ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИЧНОГО СПЕКТРУ
Оновлення сучасної освітньої системи спрямоване на створення рівних умов для всіх категорій дітей щодо отримання якісної освіти. У загальноосвітніх навчальних закладах відкривається все більше інклюзивних класів для навчання дітей з особливими освітніми потребами нарівні з іншими дітьми.
За останні роки вже накопичено певний досвід роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, а серед них у класі найчастіше є діти з розладами аутичного спектру. Спектр цих розладів дуже широкий, тому і діти дуже різні: одні – мовчазні і замкнуті у собі, інші – активно рухаються, можуть щось голосно викрикувати, але так само замкнуті у собі. Увага таких учнів розпорошена, швидко переключається. Педагогу складно добитися стійкої уваги дитини хоча б на якийсь час. Такі діти рідко дивляться в очі, не можуть сфокусуватися на буквах, предметах, цифрах, особливо, якщо їх багато.
Діти з розладами аутичного спектру відрізняються один від одного здатністю встановлювати контакт з довкіллям, рівнем інтелектуального і мовленнєвого розвитку. Хоча аутизм має широкий спектр різних форм розладів, всі вони, характеризуються спільними ознаками: відхиленнями в соціальній взаємодії; труднощами у спілкуванні; стереотипністю в поведінці та інтересах.
Діти з РАС можуть бути як соціально ізольовані немовленнєві з вираженою інтелектуальною недостатністю; так і з високим інтелектом, розвиненим мовленням, але з обмеженим колом інтересів і труднощами у спілкуванні. Мозок дитини з розладами аутичного спектру опрацьовує сенсорну інформацію в інший спосіб, ніж у звичайних дітей. Характерним є фрагментарне зорове сприймання, чуттєвість до окремих деталей; сприймаючи певний об’єкт, вони виділяють одну або кілька деталей, і, для того, щоб виокремити всі деталі (складові об’єкта), дитині з РАС потрібен час, щоб усе побачити, узагальнити і зробити висновок. Для дітей з розладами аутичного спектру притаманне певне відчуження, наявність моторних і вербальних стереотипів, обмеженість інтересів, порушення поведінки, нездатність перенесення способів розумових дій у нову ситуацію. Вони швидко втомлюються, відволікаються, навіть від цікавих занять. У них не формується правильне емоційне реагування на певні ситуації.
Але будь-яку дитину з аутизмом можна привчити до порядку, організованості, адаптувати в дитячому колективі й сприяти її послідовному розвитку. Для цього процес введення дитини з аутизмом в освітній простір має бути продуманим і підготовленим. Комплексний підхід повинен охопити як медикаментозну підтримку здоров’я дитини, так і інтенсивні психолого-педагогічні заходи, які будуть відповідати стану його розвитку. Батьки мають бути готові приділяти максимальну кількість часу для занять з дитиною. При правильно організованій роботі дитина може навчитися розуміти дорослих, успішно навчатися в школі та стати самостійною.
Через широкий спектр аутичних розладів підібрати уніфіковані форми роботи з такими дітьми не можливо. Але, як і для будь-якої дитини, для ефективної взаємодії з дитиною з РАС необхідно створити атмосферу довіри, знайти стимули, що мотивуватимуть дитину до певних дій. Діти з РАС будуть виконувати те, що є практично необхідним або ж цікавим для них.
Робота з дітьми, які мають розлади аутичного спектру, має труднощі, що полягають у тому, що дитина з РАС рідко встановлює зоровий контакт або ж встановлює його в незвичний спосіб (наприклад, дивиться скоса на вас чи наче крізь вас). А вчителю важливо бачити очі дитини, відчувати, чи зрозуміла вона матеріал, чи може працювати далі. До того ж дитина з РАС виявляє значно менше цікавості до навколишнього світу, переважно бавиться сама, перебуває наче у своєму власному світі, не наслідує ігри інших дітей, поведінки батьків. Також характерним є те, що в дитини з аутизмом не формуються потрібні для спілкування рухи (вказівні жести, рухи головою (згода/ заперечення), привітання, прощання тощо). Робота з такою дитиною ускладнюється ще й тим, що вона не реагує на прості вказівки, на звертання до неї, хоча її поведінка в інших ситуаціях свідчить про те, що у дитини немає проблем зі слухом. Розвиток мовлення дитини не відповідає віковим нормам. Дуже часто дитина з РАС просто механічно повторює почуті слова, наприклад, висловлювання з мультфільмів, повторює їх багаторазово. У спілкуванні не використовує ні жестів, ні міміки. У відповідь тільки повторює останні слова, з якими до неї звертаються. Це ускладнює роботу на уроках з української мови та читання.
