Коли потрібна фізична реабілітація дітей? Реабілітація необхідна для відновлення здоров’я, порушеного внаслідок захворювань і травм. Розвиток патологій в організмі призводить до соціальної дезадаптації поряд із явними обмеженнями життєдіяльності. Реабілітаційна програма націлена на відновлення функцій опорно-рухового апарату та всіх систем організму. Цілі фізичної реабілітації полягають у максимально повному або частковому відновленні втраченої або вродженої функціональності організму. Фахівець (консультант) Інклюзивно-ресурсного центру №6 Яценко Микола Володимирович пропонує ознайомитись з презентацією «Фізична реабілітація дітей» і детально розглянути, коли потрібна фізична реабілітація дітям з ООП.
Опубликовано
2 травня 2023 року Інклюзивно-ресурсним центром №6 Печерського району м. Києва було проведено навчально-практичний семінар «Організація інклюзивного навчання в закладах загальної середньої освіти» з метою підвищення професійної компетентності педагогічних працівників щодо роботи з дітьми з особливими освітніми потребами та організації інклюзивного навчання в закладах загальної середньої освіти. На заході були присутні педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти Печерського району м.Києва. Щиро дякуємо всім учасникам за увагу та плідну співпрацю.
Опубликовано
Консультує фахівець (консультант) Інклюзивно-ресурсного центру No6 Лабунець Олена В цій статті, я хочу детально розглянути причини дисграфії та які діти потрапляють в зону ризику? Для кого буде корисна ця стаття? Для батьків, діти яких навчаються в початковій школі і не перший рік намагаються впоратися з незрозумілими помилками на письмі та під час читання. Останнім часом серед учнів, які вступають до першого класу, чимало дітей з різними відхиленнями в мовленнєвому розвитку, що перешкоджає формуванню їхньої повноцінної навчальної діяльності. Батьки, вчителі початкових класів, а іноді й логопеди насамперед звертають увагу на несформованість звуковимови у дітей і свої зусилля спрямовують саме на корекцію порушень звукової сторони мовлення. А пізніше виявляють «другий недолік» — дисграфію і дислексію. Розлади писемного мовлення становлять значну частку серед інших мовленнєвих порушень. Найчастіше зустрічаємо їх у дітей із загальним недорозвиненням мовлення різного ступеня, а також у дітей з фонетико-фонематичними порушеннями. У більшості таких дітей порушена також і пізнавальна діяльність: спостережливість, увага, пам’ять, мислення, аналіз, синтез. Малята, що почали осягати ази писемного мовлення, намагаються писати акуратно, виводити кожну лінію, але на ділі виходить не завжди красиво: першачки пишуть нерозбірливо, нерівно, втрачають літери та цілі склади. У більшості дітей у міру накопичення досвіду, практичних вправ та засвоєння правил української мови такі проблеми зникають, але деякі продовжують день у день стикатися з однаковими помилками. Фахівці в такому разі говорять про дисграфію – розлад писемного мовлення у молодших школярів, який характеризується стійким повторенням тих самих помилок при написанні слів, речень та текстів. Спробуємо детально розібратися що таке дисграфія, чим вона зумовлена, та як можна її подолати. Дисграфія зумовлена порушеннями у роботі вищої психічної діяльності, коли певні функції недорозвинені, пошкоджені чи відсутні зовсім. Розлад проявляється у вигляді систематичних фонетичних, граматичних та синтаксичних помилок при написанні тексту, при цьому це зовсім не залежить від рівня грамотності дитини та знань правил української мови. Дисграфія заважає школярам вчитися, засвоювати новий матеріал, а кожна письмова робота перетворюється на випробування. Діти з такими порушеннями починають почуватися невпевнено, що надалі позначається на рівні самооцінки та загальному психічному здоров’ї. Самостійно дисграфія не проходить, вона потребує спрямованої корекції, регулярної роботи з логопедами, педагогами, психологами, оскільки нерідко протікає на тлі інших мовленнєвих розладів. Для того, щоб зрозуміти чому у дитини дисграфія, давайте