Головна відмінність цих двох понять у тому, що адаптація не передбачає зміни змісту навчання. Тобто йдеться про корецію підходів до навчання дитини з особливими освітніми потребами, тоді як модифікація передбачає зміну навчальних планів і програм й, відповідно, очікуваного від них ефекту. Фахівці ІРЦ 6 Печерського району м.Києва пропонують ознайомитись з презентацією в якій розкриваються питання адаптації та модифікації навчальних програм для дітей з особливими освітніми потребами.
Фахівець (консультант) ІРЦ № 6 Печерського району м. Києва – Лабунець Олена Дмитрівна пропонує ознайомитись з особливостями мовлення дітей з Загальним недорозвитком мовлення та шляхами подолання цього мовленнєвого порушення.
Для дітей із ЗНМ є характерними:
— стійка і тривала відсутність наслідування мовлення дорослих та появи нових лексем;
— труднощі вибору фонем і порядку встановлення їх розташування;
— відтворення, в основному, скорочення слів за рахунок пропуску окремих фрагментів;
— численні аграматизми;
— значна диспропорція у формуванні імпресивного та експресивного мовлення;
— труднощі у програмуванні висловлювання і синтезуванні окремих структурних елементів в єдине ціле;
— низька мовленнєва активність.
Мовлення є продуктом мовленнєвої діяльності, складним і багатостороннім психічним процесом.
Структура мовленнєвої діяльності включає в себе сукупність умінь, операцій та навичок, які поступово формуються у дитини в процесі розвитку. Вони сприяють засвоєнню мови т а її використанню з метою спілкування дитини з оточуючим світом.
Під загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) у дітей з нормальним слухом і збереженим інтелектом розуміють таку форму мовленнєвої аномалії, при якій порушено формування всіх компонентів мовленнєвої системи, які відносяться як до звукової, так і до смислової сторони мовлення. При цьому найсуттєвіші недоліки виявляються під час засвоєння і використання дітьми цієї категорії лексики та граматики рідної мови.
Недорозвинення мовлення має різне походження і різну структуру аномальних відхилень. Але в усіх дітей із ЗНМ є типові відхилення, які вказують на системне порушення мовленнєвої діяльності. Однією з провідних ознак є пізній початок мовлення, при якому перші слова з’являються у 3-4 роки, а іноді після 5. Без спеціального навчання мовна активність таких дітей поступово знижується.
В логопедії умовно виділені три рівні ЗНМ, серед яких перші два характеризують більш глибокі ступені порушення мовлення, а на третьому більш високому рівні, у дітей залишаються лише окремі прогалини у розвитку звукової сторони мовлення, словникового запасу і граматичної будови.
Для І-го рівня ЗНМ характерні такі ознаки:
активний словник перебуває в зародковому стані; він складається із звуконаслідувань, слів-белькотінь, невеликої кількості загальновживаних слів. Значення слів нестійкі і недиференційовані; пасивний словник ширше активного, але розуміння мовлення поза ситуацією досить ускладнене. Фразове мовлення практично відсутнє. Здібність сприймати звукову і складову структуру слова не сформована.
ІІ-й рівень ЗНМ
Діти володіють побутовим словниковим запасом (здебільшого пасивним). Активний словник розширюється за рахунок використання деяких прикметників і прислівників; відбувається збагачення мовлення за рахунок використання окремих форм словозміни. Спостерігаються спроби змінити слова за родами, числами, відмінками, дієслова за часом, але ці спроби є невдалими. Починають користуватися фразою, зв’язне мовлення у зародковому стані; покращується розуміння мовлення; вимова звуків і слів значно порушена.
ІІІ-й рівень ЗНМ має такі особливості:
На фоні порівняно розгорнутого мовлення спостерігається неточне знання і неточне використання багатьох побутових слів. В активному словнику переважають іменники і дієслова. Мало слів, які характеризують якості, ознаки предметів і дій, допускають помилки у використання простих прийменників і не використовують складні; спостерігається недостатня сформованість граматичних форм мови – помилки у відмінкових закінченнях, змішування часових та видових форм дієслів, помилки в узгодженні, не користуються спотворенням; в активному використовують прості речення. Відмічається повне невміння поширювати речення та будувати складні; у більшості дітей зберігаються недоліки вимови звуків і порушення структури слова, що спричиняє труднощі в оволодінні звуковим аналізом і синтезом слів;, розуміння побутового мовлення хороше, але виявляється незнання окремих слів і значень, змішування смислових значень слів, близьких за звучанням, недостатнє оволодіння багатьма граматичними формами.
Отже, експресивне мовлення дітей із ЗНМ ІІІ-го рівня може слугувати засобом спілкування лише за певних умов, які вимагають постійної допомоги у вигляді додаткових питань, підказок, заохочень з боку логопеда, педагога, батьків.
Логопедична робота з подолання ЗНМ здійснюється шляхом використання поетапної системи формування мовлення з урахуванням закономірностей його розвитку в нормі.