Дитина з РАС часто протестує проти змін у середовищі довкола неї чи в способі життя. Навіть інший одяг або яскраві прикраси вчителя можуть збентежити таку дитину, і працювати вона не зможе. До того ж дитину з розладами аутичного спектру важко зупинити в її повторюванні стереотипних дій чи фраз, відвернути її увагу на щось інше. Така дитина має обмежене коло уподобань, наприклад, бавиться лише одним (часто незвичайним) предметом, часто і багаторазово складає в ряд свої іграшки і т.п. Прив’язується до незвичних речей, любить бавитися стрічками, камінцями, паличками чи волоссям. При організації робочого місця такої дитини необхідно враховувати вище перелічені особливості. У класі доцільно використовувати візуальний розклад уроків та занять, картки-підказки з послідовністю дій, можна позначити робоче місце дитини її фотографією та написати її ім’я. Продумана організація навчального простору дуже важлива для дітей з РАС. Дотримання принципу структурованості освітнього простору та візуальної підтримки підвищує ефективність навчання дитини з РАС. Створення високоорганізованого простору робить довкілля для дитини з РАС чітким, впорядкованим і передбачуваним.
Під час роботи необхідно забезпечити часті зміни видів діяльності та переключення уваги. Час виконання завдань збільшувати поступово. Крім того, дитина з РАС потребує точного дотримання встановлених ритуалів, адже різко реагує на будь-які зміни.
Також у дитини з РАС порушені соціальне мислення та емоційна регуляція. Свої емоції така дитина проявляє слабо, до ласки частіше ставиться байдуже, швидко перенасичується певними емоціями. Розвиваються емоційні реакції дитини з РАС тільки через власний приклад дорослого. Для цього усе, що відбувається з дитиною треба коментувати, це дозволяє дитині з РАС усвідомлювати, що з нею відбувається. Розвиток сенсорної сфери у таких дітей також має свої особливості. У дітей З РАС відмічається характерна хвороблива підвищена чутливість або знижена чутливість до звичайних сенсорних подразників. спостерігається порушення орієнтування в просторі, спотворення сприйняття реального світу, виокремлення певних сенсорних якостей предмета. Затримка розвитку механізмів, що визначають активну взаємодію зі світом, компенсується патологічним розвитком механізмів захисту: поведінка таких дітей характеризується афективними аутостимуляціями, що може носити компенсаторний характер. Педагогу складно сприймати поведінку дитини з РАС, яка постійно розгойдується, облизує предмети або сильно кричить, як норму. Від успішного результату сенсорної інтеграції залежить становлення всієї схеми тіла, координація рухів, увага, а також емоційна рівновага. Саме сукупність всіх цих процесів в подальшому стане основою таких складних процесів, таких як мовлення, здатність до читання, рахунку або письма.
У цьому допоможуть такі ігри:
— дорослі пишуть букву на долоньці, спині, животику дитини, а малюк намагається їх відгадати;
— стрибання на великих м’ячах;
— стискання гумових груш, м’ячиків;
— рухи очима за предметами, які переміщуються, за променем ліхтарика;
— навчання рахунку під час рухливих вправ;
— малювання усіма пальчиками або різними предметами.
Дитина з РАС зазнає труднощів у формуванні цілеспрямованої поведінки і здатності концентрувати увагу, тому, будучи в оточенні безлічі відволікаючих чинників, у неї з’являється ряд побічних асоціацій, які унеможливлюють виконання завдань правильно. Крім цього, можливі імпульсивні реакції, які важко пояснити і зрозуміти, а це означає, що можливі небажані прояви. Допомогти орієнтуватися у навколишньому світі такій дитині допоможуть чіткі правила та стереотипні асоціації: чітка структура шкільного дня і шкільна атрибутика. У дитини, що страждає дитячим аутизмом, повинні бути заздалегідь створені стереотипи поведінки, пов’язані зі шкільної атрибутикою: клас, дзвінок, парта, дошка, портфель, домашнє завдання, оцінка. Попереднє моделювання уроку допоможе дитині з аутизмом навчитися використовувати мову як засіб комунікації. Вона повинна вміти ставити і відповідати на питання, просити про допомогу, сидіти на уроці, слухати вчителя, користуватися портфелем, олівцем, ручкою, виходити до дошки, чути інструкцію, просити про допомогу. Це дає можливість не тільки отримати певні навички, необхідні для залучення в шкільне життя, а також зніме страх і тривожність перед чимось новим, зробить шкільну ситуацію знайомою і передбачуваною.