розберемося як виникає процес письма. Письмо є багаторівневим процесом, при якому задіяні одразу кілька складових: зорова, слухова, мовленнєва та рухова системи. Коли взаємодія розлагоджена, відсутня координація між системами, виникають стійкі порушення, що характеризуються як розлад писемного мовлення. Дисграфія – це частковий розлад процесу письма, пов’язаний з недостатньою сформованістю психічних функцій, що беруть участь у реалізації та контролі письмової мови. Дисграфія проявляється у вигляді стійких, типових і повторюваних помилок у письмі, які не зникають самостійно, без цілеспрямованого навчання. При дисграфії також страждають читання й ефективність сприйняття. Діти з такою проблемою відчувають труднощі при засвоєнні матеріалу. Проте їх інтелектуальні здібності повністю зберігаються. Розлад виникає тоді, коли існує недостатня координація між повідомленнями, надісланими руховими нервами головного мозку. Ділянка мозку, яка обробляє інформацію й переводить думки в слова, функціонує у дітей неправильно. Крім органічних і функціональних змін головного мозку, що виникають унаслідок внутрішньоутробного недорозвинення плоду, патології вагітності, інфекційних захворювань та інших важких хвороб, що позначаються на нервовій системі дитини, причиною дисграфії можуть бути й соціально-психологічні чинники. Серед них двомовні сім’ї, неправильне мовлення оточуючих, раннє навчання письма або ж, навпаки, неувага до розвитку мовлення дитини. Симптоми дисграфії. Симптоми дисграфії зазвичай проявляються тоді, коли діти починають учитись писати слова. Достовірно діагностувати дане порушення можна тільки після того, як дитина оволоділа технікою письма, регулярно, цілеспрямовано навчалася письма на протязі 2 років, тобто не раніше 8–8,5 років. Дитина повністю поглинена процесом письма, не може зрозуміти, що вона написала, й відчуває втому від докладених зусиль. Вона занадто міцно стискає олівець, і на її пальцях часто залишаються відповідні сліди. Дитина не розуміє, як їй правильно розміщувати слова й букви в них. Вона пише букви непропорційного розміру, пише неправильно або перекручує орфографію у словах, незважаючи на те, що ви детально пояснили їй, як писати правильно те чи інше слово. У процесі написання слів вона плутає та змінює графічно подібні рукописні літери (ш-щ, т-ш, в-д, м-л) або фонетично подібні звуки (б-п, д-т, г-к, ш-ж). Основна ознака розладу писемного мовлення – типові, що повторюються при кожному написанні помилки, які дитина припускає несвідомо, навіть знаючи правила української мови та правильність написання букв. Найбільш яскравими ознаками дисграфії у дітей є: Дитина спотворює буквено-складову структуру слова, а також порушує злитість і роздільність написання слів. Її почерк нерозбірливий з погано сформованими, погано прописаними й іноді незакінченими буквами й реченнями. Дитині важко запам’ятати слова. Вона не розуміє послідовності речень у параграфі або абзаці. Часто забуває потрібні слова, літери, правопис і пунктуацію. Вона використовує неправильні слова або неправильне написання слів при письмі. Намагається уникати писати або виконувати будь-які інші письмові завдання. Перевірте наявність цих симптомів у вашої дитини, виконавши разом з нею домашню роботу. Перераховані симптоми є підставою для звернення до фахівців. Фактори ризику виникнення дисграфії. Існують певні ускладнення й фактори ризику, які підвищують небезпеку виникнення дисграфії в дітей. Якщо ваша дитина страждає від синдрому дефіциту уваги через проблеми, пов’язані з організацією процесу, проблеми швидкої обробки інформації та розлади тонкої рухової координації, вона більше схильна до дисграфії, ніж інші діти. Якщо ваша дитина страждає від дислексії, вона більше схильна до дисграфії. Якщо ваша дитина страждає від розладів аутистичного спектра, вона також більше схильна до дисграфії. Фахівці Інклюзивно-ресурсного центру проводять діагностику та пошук причин цієї проблеми, а надають рекомендації щодо її подолання, проводять комплексні заняття, спрямовані