Please follow and like us:
20
20
0
20
ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА: ПРИНЦИПИ ТА ПЕРЕВАГИ.
Останнім часом в українському суспільстві відбуваються все більш помітні трансформаційні процеси, обумовлені прагненням до європейського, більш цивілізованого рівня прав людини. У зв’язку з цим Україні необхідно подолати значну кількість викликів, які постають перед усіма сферами громадського життя, в тому числі й у галузі освіти. У впровадженні інклюзивного навчання на всіх рівнях освіти зроблено вже досить багато.
В Україні право на освіту, забезпечення державою доступності і безоплатності дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах гарантовано статтею 53 Конституції України. Сучасна освіта повинна бути спрямована на отримання життєвих компетентностей та гармонійний розвиток людини як особистості, її талантів, розумових i фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей громадян, здатних до свідомого суспільного вибору.
Одним із пріоритетних напрямів розвитку сучасної освіти в Україні є забезпечення рівних прав та можливостей в освітній сфері для всіх без будь-якої дискримінації. Вагомого значення набуває створення інклюзивного, безпечного, сприятливого для розвитку освітнього середовища, яке сприяє формуванню життєвих компетентностей, розвитку здібностей та обдарувань кожного незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, місця проживання, мови спілкування, соціального і майнового стану тощо. (Національна стратегія інклюзивного навчання.)
Інтеграція України в європейський простір істотно впливає на формування освітньої політики. Важливими принципами освіти в Україні визначено рівність умов для кожної людини, у тому числі осіб з особливими освітніми потребами, щодо повної реалізації їх здібностей, доступність до усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.
Особа з особливими освітніми потребами – не пасивний член суспільства, а особистість, яка має право на задоволення власних соціальних потреб: на повноцінну освіту, відпочинок, працю, створення сім’ї, пенсійне забезпечення, доступ до культурних цінностей. Тому питання особистісного розвитку особи з особливими освітніми потребами привертає велику увагу батьків, педагогів, психологів, дефектологів. Від організації навчання, від стану та якості навчально-методичного забезпечення, від форм і технологій подачі матеріалу здобувачам освіти залежить не лише якість їхніх знань, а й наявність і кількість прогалин у знаннях, які, на відміну від фінансових чи моральних втрат, залишаються на все життя.
На сьогодні питання розвитку інклюзивної освіти перебуває на етапі свого становлення та є пріоритетним напрямком розвитку держави, тому потребує детального вивчення поточного стану та перспектив розвитку у майбутньому. Здобуття освіти особами особливими освітніми потребами дає можливість реалізувати їх основні права, зокрема на здобуття освіти, працю, самореалізацію та інтеграцію в суспільство, тому необхідно шукати нові стратегії розбудови інклюзивної освіти, навчальні моделі, методичні рекомендації та сучасні технології в управлінні для забезпечення ефективності навчання осіб з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітньому закладі.
У червні 2024 року Кабінет Міністрів України ухвалив Національну стратегію розвитку інклюзивного навчання на період до 2029 року та затвердив операційний план заходів з її впровадження у 2024 — 2026 роках. Цей документ знаменує собою зміну політики у сфері надання освітніх послуг та розвитку безпечного освітнього середовища і покликаний зробити освіту доступною та якісною, незалежно від особливостей людини. Аналізуючи цей документ слід виділити найважливіші аспекти її реалізації. Національна стратегія охоплює всі ключові сфери, пов’язані зі створенням інклюзивного освітнього середовища в Україні. Вона ґрунтується на ретельному аналізі поточних справ і спрямована на розв’язання ключових проблем: недостатня інклюзивність та безбар’єрність освітнього середовища, відсутність належних умов для отримання якісної освіти, соціалізації, підготовки до самостійного життя та професійної діяльності; недостатня самореалізація осіб з ООП через відсутність якісного доступного інклюзивного навчання в територіальних громадах; недостатній рівень сприйняття українським суспільством багатоманітності людини.
Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу. Це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти шляхом організації навчання осіб з особливими освітніми потребами в закладах освіти на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей у навчально-пізнавальній діяльності.
Одним із головних завдань інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх потреб в навчальному середовищі та поза його межами. В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію, яка забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для осіб з особливими освітніми потребами. Інклюзивна освіта в широкому розумінні передбачає створення рівних можливостей для всіх осіб з особливими освітніми потребами і забезпечення їх успіху в освітньому процесі і подальшому житті.
Основний принцип інклюзивної освіти полягає в тому, що всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними. Навчальні заклади мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання. Забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, прийняття організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів та партнерських зв’язків зі своїми громадами.
Діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання. Вони є найбільш ефективним засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками.
Інклюзивний підхід – створення таких умов, за яких усі учасники навчально-виховного процесу мають однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, які навчаються у дошкільних навчальних закладах та загальноосвітніх школах.
Переваги інклюзивної освіти для дітей з особливими освітніми потребами.
Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.
Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами. Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально. Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей. У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків з ровесниками й участі у громадському житті.
Переваги інклюзивної освіти для інших дітей.
Діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей, налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них. Діти вчаться співробітництву, поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.
Переваги інклюзивної освіти для педагогів та фахівців.
Вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів, оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності. Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей. Поширеною є думка, що інклюзивне навчання – це лише навчання дітей із певними порушеннями, захворюваннями, в тому числі із інвалідністю, у класах загальноосвітніх закладів освіти. Проте ця думка є хибною.
Закон України “Про освіту” визначив поняття особи з особливими освітніми потребами. Це “особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту”. Тобто до категорії таких осіб можуть підпадати не тільки учні з особливостями психофізичного розвитку або з інвалідністю, а й внутрішньо переміщені особи, діти-біженці та діти, які потребують додаткового та тимчасового захисту, особи, які здобувають спеціалізовану освіту та/або можуть прискорено опанувати зміст навчальних предметів, учні з особливими мовними освітніми потребами (наприклад, ті, які здобувають загальну середню освіту мовами, що не належать до слов’янської групи мов). Кожний заклад освіти за своєю філософією повинен бути інклюзивним. Це означає готовність у будь-який час прийняти кожну дитину, прагнучи створити максимально сприятливе середовище для розвитку її потенціалу.
Please follow and like us:
2020020