19 травня 2025 року фахівці ІРЦ 6 Печерського району м.Києва взяли участь у ВСЕУКРАЇНСЬКІЙ науково-практичної конференції «Спеціальна педагогіка і психологія на сучасному етапі розвитку» в межах Всеукраїнського фестивалю науки. Приєднались до роботи секцій “Сучасні технології навчання та підтримки дітей з порушеннями інтелектуального розвитку “, «Психолінгвосинергетика як практичний інструментарій надання логопедичних послуг дітям з особливими мовленнєвими потребами», на який серед інших тем обговорювали «Теорію і практику навчання та підтримки дітей з порушеннями інтелектуального розвитку”,” «Вплив емоційного інтелекту на формування життєвої компетентності дітей із особливими освітніми потребами», «Практичний інструментарій подолання труднощів письма в системі надання освітніх послуг», «Ефективні стратегії подолання труднощів засвоєння та використання граматичного компонента мовлення у молодших школярів як інструмент підтримки дитини в освітньому просторі», «Використання адаптивних технологій у початковій освіті для розвитку індивідуальних траєкторій учнів з особливими мовленнєвими потребами» та багато інших цікавих тем. Дякуємо організаторам та спікерам з Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України, УДУ імені Михайла Драгоманова за актуальну, корисну інформацію.
Опубликовано
16 травня 2025 року фахівці ІРЦ № 6 Печерського району м. Києва зустрілися з командами супроводу учнів з особливими освітніми потребами СШ № 94 “Еллада “, для проведення підсумкових засідань, разом з педагогами та батьками обговорили тенденції у розвитку учнів з особливими освітніми потребами, їхні навчальні досягнення та труднощі та окреслити завдання на наступний навчальний рік. Дякуємо колегам за відповідальне ставлення до організації інклюзивного навчання та співпрацю.
Опубликовано
15 травня 2025 року фахівці ІРЦ № 6 до Всесвітнього дня вишиванки провели тематичні заняття з розвитку мовлення для дітей з особливими освітніми потребами «Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі» з метою розширення та збагачення знань дітей про особливості національного одягу українського народу, зокрема, вишитої сорочки, її значимість, особливості колориту та символіку; виховання в дітей глибоких почуттів та любові до своєї Батьківщини.
Опубликовано
Колектив ІРЦ № 6 Печерського району м. Києва підтримує та шанує українські традицій та культуру разом з українцями у всьому світі. Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти давні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. У 2025 році свято випадає на 15 травня. Дата, третій четвер травня, була обрана з наміром підкреслити, що святкування припадає на будній день, і що вишиванка – органічна складова повсякденної культури українців. Для українців вишиванка – справжня національна святиня, що символізує красу, силу, щасливу долю та родинну пам’ять. Це свято стало популярним українським символом єдності та національної гордості, національної самосвідомості та долучення до спільної культурної спадщини. Вишиванка — це не просто окремий елемент святкового національного вбрання, але й важлива складова української культури. Протягом століть український народ несе любов до вишиванки та зберігає особливості її виготовлення. Кожен регіон України має свої унікальні мотиви та орнаменти у вишивці, що надає їй неповторний характер. Під час Дня вишиванки українці у всьому світі одягають вишиванки та виражають свою підтримку української культури та традицій. Це свято є символом національної самосвідомості та долучення до спільної культурної спадщини.
Опубликовано
13 травня 2025 року фахівці ІРЦ № 6 взяли участь в ІІІ ВСЕУКРАЇНСЬКІЙ НАУКОВО-ПРАКТИЧНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ (З МІЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ) «ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В СИСТЕМІ ПОЗАШКІЛЬНОЇ, СПЕЦІАЛЬНОЇ ТА ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ» на якій обговорювалися важливі питання, зокрема: ЖИТТЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСІБ ІЗ ООП, ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ДЛЯ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ В УМОВАХ ВІЙНИ; ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ОСВІТИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ; ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ДО РОБОТИ ІЗ ОСОБАМИ ООП; ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОСВІТНІХ КОМПОНЕНТІВ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ. Фахівці в галузі спеціальної та інклюзивної освіти ділилися досвідом та дієвими методами роботи з особами з ООП. Дякуємо організаторам та спікерам цим за актуальну, корисну інформацію.
Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ № 6 РОЗВИТОК КОМУНІКАЦІЇ У НЕМОВЛЯТ Як можна зрозуміти сигнали дитини та зреагувати на них таким чином, щоб допомогти їй почуватися комфортно та бути залученою? Немовлята готові навчатися та реагувати на навколишнє середовище з того моменту, як вони народжуються. Вони приходять до нас з готовим комплексом різної поведінки, яка допомагає їм досліджувати світ, регулювати свій стан і стежити за тим, щоб їх основні потреби задовольнялися впродовж перших кількох тижнів, до того моменту, як вони почнуть багато чому навчатися через взаємодію із зовнішнім світом. Деяким немовлятам складніше, ніж іншим переймати ті моделі поведінки, які їм пропонують батьки. Вони можуть не відгукуватися з таким захопленням та зацікавленням, як це очікується. Інші діти реагують, але не проявляють ініціативи, щоб розвинути цю взаємодію. Від народження усі діти мають індивідуальні особливості та відрізняються тим, як вони реагують на шум, людей та місця, а також на свої внутрішні сигнали, такі як голод і втома. Деякі діти здаються досить спокійними та безтурботними у своїх реакціях на внутрішнє та зовнішнє середовище. Водночас інші діти більш чутливо реагують на події, які відбуваються з ними. Нове середовище, люди та сенсорні стимули можуть викликати інтерес і захоплення у деяких немовлят, але в інших дітей спровокують неспокій, незадоволення та уникання взаємодії з людьми. Зчитування сигналів малюків дає нам можливість допомогти регулювати їхній емоційний стан. Тоді вони зможуть сприймати події, що відбуваються навколо, як цікаві, приємні або дивовижні, замість того, щоб реагувати на оточення, проявляючи засмучення чи відгороджуватися від навколишнього світу. Репертуар соціально-комунікативної поведінки немовлят Під час взаємодії немовлята самі підказують батькам, що вони відчувають у цей момент. Загалом ми можемо думати про дитячу соціально-комунікативну поведінку, поділяючи її на дві категорії: 1. прагнення до більшого залучення; 2. прагнення до меншого залучення. Сигнали залучення – це види поведінки, які сигналізують про готовність дитини до взаємодії з близькими. Немовля повідомляє про готовність взаємодіяти з дорослими через рухи, міміку, вокалізації, погляд, прислухання та інші схожі види поведінки. Приклади: — рух очей, голови або тіла у бік близької людини, коли та розмовляє; — — моторні рухи, які включають дотягування, нахили, повзання або кроки у бік дорослого чи предмета у навколишньому середовищі; — вокалізації; — зоровий контакт та постійна взаємодія з обличчям іншої людини; — активні рухи тілом. Сигнали відключення – це форми поведінки, які сигналізують про потребу дитини у перерві або зниженні інтенсивності взаємодії. Сигнали відключення демонструють спроби малюка самостійно регулювати свій рівень збудження та кількість взаємодій, з якими він може комфортно впоратися у цей момент. Як ми знаємо – інтенсивна взаємодія з іншими може виснажувати. Немовлятам, як і дорослим, потрібно регулювати свої емоції під час взаємодії таким чином, щоб вони не стали занадто інтенсивними. Деякі немовлята від народження здатні вчасно регулювати свій емоційний стан, не засмучуючись занадто сильно, тоді як інші потребують додаткової допомоги, щоб підтримувати або відновлювати комфортний внутрішній стан. Зчитування сигналів немовлят щодо їх потреби у зменшенні активності дозволяє дорослим вчасно знизити інтенсивність соціальної взаємодії до того, як дитина за- смутиться. Конкретні приклади форм поведінки, які вказують на те, що дитина потребує меншої інтенсивності: — відвертається від обличчя дорослого; — менше реагує на дорослого; — фокусується на чомусь іншому, а не на соціальному партнері; — плаче або хникає; — нейтральний або напружений вираз обличчя; — гикавка, відригування або блювотні позиви; — нервові чи різкі рухи; — дитина насуплюється або кривиться; — збуджені рухи або постукування руками/ногами; — виглядає сонною або засинає; — тіло напружується або дитина відвертається. Як же допомогти немовляті знайти та утримати стан оптимального залучення для навчання та взаємодії зі світом? Деякі з інструментів взаємодії