на її корекцію. Психолого – педагогічна оцінка мовленнєвого розвитку дитини спрямована: на вивчення та аналіз письмових робіт; на оцінку загального мовленнєвого розвитку; визначення рівня розвитку артикуляційної моторики; на оцінку обсягу словникового запасу; на аналіз звуковимови, фонематичних процесів сприймання аналізу та синтезу фонем, граматичних навичок. Додатково фахівці проводять низку практичних тестів, які полягають у списуванні друкованого, рукописного тексту, написанні речень після слухового прослуховування. Дитині також пропонують письмово описати картинку, розділити слово на склади, виділити структуру речення тощо. Корекційна робота На сучасному етапі за несформованістю певних операцій процесу писемного мовлвння виділяють такі види дисграфій: 1) артикуляційно-акустична; 2) на ґрунті порушення фонемного розрізнення (диференціації фонем); 3) на ґрунті порушення мовленнєвого аналізу і синтезу; 4) аграматична; 5) оптична. Характерними ознаками для всіх видів дисграфії є стійкі й повторювальні помилки в процесі писемного мовлення, а саме: перекручення і заміна букв (парних за артикуляційно-акустичною подібністю, подібних за графічним зображенням, звучанням або вимовою); перекручення звуко-складової структури слова; порушення єдності написання слів у реченні (кількох слів разом або слово, написане частинами); аграматичні помилки, які пов’язані з недорозвитком граматичної будови мовлення. Досвід роботи переконує, що найчастіше зустрічаються змішані види дисграфій. Роботу над подоланням недоліків письма слід спрямовувати на активізацію функцій різних аналізаторів (мовно-слухового, мовно-рухового, зорового, тактильних відчуттів тощо). У результаті різних вправ у корі головного мозку замикаються тимчасові зв’язки, що пов’язані з виділенням подразника, на якому утворюється рефлекс. Таким чином, здійснюється аналітико- синтетична діяльність, яка комплексно впливає на корекцію недоліків писемного мовлення. Корекційну роботу над розрізненням кожної пари звуків за артикуляційно-акустичною подібністю, розрізненням звуків відповідно до їх звучання і вимови та букв, подібних за графічним зображенням, проводять у два етапи. Перший (підготовчий) етап корекції дисграфії— це робота над кожним окремим звуком (буквою), яку дитина замінює чи плутає. Якщо в дітей наявні порушення звукової сторони мовлення, то попередньо слід сформувати правильну звуковимову або корекцію звукових і графічних вад у комплексі. Послідовність роботи підготовчого періоду може бути такою: уточнення правильної вимови та звучання звука з опорою на зорове, слухове, тактильне сприймання, кінестетичне відчуття; виділення звука на фоні складу; визначення наявності й місця звука в слові: на початку; в кінці; у середині; визначення місця звука відносно інших (на якому місці: 1, 2, 3 і т. ін., після якого звука, перед яким чується певний звук у слові); визначення слова певним звуком у реченні, тексті; добір предметних малюнків, іграшок, у назві яких є відповідний звук, визначення місця його у слові. На другому етапі проводять роботу над диференціацією слухової, артикуляційної та графічної відмінностей пари звуків (букв). Другий етап корекційної роботи над диференціацією звуків (букв), що їх плутає дитина, бажано проводити в тій самій послідовності, що й у підготовчому періоді. Але основна мета цього періоду — попарне зіставлення звуків (букв) і визначення їх відмінностей в артикуляції і слуховому сприйманні, кінестетичному відчутті, графічному зображенні тощо. Мовленнєвий і наочний матеріал слід добирати з парами звуків, щоб виробити тісний зв’язок між буквою і звуком. У процесі виконання всіх завдань (як на першому, так і на другому етапі) дитина, проговорюючи звук, має показати відповідну букву, і навпаки, спираючись на графічне зображення букви, чітко повторити відповідний звук. Вправи на розвиток фонематичного слуху, звуко-буквеного аналізу та синтезу слід проводити на всіх заняттях. Особливу увагу доцільно приділяти визначенню послідовності звуків у слові, їх