АСИСТЕНТ ДИТИНИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ КЛАСІ: ОБОВ’ЯЗКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ
Діти з особливими освітніми потребами можуть мати різноманітні індивідуальні особливості розвитку. Оскільки без допомоги певна категорія дітей не зможе відвідувати інклюзивний клас, наявність асистента дитини стає однією з основних складових забезпечення права на освіту дитини з особливими освітніми потребами. Саме асистент дитини сприяє соціалізації та адаптації, здійснює корекцію небажаної поведінки, допомагає в пересуванні та забезпечує соціально-побутові потреби. Крім того, якщо учень не здатний обслуговувати себе самостійно, за відвідування туалету, харчування, або перевдягання має відповідати саме асистент дитини, адже подібні обов’язки не входять у коло відповідальності педагогів.
На відміну від асистента вчителя, асистент дитини здійснює індивідуальну підтримку дитини зі складними чи комплексними порушеннями розвитку.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про повну загальну середню освіту» в освітньому процесі соціальні потреби учнів з особливими освітніми потребами забезпечуються асистентом учня — соціальним робітником, одним із батьків учня або уповноваженою ними особою. Звертаємо увагу, що асистентом учня (дитини), може бути соціальний робітник, який надає базову соціальну послугу супроводу під час інклюзивного навчання, що регламентовано Законом України «Про соціальні послуги». Відповідно до статті 17 Закону соціальні послуги надаються надавачами соціальних послуг державного, комунального, недержавного секторів незалежно від джерел фінансування відповідно до державних стандартів соціальних послуг. Державний стандарт соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 23.12.2021 № 718, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 січня 2022 р. за № 72/37408.
Соціальна послуга супроводу під час інклюзивного навчання, передбачає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення повної та ефективної участі отримувача соціальної послуги в освітньому процесі шляхом надання підтримки та допомоги в пересуванні, самообслуговуванні, комунікації, харчуванні, орієнтації у просторі, а також на забезпечення безпеки в приміщенні, на території закладу дошкільної освіти, закладу освіти, який забезпечує здобуття повної загальної середньої освіти, на іншій території під час екскурсій, навчальних поїздок, інших заходів, передбачених освітнім процесом.
Соціальна послуга надається впродовж навчального року у приміщенні, на території закладу освіти, на іншій території під час проведення заходів у рамках освітнього процесу. Державним стандартом визначено основні дії та заходи, що становлять зміст соціальної послуги «супровід під час інклюзивного навчання» та передбачають:
допомогу в самообслуговуванні;
підтримку у спілкуванні та комунікації з дітьми, педагогами та іншими особами;
організацію харчування та допомогу у прийнятті їжі;
організацію пересування та допомогу під час пересування;
спостереження за станом здоров’я, допомогу в проведенні необхідних процедур;
допомогу під час занять у гуртках, секціях, клубах, культурно-освітніх, спортивно-оздоровчих, науково-пошукових об’єднаннях на базі закладів освіти;
допомогу під час ігрової діяльності для дітей дошкільного віку, інших видів діяльності під час освітнього процесу;
допомогу під час здійснення рухової активності;
організацію денного відпочинку (сну) у закладах дошкільної освіти.
Зміст соціальної послуги та її обсяг для кожного отримувача соціальної послуги визначаються індивідуально залежно від результатів оцінювання індивідуальних потреб та зазначаються в індивідуальному плані. Індивідуальний план надання соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання — документ, складений фахівцем із соціальної роботи / соціальним працівником / соціальним менеджером надавача соціальної послуги на підставі оцінювання індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги, в якому зазначено його індивідуальні потреби та перелік заходів, що мають бути здійснені для надання соціальної послуги, відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки виконання заходів, відповідальних виконавців та інформацію щодо перегляду індивідуального плану
Асистент учня НЕ здійснює: втручання в освітній процес (рекомендації щодо завдань, тем тощо); забезпечення виконання освітньої програми або досягнення учнем певних результатів навчання (але як учасник команди супроводу дитини асистент може сприяти досягненню визначених нею розвиткових та адаптаційних цілей); надання освітніх послуг у закладі освіти; надання рекомендацій педагогам стосовно організації освітнього процесу; розробку індивідуальних завдань і матеріалів для учнів із особливими освітніми потребами; виконання інших функцій педагогічних працівників (працює з однією або кількома дітьми, але не з усім класом).
