Опубликовано
21 БЕРЕЗНЯ — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЛЮДЕЙ ІЗ СИНДРОМОМ ДАУНА
Синдром Дауна – найбільш поширена з усіх відомих на сьогодні форма хромосомної патології. Більшість людей має 23 пари хромосом (усього 46): половину — від батька, половину — від матері. У людей із синдромом Дауна через наявність додаткової 21-ї хромосоми загалом їх 47. Назва синдрому походить від прізвища англійського лікаря Джона Ленгдона Дауна, який описав цей стан у 1866 році. За статистикою ВООЗ, із синдромом Дауна народжується кожна сімсота-вісімсота дитина у світі. Хлопчики і дівчатка із СД з’являються з однаковою частотою у батьків із нормальним набором хромосом. В Україні щороку народжуються майже 400 немовлят із СД. Часто таких дітей називають «сонячними», втім, краще уникати використання метафор і називати «людина/дитина із синдромом Дауна».
Додаткова хромосома може спричинити появу низки особливостей, зокрема, вроджених вад серця, аномалій шлунково-кишкового тракту, характерних рис обличчя, уповільненого розвитку. Та попри це багато людей із СД може освоїти професію, набути оптимальної якості життя і опікуватися собою без зайвої допомоги. Вони досягають успіхів у мистецтві, бізнесі та спорті. Як свідчить досвід багатьох країн світу, люди із синдромом Дауна стають повноцінними членами суспільства, діти можуть відвідувати дошкільні навчальні заклади та навчатися в школах на рівні з усіма, дорослі – знаходити роботу та створювати сім’ю. Діагностувати СД можна ще в утробі матері на 14–24 тижнях вагітності. Ведення пацієнтів із синдромом Дауна є мультидисциплінарним. Навчання батьків — один із найважливіших аспектів створення необхідних умов для різнобічного розвитку малюка. Батьки повинні знати про можливі особливості здоров’я дитини, щоб їх можна було вчасно діагностувати й відповідно коригувати у разі потреби. Для розвитку потрібно займатися з педагогами та батьками за спеціальними методиками, які враховують особливості розвитку і сприйняття. Ці діти потребують особливої уваги та турботи з боку суспільства для створення умов повноцінного життя та зростання. Необхідно допомогти дитині з синдромом Дауна бути щасливою, знайти своє місце в житті. Світова спільнота закликає в цей день до толерантності, визнання різноманітності людей на Землі та необхідності об’єднувати зусилля громадськості щодо соціальної адаптації людей із синдромом Дауна.
Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ№6
Як знайомити учнів з однокласником чи однокласницею з особливими освітніми потребами.
Важливим чинником успішного інклюзивного навчання – розуміння педагогами глибинні потреби дітей з освітніми потребами. Тоді вони зможуть забезпечити їм такі умови навчання, за яких вони почуватимуться комфортно і безпечно в шкільному колективі. Праймінг як основа стабілізації поведінки дитини з ООП. Праймінг – це метод підготовки дитини з ООП до певної діяльності, яку вона має завершити.
За цією методикою дитину заздалегідь готують до певної ситуації: показують послідовність майбутніх подій і правил, які будуть діяти, знайомлять з людьми, які будуть у цьому зайняті.
Приклади праймінгу- підготовка дитини до початку навчального процесу в новій школі. Батьки чи опікуни можуть на передодні привести дитину в школу, пройтися класними коридорами, познайомитися з вчителями, зайти
до класу і при можливості познайомитися з однокласниками.
Створити «портфоліо» дитини.
Щоб допомогти дитині з особливими освітніми потребами адаптуватися в класі, важливо заздалегідь зібрати інформацію про неї. Найкраще це зробити через спілкування з батьками та рідними а також з самою дитиною, створивши її «портфоліо».
-Що вона любить (ігри, іграшки, їжу, активності)?
-Що викликає у неї дискомфорт або тривожність?
-Як дитина спілкується і сприймає мовлення?
-Які заняття її мотивують?
-Чи відвідує гуртки та секції?
Ця інформація допоможе вчителю адаптувати навчальний процес і створити сприятливе середовище для дитини.
Практичний досвід через гру.
Щоб діти краще розуміли, як почувається дитина з ООП в колективі, запропонуйте такі активності, в яких будуть задіяні всі однокласники.