Корекційна робота ведеться за такими напрямками:
формування предметного словника імпресивного мовлення;
розвиток кількісного і якісного словникового запасу;
формування граматичних категорій словозміни та словотворення на рівні словосполучення та речення;
формування синтаксичної структури речення;
формування зв’язного мовлення;
корекція порушень фонетико-фонематичної системи мовлення.
Корекційна робота з дітьми із загальним недорозвитком мовлення.
Заняття проводять індивідуально та по підгрупах 3-4 дітей по 20-25 хв. Логопедичні заняття є основною формою корекційного навчання, на основі яких здійснюється розвиток всіх компонентів мови. Головними завданнями є розвиток зв’язного мовлення, тобто повне послідовне системне викладення думки (переказ побаченого, прочитаного, почутого, будь-яку подію, яка відбулася на основі подальшого розширення і уточнення словника імпресивного та експресивного мовлення, можливості диференційованого використання граматичних форм слова та словотворних моделей різних синтаксичних конструкцій. А також, корекція звуковимови, що передбачає уточнення вимови голосних і приголосних звуків раннього онтогенезу та формування правильної артикуляції відсутніх звуків пізнього онтогенезу, їх автоматизацію та диференціацію в різних фонетичних умовах. Відбувається розвиток фонематичного слуху, фонематичних уявлень, простих форм фонематичного аналізу (виділення наголошеного голосного на початку слова, виділення звука в слові, виділення першого та останнього звука в слові). Становлення вимовної сторони мовлення тісно пов’язане з формуванням складової та ритмічної структури мовлення. Закріплюються навички правильного чіткого відтворення 1-2-3-4-х складових слів різної звуконаповнюваності. Але вправи проводяться на матеріалі тих звуків, які правильно вимовляються.
Мовні ігри мають велике значення для розвитку мовлення і мислення дітей; вони активізують, збагачують їхній словниковий запас, покращують фонематичний слух, прищеплюють інтерес і любов до мови.
Дидактичні ігри дають можливість в емоційній формі організувати вправляння дітей у вживанні раніше набутих слів, виразів, фраз, уточнювати й активізувати їх словник.
Словесні дидактичні ігри спрямовані на розвиток мовлення дітей, уточнення та закріплення словника, на формування правильної звуковимови. Водночас вони є підґрунтям для активізації пізнавальної діяльності, розвитку розумових здібностей. Формується вміння висловлювати свою думку, робити висновки, застосовувати нові знання в різних життєвих ситуаціях. Пропоную деякі ігри, які можуть використовувати як педагоги на заняттях та уроках, так і батьки для закріплення набутих знань вдома.
СЛОВЕСНІ ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ Й ЗБАГАЧЕННЯ АКТИВНОГО СЛОВНИКА
ГРА «ЗГАДАЙ СЛОВО»
Логопед називає ознаки якогось предмета, а діти відгадують, про що мова.
1. Круглий, великий, гумовий, легкий…(М’яч) 2. Темна, велика, низька, дощова…(Хмара)
3. Холодна, чиста, прозора, стрімка…(Вода, річка) 4. Білий, пухнастий, холодний, рипучий…(Сніг)
5. Блакитне, чисте, безхмарне, прозоре…(Небо)
Логопед показує предмет, дитина називає його ознаки.
1. Яблуко яке? (смачне, солодке, соковите…) 2. Рукавички які? (теплі, вовняні, сині…)
3. Квіти які? (барвисті, пишні, червоні…) 4. Якою буває погода? (сонячна, тепла…)
5. Сукня яка? (нова, чепурна, мова…)
ГРА «ДОПОВНИ РЕЧЕННЯ»
Влітку листочки на деревах зелені, а восени… Зайчик влітку…, а взимку…
Гриби ростуть у…, а огірочки — на… Риба живе у…, а ведмідь — в…
Цукор солодкий, а лимон… Вдень світло, а вночі…
ГРА «СКАЖИ НАВПАКИ»
Логопед називає слово, дитина називає протилежне (ознаки предмета)
Вранці — ввечері, пізно — рано, мокрий — сухий, добрий — злий, твердий — м’який, чистий — брудний.
ГРА «СКЛАДНІ СЛОВА»
Логопед зачитує речення, або словосполучення, дитині пропонується назвати сказане одним словом.
Світлий, зелений – світло-зелений. Темний, червоний – темно-червоний.
Людина, яка розносить листи – листоноша. Машина, що возить бензин – бензовоз.
Машина, що возить молоко – молоковоз.Машина, що возить борошно – борошновоз.
Дзвінкий голос – дзвінкоголосий. Земля трясеться – землетрус.
Людина, яка любить книги – книголюб. Листя падає – листопад. Сніг падає — снігопад.