Отже асистент учня (дитини) не є педагогічним працівником та не призначається на посаду керівником закладу освіти, а лише допускається до освітнього процесу для виконання його функцій за умови дотримання відповідних умов. Умови допуску асистента учня (дитини) до освітнього процесу для виконання його функцій та вимоги до нього затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 17 листопада 2021 року № 1236, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 січня 2022 р. за № 73/37409 Згідно з Умовами допуску однією з вимог до асистента учня (дитини) для допуску до освітнього процесу для виконання його функцій є обов’язкове проходження спеціальної підготовки, що підтверджується відповідним документом, виданим суб’єктом надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації. Підготовка соціальних робітників, які надають послугу супроводу під час інклюзивного навчання, проводиться на базі обласних, Київського міського центру соціальних служб за програмою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України, та підтверджується документом про проходження такої підготовки.
Отже, якщо батьки бажають самостійно здійснювати супровід своєї дитини в освітньому процесі та виконувати функції асистента учня (дитини) у якості соціального робітника, вони можуть пройти відповідну підготовку в центрі соціальних служб або у іншого суб’єкта надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації та отримати сертифікат, що підтверджує проходження відповідного навчання. Для осіб (окрім соціальних робітників), які планують виконувати чи виконують функції асистента учня (дитини) в закладах дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти, Міністерством освіти і науки України затверджено Типову програму спеціальної підготовки асистента учня (дитини) (наказ МОН від 08.06.2023 № 708-23). Таку підготовку проводять на базі обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти. Якщо батьки дитини з особливими освітніми потребами, які не є соціальними робітниками, бажають здійснювати супровід своєї дитини в освітньому процесі вони можуть звернутися до обласного Інституту післядипломної педагогічної освіти для проходження відповідної підготовки.
Для отримання зазначеної соціальної послуги за рахунок бюджетних коштів один із батьків/інший законний представник отримувача соціальної послуги має звернутися до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради з письмовою заявою, до якої додається копія висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи, наданого ІРЦ, в якому зазначається потреба дитини у супроводі під час інклюзивного навчання. Відповідно до Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587, надавач соціальної послуги приймає відповідне рішення про надання/відмову у наданні соціальної послуги. Слід зазначити, що відмова у наданні соціальної послуги супроводжується письмовим повідомленням батьків або інших законних представників отримувача соціальної послуги із зазначенням причин відмови. У разі прийняття рішення про надання соціальної послуги необхідно укласти договір про надання соціальної послуги між надавачем соціальних послуг та одним із батьків/іншим законним представником отримувача соціальної послуги в письмовій формі.
Умовами допуску асистента учня (дитини) в освітньому процесі є:
1) письмова заява у довільній формі одного з батьків (іншого законного представника) дитини щодо допуску асистента учня (дитини) до участі в освітньому процесі;
2) підписання договору про участь асистента учня (дитини) в освітньому процесі в закладі освіти;
3) наявність в закладі освіти висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, виданого інклюзивно-ресурсним центром, де зазначена потреба в асистенті учня (дитини) (супроводі під час інклюзивного навчання).
У випадку, якщо асистентом учня (дитини) є соціальний робітник, до заяви та договору додаються копії:
договору про надання соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання між надавачем соціальних послуг та одним з батьків (інших законних представників) отримувача соціальної послуги, який укладається на основі Типового договору про надання соціальних послуг, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 23 грудня 2020 року № 847 «Про затвердження Типового договору про надання соціальних послуг», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2021 року за № 214/35836;
індивідуального плану надання соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання;
письмова згода одного з батьків (іншого законного представника) дитини на допуск асистента учня (дитини) до освітнього процесу.
Робота асистента дитини має полегшити роботу педагогів та нівелювати бар’єри, що можуть виникнути в освітньому процесі через особливі освітні потреби учня, особливості психофізичного розвитку. Отже, обов’язком асистента дитини є не участь в освітньому процесі, а створення максимально комфортних умов для нього. Лише такий підхід робить можливим інклюзивне навчання для дітей навіть із значними порушеннями розвитку.
Професія логопеда завжди актуальна і потребує повної відданості. Навчання правильній вимові, подолання мовленнєвих порушень вимагає терпіння й щирого бажання допомогти – як дітям, так і дорослим.
Помилково вважати, що вчитель-логопед працює лише над виправленням неправильної вимови звуків.