місця відносно інших звуків, кількості складів тощо. Значну частину вправ варто виконувати усно. Це дає змогу навчити дітей аналізувати свою працю, висловлювати власні міркування і робити висновки. Вправи спочатку опрацьовують за допомоги логопеда, потім самостійно з наступною перевіркою та аналізом. На логопедичних заняттях діти мають розуміти, навіщо вони виконують те чи інше завдання; слід навчити їх самостійно визначати тему занять і навчальну мету. Логопед постійно стимулює пізнавальну активність дітей запитаннями: Над якою темою будемо працювати сьогодні? Чому ви так думаєте? Для чого потрібна така вправа? Удома учні виконують аналогічні завдання самостійно або за допомоги батьків. Під час занять слід широко використовувати: орфографічні словники; шкільні підручники; газети; журнали; дитячу художню літературу; предметні та сюжетні малюнки; іграшки. Корекційна робота з дітьми-дисграфіками буде успішною лише тоді, коли логопед проводить її в тісному контакті з учителями та батьками. Якщо ви помітили у вашої дитини ознаки дисграфії не відкладайте звернення до фахівців, вони допоможуть знайти причину дисграфії і шляхи її корекції. Фахівці ІРЦ No 6 завжди готові надати консультацію з питань подолання труднощів та бар’єрів в навчанні дітей з особливими освітніми потребами. Звертайтеся за телефоном 050 022 45 48
Опубликовано
Фахівці ІРЦ 6 Печерського району м.Києва прийняли участь в науково-практичному семінарі в ході якого відбулася презентація та обговорення довідника створеного науковцями Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України «Психологічна допомога дітям в умовах воєнного стану» Повномасштабна війна, яку розв’язала РФ проти України, спричинила появу величезної кількості психологічно травмованих дітей. Це діти, які пережили бомбардування, артобстріли, ракетні атаки, які бачили смерті людей, зруйновані будинки, страшні пожежі; це поранені діти; це діти, які втратили близьку людину; діти – вимушені переселенці; діти військовослужбовців і волонтерів; діти полонених і зниклих безвісти. Усі вони пережили або переживають психотравмівні події, наслідки яких ще довго будуть відбиватися на їхньому психічному здоров’ї, поведінці, здатності будувати конструктивні соціальні зв’язки. Більшість дітей потребують особливого піклування, допомоги з боку дорослих, розуміння однолітків Цей довідник – спроба у цей скрутний час допомогти дітям нашої країни. Сьогодні кожен день війни відбивається новими ранами в душах людей, стражданнями і болем, тому авторський колектив вважає нагальним зробити все можливе для благополуччя наших дітей. Дякуємо спікерам за своєчасну, актуальну, корисну інформацію.
Опубликовано
Фахівці Інклюзивно-ресурсного центру №6 прийняли участь у Всеукраїнському марафоні «Практичні кейси: освітній менеджмент та управління, психолого-педагогічна підтримка, інклюзивний підхід». Семінари були організовані Міністерством освіти і науки України, Державною науковою установою «Інститут модернізації змісту освіти», Національним університетом біоресурсів і природокористування, а також ГО «Ukraine Active». Дякуємо спікерам за вичерпну та цікаву інформацію!
Опубликовано
Консультує фахівець ( консультант) Інклюзивно-ресурсного центру №6 Лабунець Олена Дмитрівна. Цю статтю я хочу присвятити дітям, у яких виникають труднощі в навчанні, а зокрема в читанні – дітям-дислексикам. Хто вони такі? Спробуємо розібратися. Дислексія — це розлад навичок читання, що відбувається на тлі недостатнього розвитку психічних функцій. Дислексики відчувають певні складнощі з читанням, вимовою складів, слів та словосполучень. Розлад важко піддається діагностиці в ранньому віці, проте існує ряд симптомів, які можуть вказувати на наявність дислексії. Вважається, що дислексія – це неврологічне порушення, яке проявляється специфічним розладом читання та розумінням прочитаного. Повільна техніка читання, плутання схожих за написанням букв і звуків, висока напруга під час читання, неможливість згадати сюжет прочитаного, і багато іншого, що супроводжує