Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ № 6
ЯК СТВОРИТИ АТМОСФЕРУ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ В ДИТЯЧОМУ КОЛЕКТИВІ, У ЯКОМУ Є ДІТИ З ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ.
Інклюзія дитини з порушенням зору у звичайний заклад дошкільної освіти потребує обов’язкового психологічного супроводу. Заняття із практичним психологом необхідні і дитині з порушенням зору, й іншим дітям та педагогам. Незважаючи на різноманітність характерів дітей і неповторність кожної особистості, є певні особливості в поведінці незрячої дитини або дитини з порушенням зору в колективі однолітків без порушень, що впливають на стосунки в ньому.
Діти з порушеннями зору відчувають підвищену потребу в захищеності та надійності. Особливо на початку перебування в новому колективі дитина з порушенням зору розгублена: новий режим, нові обставини, нові люди, нові вимоги. На початку навчання дитина може бути неуважною та роздратованою. Конструктивні заняття з такою дитиною практично неможливі, бо дитина постійно думає про зміни, що відбулись у її житті, і втрачає відчуття захищеності, яке їй вкрай необхідне. Це відчуття вона відновить лише тоді, коли протягом довгого періоду одні й ті самі події будуть повторюватися в один і той самий час, коли від дитини будуть вимагати однієї і тієї ж діяльності, допоки вона не звикне до цього. Наприклад, вивчення сходів у дитсадку чи розташування туалету в групі може тривати тижнями і стати великою проблемою для дитини з порушенням зору.
Педагоги тривожаться про емоційний стан дітей з ООП, а саме, чи не почуватимуться вони безпорадними через невміле спілкування однолітків з ними. Так, діти можуть бути жорстокими через те, що в них недостатньо досвіду доброзичливого спілкування одне з одним. Але, перебуваючи разом у групі, навчаючись разом щодня, вони його набудуть. Для цього потрібно створити в дитячому колективі атмосферу довіри, взаєморозуміння, щирості.
У виховній роботі скористайтеся такими рекомендаціями.
Познайомте дитину з порушенням зору, яка тільки прийшла у групу, з усіма дітьми так, як зробили б це з будь-якою іншою дитиною. Як правило, в інших дітей можуть виникнути до новачка запитання, заохочуйте їх. Допоможіть дитині з порушенням зору відповісти на них.
Постарайтеся включити дитину з порушенням зору в усі види діяльності дитячого колективу: ігри, заняття з фізичного виховання, святкові заходи та суспільні справи групи тощо.
Час від часу всі діти, особливо старші дошкільники, люблять опинятися в центрі уваги, успішно виконуючи доручену їм справу. Це дуже важливо, оскільки сприяє тому, що в них формується почуття гідності. Допоможіть дитині з порушенням зору взяти на себе провідну роль у якій-небудь грі та гідно її виконати. Памʼятайте, що на дитину з порушенням зору правила поширюються так само, як і на дітей, у яких порушень немає.
Труднощі у спілкуванні з дитиною, яка має порушення зору, часто виникають через те, що вона не побачила вашої міміки, жесту, зверненого до неї. Тому супроводжуйте свої дії словами. На початку спілкування обов’язково назвіть своє імʼя: це необхідно робити доти, доки дитина не навчиться ідентифікувати ваш голос. У дитини, що має важкі порушення зору, можуть бути нав’язливі звички. Найчастіше це стереотипні рухи: розгойдування, натискання на очні яблука, зайві мімічні рухи тощо. Порадьтеся з тифлопедагогом, як вам ставитися до подібної поведінки дитини. Не можна робити висновки про розумові здібності дитини, орієнтуючись лише на її порушення зору.
Дитині з порушенням зору потрібно значно більше часу не лише, щоб вивчити звичайні речі, опанувати освітню інформацію, а й для контактів у грі та інших видів дитячої діяльності. Наприклад, щоб обстежити стіл, дитині з порушенням зору потрібно значно більше часу, ніж дітям без порушень, і це може роздратувати їх.