Корекційно-розвиткова робота вчителем-логопедом спрямовується на розвиток фразового та зв’язного мовлення, фонематичних процесів, формування лексико-граматичної та удосконалення темпо-ритмічної сторони мовлення. Дані заняття базуються на спеціально розроблених програмах для дітей з особливими освітніми потребами.
Кожного дня вони терпляче і з любов’ю допомагають дітям та дорослим подолати мовленнєві бар’єри, відкриваючи для них новий світ можливостей. Логопеди — це не просто фахівці, це справжні чарівники слова, які перетворюють невпевненість на силу, а труднощі — на перемоги.
Корекційні заняття з розвитку мовлення та подолання мовленнєвих порушень — важлива частина роботи фахівців (консультантів) — вчителів логопедів інклюзивно-ресурсного центру № 6.
У «Міжнародний День логопеда» колектив ІРЦ 6 Печерського району м. Києва приєднується до численних привітань на адресу наших незамінних вчителів-логопедів і бажає їм міцного здоров’я, успіхів у їх нелегкій праці, миру, родинного тепла і простого людського щастя! Зі святом вас, дорогі логопеди!
ФУНКЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ АСИСТЕНТА ВЧИТЕЛЯ В ІНКЛЮЗИВНОМУ КЛАСІ
Щороку в закладах освіти зростає кількість інклюзивних класів. У деяких закладах освіти такі класи створюються вперше. Для того, щоб діти, котрі мають особливі освітні потреби, досягли тих результатів навчання, які передбачені у відповідному Державному стандарті загальної середньої освіти, та могли навчатися в інклюзивному класі разом з іншими дітьми, до штату закладу освіти вводиться посада асистента учителя.
Асистент учителя входить на постійній основі до складу команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами, яка здобуває освіту в умовах інклюзивного навчання в закладі загальної середньої освіти. Основне завдання асистента учителя – допомога педагогу в забезпеченні особистісно-зорієнтованого, індивідуального підходу в освітньому процесі, зокрема у створенні та виконанні індивідуальної програми розвитку для дитини з особливими освітніми потребами.
Асистент учителя виконує ряд важливих функцій:
1. Організаційна: допомагає в організації навчально-виховного процесу в класі з інклюзивним навчанням; надає допомогу учням з особливими освітніми потребами в організації робочого місця; проводить спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб; допомагає концентрувати увагу, сприяє формуванню саморегуляції та самоконтролю учня; співпрацює з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та приймають участь у розробленні індивідуальної програми розвитку, індивідуального навчального плану; забезпечує разом з іншими працівниками здорові та безпечні умови навчання, виховання та праці; веде встановлену педагогічну документацію.
2. Навчально-розвиткова: співпрацюючи з учителем класу, надає освітні послуги, спрямовані на задоволення освітніх потреб учнів; здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнів; сприяє розвитку дітей з особливими освітніми потребами, поліпшенню їхнього психоемоційного стану; стимулює розвиток соціальної активності дітей, сприяє виявленню та розкриттю їхніх здібностей, талантів, обдарувань шляхом їх участі у науковій, технічній, художній творчості; створює навчально-виховні ситуації, обстановку оптимізму та впевненості у своїх силах і майбутньому.
3. Діагностична: разом із групою фахівців, які розробляють індивідуальну програму розвитку, вивчає особливості діяльності і розвитку дітей з особливими освітніми потребами, оцінює виконання індивідуальної програми розвитку, вивчає та аналізує динаміку розвитку учня.
4. Прогностична: на основі вивчення актуального та потенційного розвитку дитини приймає участь у розробленні індивідуальної програми розвитку.
5. Консультативна: постійно спілкується з батьками, надаючи їм необхідну консультативну допомогу; інформує учителя класу та батьків про досягнення учня.
Учитель разом з асистентом є учасниками диференційованої команди, вони виконують чітко розділені ролі у навчальному процесі, гармонійно доповнюють один одного. Асистент може збирати та роздавати зошити, роздатковий матеріал, підключати мультимедійний проектор, допомагати виготовляти наочність до уроку. На передодні уроку вчитель і асистент узгоджують свої дії. Асистент допомагає вчителеві адаптувати навчальну програму до можливостей учня, наприклад, зменшити кількість завдань, візуалізувати новий матеріал, виготовити індивідуальні картки. Таким чином, дитина знаходиться на уроці, слухає пояснення вчителя, відповіді однокласників, але виконує ту кількість завдань, яку дозволяють її можливості. Бувають ситуації, коли дитина перевтомлюється і не може контролювати себе. В таких випадках асистент вчителя може разом з дитиною піти в кімнату розвантаження (ресурсну кімнату), де дитина відпочине, виконає вправи для емоційного розвантаження і далі знову повернеться до класу.