дислексію. Відразу хочу зауважити, що не кожна дитина, якій складно дається освоєння читання, є дислексиком. Іноді деяким дітям складніше за інших навчитися читати, але при правильному підході, дитина оволодіває читанням нарівні з іншими дітьми і надалі не має жодних проблем. Кожен, хто хоч раз стикався з цією проблемою, знає, як складно дається навчання у школі. Не дивлячись на те, що часто у таких дітей рівень IQ навіть вищий за середній, вони почуваються гірше за інших. Якщо нічого не робити, то з кожним роком їх самооцінка падає, а за нею мотивація і успішність. Часто діти на цьому ґрунті починають пустувати, страждає поведінка. Дислексик піде на різні хитрощі, аби ніхто не здогадався про його проблеми. З якими ще труднощами зустрічається дитина дислексик? Як правило це: знижена обробка написаного тексту; слабка концентрація уваги; підвищене відволікання; забудькуватість; розсіяність. Під час читання такі діти часто відчувають сильну напругу, їх щоки червоніють, можливі головні болі. Не дивно, що діти-дислексики намагаються ухилитися від читання всіма можливими та неможливими способами, йдуть на будь-які хитрощі, готові терпіти будь-які зауваження на свою адресу, аби не читати. Часто батьки, близькі родичі і навіть вчителі називають таких дітей ледарями. Тому що людям, які не стикалися з таким явищем, важко зрозуміти, чому у дитини є така сильна невідповідність між її потенціалом і успішністю. Як батькам розпізнати, що в них зростає дислексик? Дислексія зазвичай діагностується ближче до 3-го класу, а то й пізніше, але запідозрити і побачити в дитині її можуть батьки та педагоги вже у дошкільному віці. Якщо ви помічаєте, що дитина: в цілому досить кмітлива, все схоплює на льоту, але швидко все забуває, особливо назви; розсіяна і незібрана; часто витає в хмарах; погано орієнтується в часі і просторі — плутає право і ліво, не може назвати пори року; постійно дуже поспішає; відчуває складнощі з розумінням часових і просторових категорій; дитині складно вивчити вірш напам’ять, але при цьому вона чудово може його переказати; всіляко уникає завдань та ігор з літерами або іншими символами, плутає і перевертає літери. Непомічені вчасно тривожні сигнали призведуть до того, що у шкільному віці у дитини виникнуть проблеми у навчанні, а може й у відносинах з однолітками. Щоб якнайшвидше виявити порушення і розпочати корекцію мовного розладу, важливо вчасно помітити у дитини характерні ознаки дислексії. Існує кілька форм дислексії: Фонематична — дитина плутає букви під час вимови слів, може змінювати місцями частини слів під час письма чи читанні. Аграматична – дитина з такою формою дислексії часто плутає відмінкові закінчення, неправильно вимовляє та пише дієслівні закінчення. Мнестична – дитина не розуміє літери, внаслідок чого не може пов’язувати звуки із графічними зображеннями. Оптична — така форма розладу пов’язана з труднощами у розрізненні подібних візуально букв. Семантична форма дислексії, при якій дитина не може зрозуміти сенс прочитаних слів, техніка читання при цьому не страждає. Але дитина дислексик має і сильні сторони. Які переваги має дитина з дислексією? Ні для кого вже не секрет, що серед багатьох знаменитих і талановитих людей так само були і є дислексики. Діти-дислексики відрізняються, в першу чергу, своїм творчим потенціалом і своїми творчими здібностями, винахідливістю, допитливістю, тонким почуттям гумору, чарівністю, умінням знаходити виходи із найскладніших ситуацій. З них виростають чудові представники творчих професій, чудові керівники. Особливості сприйняття дислексиків Мозок дислексика влаштований трохи інакше, ніж у простої людини. У дислексика переважає невербальний спосіб мислення – це мислення образами та відчуттями, тоді як у звичайної людини переважає вербальний спосіб мислення – мислення за допомогою звуків та слів, внутрішній діалог. Швидкість вербального мислення практично така ж, як і в мові, а швидкість невербального мислення у сотні разів вища. Дислексик просто не може зібрати та впорядкувати