ДВА — ОДИН
Утворення з двох іменників складного:
Небо і схил – небосхил, ліс і смуга – лісосмуга, птах і ферма – птахоферма, лист і падати – листопад, хліб і робити – хлібороб, ліс і рубати – лісоруб, сніг і падати – снігопад.
ГРА «ЧЕТВЕРТИЙ ЗАЙВИЙ» (рід іменників)
Педагог пропонує згадати, якими словами можна замінити слово відро (воно), лялька (вона), стіл (він). Зачитує 4 слова, дитина визначає, яке слово зайве:лялька, піраміда, машина, відро (воно); ведмідь, слон, заєць, лисиця (вона); дерево, сонце, курча, кущ(він); стіл, шафа(вона), стілець, ніж; озеро, небо, обличчя, ніс(він).
ГРА «ВГАДАЙ СЛОВО»
Педагог читає слова назви дій, дитина відгадує, яке слово задумано.
Сходить, світить, гріє…(сонце). Шумить, сигналить, мчиться…(машина). Готує, пере, прибирає, миє, шиє, любить…(мама). Малюють, допомагають, граються, вчаться, прибирають, ростуть, бешкетують… (діти). Мукає, жує, пасеться…(корова).
Дитина сама називає слова-дії:
Що робить кішка, коли бачить мишку? (підкрадається, стрибає, ловить…)
Що робить кішка, коли грається з бантиком? (бігає, підскакує, хапає, тягне, радіє…)
М´ЯЧ ЛОВИ — СЛОВО-ОЗНАКУ УТВОРИ
Логопед називає іменник і кидає дитині м´яч. Дитина утворює від запропонованого слова прикметник і повертає м´яч.
Весна – весняний; сонце – сонячний; береза – березовий; липа – липовий; сіль – солоний; дощ – дощовий.
ІГРИ, СПРЯМОВАНІ НА РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ які можна використовувати як на групових та підгрупових заняттях з дошкільниками, так і на уроках з молодшими школярами.
«Передай далі»
Завдання: навчати складати описові розповіді.
Хід гри. Діти утворюють коло. Педагог тримає в руках предмет, складає про нього одне описове речення і передає предмет дитині. Дитина бере предмет, складає про нього інше описове речення і передає далі. Таким чином, всі діти один за одним описують предмет. Повторювати речення не можна. Якщо дитина не може придумати власне речення, вона має згадати, що сказали інші діти про цей предмет, і скласти про нього зв’язну розповідь.
«Розумні зайчики»
Завдання: навчати описувати диких тварин; розвивати координацію рухів.
Матеріал: зображення диких тварин.
Хід гри. Педагог читає вірш Б. Стельмаха:
П’ять зайчаток вийшли з дому,
Спершу стали по-одному, (діти шикуються в шеренгу)
Потім — в пару, топчуть сніг, (стають парами)
Хто без пари — той побіг.
Та дитина, яка залишилася без пари, біжить у протилежний бік кімнати, де на столі лежать зображення диких тварин. Дитина бере одну картинку і повертається. Діти в цей час утворюють коло. Дитина з картинкою стає в середину кола і показує картинку по черзі кожній дитині. Кожна дитина повинна сказати одне речення про цю тварину.
Наприклад, на картці зображена лисиця. Діти по черзі описують її: 1. Вона живе в лісі. 2. Вона руда. 3. Вона має великий красивий хвіст. 4 Вона живе в норі.
Та дитина, яка не може скласти речення, повинна згадати все, що говорили до неї діти і скласти описову розповідь.
«Ведмідь»
Завдання: навчати описувати диких тварин; розвивати координацію рухів, спритність.
Хід гри. За допомогою лічилки вибирають одну дитину — це ведмідь.
Педагог читає вірш:
Волохатий ведмідь (виходить дитина-ведмідь)
Вийшов діток ловить.
Довго лісом він блукав, (ходить по колу)
Сів на травку й задрімав. (присідає, засинає)
Гей, ведмедику, вставай, (прокидається, женеться за дітьми)
Діточок наздоганяй.
Коли ведмідь впіймав одну дитину, він говорить їй:
«Тебе я можу відпустити, Та маєш мені догодити. Опиши скоріш звірятко, Яке має в лісі хатку».
Дитина повинна описати будь-яку дику тварину (не називаючи її) так, щоб ведмідь зрозумів, про кого йде мова.
Якщо ведмідь відгадує загадку — він відпускає дитину, ні — вони міняються ролями і гра починається знову.
Примітка: до початку гри педагог надає дітям зразок описової розповіді.
«Врятуємо пори року»
Завдання: формувати навички колективного складання описових розповідей на основі виділення характерних ознак певних пір року, виховувати колективізм.
Обладнання: картки із зображеннями пір року.