Для створення здорової робочої атмосфери вчителі мають ефективно спілкуватися зі своїми асистентами. Розпочати слід із чіткого розуміння сторонами своїх обов’язків, а також створити можливості для їх постійного вільного обговорення. Ефективна комунікація залежить також від того, наскільки обидві сторони чують одна одну та враховують отриману інформацію. Учитель постійно несе відповідальність за виконання навчальної програми і зобов’язаний виконувати пов’язані з програмою професійні обов’язки, особисто проводить переважну частину навчання, щоб налагодити взаємодію з учнем, необхідну для отримання даних щодо прийняття належних освітніх рішень. Завдання, що перебувають за межами професійної діяльності, можна делегувати асистентам, котрі демонструють, коментують слайди або обговорюють з учнями певні питання. Щоб робота асистента у класі була ефективною, він має знати про визначені вчителем цілі в індивідуальному навчальному плані учня, вміти бачити, що учень уже досяг певних поставлених результатів, знати, як звітувати вчителю про свої спостереження. Роль асистентів має полягати в якісній допомозі взаємодії вчителя з учнем через усунення канцелярських, технічних та наглядових бар’єрів на цьому шляху.
Якість освітнього процесу значною мірою визначається тим, наскільки враховуються та реалізуються потенційні можливості навчання й розвитку кожної дитини, її індивідуальні особливості. Якими б не були фізичні чи психічні обмеження, у дитини завжди є резерви для розвитку, використання яких може суттєво поліпшити якість її життя. Пріоритетними напрямами діяльності асистента вчителя є сприяння соціальній, емоційній та когнітивній адаптації кожної дитини з тим, щоб вона відчувала себе неповторним, повноцінним учасником суспільного життя.
5 листопада 2024 року за участі фахівців ІРЦ № 6 відбулися засідання команд психолого-педагогічного супроводу в Ліцеї № 75 та в Ліцеї № 109 з метою обговорення індивідуальної освітньої траєкторії та затвердження індивідуальних програм розвитку учнів з особливими освітніми потребами. Обговорили особливості навчальної діяльності, цілі та очікувані результати роботи з учнями, використання зручних форм роботи, організаційні моменти надання корекційно-розвиткових послуг. Педагогічні колективи разом з батьками окреслили шляхи та дієві методи підтримки учнів в освітньому процесі. Дякуємо колегам за співпрацю, відповідальне ставлення та підтримку дітей з ООП та їхніх батьків.
ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА: ПРИНЦИПИ ТА ПЕРЕВАГИ.
Останнім часом в українському суспільстві відбуваються все більш помітні трансформаційні процеси, обумовлені прагненням до європейського, більш цивілізованого рівня прав людини. У зв’язку з цим Україні необхідно подолати значну кількість викликів, які постають перед усіма сферами громадського життя, в тому числі й у галузі освіти. У впровадженні інклюзивного навчання на всіх рівнях освіти зроблено вже досить багато.
В Україні право на освіту, забезпечення державою доступності і безоплатності дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах гарантовано статтею 53 Конституції України. Сучасна освіта повинна бути спрямована на отримання життєвих компетентностей та гармонійний розвиток людини як особистості, її талантів, розумових i фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей громадян, здатних до свідомого суспільного вибору.
Одним із пріоритетних напрямів розвитку сучасної освіти в Україні є забезпечення рівних прав та можливостей в освітній сфері для всіх без будь-якої дискримінації. Вагомого значення набуває створення інклюзивного, безпечного, сприятливого для розвитку освітнього середовища, яке сприяє формуванню життєвих компетентностей, розвитку здібностей та обдарувань кожного незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, місця проживання, мови спілкування, соціального і майнового стану тощо. (Національна стратегія інклюзивного навчання.)
Інтеграція України в європейський простір істотно впливає на формування освітньої політики. Важливими принципами освіти в Україні визначено рівність умов для кожної людини, у тому числі осіб з особливими освітніми потребами, щодо повної реалізації їх здібностей, доступність до усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.