передбачають близькість, темп та афект, які ми регулюємо у відповідь на сигнали малюка. Близькість – це фізична відстань до дитини. Малюк, який відвертає голову, коли батько нахиляється до нього ближче, або вивертається з рук, наче говорить: «Будь ласка, відійди. Мені потрібно більше простору». Дитина може не реагувати на те, що батько робить “Ку-ку”, доки він не наблизиться до обличчя малюка на достатню відстань, повідомляє: «Будь ласка, підійди ближче. Мені так більше подобається!». Темп — це про рух і дії. Час від часу діти демонструють нам, що їм більше подобається гра тоді, коли ми прискорюємо темп. Батьки можуть помітити, що гра у м’яч, будування вежі з кубиків або надування бульбашок у пришвидшеному темпі краще утримує увагу дитини та покращує її включеність у діяльність, менше відволікається та не втікає. Збільшення темпу та додавання позитивних емоцій може допомогти дітям пройти через небажані діяльності, такі як зміна підгузків або одягання. Однак дорослі часом взаємодіють занадто активно і дитина відповідає на це засмученням та уникненням. Повітряна кулька, яка літає по кімнаті, може рухатися занадто швидко і налякати дитину, тоді як в іншій ситуації, коли батько тримає її в руці, щоб повітря виходило повільно, дитина зможе спостерігати й пізніше доторкнутися до повітряної кульки. Мама, яка сповільнює темп пісні може помітити, що дитина спостерігає більш уважно та намагається ручками повторювати рухи дорослого. Афект – це зовнішня демонстрація почуттів і емоцій, які батьки показують своїм немовлятам за допомогою міміки, характеристики голосу, пози, дій з предметами, мови тіла. Це може бути гучність або тембр голосу, зморщені чоло та ніс, великий розмах рук, усмішка або насупленість. Коли батьки більш емоційні, їх прояв стає більш драматичним. Наприклад, батько, який підіймає кожну ногу якомога вище у повітрі, щоб зробити величезні кроки у бік своєї дитини, викликатиме сильний сміх у малюка. Мати голосно видає звуки, вдаючи, що їсть пластівці з рук дитини, змусить дитину пищати від захвату та активно жестикулювати, щоб просити про продовження гри. Батьки, які збільшують свою емоційність, можуть додати ще більше задоволення у нейтральні рутини, такі як одягання або ж допомогти полегшити такі проблемні моменти, як зміна підгузків, адже анімація процесу дає можливість дитині сфокусуватися на чомусь іншому, а не на тому, що їй неприємно. Однак в інших ситуаціях, особливо коли діти налякані, вередливі, втомлені, голодні, хворі або плачуть, надмірна емоційність з боку дорослих можуть призвести до негативної реакції у дитини. Це сигналізує нам про те, що малюк потребує заспокоєння та зменшення емоційності батьків через стишення, більш ніжні та ритмічні рухи, спокійні усмішки та інші теплі, невербальні сигнали, які будуть говорити дитині про те, що все добре. Мета всіх цих коригувань — допомогти дитині бути присутньою, утримувати увагу, щоб сприймати все, що відбувається навколо, і таким чином, вона може робити те, для чого створена — навчатися та розвиватися. Немовлята навчаються та ростуть у цей період набагато швидше, ніж будь-коли впродовж життя. І навчання є невід’ємною частиною усіх заходів з догляду, які батьки мають забезпечувати. Кожна мить спілкування з близькими – це можливість для навчання. Мозок та тіло немовлят побудовані таким чином, що будь-який досвід сприяє змінам у нервовій системі дитини. Кожна взаємодія з батьками зміцнює вже встановлені нейронні зв’язки та стимулює утворення нових, які формуються в мозку та центральній нервовій системі (яка контролює рухи дитини та її дії). Обсяг знань, які малюк отримує впродовж перших трьох років життя є унікальним. Ми більше ніколи не будемо вчитися так швидко і легко, як дитина у цей період. Усе це навчання відбувається завдяки спілкуванню з батьками та іншими близькими. Може здаватися, що дитина розвивається сама по собі, але багато різних досліджень показують, що діти, які не мали тривалих соціальних взаємодій з сім’єю, не розвиваються так швидко, як це роблять інші малюки, які мають доступ до цього. Те, що потребують діти – це догляд та соціальні взаємодії, які стимулюють їхнє навчання.
