці діти потребують особливої уваги та турботи з боку суспільства для створення умов повноцінного життя та зростання. Необхідно допомогти дитині з синдромом Дауна бути щасливою, знайти своє місце в житті. Світова спільнота закликає в цей день до толерантності, визнання різноманітності людей на Землі та необхідності об’єднувати зусилля громадськості щодо соціальної адаптації людей із синдромом Дауна.
Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ№6
Як знайомити учнів з однокласником чи однокласницею з особливими освітніми потребами.
Важливим чинником успішного інклюзивного навчання – розуміння педагогами глибинні потреби дітей з освітніми потребами. Тоді вони зможуть забезпечити їм такі умови навчання, за яких вони почуватимуться комфортно і безпечно в шкільному колективі. Праймінг як основа стабілізації поведінки дитини з ООП. Праймінг – це метод підготовки дитини з ООП до певної діяльності, яку вона має завершити.
За цією методикою дитину заздалегідь готують до певної ситуації: показують послідовність майбутніх подій і правил, які будуть діяти, знайомлять з людьми, які будуть у цьому зайняті.
Приклади праймінгу- підготовка дитини до початку навчального процесу в новій школі. Батьки чи опікуни можуть на передодні привести дитину в школу, пройтися класними коридорами, познайомитися з вчителями, зайти
до класу і при можливості познайомитися з однокласниками.
Створити «портфоліо» дитини.
Щоб допомогти дитині з особливими освітніми потребами адаптуватися в класі, важливо заздалегідь зібрати інформацію про неї. Найкраще це зробити через спілкування з батьками та рідними а також з самою дитиною, створивши її «портфоліо».
-Що вона любить (ігри, іграшки, їжу, активності)?
-Що викликає у неї дискомфорт або тривожність?
-Як дитина спілкується і сприймає мовлення?
-Які заняття її мотивують?
-Чи відвідує гуртки та секції?
Ця інформація допоможе вчителю адаптувати навчальний процес і створити сприятливе середовище для дитини.
Практичний досвід через гру.
Щоб діти краще розуміли, як почувається дитина з ООП в колективі, запропонуйте такі активності, в яких будуть задіяні всі однокласники.
-Якщо у дитини порушення зору, можна усім зав’язати очі та спробувати орієнтуватися в просторі.
— Якщо є порушення мовлення спробуйте мовчки донести до інших свою думку.
— Якщо йдеться про дитину яка з порушенням слуху , то всі бажаючі можуть вивчити мову жестів, або декілька слів наприклад: прощання, або привітання жестовою мовою.
Чіткі відповіді на запитання учнів.
Діти можуть цікавитися особливостями однокласника з ООП, тому вчителю важливо підготуватися до їхніх запитань, наприклад: «Чому він/вона не говорить, пересувається на візку?»
— Не ігноруйте запитання – діти повинні знати, що це не табу.
— Говоріть правду, але доступно – наприклад, «Він ще вчиться говорити, як і ти колись».
— Стимулюйте роздуми – запитайте: « Що ти відчуваєш, коли не можеш впоратися із завданням?»
— Залучайте до підтримки – наприклад, запропонуйте; « А ти зможеш допомогти йому навчитися вимовляти нове слово?»
Такі відповіді допоможуть дітям зрозуміти ситуацію та сприятимуть дружньому ставленню в класі.
Отже, адаптація дитини з ООП – складний, але креативний і цікавий процес.
Будь-яке рішення може стати визначальним на цьому шляху. Варто пам’ятати, що варіативність і гнучкість – основа успішності цієї справи.
Опубликовано
17 березня 2025 року фахівці ІРЦ № 6 взяли участь в вебінарі “Організація інклюзивного навчання у громаді” на якому розглядалися права та обов’язки засновника закладу освіти щодо забезпечення інклюзивного навчання, створення інклюзивного освітнього середовища, безбар’єрність та та безбар’єрна освіта, роль ІРЦ в громаді. Дякуємо спікеру — Ользі Набоченко та організаторам за актуальну, корисну інформацію.
Опубликовано
Учні з особливими освітніми потребами продовжують долучатися до інклюзивного навчання протягом усього навчального року, створюються команди психолого-педагогічного супроводу осіб з ООП в закладах загальної середньої освіти. 14 березня 2025 року за участі фахівців ІРЦ № 6 відбулося засідання команди психолого-педагогічного супроводу в Ліцеї № 80 з метою створення індивідуальної освітньої траєкторії та затвердження індивідуальної програми розвитку учня з особливими освітніми потребами. Разом працюємо над виявленням дітей, що потребують додаткової уваги та підтримки в освітньому процесі, створенням для них умов, сприятливих для навчання. Під час засідання педагогічні працівники разом з батьками обговорили особливості навчальної діяльності, індивідуальний підхід та оптимальні форми подання навчального матеріалу, дієві методи підтримки. Дякуємо колегам за співпрацю.
Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ № 6
Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) – це хронічне захворювання, яке вражає мільйони дітей і часто продовжується у дорослому віці. РДУГ включає в себе поєднання таких проявів як труднощі в утриманні уваги, гіперактивність та імпульсивну поведінку. Також, діти зі РДУГ можуть страждати від низької самооцінки, проблемних відносин і поганої успішності в школі. Іноді симптоми слабшають з віком. Однак, у деяких людей симптоми РДУГ ніколи повністю не зникають. Але вони можуть навчитися стратегіям як досягти успіху.