Дитині з порушенням зору потрібні додаткові перерви для відпочинку та орієнтування в нових обставинах. Дитина може перервати розмову, встати під час заняття і спробувати усамітнитися. Така поведінка може здаватись іншим дітям дивною. Особливо помітними можуть бути сформовані в незрячої дитини бліндесмени (зайві рухи). Дитина з порушенням зору може використовувати їх як паузу, щоб переробити отриману інформацію, чи як захист від надмірних вражень і подразників. Дорослі та однолітки можуть трактувати таку поведінку як небажання спілкуватися з іншими дітьми. Дитина з порушенням зору, яка не бачить або майже не бачить свого співрозмовника, обов’язково буде шукати тактильного контакту з ним, особливо в перший час перебування в дитсадку. Бажання відчути себе захищеним і впевненим означає для дитини бути ближчою до дорослого, до вихователя. Крім того, так само, як ми шукаємо контакт із допомогою зору, дитина з важкими порушеннями зору може шукати тілесний контакт з іншою дитиною чи дорослим. Наприклад, вона може часто брати за руку іншу дитину, торкатись обличчя співрозмовника, міцно тримати його за руку. В інших дітей у групі можуть виникнути свого роду ревнощі, коли вони бачать, що одній дитині приділяється більше уваги, ніж іншим. Педагог повинен контролювати розвиток стосунків дитини з порушенням зору з однолітками, її участь в іграх, поведінку на прогулянці. Дитина з порушенням зору не має можливості навчатися наслідуючи. Без умілого педагогічного керівництва така дитина може швидко втратити інтерес до подій у групі.
Окреслимо типові помилкові позиції вихователів і батьків, яких не можна допускати під час інклюзії в закладі дошкільної освіти. Одна з таких — педагоги та батьки часто переоцінюють можливості зору дитини з важкими порушеннями зору, не беруть до уваги те, що вона фактично не бачить; не виконують рекомендацій лікаря-офтальмолога або тифлопедагога, що необхідно навчати дитину з використанням дотику. При цьому і вихователі, і батьки посилаються на те, що «вона ж бачить». Додаткове перевантаження зорової системи дитини з порушенням зору може призвести до різкого його погіршення. Раціональний вихід із цієї ситуації — розвиток дотику дитини, який дасть інформацію про навколишній світ, часто недоступний її ослабленому зору. Отже, дитині з важкими порушеннями зору необхідно розвивати дотикові відчуття, давати в руки для обстеження всі предмети, а дії здійснювати під керівництвом спеціаліста або відповідно до його рекомендацій. Інша помилкова позиція педагогів і батьків стосується спільного навчання дітей з порушеннями зору і дітей, у яких немає порушень. Вона полягає в тому, що дорослі часто недооцінюють можливості залишкового зору, а отже, не стимулюють дитину його використовувати. І тому в неї не розвивається здатність користуватися залишковим зором для пізнання навколишнього світу, орієнтування в просторі, самообслуговування, малювання, гри та інших видів діяльності. Отже, діти з порушеннями зору, як і інші діти дошкільного віку, розвиваються, накопичують життєвий досвід та відповідно до своїх можливостей адаптуються до життя.
Від батьків і педагогів залежить, наскільки вони розвинуть свої можливості, наскільки активно і творчо зможуть брати участь у суспільному житті.
Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ№6
ВПЛИВ МУЛЬТФІЛЬМІВ НА РОЗВИТОК І ПОВЕДІНКУ ДІТЕЙ
Відомо, що мультиплікація привертає велику увагу дітей і має сильний психологічний вплив на їх розвиток. Адже у дошкільному віці відбуваються важливі етапи у формуванні особистості. Відомим є факт, що психіку людини формують ті образи і символи, які були з нею в дитинстві. Отже, образи головних героїв улюблених мультфільмів відіграють важливу роль у процесі становлення особистості, у зв’язку з чим кожен мультиплікаційний образ є вірогідним прикладом для наслідування чи навпаки, – викликатиме відразу, що й буде формувати ставлення дитини до проблем і ситуацій у дорослому житті. Тому мультфільми можна віднести до одного із важливих інструментів впливу на поведінку та психіку малюків. У зв’язку з цим, з’ясування особливостей впливу мультфільмів на розвиток дітей є досить актуальним. Правильно підібрані мультфільми впливають на розвиток:
1. Мови. Якщо мультфільм має гарне озвучування, грамотну вимову персонажів, то дитина переглядаючи їх може поповнити свій словниковий запас.