Опубликовано
9 травня 2025 року фахівці ІРЦ № 6 зустрілися з колегами з ЗДО № 273. В рамках зустрічі за круглим столом обговорили Наказ МОН від 09.12.2024 № 1713 Про затвердження Положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами, яка здобуває дошкільну освіту, яке почне діяти з 1 вересня 2025 року та зміни у Постанові від 14 лютого 2017 р. № 88 № 1519 від 27.12.2024, разом шукали відповіді на запитання стосовно змін до документів та окреслили перспективи подальшої співпраці. Також фахівці ІРЦ № 6 взяли участь в засіданнях команд супроводу вихованців з ООП, разом з батьками дітей з ООП та педагогічними працівниками ЗДО № 273 обговорили динаміку розвитку вихованців з ООП, переглянули їх індивідуальні програми розвитку, окреслили основні завдання в корекційній роботі на літній період. Дякуємо колегам за співпрацю.
Опубликовано
Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ№6 Особливості психологічних умов розвитку уваги дітей дошкільного віку. Сучасні темпи суспільного розвитку формують специфіку педагогічної діяльності ЗДО та навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах. Велике значення завжди надавалося розвитку уваги дітей, оскільки увага відіграє важливу роль у пізнанні навколишнього середовища. Увага – це найважливіша якість, яка характеризує процес відбору необхідної інформації та відкидання зайвої. Під увагою розуміється спрямованість і зосередженість розумової діяльності на конкретному об’єкті. Справа в тому, що мозок людини щомиті отримує тисячі сигналів із зовнішнього світу. Якби не увага (своєрідний фільтр), наш мозок не зміг би уникнути перевантаження . Культура розвитку уваги полягає в засвоєнні дитиною за допомогою дорослого набору штучних подразників-знаків, за допомогою яких вона в подальшому керує власною поведінкою і увагою. У дошкільному віці збільшується увага, тобто кількість предметів, які чітко сприймаються за відносно короткий час. Стійкість уваги змінюється в міру здатності підтримувати фокус на об’єкті. Одним із показників стійкості є тривалість концентрації. Розподіл уваги означає, що дитина може спрямовувати та зосереджувати свою увагу на кількох різних темах одночасно. Перемикання уваги означає, що дитина здатна переключати напрямок і фокус уваги з одного об’єкта на інший, з одного виду діяльності на інший. Розвиток якостей і видів уваги дошкільнят значною мірою залежить від значущості, емоційності та інтересу для них матеріалу, а також від виду діяльності, яку виконує дитина. Увага дошкільника відображає його інтереси до навколишніх предметів і дій, що виконуються з ними. Дітям важко зосередитися на одноманітній і непривабливій для них діяльності, тоді як гра чи вирішення емоційно насиченого завдання дозволяє їм залишатися залученими в діяльність достатньо довго, щоб бути уважними. Основними психолого-педагогічними передумовами розвитку уваги дошкільника є забезпечення дорослими відповідного віку та повноцінного спілкування дорослого з дитиною, надання дошкільнику ініціативи та самостійності у виконанні різних видів діяльності. Своєчасна діагностика різних аспектів уваги дає змогу провести успішну корекцію цих показників, поліпшити якість уваги. Для комплексного дослідження якості уваги необхідно дослідити обсяг уваги, концентрацію, витривалість. Можна використати такі методики: «Визначення обсягу уваги», «Визначення продуктивності та стійкості уваги» та інші. Тому розвиток уваги – один із найважливіших аспектів навчально-виховного процесу в ЗДО. Найбільший вплив на розвиток уваги дитини дошкільного віку має її пізнавальна та ігрова діяльність. Впливи дорослих, спрямовані на розвиток уваги, необхідно подавати в ігровій та емоційно насиченій формі.
Опубликовано
6 травня 2025 року фахівці ІРЦ № 6 взяли участь в конференції “Розвиток слуху і мовлення у людей з інвалідністю-користувачів кохлеарними імплантами”, організованій Громадською спілкою “Українська асоціація носіїв кохлеарних імплантів” в рамках проєкту “Розвиток слуху і мовлення у людей з інвалідністю-користувачів кохлеарними імплантами” на якій були висвітлені питання: сучасні методи імплантаційного слухопротезування; типи порушення слуху та способи компенсації; розвиток слухосприймання та відновлення мовлення в осіб з порушенням слуху; перспективи логопедичної роботи з дітьми з СІС. Дякуємо організаторам та доповідачам за корисну, актуальну інформацію.