Хід гри. Педагог повідомляє дітям, що Злий Чарівник захопив у полон усі пори року. Їх необхідно врятувати. Діти діляться на 4 команди (Осінь, Зима, Весна, Літо). Для того, щоб врятувати пори року, необхідно назвати якомога більше ознак своєї пори року. По черзі гравці кожної команди виходять вперед і називають одну ознаку своєї пори року. Якщо дитина правильно назвала ознаку — педагог дає їй картку із зображенням відповідної пори року. Якщо дитина помилилась або не може назвати ознаку певної пори року — команда не отримує картку (повторювати вже названі ознаки не можна).
Після того, як всі діти виконали завдання, педагог підраховує кількість карток у кожної команди. Та команда, яка отримала найбільшу кількість карток — врятувала свою пору року.
«Зима — літо»
Завдання: навчати складати описові розповіді про певну пору року.
Хід гри. Діти – це метелики. Одна дитина тримає в руках сачок. Коли педагог говорить «Зима» — метелики присідають, «засинають». «Літо» — метелики прокидаються, літають. Дитина із сачком намагається зловити метеликів. Та дитина-метелик, до якої доторкнулася дитина із сачком, повинна назвати ознаки тієї пори року (не менше 3), яку запропонує педагог або дитина із сачком. Якщо дитина-метелик виконала це завдання, вона залишається в грі. В іншому випадку метелик міняється місцями з дитиною із сачком і гра продовжується далі.
«Пори року»
Завдання: навчати описувати дерева в різні пори року, розвивати фантазію, уміння супроводжувати мовлення пантомімою, виховувати навички колективної співпраці.
Хід гри. Діти діляться на чотири команди «Зима», «Весна», «Літо», «Осінь». Педагог звертається по черзі до команд: «Уявіть, що ми знаходимось у лісі. У зимовому лісі. Весняному лісі. Літньому лісі. Осінньому лісі. Що відбувається з деревами в ці пори року?»
Кожна команда має описати стан дерев у певну пору року. Один член команди озвучує складену розповідь, інші за допомогою імітаційних рухів показують відповідні дії.
Оцінюється зв’язність розповіді, кількість використаних в ній речень, відповідність імітаційних рухів змістові розповіді, а також злагодженість роботи членів команди.
«Фрукти»
Завдання: навчати дітей складати речення про заданий предмет, складати описові розповіді, відгадувати задумані предмети за описом.
Обладнання: предметні картинки із зображеннями фруктів, кошики.
Хід гри. На підлозі розкладені картинки із зображеннями різних фруктів. Діти діляться на дві команди. По одному представникові від кожної команди беруть в руки по кошику та йдуть у сад (підходять до малюнків із фруктами). Потім одна із команд описує якийсь із фруктів, не називаючи його. Обов’язкова умова гри: кожен член команди має скласти одне речення. Дитина з кошиком відгадує описаний предмет, шукає його в «саду», бере в руки і складає описову розповідь про нього. Потім це ж завдання виконує друга команда. У ході гри оцінюється кількість і правильність складених командами речень, а також якість описових розповідей.
Таким чином корекційно-логопедичний вплив спрямований на розвиток різних компонентів мовленнєвої здібності (фонетичного, лексичного, словотвірного, морфологічного, семантичного). Більш ефективне оволодіння усним мовленням дітей із ЗНМ, їх підготовку до навчання грамоти забезпечує формування елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення.
Корекція і розвиток усного мовлення даної категорії дітей відбувається не лише на основі наслідування мовним зразкам, виконання різного роду мовленнєвих вправ та й на основі усвідомленого формування мовних узагальнень, розвитку ставлення до мовлення, як до мовної дійсності. Проводиться робота, спрямована на елементарне усвідомлення звуків мовлення, слів, речень. Корекційна робота на цьому етапі проводиться з урахуванням принципу взаємопов’язаного формування фонетико-фонематичних і лексико-граматичних компонентів мови. Логопедичні заняття поділяються на два типи: формування лексико-граматичних засобів мови і розвиток зв’язного мовлення та формування звукової сторони мовлення і плануються з урахуванням завдань і змісту кожного періоду навчання. Основна мета занять – забезпечити перехід від накопичених уявлень і пасивного мовленнєвого запасу до активного використання мовних засобів.
Зміст корекційного навчання включає розширення і уточнення пасивного і активного словника, розвиток імпресивного та експресивного мовлення в процесі сприймання, диференціювання та правильного використання граматичних форм словозміни і словотворення, різних типів синтаксичних конструкцій, формування зв’язного мовлення, корекція фонетико-фонематичної сторони мовлення. Засвоєні системи мають бути включені в безпосереднє спілкування в нових ситуаціях і в різних видах діяльності.
Іде робота над удосконаленням словника експресивного мовлення, уточненням значень слів над семантизацією лексики. Дитину навчають використовувати слова, які позначають матеріал, слова з протилежним та схожим значенням. Багатозначні слова, слова з переносним значенням. Формують вміння використовувати слова, які позначають особистісні характеристики, слова з емоційним значенням. Навчають осмисленню образних висловів в загадках, казках, прислів’ях, приказках.