2. Мислення і пам’ять. Вчиться аналізувати зміст того, що дитина дивиться, запам’ятовувати персонажі, події.
3. Виховують. Герої мультфільмів показують різні варіанти, як правильно себе поводити в тій чи іншій ситуації, приклади дозволеної і забороненої поведінки, уявлення про зло і добро, вчать долати страхи і важкі ситуації, сприяють формуванню взаємодопомоги і взаємопереживань до оточуючих.
4. Удосконалюють творчі здібності та розвивають уяву. Можуть стати джерелом художньої творчості . Але попри позитивні фактори є велика кількість випадків, коли перегляд мультфільму не те, що не сприяє появі чогось позитивного в розвитку дитини, а й навіть приносить шкоду для її психічного здоров’я. Тому батькам слід дуже прискіпливо обирати мультфільми для перегляду і по можливості пояснюючи питання, які можуть виникнути у дитини, коли вона буде їх дивитися.
Нижче наведемо приклади небажаних для перегляду дитини мультфільмів, що мають: 1. Дуже яскраві кольори і різкі зміни подій, яскраві спалахи. Бо такі елементи в мультфільмі можуть призводити до тривоги, не можливості заснути, нічним кошмарам, погіршення зору.
2. Гучні звуки, напружену музику, що може пригнічувати психіку дитини і викликати головний біль та відчуття тривоги.
3. Сцени де персонаж свідомо наражає своє життя на небезпеку. Адже дитина може копіювати те, що бачить на екрані і що може завдати шкоду її здоров’ю.
4. Перегляд мультфільмів це пасивне проведення часу. Діти звикають до пасивних видів діяльності, що може негативно відобразитися на їх фізичному розвитку.
Отже, проаналізувавши всі ці чинники можна говорити, що мультфільми є вагомим засобом впливу на дитину. Але, який вплив матиме переглянутий мультфільм залежить від того, як віднеслися батьки до вибору того, що буде дивитися їхня дитина. Переконані, дорослі мають серйозно ставитися до вибору мультфільму і контролювати час, який буде відведено для перегляду мультиплікаційного фільму. Щоб його перегляд мав тільки позитивний вплив на дитину.
Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ№6
ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ЧЛЕНІВ РОДИНИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
Родина є першим соціалізуючим осередком для дитини. У сім’ї дитина вивчає моделі поведінки батьків, закладаються морально-етичні цінності та установки. Тому у теорії та практиці педагогічної та психологічної науки за останні роки збільшилося вивчення саме сім’ї та її впливу на дітей з особливими потребами.
Чому діти такі різні? Причин тут багато: й уроджені особливості нервової системи дитини, і стан здоров’я, і характер взаємин з батьками та іншими членами сім’ї, а пізніше — вихователями, вчителями, однолітками.
Дорослі обов’язково мають ураховувати психологічні особливості дітей. А чим зумовлені ці особливості? Насамперед співвідношенням основних нервових процесів кори головного мозку: збудження і гальмування. Діти народжуються з різними особливостями функціонування мозку. Ці анатомо-фізіологічні особливості є основою для формування особливостей психологічних, і відбувається це тому, що один і той самий вплив може мати різний психологічний ефект. Адже кожний член сім’ї, у тому числі й кожна дитина, живе й розвивається в специфічних, характерних саме для неї умовах. Це тільки так здається, що обидва брати чи всі сестри живуть в однакових умовах. Адже сам факт, що хтось з них старший, а хтось — молодший, створює відмінності. Старший вважає себе покровителем молодшого, у чомусь вищим за нього, звикає, що той дивиться на нього знизу вверх, часто шукає в нього захисту, а іноді й навпаки — бунтує проти деспотизму старшого брата, шукає захисту в батьків. Уже ця обставина створює далеко не однакові умови життя. Вони можуть сприяти формуванню таких якостей, як зарозумілість або турботливість, відповідальність або зумовлювати байдужість, заздрісність, покірливість тощо.
А що ще може вплинути на поведінку дитини, її взаємини з іншими? Атмосфера в сім’ї, навіть зміна її матеріального становища, друзі, з якими почали дружити діти, та багато інших життєвих обставин дають поштовх до зародження різних якостей та особливостей людини.