всі свої думки. Оскільки дислексик мислить образами, а чи не в кожного слова є лексичний образ, то дислексик губиться і не завжди може зрозуміти що прочитав. Іноді, щоб зрозуміти текст дорослому дислексику, необхідно прочитати його близько десяти разів, а то й більше. Допомогти можна та потрібно! Після того, як з’явилися перші підозри та перші складнощі, варто звернутися до фахівців. Тільки фахівець після обстеження зможе підтвердити чи виключити наявність та ступінь прояву дислексії. Розуміння батьків – це перший та найважливіший крок у допомозі дитині! Ніколи не показуйте дитині свого розчарування чи роздратування – це може дуже боляче його поранити. Виявіть терпіння! Домовляйтесь! Заохочуйте! Будуйте його мотивацію лише на успіхах! Тільки з вдалим досвідом приходить віра у себе. Поясніть дитині, що не дислексія керує нею, а вона дислексією! Починайте з найпростішого, і лише тоді, коли прості речі будуть засвоєні, переходьте до складніших. Поставте разом з дитиною цілі на його навчання (тільки не довгострокові! Нехай вони будуть досяжними та відчутними) – вона повинна відчувати, що вона успішно просувається. Шукайте різні шляхи, як пояснити дитині новий матеріал. Використовуйте наочний матеріал, намистинки, цукерки, все, що потрапить під руку. Ліпіть з пластиліну літери і складайте з них слова, речення. Якщо дитині важко читати, читайте їй самі в голос і обговорюйте сюжет. Слухайте аудіокниги. Дивіться наукові передачі та документальні фільми. Давайте дитині лише точні інструкції та переконайтесь, що вона вас зрозуміла. Будь-яке порушення набагато простіше попередити, ніж коригувати. Важливо займатися з дитиною з раннього віку, щоб мінімізувати ризики розвитку у неї дислексії. Приділяйте щодня час вправам, які спрямовані на розвиток мовного та зорово-просторового сприйняття. Грайте з дитиною у різні рухові та розвиваючі ігри. Вправи при дислексії Мета вправ полягає у формуванні у дитини граматичної системи словотворення, усуненні порушень звуковимови, розвитку та поліпшенні зорово-просторового уявлення, а також фонематичного слуху. Поділяємо набір букв на окремі слова. Наприклад, запропонуйте дитині у послідовності літер «папамамабаба» знайти знайомі слова. Запропонуйте дитині знайти слова на задану літеру. Малюйте на спині дитини цифри, літери, а вона нехай вгадує їх. Попросіть дитину прочитати слово, після чого нехай вона спробує написати його по пам’яті. Якщо вправа дається їй легко, поступово ускладнюйте гру та додавайте словосполучення. Займаючись в ігровій формі, дитина не лише цікаво проведе час, а й отримає від цього користь. Поговоріть із педагогом та адміністрацією школи. Від розуміючого педагога та доброзичливого середовища багато що залежить! І, звичайно ж, робота з фахівцями. Така робота має бути постійною, системною та регулярною! Любіть своїх дітей будь-якими та завжди! Фахівці Інклюзивно-ресурсного центру № 6 завжди раді надати допомогу та підтримку в організації навчання дітей з особливими освітніми потребами. Телефонуйте за номером 050 022 45 48
Доведено, що діти, які не можуть справлятися зі своїми емоційними станами, в майбутньому можуть часто полегшувати емоційну напругу адиктивною поведінкою. Такі люди схильні до імпульсивної поведінки, ранньої вагітності, розладів харчування та протиправних дій. На противагу першим, діти з високим рівнем розвитку емоційного інтелекту краще навчаються у школі, добре взаємодіють з батьками, більш здорові та щасливі. Вони дружать з такими ж дітьми, що перебувають у довірливих стосунках зі своїми батьками й не схильні до ризикованих вчинків. У більш дорослому віці емоційний інтелект допомагає їм будувати якісні взаємини у всіх життєвих сферах, досягати успіхів у професії та ставати хорошими батьками.
Високий рівень розвитку емоційного інтелекту дає можливість у повній мірі гармонійно розкрити закладений потенціал дитини.
Фахівці Інклюзивно-ресурсного центру №6 Печерського району міста Києва пропонують вправи, за допомогою яких можна розвивати емоційний інтелект дітей.