Формування граматичної правильності мовлення відбувається на основі попередньо засвоєного матеріалу з лексики і фонетики. Використовують вправи на розрізнення і співставлення форм слів. Навчають розрізняти закінчення іменників, дієслів, однини і множини, відмінкові зміни одного й того ж слова. Навчають правильного використання іменників, утворених за допомогою непродуктивних суфіксів (иц/я/к продавщиця, лікарка), зменшено-пестливих прикметників за допомогою суфікса (еньк/ий), відносних прикметників від основ іменників за допомогою суфікса (ов) ( медовий, горіховий), суфіксі (яч/ч) з чергуванням приголосного. Особливу увагу звертають на засвоєння споріднених понять (ліс, лісник). Утворюють порівняльні ступені прикметників та прислівників (високий, вищий, найвищий), навчають творенню складних слів (довговухий, чорноокий).
У дітей розвивають навички правильної побудови простих поширених речень, речень з однорідними членами, простих складносурядних та складнопідрядних речень із використанням сполучників причини, мети, умови і часу.
У формуванні зв’язного мовлення удосконалюють навички описових розповідей, переказу літературних творів та народної творчості, творчого розповідання на основі творчої уяви з використанням набутих знань.
Розвиток фонетико-фонематичної сторони мовлення передбачає формування правильної артикуляції відсутніх та порушених у вимові приголосних звуків пізнього онтогенезу, їх автоматизація та диференціація у різних фонетичних умовах. Розвивають слухову та слуховимовну диференціацію звуків, формують здібності здійснювати складні форми фонематичного аналізу та синтезу (знаходити місце звука у слові, послідовність і кількість звуків у слові) з урахуванням поетапного формування розумових дій. Удосконалюють навички утворення слів різної звуко-складової структури (ізольованих і у різних фонетичних контекстах). Знайомлять дітей з поняттями «речення», «слово», «звук», «склад».
Планування корекційно-розвиткової роботи проводиться з урахуванням індивідуальних здібностей дітей.
Таким чином, пріоритетними завданнями логопедичної корекції є:
— розвиток всіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письма) ;
— формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мови, із зв’язного мовлення;
— формування комунікативних умінь;
— розвиток мовленнєвої, загальної та дрібної моторики;
— вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого мовлення;
— розвиток просодики (темп, ритм, тембр, сила голосу, інтонування, емоційність тощо);
— розвиток психічних процесів (увага, пам’ять, мислення, уява тощо);
— подолання порушень усного і писемного мовлення.
Знання особливостей мовленнєвого розвитку дітей із ЗНМ виявляються важливими та необхідними як для більш глибокого розуміння дітей цієї категорії, з’ясування психологічних механізмів мовленнєвих порушень, так і для створення нових підходів до визначення найбільш оптимальних та адекватних напрямів корекційно-розвивального навчання дітей з особливими освітніми потребами.
Фахівці ІРЦ № 6 завжди готові поділитися досвідом з усіма бажаючими. Запрошуємо до співпраці.
Щороку 9 березня українці по всьому світу святкують День народження Тараса Григоровича Шевченка – великого Кобзаря. У свідомості кожного громадянина нашої держави Т.Г. Шевченко займає місце національного героя. Завдяки своєму життю та творчості великий митець надихав патріотів України до боротьби за правду, свободу та майбутнє нашої неньки України.
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!» Т.Г.Шевченко
Сьогодні, як ніколи, актуальні пророцтва великого генія України Т.Г.Шевченка. Як ніколи в жилах українців оживає козацька кров, козацький дух, патріотизм і любов.
Зичимо всім нам пам’ятати та цінувати дорогу спадщину Кобзаря та підтримувати культурні традиції нашої держави.
«Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На дні моря поле …».
У кожному рядку Тараса Шевченка – прагнення волі, засторога від підступного ворога і щира віра у квітуче майбутнє рідної землі.
Шануймо своє славне коріння та наших Героїв!
Автор: Лабунець О. Д.
Подолання мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку.Взаємодія вчителя-логопеда, вихователя і батьків — запорука успішної корекційної роботи з дітьми, які мають порушення мовлення.
Порушення звуковимови з проявами недорозвинення фонематичного сприймання найбільш поширені у дошкільників.
Такі порушення спричинені функціональною незрілістю мовленнєво-рухового аналізатора і недостатнім слуховим контролем власного мовлення, а також анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату. При цьому спостерігається неправильна вимова звуків, порушення мовленнєвого дихання. Зазвичай ці порушення супроводжуються відхиленнями у формуванні фонематичних функцій (фонематичного сприймання, уявлень, звукового аналізу). Фахівець (консультант) ІРЦ № 6 Печерського району Лабунець Олена Дмитрівна пропонує ознайомитись з системою логопедичної роботи, з напрямками комплексної корекційно-розвивальної роботи з подолання мовленнєвих порушень у дітей в закладі дошкільної освіти.