Коли починають формуватися стійкі риси характеру? Вчені вважають, що досить рано, в дитячі роки. Формування відбувається непомітно, під впливом і наших з вами, любі батьки, вчинків, реакцій на прохання, бажання, примхи дитини. Ми твердимо подекуди, що такою, як зараз дитина була завжди, що риси характеру дано їй «від природи». А це зовсім не так. Такою вона стала з нашою допомогою.
Якщо дитина звикла до надмірно турботливого ставлення до себе в сім’ї, вона зажадає такого самого ставлення до себе і в колі однолітків. Якщо діти, граючись з примхливою дитиною, завжди поступаються їй, якщо ні батьки, ні вихователь не помітять вчасно егоїстичних проявів у неї, належно не відреагують на це, формування себелюбства, черствості, байдужості невідворотне.
Усі діти різні, неповторні. І в кожного є якісь позитивні якості, спираючись на які батьки можуть формувати людину цікаву, комунікабельну, яка вміє вписатися в будь-який колектив — і родинний, і дитячий.
Пам’ятайте, лагідність, любов та увага батьків створюють у дитини хороший, радісний настрій, а це, в свою чергу, формує взаємне добре ставлення до інших людей, упевненість у своїх силах.
Опубликовано
25 квітня 2025 фахівці ІРЦ № 6 взяли участь у вебінарі «Підходи до супроводу дітей з ООП: методи, рівні взаємодії та практичні рішення». Під час вебінару обговорювали ефективні методи комунікації та взаємодії з дітьми з ООП, а також реальні приклади, кейси та дієві підходи у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Дякуємо організаторам та спікерам за актуальну, корисну інформацію.
Опубликовано
23 квітня 2025 року фахівці ІРЦ № 6 беруть участь в ІІ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ПЕРМАКРИЗИ» присвяченій Всеукраїнському Дню психолога та організованій ФАКУЛЬТЕТОМ СПЕЦІАЛЬНОЇ ТА ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ, КАФЕДРОЮ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ТА МЕДИЦИНИ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА, ЦЕНТРОМ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ. На конференції серед іншого обговорюється: значення співчуття до себе у посттравматичному зростанні українців в умовах війни; погляд на проблему у вимірі конструктивістичної психотерапії: досвід сімей людей з інвалідністю; послуга Раннього Втручання у роботі клінічного психолога з сім’ями ВПО; сучасні методи діагностики та лікування ПТСР; вплив суб’єктивно складних життєвих обставин на когнітивні можливості дітей із порушенням інтелекту; підтримуюча взаємодія з батьками як умова соціально-емоційного розвитку дітей та багато інших важливих питань.
Дякуємо організаторам та спікерам за можливість отримати безцінний досвід та актуальну, корисну інформацію.
Опубликовано
Сьогодні, 23 квітня, відзначають День психолога – свято тих, хто допомагає іншим знаходити гармонію та підтримку. Вони – люди, які поруч у важкі моменти та допомагають упоратися з проблемами у найскладніші часи. Вітаємо всіх психологів з професійним святом! Нехай ваша мудрість і доброта допомагають людям знаходити шлях до щастя. Бажаємо міцного здоров’я, нових досягнень, особистого щастя та натхнення на кожен день. Дякуємо за те, що вмієте слухати тоді, коли інші мовчать, і підтримувати тоді, коли здається, що сил більше немає. Ваша робота – це мистецтво зцілення душі. Нехай кожен день дарує вам нові сенси, натхнення та розуміння, що навіть одна добра розмова здатна змінити чиєсь життя на краще.
Опубликовано
Фахівці ІРЦ № 6 взяли участь у заході «Іпотерапія» підтримка ментального здоров’я та поповнення ресурсу фахівців – консультантів інклюзивно-ресурсних центрів міста Києва,
організованим Департаментом освіти і науки Києва в співпраці з Глобальною платформою «Ментальна Варта: Київ.UA»
Іпотерпія –це метод реабілітації, заснований на взаємодії людини з кіньми через верхову їзду та контакт з твариною завдяки психосенсомоторному впливу. Рухи коня передаються вершнику, відтворюючи природній крок людини, завдяки чому нормалізується м’язовий тонус, стимулюються кровообіг, покращуються координація та баланс, з’являються нові нейронні зв’язки. Контакт з твариною та циклічні рухи коня знижують тривожність, відновлюють нервову систему, розвивають емоційний інтелект та сприяють розвитку комунікативних навичок.
