Please follow and like us:
20
20
0
20
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ДЛЯ ДІТЕЙ , ЯКІ МАЮТЬ ПОРУШЕННЯ ЗОРУ
Підготовка до занять
Хоч у більшості маленьких дітей виникають труднощі при переключенні з одного заняття на інше, дітям із порушеннями зору це дається ще важче. Для них зміни означають перехід від знайомого до незнайомого тоді, коли немає переваги бачити певні знаки, які підготовлюють до наступних подій. Діти залежать від візуальних сигналів, які дають їм змогу приготуватися до того, що відбудеться. Уявіть скільки додаткової інформації мала б дитина, якби вона добре бачила. Навіть щоб вийти на ігровий майданчик, дитині з порушенням зору потрібно значно більше зусиль. Етап підготовки перед іншим заняттям допоможе дитині з порушенням зору звикнути до самої ідеї переключення. Постарайтеся активно задіяти її в цей процес, щоб виникло відчуття, що вона контролює ситуацію.
Приклад підготовки — просте попередження: «Через десять хвилин нам потрібно буде відкласти іграшки та йти на прогулянку». Також можна скористатися годинником — домовитися з дитиною про час і доручити їй повідомити, коли він закінчиться. Потім разом піти в роздягальню по верхній одяг, щоб дитина брала участь у підготовці до виходу на вулицю. Так створите звичний для неї порядок підготовки до прогулянки. Не турбуйтеся, якщо спочатку ваші спроби не будуть вдалими. Можливо, вам знадобиться час і практика, щоб знайти найкращий підхід до дитини з порушенням зору.
Під час занять
У всі освітні заняття потрібно включати вправи для розвитку зору й зорового сприймання (виділення форми, кольору, величини і просторового положення предметів). Під час цих вправ діти вчаться впізнавати, зіставляти, класифікувати предмети за їхніми основними ознаками.
Використовуйте такі дидактичні ігри:
• «Знайди такий самий предмет» (за формою, кольором, розміром);
• «Знайди відмінності предметів, на малюнках»;
• «Підбери однакові предмети» (за кольором, розміром);
• «Що від тебе ближче, що далі»;
• «Склади ціле із частин».
Під час занять і гри підвищується загальна функціональна активність і розрізнювальна чутливість зорової системи, формуються бінокулярні фіксації, вправляються окорухові функції. Стимуляція кольоророзрізнення, стереоскопічного сприймання в умовах зміни насиченості, інтенсивності та розміру стимулу покращують можливості зорових функцій. Увагу слід приділяти вправам, що роблять перед початком процедур на спеціальних медичних апаратах, тобто плеоптоортоптичним лікуванням. Його діти повинні проходити чотири рази на рік. Наприклад, під час лікування, спрямованого на підвищення гостроти зору, можна з дітьми нанизувати намистини, викладати з мозаїки тощо. Також запропонуйте копіювати через кальку:
• дітям молодшого дошкільного віку — зображення простих великих предметів
(куля, м’яч, яблуко, прапорець та ін.);
• дітям старшого дошкільного— сюжетні картинки.
Під час лікування методом прямої оклюзії (коли закрите одне око) на оці, що косить, дитина опиняється в ситуації різкого зниження гостроти зору. Тому під час малювання та обведення потрібно використовувати трафарети, контурні зображення. Цікавими завданнями є розглядання та обведення картинок через підсвітлений екран. Під час плеоптичного лікування дітей молодшого дошкільного віку використовуйте ігри з пірамідками, іграшками-вкладками. Нанизування намистин, кульок і плетіння використовуйте з ігровим компонентом: «Хто швидше зробить намисто», «Вдягни на ляльку коралі» та ін. Відтворення зображень за зразком при безпосередньому сприйманні, короткостроковому пред’явленні, за словесним описом і власним уявленням предмета. Ці вправи розвивають розпізнавальні можливості зору, дрібну моторику рук, зорово-моторну координацію. Дітей навчають читати плоскі та об’ємні зображення за допомогою зору і з активізацією дотикового сприймання. Шнурування як елемент методики входить до занять із лялькою Монтессорі. Шнурування її черевичків, жакета, пальта, плаття має ігровий характер і зацікавлює дітей більше, ніж планки-шнурівки.
Розвивають гостроту зору ігри-лабіринти. Наприклад, на картинці зображено різних тварин, від кожної з яких відходять лінії. Діти проводять очима по лініях і в кінці них знаходять зображення того, чим харчується та чи та тварина (коза — капустою, заєць —морквою тощо). Зміст таких картинок може бути різним.
Дидактичні ігри та завдання для розвитку зору слід добирати індивідуально для кожної дитини залежно від стану її зору та періоду реабілітаційної роботи. Наприклад, якщо в дитини високий ступінь амбліопії, то їй для занять дають більші предмети і зображення, а якщо гострота зору підвищується, то розміри наочності зменшують. Дрібні предмети не повинні бути меншими ніж 2 см, оскільки в дітей з порушеннями зору страждає і розвиток дрібної моторики рук. Їм складно працювати з дуже дрібним матеріалом.