Для подолання мовленнєвих порушень корекційно-педагогічна робота спрямована в таких напрямках:
1. Підготовка артикуляційного апарату до формування артикуляційних укладів:
⮚ корекція мовленнєвого дихання і голосу;
⮚ розвиток артикуляційних рухів та певних особливостей якості цих рухів — їх сили, точності, координованості, синхронності;
⮚ розвиток кінестетичних відчуттів.
2. Корекція порушень звуковимови:
⮚ постановка звуків та їх автоматизація;
⮚ диференціація звуків;
⮚ розвиток самоконтролю;
⮚ формування активного самостійного спілкування.
3. Корекція фонематичного розвитку:
⮚ формування звукових образів слів;
⮚ розвиток фонематичного аналізу.
4. Удосконалення навичок граматично правильного мовлення:
⮚ диференціація предметно-синтаксичного значення граматичних морфем;
⮚ формування навички їх практичного виокремлення;
⮚ формування спрямованості уваги на граматичне оформлення мовлення;
⮚ формування уміння вживати різні типи синтаксичних конструкцій речення;
⮚ розвиток трансформаційних синтаксичних операцій.
5. Розвиток активної пізнавальної діяльності, невербального
мислення, пам’яті, уваги, зорового гнозису.
Процес корекційної роботи має коригуючий і розвивальний характер. Удосконалюється усне мовлення дітей, та інтелектуальний розвиток, використовується система фонетичних та мовленнєвих вправ.
Діти, виконуючи вправи, практично засвоюють чітку звуковимову, лексику та граматику.
Корекційно-педагогічна робота будується в ігровій формі за принципом «від простого до складного» і спрямовується на позитивний результат.
«Спільні зусилля дорослих — запорука успіху».
Для того щоб забезпечити ефективний процес корекційно-педагогічної роботи, створюються належні умови це — тісний взаємозв’язок вчителя-логопеда з вихователями та батьками вихованців.
Після детального обстеження дитини вчитель-логопед ознайомлює вихователя з особливостями її мовлення. Для ефективної роботи дітей поділяють на підгрупи відповідно до порушень у мовленні.
У загальну систему роботи на заняттях та у повсякденному житті вихователь включає багато різних цікавих ігор та завдань, спрямованих на формування чіткої звуковимови та правильного граматичного мовлення. Враховуючи те, що вихователь спілкується з дітьми протягом більшої частини дня, саме на нього покладено функцію автоматизації поставлених звуків у мовленні дітей. Вихователь продовжує формувати у дітей здатність і бажання контролювати себе, спілкуватись, спираючись на зразок чистого мовлення. На базі чіткої вимови звуків педагоги формують та розвивають у дітей:
✔ активний та пасивний словник, зокрема через словотворення;
✔ уявлення про морфологічний склад слова та його зміни у реченні;
✔ уміння правильно будувати прості, поширені, складні речення;
✔ зв’язне мовлення, навчаючи складати розповіді з опорою на предметні, сюжетні картинки, переказувати оповідання, казки;
✔ стійку увагу, пам’ять, логічне мислення.
Тісний контакт вчителя-логопеда, вихователя та батьків поліпшує спільну творчу діяльність і дає можливість дошкільнятам досягти гарних результатів у подоланні мовленнєвих порушень.
Вчитель-логопед планує корекційну роботу, передбачаючи в ній низку послідовних методів навчання, які обов’язково використовує у своїй роботі і вихователь. Це такі методи:
✔ вправи для розвитку слухової уваги та фонематичного сприймання;
✔ вправи для подолання порушень мовленнєвої моторики — підготовчі артикуляційні вправи для розвитку рухливості органів
периферичного мовленнєвого апарату, корекція дрібної та
загальної моторики;
✔ усунення порушень звуковимови;
✔ формування вміння диференціювати у самостійному мовленні звуки, схожі за артикуляцією та звучанням;
✔ формування чіткої звуковимови завдяки введенню звука в повсякденне мовлення, що передбачає повну автоматизацію навичок його вимови.
Вихователь, спостерігаючи за роботою вчителя-логопеда використовує ті ж самі методи і прийоми, звертає увагу на звуковимову дітей, граматичне оформлення фраз тощо. На прогулянці та у другій половині дня закріплює з дітьми отримані знання та навички, використовуючи ті самі прийоми, або ускладнюючи їх за рекомендацією вчителя-логопеда.
Вихователь увесь час спілкується з дітьми, вправляючи їх в активному мовленні, зацікавлюючи, викликаючи у малюків бажання спілкуватися як з дорослим, так і з дітьми.
Налагодити тісну взаємодію між вчителем-логопедом, вихователем та батьками вихованців допомагає «домашній логопедичний зошит», в якому вчитель-логопед занотовує завдання, розміщує сюжетні та предметні картинки, дидактичні ігри, оповідки, загадки, чистомовки тощо. Батьки, отримують зошит на вихідні.