Писанкарство здавна використовувалося як метод арт-терапії, ароматерапії та релаксації. Яскраві барви та кропітка робота поєднували в собі духовну красу та мрії, надії на мир, спокій та затишок в оселі та цілому світі. Недарма в українців є прислів’я: «Поки пишуться писанки, буде мир по всій землі». Для дітей це надзвичайно особливий, «чарівний», за словами дітей, процес. Запах бджолиного воску та затишне сяйво свічок діють заспокійливо, створюють атмосферу довіри та сприяють зануренню у внутрішній світ. З’являються нові образи та орнаменти, завдяки яким дитячі психологи можуть зрозуміти стан дитини. Яйце має круглу форму і є символом власної ідентичності, що дозволяє виконати неусвідомлену проекцію на нього свого «Я». Сам процес розпису сприяє розвитку всіх складових уваги, мислення, творчої уяви. Тримати писачок і малювати ним доволі складно, і це сприяє розвитку дрібної моторики рук, що позитивно впливає на загальний та мовленнєвий розвиток дітей з особливими освітніми потребами.
Опубликовано
Поради фахівців-консультантів (психологів ) Інклюзивно-ресурсного центра № 6 Печерського району м. Києва. Як правильно підтримати малечу? За що не можна карати дітей? Дистанційне навчання стало для дітей, батьків та вчителів непростим випробуванням. Багато нарікань на те, що діти вчитись не хочуть, бо не цікаво. Сучасних дітей важко взагалі чимось зацікавити, бо перенасичення інформаційного поля робить свою справу, діти звикають до «гаджетів» і забувають про звичайні дитячі радощі. Більше часу проводьте разом з дітьми. Це може бути прогулянка парком, катання на велосипедах, пошук скарбів за власноруч намальованими картами, догляд за тваринами, читання книг перед сном. Крім того, варто проводити розмову про наболіле, адже в дітей теж є свої проблеми і переживання. За що НЕ МОЖНА карати дітей. • за помилки, адже вони на них вчаться; • за повільність – діти нарощують швидкісний темп поступово; • активність на людях – нормально коли дитина активна і прагне пізнати світ незалежно від віку; • відмінність від інших – всі ми унікальні, не можна порівнювати дитину з кимось; • за негативні емоції, адже кожен має право на них, і негатив теж варто виплескувати; • за неуспішність в навчанні – натомість слід похвалити дитину за зусилля та старання; • за ненавмисну шкоду – у такий спосіб дитина вчиться обережності; • якщо дитина вимагає більшого – таким чином дитина вчиться ставити цілі; • якщо дитина не погоджується з батьками – це прояв особистості дитини. Замість покарання слід пояснювати дітям, які наслідки можуть спричинити ті чи інші дії. Психологи Інклюзивно-ресурсного центру № 6 Печерського району м. Києва завжди раді надати підтримку та рекомендації батькам дітей з особливими освітніми потребами. Звертайтесь за телефоном 050 022 45 48.
дітьми з особливими освітніми потребами та організації інклюзивного навчання в закладах дошкільної освіти.
На заході були присутні Заступник начальника Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації- Калениченко Ніна Петрівна, директори, вихователі — методисти, логопеди, психологи, дефектологи, вихователі, асистенти вихователя закладів дошкільної освіти Печерського району м.Києва. Були розглянуті нормативно — правові документи, що забезпечують правові засади розвитку системи освіти в частині створення умов для навчання, реабілітації, соціальної адаптації, інтеграції в суспільство дітей з особливими освітніми потребами, а також зміни повʼязані з воєнним станом.
Фахівцями (консультантами) Інклюзивно-ресурсного центру було окреслено алгоритм дій при створенні умов для здобуття дошкільної освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів. Фахівці (консультанти) інклюзивно-ресурсного центру ще раз обговорили з колегами типи та категорії особливих освітніх труднощів, рівні підтримки в освітньому процесі в закладах дошкільної освіти, відповіли на нагальні питання педагогічних працівників стосовно інклюзивної освіти, роботи з батьками, наданні підтримки сім’ям з дітьми з особливими освітніми потребами.
Колеги обмінялися думками, пропозиціями, домовилися про напрями взаємодії та спільної діяльності в рамках міжвідомчої співпраці. Захід пройшов у теплій атмосфері живого спілкування
освітян, об’ єднаних спільною метою, — ефективно організовувати освітній процес для дітей з особливими освітніми потребами. Щиро дякуємо всім учасникам за увагу та плідну співпрацю.