Особа з особливими освітніми потребами – не пасивний член суспільства, а особистість, яка має право на задоволення власних соціальних потреб: на повноцінну освіту, відпочинок, працю, створення сім’ї, пенсійне забезпечення, доступ до культурних цінностей. Тому питання особистісного розвитку особи з особливими освітніми потребами привертає велику увагу батьків, педагогів, психологів, дефектологів. Від організації навчання, від стану та якості навчально-методичного забезпечення, від форм і технологій подачі матеріалу здобувачам освіти залежить не лише якість їхніх знань, а й наявність і кількість прогалин у знаннях, які, на відміну від фінансових чи моральних втрат, залишаються на все життя.
На сьогодні питання розвитку інклюзивної освіти перебуває на етапі свого становлення та є пріоритетним напрямком розвитку держави, тому потребує детального вивчення поточного стану та перспектив розвитку у майбутньому. Здобуття освіти особами особливими освітніми потребами дає можливість реалізувати їх основні права, зокрема на здобуття освіти, працю, самореалізацію та інтеграцію в суспільство, тому необхідно шукати нові стратегії розбудови інклюзивної освіти, навчальні моделі, методичні рекомендації та сучасні технології в управлінні для забезпечення ефективності навчання осіб з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітньому закладі.
У червні 2024 року Кабінет Міністрів України ухвалив Національну стратегію розвитку інклюзивного навчання на період до 2029 року та затвердив операційний план заходів з її впровадження у 2024 — 2026 роках. Цей документ знаменує собою зміну політики у сфері надання освітніх послуг та розвитку безпечного освітнього середовища і покликаний зробити освіту доступною та якісною, незалежно від особливостей людини. Аналізуючи цей документ слід виділити найважливіші аспекти її реалізації. Національна стратегія охоплює всі ключові сфери, пов’язані зі створенням інклюзивного освітнього середовища в Україні. Вона ґрунтується на ретельному аналізі поточних справ і спрямована на розв’язання ключових проблем: недостатня інклюзивність та безбар’єрність освітнього середовища, відсутність належних умов для отримання якісної освіти, соціалізації, підготовки до самостійного життя та професійної діяльності; недостатня самореалізація осіб з ООП через відсутність якісного доступного інклюзивного навчання в територіальних громадах; недостатній рівень сприйняття українським суспільством багатоманітності людини.
Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу. Це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти шляхом організації навчання осіб з особливими освітніми потребами в закладах освіти на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей у навчально-пізнавальній діяльності.
Одним із головних завдань інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх потреб в навчальному середовищі та поза його межами. В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію, яка забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для осіб з особливими освітніми потребами. Інклюзивна освіта в широкому розумінні передбачає створення рівних можливостей для всіх осіб з особливими освітніми потребами і забезпечення їх успіху в освітньому процесі і подальшому житті.
Основний принцип інклюзивної освіти полягає в тому, що всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними. Навчальні заклади мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання. Забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, прийняття організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів та партнерських зв’язків зі своїми громадами.
Діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання. Вони є найбільш ефективним засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками.
Інклюзивний підхід – створення таких умов, за яких усі учасники навчально-виховного процесу мають однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, які навчаються у дошкільних навчальних закладах та загальноосвітніх школах.
Переваги інклюзивної освіти для дітей з особливими освітніми потребами.
Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.
Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами. Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально. Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей. У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків з ровесниками й участі у громадському житті.
Переваги інклюзивної освіти для інших дітей.
Діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей, налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них. Діти вчаться співробітництву, поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.
Переваги інклюзивної освіти для педагогів та фахівців.
Вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів, оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності. Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей. Поширеною є думка, що інклюзивне навчання – це лише навчання дітей із певними порушеннями, захворюваннями, в тому числі із інвалідністю, у класах загальноосвітніх закладів освіти. Проте ця думка є хибною.
Закон України “Про освіту” визначив поняття особи з особливими освітніми потребами. Це “особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту”. Тобто до категорії таких осіб можуть підпадати не тільки учні з особливостями психофізичного розвитку або з інвалідністю, а й внутрішньо переміщені особи, діти-біженці та діти, які потребують додаткового та тимчасового захисту, особи, які здобувають спеціалізовану освіту та/або можуть прискорено опанувати зміст навчальних предметів, учні з особливими мовними освітніми потребами (наприклад, ті, які здобувають загальну середню освіту мовами, що не належать до слов’янської групи мов). Кожний заклад освіти за своєю філософією повинен бути інклюзивним. Це означає готовність у будь-який час прийняти кожну дитину, прагнучи створити максимально сприятливе середовище для розвитку її потенціалу.