Для того щоб дитина навчилася чітко й зрозуміло вимовляти звуки та слова, правильно користуватися голосом, вона має навчитися напружувати слух, сприймати та розрізняти різні звуки, зокрема, і звуки рідної мови. Ця здатність не з’являється спонтанно її слід розвивати.
Фонематичний слух— тонкий систематизований слух, здатний здійснювати операції розрізнення і впізнавання. І робити це найліпше у процесі вимови фонем, що становлять звукову оболонку слова, ігор, які активно використовують у своїй роботі і вчитель-логопед, і вихователь.
Розвиток фонематичного сприймання слід починати на матеріалі немовленнєвих звуків і поступово охоплювати всі звуки мовлення: від звуків, які діти вже засвоїли, до тих, вимова яких у дітей лише формується та вводиться у самостійне мовлення.
У всій системі логопедичної роботи з розвитку фонематичного сприймання чи не найскладніше — навчити дітей диференціювати фонеми. Ця робота здійснюється поетапно, а саме:
▪ розпізнавати немовленнєві звуки;
▪ розрізняти висоту, силу і тембр голосу, орієнтуючись на ті самі звуки, слова; розрізняти слова, близькі за звуковим складом;
▪ розрізняти склади;
▪ розрізняти фонеми рідної мови; проводити звуковий аналіз.
На першому етапі дітей вчать розпізнавати немовленнєві звуки. Ця робота сприяє розвитку та концентрації слухової уваги і пам’яті дітей, збагаченню їхнього дієслівного словника. З цією метою проводяться різні ігри та вправи. Фахівці ІРЦ № 6 Печерського району пропонують ефективні вправи та ігри, перевірені на власному досвіді.
«Що почули? Розкажіть».
Педагог пропонує прислухатись і відтворити почуті немовленнєві звуки (на прогулянці, в коридорі, роздягальні тощо).
«Що шумить? Що капає? Що стукає, шарудить, брязкає? Хто сміється?» Педагог створює відповідні звуки (шурхіт, брязкання, стукіт тощо) і пропонує дітям їх відтворити. Як їх можна назвати?
«Тихо — голосно». Педагог пропонує знайти заховану іграшку, орієнтуючись на звук брязкальця, бубна або плескання в долоні. Якщо створене педагогом звучання голосне — іграшка близько, а якщо тихе — іграшка знаходиться далеко.
«Упізнай за звуком». Педагог розкладає на столі декілька іграшок, що звучать, демонструє кожен звук, пропонуючи дітям його запам’ятати. Потім діти заплющують очі, а педагог створює ритмічний звук певною іграшкою. Педагог пропонує відгадати, що звучить, відтворити заданий ритм та назвати дію (пищить, брязкає, торохтить тощо).
Після того, як діти навчилися розпізнавати різні немовленнєві звуки, вони навчаються їх розрізняти висоту, силу і тембр голосу.
«Упізнай за голосом». Діти стають півколом. Вибирають одну дитину. Вона повертається спиною до інших, заплющує очі. Діти по черзі кличуть дитину, а вона має відгадати, хто її покликав.
«Близько — далеко». Педагог показує дітям картинку із зображенням, скажімо, потягу і запитує: «Як гуде потяг?» (У-у-у.) Потім пояснює: «Якщо потяг далеко, то звук тихий, а якщо близько — гучний». (Пояснення супроводжує показом.) Діти відтворюють звук потягу гучно чи тихо — відповідно до команд педагога «близько», «далеко».
«Хто які звуки видає?». Педагог роздає дітям картинки із зображеннями тварин та їхніх дитинчат, разом з дітьми звуконаслідує їх, розрізняючи голос дорослих тварин та їхніх дитинчат (низький та високий). Потім діти самостійно відтворюють звуки тварини.
Навчаючись вслуховуватись у світ оточуючих звуків, граючись з ними, дитина формує свій слух, намагається наблизити звучання своєї мови до мови тих, хто поряд. Тому що без повноцінного сприймання фонем, без чіткого їх розрізнення, неможлива їх правильна вимова. Для того щоб навчити дітей розняти слова близькі за звучанням, можна використовувати такі ігри:
«Упіймай слово». Педагог показує дітям картинку і називає її, скажімо, «Котик». Потім пропонує дітям уважно слухати слова. Якщо діти почують слово «котик», то мають плеснути в долоні — «упіймати слово», а якщо прозвучить інше слово — присісти. Після цього педагог проговорює низку слів, що відрізняються лише одним звуком: котик — мотик — дотик— котик — ботик — котик— ротик…
«Назви предмети так, як я». Педагог виставляє в один ряд картинки із зображенням предметів, назви яких схожі за звуковим складом, скажімо:
дім, дим, коса, коза, бак, мак, сік, бік, кит, кіт, ліс, лис. Ознайомлює дітей з назвами картинок. Потім називає кілька слів і пропонує дітям запам’ятати, назвати та відібрати картинки у заданій послідовності. Починати можна з 3 — 4 слів, поступово збільшуючи їх кількість.
