
Порушення опорно-рухового апарату у дітей
Незважаючи на те, що опорно-рухова система, здавалося б, є найміцнішою структурою нашого організму, в дитячому віці вона найбільш вразлива. Саме в дитинстві та підлітковому віці виявляють такі патології як кривошия, плоскостопість, сколіоз, кіфоз та інші порушення постави. І якщо, вчасно не вжити належних заходів, для усунення вроджених або набутих у дитини дефектів, в зрілому віці його можуть очікувати куди більш важкі наслідки: міжхребетні грижі, остеохондроз та ін.
Причини виникнення порушення опорно-рухового апарату
Порушення опорно-рухового апарату посідають одне з перших місць у соматичній патології дітей. Така розповсюдженість є наслідком внутрішньоутробної патології, родових травм, впливу негативних факторів, а також нераціонального рухового режиму, зниженого тонусу м’язів, тривалого статичного навантаження. Для того, щоб уникнути або максимально скоригувати порушення опорно-рухового апарату, необхідно розуміти причини їх виникнення.
Серед порушень опорно-рухового апарату виділяють:
• захворювання нервової системи: дитячий церебральний параліч; поліомієліт;
• вроджені патології опорно-рухового апарату: вроджений вивих стегна, кривошия, клишоногість та інші деформації стоп; аномалії розвитку хребта (сколіоз); недорозвиток і дефекти кінцівок: аномалії розвитку пальців кисті; артрогрипоз;
• набуті захворювання та ураження опорно-рухового апарату: травматичні ушкодження спинного мозку і кінцівок; поліартрит; захворювання скелету (туберкульоз, пухлини кісток, остеомієліт); системні захворювання скелету (хондродитрофія, рахіт).
У всіх цих дітей провідним порушенням є недорозвиток, порушення або втрата рухових функцій. Діти з порушеннями опорно-рухового апарату відчувають труднощі під час пересування, користуються різноманітними допоміжними засобами: інвалідними візками, милицями, тростинками чи «ходунками».
Кривошея
Така поширена патологія як кривошия — це захворювання шийного кістково-м’язового апарату, що виявляється неправильним положенням голови у дитини і обмеженням її рухливості. Найчастіше у дітей зустрічається уроджена м’язова кривошия, викликана укороченням і слабкістю грудино-ключично-соскоподібного м’яза в процесі внутрішньоутробного розвитку малюка. Відбувається це з ряду причин, однією з яких є неправильне положення голівки дитини в утробі матері, через що на неї надається зайвий односторонній тиск стінками матки, і в результаті цього точки кріплення грудино-ключично-соскоподібного м’яза зближуються, м’яз коротшає.
Вкорочення грудино-ключично-соскоподібного м’яза також може статися внаслідок її травмування під час важких пологів або через перенесення в утробі матері м’язового запалення, що перейшло у хронічну форму.
Спочатку кривошею важко помітити: прояв захворювання відбувається поступово, починаючись з потовщення м’яза з одного боку, фіксованого нахилу голови у дитини, і, закінчуючи обмеженням рухливості шиї і виникненням асиметрії лівої і правої половини обличчя.
Сколіоз
До речі, саме вроджена кривошия є однією з причин розвитку у дитини сколіозу, оскільки, намагаючись надати голові вертикального положення, малюк починає піднімати плечі і сутулитися.
Звичайно ж, сколіоз розвивається і по ряду інших причин: слабка постава дитини, відсутність регулярної фізичної активності, тривале проведення часу за комп’ютером, неправильне положення тіла, в той час як дитина сидить.
Основоположним фактором у виникненні деформації хребетного стовпа є слабкість м’язів, що оточують хребет, через що вони не можуть виконувати свою опорну функцію.
Плоскостопість
М’язова слабкість також сприяє розвитку плоскостопості у дитини. Вроджена плоскостопість виникає як результат слабкості сполучної тканини стопи, через що м’язи і зв’язки стопи невзмозі сформувати правильний вигин. Також плоскостопість може розвинутися, якщо м’язи стопи недостатньо стимулюються зовнішнім середовищем, наприклад, внаслідок невдало підібраного взуття.
Перераховані захворювання опорно-рухового апарату у дітей на ранніх стадіях піддаються повній корекції, а на більш пізніх, наприклад сколіоз III-IV ступеня, зовнішній дефект і ймовірність розвитку ускладнень можна звести до мінімуму.
Проблема порушень функцій ОРА дітей стає все гострішою на сьогодні й зазнає тенденції на зростання. Практичний досвід фахівців показує, що профілактику та корекцію функціональних порушень ОРА потрібно проводити якомога раніше. Навчання і виховання дитини з порушенням опорно-рухового апарату має бути поєднаним із оздоровленням і лікуванням, лікувальною фізкультурою, масажем. В теперішній час діти ведуть малорухливий спосіб життя. Тому необхідним є те, щоб фізичні навантаження займали важливе місце у їхньому житті. Це один із найосновніших компонентів у корекції та профілактиці порушень опорно-рухового апарату.