Іпотерапія входить до стандартів медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи як компонент комплексної реабілітації.
Дякуємо організаторам за цікаву та корисну інформацію та гарно проведений час.
Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ № 6
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ДЛЯ ДІТЕЙ , ЯКІ МАЮТЬ ПОРУШЕННЯ ЗОРУ
Підготовка до занять
Хоч у більшості маленьких дітей виникають труднощі при переключенні з одного заняття на інше, дітям із порушеннями зору це дається ще важче. Для них зміни означають перехід від знайомого до незнайомого тоді, коли немає переваги бачити певні знаки, які підготовлюють до наступних подій. Діти залежать від візуальних сигналів, які дають їм змогу приготуватися до того, що відбудеться. Уявіть скільки додаткової інформації мала б дитина, якби вона добре бачила. Навіть щоб вийти на ігровий майданчик, дитині з порушенням зору потрібно значно більше зусиль. Етап підготовки перед іншим заняттям допоможе дитині з порушенням зору звикнути до самої ідеї переключення. Постарайтеся активно задіяти її в цей процес, щоб виникло відчуття, що вона контролює ситуацію.
Приклад підготовки — просте попередження: «Через десять хвилин нам потрібно буде відкласти іграшки та йти на прогулянку». Також можна скористатися годинником — домовитися з дитиною про час і доручити їй повідомити, коли він закінчиться. Потім разом піти в роздягальню по верхній одяг, щоб дитина брала участь у підготовці до виходу на вулицю. Так створите звичний для неї порядок підготовки до прогулянки. Не турбуйтеся, якщо спочатку ваші спроби не будуть вдалими. Можливо, вам знадобиться час і практика, щоб знайти найкращий підхід до дитини з порушенням зору.
Під час занять
У всі освітні заняття потрібно включати вправи для розвитку зору й зорового сприймання (виділення форми, кольору, величини і просторового положення предметів). Під час цих вправ діти вчаться впізнавати, зіставляти, класифікувати предмети за їхніми основними ознаками.
Використовуйте такі дидактичні ігри:
• «Знайди такий самий предмет» (за формою, кольором, розміром);
• «Знайди відмінності предметів, на малюнках»;
• «Підбери однакові предмети» (за кольором, розміром);
• «Що від тебе ближче, що далі»;
• «Склади ціле із частин».
Під час занять і гри підвищується загальна функціональна активність і розрізнювальна чутливість зорової системи, формуються бінокулярні фіксації, вправляються окорухові функції. Стимуляція кольоророзрізнення, стереоскопічного сприймання в умовах зміни насиченості, інтенсивності та розміру стимулу покращують можливості зорових функцій. Увагу слід приділяти вправам, що роблять перед початком процедур на спеціальних медичних апаратах, тобто плеоптоортоптичним лікуванням. Його діти повинні проходити чотири рази на рік. Наприклад, під час лікування, спрямованого на підвищення гостроти зору, можна з дітьми нанизувати намистини, викладати з мозаїки тощо. Також запропонуйте копіювати через кальку:
• дітям молодшого дошкільного віку — зображення простих великих предметів
(куля, м’яч, яблуко, прапорець та ін.);
• дітям старшого дошкільного— сюжетні картинки.
Під час лікування методом прямої оклюзії (коли закрите одне око) на оці, що косить, дитина опиняється в ситуації різкого зниження гостроти зору. Тому під час малювання та обведення потрібно використовувати трафарети, контурні зображення. Цікавими завданнями є розглядання та обведення картинок через підсвітлений екран. Під час плеоптичного лікування дітей молодшого дошкільного віку використовуйте ігри з пірамідками, іграшками-вкладками. Нанизування намистин, кульок і плетіння використовуйте з ігровим компонентом: «Хто швидше зробить намисто», «Вдягни на ляльку коралі» та ін. Відтворення зображень за зразком при безпосередньому сприйманні, короткостроковому пред’явленні, за словесним описом і власним уявленням предмета. Ці вправи розвивають розпізнавальні можливості зору, дрібну моторику рук, зорово-моторну координацію. Дітей навчають читати плоскі та об’ємні зображення за допомогою зору і з активізацією дотикового сприймання. Шнурування як елемент методики входить до занять із лялькою Монтессорі. Шнурування її черевичків, жакета, пальта, плаття має ігровий характер і зацікавлює дітей більше, ніж планки-шнурівки.