Першим етапом роботи з такими дітьми в школі повинно стати формування мотивації до навчання, а не вимога оволодіти навчальним матеріалом. Діти з аутизмом тоді виконують дії, коли вони чітко сплановані: дитина повинна бути впевненою в тому, що робити спочатку, який наступний порядок діяльності, як завершити. З дітьми з РАС доцільно використовувати різні картки з індивідуальними завданнями. Наприклад, вставити пропущені букви, знайти конкретну букву (цифру) і викреслити її у всьому завданні, вибрати предмети за формою, кольором тощо. Необхідно візуалізувати навчальний процес: намалювали – підписали, вирізали – порахували і порівняли. Задачі і приклади необхідно унаочнювати малюнками, так дитині легше сприймати абстрактні числа. Також на математиці можна використовувати різні предмети: прищіпки, скріпки, ґудзики, камінчики, намистинки тощо. Букви та цифри можна не тільки писати, а й ліпити, вирізати, викладати з різного матеріалу. Дуже важливі рухливі вправи щодо орієнтування в просторі: покажи предмети зліва, а що знаходиться праворуч, що ближче, а що далі від нас. На сьогодні описано багато різних форм і методів роботи з дітьми, намагайтеся використовувати сучасні цікаві завдання.
Підкреслимо, що спектр аутичних розладів широкий, діти різні, а тому і результати у кожного свої. Але позитивна підтримка дітей з аутизмом мотивує їх до діяльності. Вони чекають на схвалення від вчителя, від батьків та інших учасників освітнього процесу. Необхідною умовою успішної адаптації дітей з аутизмом є організація не тільки особливих класів, але і кабінетів психологічного розвантаження, зон відпочинку, тихих куточків, спеціально обладнані ресурсна кімната та кабінет практичного психолога, де діти можуть відпочивати і виконувати ігрові завдання. У цих зонах повинні бути різноманітні зорові, тактильні, слухові стимулятори.
Особливу увагу необхідно приділяти сприянню соціальній інтеграції дитини, залученню дітей до стосунків, моделювання ситуацій позитивної соціальної взаємодії.
Для дитини з розладами аутичного спектру характерними є порушення усіх сфер психіки: сенсомоторної, перцептивної, пізнавальної, мовленнєвої та емоційної. Спираючись на ці ознаки слід усвідомлювати всю складність та унікальність корекційної роботи. Розумовий, емоційний і соціальний розвиток дітей з розладами аутичного спектру прямо залежить від позитивного ставлення до них, розуміння та прийняття їхніх потреб педагогами, батьками та іншими дітьми. Тому робота з дитиною з РАС повинна бути системною, а першочергове завдання дорослого – створити атмосферу довіри, спонукати дитину до вимовляння коротких слів, фраз, активізувати невербальні методи спілкування. Вчитель повинен бути готовим до того, що спочатку дитина може бути неконтактною і тривожною. Для ефективної навчальної діяльності потрібна чітко структурована діяльність та стимуляційний матеріал. Вчитель має постійно розвивати дрібну моторику такої дитини, вчити проявляти емоції, коментувати все, що робить дитина. Освітній простір для дитини з РАС має бути чітко структурованим, мати візуальні підказки порядку дій, розкладу уроків.
Отже, дитині з аутизмом необхідна системна допомога, розтягнута у часі, а при плануванні навчальної діяльності такої дитини, як і будь-якої, необхідно враховувати її вік, стать, особливості розвитку та рекомендації спеціалістів. Педагогам важливо пам’ятати, що весь навчальний матеріал для дитини з аутизмом має підкріплюватися візуальним рядом, що відображає чіткий алгоритм дій, а також – виконанням практичних завдань. В результаті своєчасно розпочатої, наполегливої корекційної роботи можливе подолання аутичних тенденцій і поступове входження дитини в соціум.
Бажаємо успіхів!