Перш ніж навчати дітей розрізняти склади, доцільно ознайомити їх з поняттям «склад».
«Який склад зайвий?». Педагог пропонує дитині прослухати складовий ряд (па-па-па-ту; ка-ка-та-ка; да-да-&у-да тощо) і визначити зайвий. Зайвим вважається той склад, який має інше звучання. Визначати зайвий склад можна, плеснувши у долоні, піднявши кружечок певного кольору тощо.
«Відгадай слово». Педагог виставляє картинки і промовляє перший склад, а дитина шукає відповідну картинку і називає слово, яке починається з названого складу.
В навчанні розрізняти фонеми рідної мови використовується диференціація голосних.
«Кольорові звуки». Педагог пропонує дітям по три кружечки і пояснює, що звук «а» живе в червоному кружечку, «о» — в зеленому, «у» — в синьому. Потім пропонує погратися зі звуками:
• педагог називає звук, а діти піднімають кружечок відповідного кольору;
• педагог викладає кружечки, а діти по черзі відтворюють звуковий ряд відповідно до кольорового ряду;
• педагог озвучує звуковий ряд — діти будують кольоровий.
Опанування дитиною звукової сторони слова — складний, але дуже важливий процес. Адже уміння аналізувати звукову структуру слова гарантує в майбутньому грамотне письмо. Тому на цьому етапі роботи діти спочатку вчяться самостійно виокремлювати певні звуки зі слова, а пізніше — аналізувати його звукову структуру. При цьому вони навчаються:
▪ дослуховуватися до звучання слів;
▪ самостійно визначати послідовність звуків у слові;
▪ відчувати звук як окремий елемент слова;
▪ розрізняти голосні та приголосні звуки за вимовою;
▪ розрізняти тверді та м’ які приголосні за звучанням та артикуляцією;
▪ ділити слово на склади.
На етапі ознайомлення дітей зі складами, відтворюючи складовий ритм плесканням у долоні, вони навчаються на слух за допомогою ритму ділити слова на склади і визначати кількість складів у слові. Після того, як діти навчилися розрізняти голосні й приголосні звуки, вони розділяють слово на склади, спираючись на голосний звук — складів у слові стільки, скільки голосних звуків.
Коли діти гарно навчяться ділити слово на склади, вони визначають наголошений склад, наголошений голосний звук. Дорослому необхідно весь час стимулювати активність дітей підбадьорюванням. Діти люблять ігрові ситуації, у грі вони легше запам’ятовують матеріал, намагаються проявити свої знання, індивідуальність, прагнуть використовувати поставлені звуки у мовленні.
Щоб оволодіти правильним положенням губ, язика, швидкої і вільної вимови звуку в мовленні, потрібно багато тренуватися.
Тренуйтеся, будь ласка, вдома!
Якщо звук ще не вимовляється, виконуйте артикуляційну гімнастику. Якщо звук вже поставлений — закріплюйте його: використовуйте для тренування з дитиною мовленнєвий матеріал, записаний у зошиті для домашніх завдань, стежте за звуками в повсякденному мовленні. Заохочуйте дитину до спілкування.
Не забувайте виконувати всі рекомендації вчителя-логопеда!
Фахівці ІРЦ №6 Печерського району м. Києва завжди готові надати методичну підтримку, практичні поради та рекомендації педагогам закладів освіти та батькам щодо організації навчання дітей з особливими освітніми потребами. Запрошуємо долучатися всіх бажаючих до співпраці.
Звертайтеся за консультацією за телефоном 050 022 45 48
Знання просторових характеристик і відношень є важливою умовою успішного засвоєння школярами навчальних предметів, сприяє правильному виконанню дітьми практичних завдань. Водночас просторове орієнтування має з’язок із щоденним життям і діяльністю дитини. Орієнтування в просторі та вільне оперування просторовими образами є тим вмінням, що забезпечує належний рівень розвитку різних видів діяльності дитини: ігрової, навчальної, трудової.
Основа гарної дикції – чітка артикуляція. Можлива вона лише за умови злагодженої роботи всіх органів артикуляційного апарату. Артикуляційна гімнастика – потужний інструмент, за допомогою якого можна виробити цілеспрямовані та повноцінні рухи органів артикуляційного апарату, закріпити ці навички та зробити міцнішими.Артикуляційна гімнастика корисна у будь-якому віці та всім без обмежень. Якщо у вас є діти, виконуйте її разом із дітьми. Це чудова нагода провести час з користю не тільки для своєї дитини, а й для себе.
Цей тиждень проходить динамічно та насичено- зустрічі, моніторинг цілей, результативність поставлених завдань. В рамках засідань команд супроводу відбулися зустрічі фахівців ( консультантів) ІРЦ №6 з учасниками освітнього процесу закладів ЗЗСО №84, №89, №134 та ЗДО №720.Дякуємо колегам за плідну співпрацю!