Розвивають гостроту зору ігри-лабіринти. Наприклад, на картинці зображено різних тварин, від кожної з яких відходять лінії. Діти проводять очима по лініях і в кінці них знаходять зображення того, чим харчується та чи та тварина (коза — капустою, заєць —морквою тощо). Зміст таких картинок може бути різним.
Дидактичні ігри та завдання для розвитку зору слід добирати індивідуально для кожної дитини залежно від стану її зору та періоду реабілітаційної роботи. Наприклад, якщо в дитини високий ступінь амбліопії, то їй для занять дають більші предмети і зображення, а якщо гострота зору підвищується, то розміри наочності зменшують. Дрібні предмети не повинні бути меншими ніж 2 см, оскільки в дітей з порушеннями зору страждає і розвиток дрібної моторики рук. Їм складно працювати з дуже дрібним матеріалом.
Для активізації зору дітей із косоокістю в період плеоптичного лікування корисними є вправи з використанням електрофікованих іграшок. Наприклад, ігри з кишеньковим ліхтариком: «Де горить ліхтарик?», «Полічи, скільки разів загорівся ліхтарик», «Скільки горить лампочок на панелі?», «Прослідкуй за вогниками» (який колір був першим, а який останнім).
На заняттях із малювання приділяйте увагу формуванню реальних уявлень, виділенню ознак предметів, щоб діти потім змогли відобразити їх у своїх малюнках. Використовуйте в період лікування розглядання кольорових картинок, мультфільмів. Діти можуть розглядати зображення предметів, тварин, птахів, сюжетних картинок з казок тощо. При цьому важливо, щоб вони розповідали, що побачили.
Під час ігор на дослідження рухомих об’єктів у дітей розвиваються окорухові функції. Це такі ігри: «Закоти кулю у ворота», «Спробуй влучити у ціль», «Попади кулькою в ціль», «Хто швидше складе певну кількість паличок відповідного кольору», «Прослідкуй за рухом стрічки або ліхтарика», «Накинь кільце», «Поклади кожну іграшку в свою коробку». Під час виконання таких завдань активно залучається зір, що сприяє лікувально-відновному процесу.
У період, коли виробляється стереоскопічний зір, особливо ефективними для дітей старшого дошкільного віку є настільні ігри «Футбол», «Баскетбол», а також робота з різними конструкторами, мозаїками.
Діти дошкільного віку полюбляють рухливі ігри. Завдяки їм вони задовольняють своє постійне прагнення до руху (бігу, стрибків, повзання, наслідування різним рухам тварин та ін.). Великі можливості для розвитку зорових функцій (визначення відстані, віддаленості, протяжності у просторі) є в рухливій грі, що містить елементи пошуку. Метання в ціль, біг у заданому напрямку, переступання через перешкоду активізують і формують стереоскопічне бачення. Розвиток рухів дітей дошкільного віку успішно здійснюється під контролем і за участі зору, оскільки завдяки йому вони сприймають інформацію про навколишній світ та орієнтуються у просторі. Під час виконання різних рухів дитина бачить цілі при метанні, киданні, розвиває вміння визначити потрібний напрямок і контролює відстань, темп, точність і ритм рухів. Ігри, під час яких діти лазять, перестрибують, кидають і метають, формують у них не тільки основні рухи, а й окорухові функції: фіксацію, дослідження, конвергенцію тощо. У грі з використанням різних атрибутів (м’ячів, кеглів, обручів, скакалок) діти вчаться володіти цими предметами, що сприяє розвитку моторики. У грі на метання, кидання, прокочування в дітей розвивається окомір і окорухова координація, які неможливі без участі зору. Щоб полегшити дітям орієнтування в просторі під час бігу, ходьби, треба використовувати різні орієнтири: кольорові кубики, прапорці, що окреслюють простір і показують напрямок руху. Застосування різних атрибутів для орієнтування змушує дітей активно використовувати зір, розвивати зорово-рухові можливості. Знаючи зорові можливості дітей, педагоги можуть цілеспрямовано впливати на розвиток зору, створювати умови в процесі виховання і навчання дітей для закріплення результатів лікувально-відновної роботи. Активні рухові ігри проводять протягом всього дня: на ранковій і вечірній прогулянках, між заняттями, після сну дітей, на заняттях із фізичного виховання.