Опубликовано
12 березня 2025 року фахівці ІРЦ № 6 прийняли участь у вебінарі “Альтернативна комунікація з дітьми в інклюзивній групі закладу дошкільної освіти”, організованому Центром професійного розвитку педагогічних працівників м. Києва, за участі кандидата психологічних наук, доцента Інституту післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса грінченка — Галини Смольникової. На вебінарі розглядалися питання підтримки дітей з ООП в освітньому процесі, зокрема, використання в практичній роботі допоміжних карток, які дозволяють успішно комунікувати з дітьми з ООП. Дякуємо організаторам та спікеру за дієві методи та практичні поради щодо підтримки осіб з особливими освітніми потребами в освітньому процесі.
Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ № 6
НАВЧАННЯ РІДНОЇ МОВИ ДІТЕЙ РАННЬОГО ТА ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Рідна мова – це перше слово, почуте з материнських вуст, це перша колискова пісня, яку чує немовля над колискою. Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього дитинства в сім’ї, серед близьких і рідних дитині людей, а вдосконалення її триває у закладах дошкільної освіти, школі і впродовж усього життя. Оволодіваючи мовою, дитина водночас учиться мислити: в неї розвиваються такі розумові операції, як аналіз, синтез, зіставлення, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікація. Мова є засобом формування думок, оскільки ми мислимо мовними формами, поняттями, які позначені словами. Мислити – означає оперувати мовними поняттями, які дитина повинна засвоїти впродовж свого розвитку та спілкування з дорослими.
Отже, рідна мова є загальним підґрунтям навчання і виховання дітей. Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання і способом специфічно людського спілкування є найбільш вагомим досягненням дошкільного дитинства. Психофізіологами доведено, що саме дошкільний вік (до 6-7 років) є найбільш сприятливим для оволодіння рідною мовою. До 5 років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад слова, до 4,5 років засвоює відмінкові закінчення та основні граматичні форми, з 5 років оволодіває монологічним мовленням. Якщо ж дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому і розумовому, і мовленнєвому розвитку. Кінцевою метою опанування рідної мови в дошкільному віці є засвоєння її літературних норм, культури мовлення, культури спілкування рідною мовою. Культура рідної мови має як соціальне, так і національне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, облагороджує стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства загалом.
Спілкування з дитиною рідною мовою з першого року життя повинно відбуватися в царині кращих зразків українського фольклору: забавлянки, утішки, пісні, ігри-забави, жарти. Впродовж дошкільного віку дітей знайомлять із національними іграшками, посудом, одягом, символами та оберегами, поповнюють словник дітей традиційно українською лексикою (свищики, вишиванка, горнятко, куманець, барильце тощо), приказками та фразеологічними зворотами (як мед, так і ложкою; світ за очі; аби день до вечора), образними виразами (зайчик-побігайчик, мишка-шкряботушка, червона калина, золотий місяць). Дитина має брати участь у святкуванні українських національних свят, вивчати обрядові вірші, пісні. Мовлення дітей набуватиме окраси національного колориту. Діти вивчають напам’ять вірші, утішки, забавлянки, чистомовки, скоромовки, переказують оповідання і казки, які удосконалюють звуковимову дітей, сприяють розвитку зв’язного мовлення. Художня література розвиває поетичний слух, виховує любов до художнього слова. Засобами художньої літератури відбувається не тільки збагачення знань дітей про довкілля, морально-етичні норми поведінки, а й збагачується, уточнюється й активізується словник дітей образними виразами, порівняннями, експресивною лексикою.
Кожному віковому періоду психічного розвитку відповідає свій провідний вид діяльності, в процесі якої формуються і перебудовуються психічні процеси, від якої залежать психічні зміни особистості, в процесі якої виникають нові види діяльності. Протягом перших семи років життя в дитини послідовно змінюються провідні види діяльності: в немовляти – емоційне спілкування дитини з дорослими, у ранньому віці – знаряддєво-предметна діяльність, у дошкільному – ігрова. Слід максимально використовувати ігрові методи та прийоми навчання: дидактичні та народні ігри, ігрові мовленнєві (життєві) ситуації, ігрові діалоги. У дітей дошкільного віку мають сформуватися мовленнєві вміння і навички спілкуватися з дітьми і дорослими мовними і немовними засобами виразності, ініціативність і стриманість спілкування, доречне застосування формул мовленнєвого етикету та культури мовленнєвої комунікації (спілкування). У повсякденному житті необхідно стимулювати та підтримувати мовленнєву активність дітей, організовувати бесіди, розповіді, повторювати вірші тощо. Педагогам і батькам важливо усвідомити, що розвиток мовлення дитини відбувається не лише через наслідування мовлення інших людей, а й завдяки активній мовленнєвій практиці, накопиченню власного досвіду адекватного використання мовлення в різних життєвих ситуаціях.




Усі реакції:
4Ви та ще 3