Для активізації зору дітей із косоокістю в період плеоптичного лікування корисними є вправи з використанням електрофікованих іграшок. Наприклад, ігри з кишеньковим ліхтариком: «Де горить ліхтарик?», «Полічи, скільки разів загорівся ліхтарик», «Скільки горить лампочок на панелі?», «Прослідкуй за вогниками» (який колір був першим, а який останнім).
На заняттях із малювання приділяйте увагу формуванню реальних уявлень, виділенню ознак предметів, щоб діти потім змогли відобразити їх у своїх малюнках. Використовуйте в період лікування розглядання кольорових картинок, мультфільмів. Діти можуть розглядати зображення предметів, тварин, птахів, сюжетних картинок з казок тощо. При цьому важливо, щоб вони розповідали, що побачили.
Під час ігор на дослідження рухомих об’єктів у дітей розвиваються окорухові функції. Це такі ігри: «Закоти кулю у ворота», «Спробуй влучити у ціль», «Попади кулькою в ціль», «Хто швидше складе певну кількість паличок відповідного кольору», «Прослідкуй за рухом стрічки або ліхтарика», «Накинь кільце», «Поклади кожну іграшку в свою коробку». Під час виконання таких завдань активно залучається зір, що сприяє лікувально-відновному процесу.
У період, коли виробляється стереоскопічний зір, особливо ефективними для дітей старшого дошкільного віку є настільні ігри «Футбол», «Баскетбол», а також робота з різними конструкторами, мозаїками.
Діти дошкільного віку полюбляють рухливі ігри. Завдяки їм вони задовольняють своє постійне прагнення до руху (бігу, стрибків, повзання, наслідування різним рухам тварин та ін.). Великі можливості для розвитку зорових функцій (визначення відстані, віддаленості, протяжності у просторі) є в рухливій грі, що містить елементи пошуку. Метання в ціль, біг у заданому напрямку, переступання через перешкоду активізують і формують стереоскопічне бачення. Розвиток рухів дітей дошкільного віку успішно здійснюється під контролем і за участі зору, оскільки завдяки йому вони сприймають інформацію про навколишній світ та орієнтуються у просторі. Під час виконання різних рухів дитина бачить цілі при метанні, киданні, розвиває вміння визначити потрібний напрямок і контролює відстань, темп, точність і ритм рухів. Ігри, під час яких діти лазять, перестрибують, кидають і метають, формують у них не тільки основні рухи, а й окорухові функції: фіксацію, дослідження, конвергенцію тощо. У грі з використанням різних атрибутів (м’ячів, кеглів, обручів, скакалок) діти вчаться володіти цими предметами, що сприяє розвитку моторики. У грі на метання, кидання, прокочування в дітей розвивається окомір і окорухова координація, які неможливі без участі зору. Щоб полегшити дітям орієнтування в просторі під час бігу, ходьби, треба використовувати різні орієнтири: кольорові кубики, прапорці, що окреслюють простір і показують напрямок руху. Застосування різних атрибутів для орієнтування змушує дітей активно використовувати зір, розвивати зорово-рухові можливості. Знаючи зорові можливості дітей, педагоги можуть цілеспрямовано впливати на розвиток зору, створювати умови в процесі виховання і навчання дітей для закріплення результатів лікувально-відновної роботи. Активні рухові ігри проводять протягом всього дня: на ранковій і вечірній прогулянках, між заняттями, після сну дітей, на заняттях із фізичного виховання.
Для розвитку зорових відчуттів та орієнтування у просторі під час прогулянки можна використовувати такі ігри і завдання: «Порівняй два дерева», «Чиї сліди на снігу?», «Розглянь веселку», «Порівняй сніжинки», «Подолай шлях на звук», «Знайди дерево, квітку, зображені на картинці» тощо. Також на прогулянці можна спостерігати зміни природних явищ, пір року, порівнювати, розглядати й обстежувати тваринний і рослинний світ під час таких ігор: «Назви кольори першого впалого листя», «Визнач рослину за листочком», «Вгадай, хто повзе по листку» тощо.
Важливе значення в організації роботи з розвитку зорового сприймання мають наочні засоби та дидактичний матеріал, які педагоги використовують на заняттях. Вони повинні бути лаконічними та зрозумілими дітям, яскравими, контрастними й насиченими. Показ наочності потрібно супроводжувати чітким і конкретним словесним поясненням, що дає змогу дітям краще зрозуміти, виділити конкретні візуальні ознаки предметів і явищ навколишнього світу.
Залежно від рефракції (короткозорість або далекозорість) систему роботи з підвищення гостроти зору планують по-різному. При далекозорій рефракції варто посилити зорове навантаження і застосовувати матеріали дрібного розміру. При короткозорості додаткове зорове навантаження недопустиме, допоміжні засоби й матеріали повинні бути більшого розміру.
Усі завдання, що пропонуєте дітям, мають бути усвідомленими та спрямованими на активізацію і тренування зорових функцій. Уміння і знання, отримані на заняттях і під час ігрової діяльності, закріплюються у повсякденному житті дітей.
Please follow and like us:
2020020