Please follow and like us:
20
20
0
20
СЕНСОРНИЙ РОЗВИТОК У РАННЬОМУ ВІЦІ.
Як тільки дитина народжується, вона починає пізнавати світ. Це – завдання не з легких, враховуючи, що малюк не знає нічого ані про світ, ані про тих, хто народився раніше, ані про себе. Та й здатність набувати знання ще треба осягнути. Природа наділяє малюків різними здібностями й можливостями пізнавати та осягати світ. Деяким дітям особливо потрібна підтримка і допомога, щоби розвиватися. Чому? Іноді тому, що ці діти хворіли відразу після народження. Іноді – бо народилися раніше терміну або зі складнощами під час пологів. Або ж вони мали порушення ще в утробі матері.
Існує три способи, за допомогою яких дитина здобуває знання: спостереження, дослідження, спілкування. Аби реалізувати ці способи, треба, щоби було: що спостерігати, що досліджувати, з ким спілкуватися.
Може бути безліч причин, чому здається, що малюк не може, не хоче чи не потребує ані спостережень, ані досліджень, ані спілкування. Але в тому й полягає дивовижна сила природи: кожна дитина прагне до розвитку, кожна дитина росте.
Сенсорний розвиток дитини – це розвиток відчуттів і сприймання, уявлень про предмети: їх форму, колір, величину, розташування в просторі; об’єкти і явища навколишнього світу. Сприйняття формується на основі синтезу різних відчуттів: зорових, слухових, тактильних, кінестетичних, нюхових та ін.
Коли дитина бавиться з іграшками, вона через дотик, зір, рухи знайомиться з ними. В процесі сенсорного розвитку створюється цілісний образ предметів. Цілісність образу складається на основі знань про предметний світ, а також усю сукупність сприйманих відчуттів і дій. Цілісне сприйняття є рушійною силою деяких сторін причинно-наслідкового мислення дитини.
Виділяють два сенсомоторні методи, які використовує дитина для своєї пізнавальної діяльності, – обстеження і порівняння.
ОБСТЕЖЕННЯ: сприйняття цілісного вигляду предмета (об’єкта); виділення його головних частин і визначення їх властивостей (величина, форма тощо); визначення просторових взаємовідносин частин предмета (вище чи нижче, ліворуч чи праворуч тощо); виділення дрібних частин і визначення їх величини, співвідношення, розташування тощо; повторне цілісне сприйняття предмета; обстеження, яке проводить дитина, може бути: контурне – таке, що визначає контури площинних предметів; об’ємне – таке, що визначає форму об’ємних предметів.
ПОРІВНЯННЯ: порівнювання предметів або частин одна з одною; накладення предметів один на один або прикладання одного до іншого; обмацування предметів; групування предметів за формою, кольором або іншими ознаками; послідовний огляд і опис виділених ознак предмета. Порівняння допомагає дитині встановити наявність рис подібності та відмінності між предметами і явищами. Порівняння дає дитині не загальне, а більш конкретне і детальне сприйняття предметів. Також порівняння допомагає засвоїти систему сенсорних еталонів. До сенсорних еталонів входять системи геометричних форм, величини, просторові і часові орієнтування, колірний спектр і деякі інші системи. Оволодіння сенсомоторними еталонами як способами орієнтування у предметному світі дітям обов’язково слід підкріплювати словесно. Знання, отримані дитиною за допомогою обстеження і порівняння, але не підкріплені вербальним супроводом (не озвучені дії, терміни, плани діяльності), не можуть бути виразними і міцними.
Важливим чинником для розвитку дитини є емоційний фон діяльності: дитині має подобатися те, що вона досліджує; її повинні вабити предмети, які знаходяться в руках, а також те, що виходить в результаті власної діяльності. Процес сприйняття дитиною безпосередньо пов’язаний з мисленням, пам’яттю, увагою і скеровується мотивацією. До кінця періоду дитинства у дитини формуються практично усі властивості сприйняття. Дитина вчиться відчувати своє тіло, пізнавати навколишній світ і переміщатися у цьому світі. Вона дізнається, що саме означають різні звуки, вчиться розмовляти, набуває навичок взаємодії з численними предметами, а також із людьми.
Ранній вік є найсприятливіший для вдосконалення діяльності органів чуття, накопичення уявлень про навколишній світ. Пізнання навколишньої дійсності у дітей розпочинається з аналізу інформації, яку вони отримують під час візуального спостереження, в звуках, запахах, різних смаках тощо.
Підтримуючи розвиток малюка, ми надаємо йому радість від життя і радіємо самі, спостерігаючи, як він набирається сили, розвиває нові вміння і навички.
Що ж може зробити дорослий, аби допомогти малюкові спостерігати, досліджувати та спілкуватися? Особливо, якщо йому, зважаючи на різні причини, важко спостерігати, не хочеться досліджувати і страшно спілкуватися? ГРАТИ. Хоча така порада може здатися несерйозною і навіть дивною. Справа в тому, що саме гра забезпечує малюкові 3 умови природного розвитку. А для дітей з різними порушеннями гра стає не просто розвагою, не просто веселою і радісною забавою, а найважливішою, життєвоважливою умовою для розвитку.
Ігри також можуть бути основою для створення діалогу, можуть допомогти дитині осмислено сприймати маму, тата і все навколо. Ігри будуть змінюватися: від брязкальця – до «доньки-матері». І кожна гра – це етап у розвитку малюка, його досягнення, його перемога. Не завжди радість від цих перемог дається легко, і гра не завжди нам треба тільки для забави. Іноді гра – навчання, а іноді – навіть ліки. І все ж ГРА – це ГРА! Це – здорово, весело і дуже корисно. Повірте, що ваша дитина може багато чому навчитися, незалежно від того, чи є у нього або у неї проблеми з розвитком, чи немає. Навчіть свого малюка радіти грі. І це полегшить йому завдання, як осягнути світ, спостерігати, досліджувати та спілкуватися.
Please follow and like us:
2020020