Для розвитку зорових відчуттів та орієнтування у просторі під час прогулянки можна використовувати такі ігри і завдання: «Порівняй два дерева», «Чиї сліди на снігу?», «Розглянь веселку», «Порівняй сніжинки», «Подолай шлях на звук», «Знайди дерево, квітку, зображені на картинці» тощо. Також на прогулянці можна спостерігати зміни природних явищ, пір року, порівнювати, розглядати й обстежувати тваринний і рослинний світ під час таких ігор: «Назви кольори першого впалого листя», «Визнач рослину за листочком», «Вгадай, хто повзе по листку» тощо.
Важливе значення в організації роботи з розвитку зорового сприймання мають наочні засоби та дидактичний матеріал, які педагоги використовують на заняттях. Вони повинні бути лаконічними та зрозумілими дітям, яскравими, контрастними й насиченими. Показ наочності потрібно супроводжувати чітким і конкретним словесним поясненням, що дає змогу дітям краще зрозуміти, виділити конкретні візуальні ознаки предметів і явищ навколишнього світу.
Залежно від рефракції (короткозорість або далекозорість) систему роботи з підвищення гостроти зору планують по-різному. При далекозорій рефракції варто посилити зорове навантаження і застосовувати матеріали дрібного розміру. При короткозорості додаткове зорове навантаження недопустиме, допоміжні засоби й матеріали повинні бути більшого розміру.
Усі завдання, що пропонуєте дітям, мають бути усвідомленими та спрямованими на активізацію і тренування зорових функцій. Уміння і знання, отримані на заняттях і під час ігрової діяльності, закріплюються у повсякденному житті дітей.
Опубликовано
16 квітня 2025 року фахівці ІРЦ № 6 взяли участь в конференції “Розвиток слуху і мовлення у людей з інвалідністю-користувачів кохлеарними імплантами”, організованій Громадською спілкою “Українська асоціація носіїв кохлеарних імплантів” в рамках проєкту “Розвиток слуху і мовлення у людей з інвалідністю-користувачів кохлеарними імплантами” на якій були висвітлені питання: сучасні методи імплантаційного слухопротезування; психолого-педагогічної діагностики, сурдопедагогічної абілітації, реабілітації, відновлення мовлення в осіб з порушенням слуху; перспективи логопедичної роботи з дітьми з СІС. Дякуємо організаторам та доповідачам за корисну, актуальну інформацію.




Усі реакції:
8Ви та ще 7

Опубликовано
Педагогічна практика — це важлива складова частина підготовки майбутніх фахівців в сфері спеціальної та інклюзивної освіти, яка створює сприятливі умови для актуалізації в особистому практичному досвіді знань, умінь та навичок як цілісного результату навчально-виховного процесу в педагогічному ВНЗ. На базі Інклюзивно-ресурсного центру №6 Печерського району м. Києва відбувся воркшоп за участі студентів Факультету психології, соціальної роботи та спеціальної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.
Під час зустрічі учасники заходу оглянули приміщення ІРЦ, ознайомилися з обладнанням та дидактичними матеріалами, дізналися про основні напрями роботи та завдання інклюзивно-ресурсного центру, про здійснення системного кваліфікованого супроводу осіб у разі встановлення у них особливих освітніх потреб. Попереду багато важливих та цікавих заходів з набуття й вдосконалення практичного досвіду з оцінки розвитку осіб з ООП, створення індивідуальної освітньої траєкторії та забезпечення їх системного кваліфікованого супроводу.