-Якщо у дитини порушення зору, можна усім зав’язати очі та спробувати орієнтуватися в просторі.
— Якщо є порушення мовлення спробуйте мовчки донести до інших свою думку.
— Якщо йдеться про дитину яка з порушенням слуху , то всі бажаючі можуть вивчити мову жестів, або декілька слів наприклад: прощання, або привітання жестовою мовою.
Чіткі відповіді на запитання учнів.
Діти можуть цікавитися особливостями однокласника з ООП, тому вчителю важливо підготуватися до їхніх запитань, наприклад: «Чому він/вона не говорить, пересувається на візку?»
— Не ігноруйте запитання – діти повинні знати, що це не табу.
— Говоріть правду, але доступно – наприклад, «Він ще вчиться говорити, як і ти колись».
— Стимулюйте роздуми – запитайте: « Що ти відчуваєш, коли не можеш впоратися із завданням?»
— Залучайте до підтримки – наприклад, запропонуйте; « А ти зможеш допомогти йому навчитися вимовляти нове слово?»
Такі відповіді допоможуть дітям зрозуміти ситуацію та сприятимуть дружньому ставленню в класі.
Отже, адаптація дитини з ООП – складний, але креативний і цікавий процес.
Будь-яке рішення може стати визначальним на цьому шляху. Варто пам’ятати, що варіативність і гнучкість – основа успішності цієї справи.
Опубликовано
17 березня 2025 року фахівці ІРЦ № 6 взяли участь в вебінарі “Організація інклюзивного навчання у громаді” на якому розглядалися права та обов’язки засновника закладу освіти щодо забезпечення інклюзивного навчання, створення інклюзивного освітнього середовища, безбар’єрність та та безбар’єрна освіта, роль ІРЦ в громаді. Дякуємо спікеру — Ользі Набоченко та організаторам за актуальну, корисну інформацію.
Опубликовано
Учні з особливими освітніми потребами продовжують долучатися до інклюзивного навчання протягом усього навчального року, створюються команди психолого-педагогічного супроводу осіб з ООП в закладах загальної середньої освіти. 14 березня 2025 року за участі фахівців ІРЦ № 6 відбулося засідання команди психолого-педагогічного супроводу в Ліцеї № 80 з метою створення індивідуальної освітньої траєкторії та затвердження індивідуальної програми розвитку учня з особливими освітніми потребами. Разом працюємо над виявленням дітей, що потребують додаткової уваги та підтримки в освітньому процесі, створенням для них умов, сприятливих для навчання. Під час засідання педагогічні працівники разом з батьками обговорили особливості навчальної діяльності, індивідуальний підхід та оптимальні форми подання навчального матеріалу, дієві методи підтримки. Дякуємо колегам за співпрацю.
Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ № 6
Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) – це хронічне захворювання, яке вражає мільйони дітей і часто продовжується у дорослому віці. РДУГ включає в себе поєднання таких проявів як труднощі в утриманні уваги, гіперактивність та імпульсивну поведінку. Також, діти зі РДУГ можуть страждати від низької самооцінки, проблемних відносин і поганої успішності в школі. Іноді симптоми слабшають з віком. Однак, у деяких людей симптоми РДУГ ніколи повністю не зникають. Але вони можуть навчитися стратегіям як досягти успіху.
Опубликовано
12 березня 2025 року фахівці ІРЦ № 6 прийняли участь у вебінарі “Альтернативна комунікація з дітьми в інклюзивній групі закладу дошкільної освіти”, організованому Центром професійного розвитку педагогічних працівників м. Києва, за участі кандидата психологічних наук, доцента Інституту післядипломної освіти Київського столичного університету імені Бориса грінченка — Галини Смольникової. На вебінарі розглядалися питання підтримки дітей з ООП в освітньому процесі, зокрема, використання в практичній роботі допоміжних карток, які дозволяють успішно комунікувати з дітьми з ООП. Дякуємо організаторам та спікеру за дієві методи та практичні поради щодо підтримки осіб з особливими освітніми потребами в освітньому процесі.
Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ № 6
НАВЧАННЯ РІДНОЇ МОВИ ДІТЕЙ РАННЬОГО ТА ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Рідна мова – це перше слово, почуте з материнських вуст, це перша колискова пісня, яку чує немовля над колискою. Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього дитинства в сім’ї, серед близьких і рідних дитині людей, а вдосконалення її триває у закладах дошкільної освіти, школі і впродовж усього життя. Оволодіваючи мовою, дитина водночас учиться мислити: в неї розвиваються такі розумові операції, як аналіз, синтез, зіставлення, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікація. Мова є засобом формування думок, оскільки ми мислимо мовними формами, поняттями, які позначені словами. Мислити – означає оперувати мовними поняттями, які дитина повинна засвоїти впродовж свого розвитку та спілкування з дорослими.
Отже, рідна мова є загальним підґрунтям навчання і виховання дітей. Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання і способом специфічно людського спілкування є найбільш вагомим досягненням дошкільного дитинства. Психофізіологами доведено, що саме дошкільний вік (до 6-7 років) є найбільш сприятливим для оволодіння рідною мовою. До 5 років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад слова, до 4,5 років засвоює відмінкові закінчення та основні граматичні форми, з 5 років оволодіває монологічним мовленням. Якщо ж дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому і розумовому, і мовленнєвому розвитку. Кінцевою метою опанування рідної мови в дошкільному віці є засвоєння її літературних норм, культури мовлення, культури спілкування рідною мовою. Культура рідної мови має як соціальне, так і національне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, облагороджує стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства загалом.
Спілкування з дитиною рідною мовою з першого року життя повинно відбуватися в царині кращих зразків українського фольклору: забавлянки, утішки, пісні, ігри-забави, жарти. Впродовж дошкільного віку дітей знайомлять із національними іграшками, посудом, одягом, символами та оберегами, поповнюють словник дітей традиційно українською лексикою (свищики, вишиванка, горнятко, куманець, барильце тощо), приказками та фразеологічними зворотами (як мед, так і ложкою; світ за очі; аби день до вечора), образними виразами (зайчик-побігайчик, мишка-шкряботушка, червона калина, золотий місяць). Дитина має брати участь у святкуванні українських національних свят, вивчати обрядові вірші, пісні. Мовлення дітей набуватиме окраси національного колориту. Діти вивчають напам’ять вірші, утішки, забавлянки, чистомовки, скоромовки, переказують оповідання і казки, які удосконалюють звуковимову дітей, сприяють розвитку зв’язного мовлення. Художня література розвиває поетичний слух, виховує любов до художнього слова. Засобами художньої літератури відбувається не тільки збагачення знань дітей про довкілля, морально-етичні норми поведінки, а й збагачується, уточнюється й активізується словник дітей образними виразами, порівняннями, експресивною лексикою.
Кожному віковому періоду психічного розвитку відповідає свій провідний вид діяльності, в процесі якої формуються і перебудовуються психічні процеси, від якої залежать психічні зміни особистості, в процесі якої виникають нові види діяльності. Протягом перших семи років життя в дитини послідовно змінюються провідні види діяльності: в немовляти – емоційне спілкування дитини з дорослими, у ранньому віці – знаряддєво-предметна діяльність, у дошкільному – ігрова. Слід максимально використовувати ігрові методи та прийоми навчання: дидактичні та народні ігри, ігрові мовленнєві (життєві) ситуації, ігрові діалоги. У дітей дошкільного віку мають сформуватися мовленнєві вміння і навички спілкуватися з дітьми і дорослими мовними і немовними засобами виразності, ініціативність і стриманість спілкування, доречне застосування формул мовленнєвого етикету та культури мовленнєвої комунікації (спілкування). У повсякденному житті необхідно стимулювати та підтримувати мовленнєву активність дітей, організовувати бесіди, розповіді, повторювати вірші тощо. Педагогам і батькам важливо усвідомити, що розвиток мовлення дитини відбувається не лише через наслідування мовлення інших людей, а й завдяки активній мовленнєвій практиці, накопиченню власного досвіду адекватного використання мовлення в різних життєвих ситуаціях.




Усі реакції:
4Ви та ще 3

Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ № 6
Фізкультхвилинка для дітей – це коротка активна пауза під час заняття, що сприяє зняттю втому, покращує концентрацію та підвищує фізичну активність. Вона може Публикувати легкі вправи, рухливі ігри або танцювальні елементи. Фізкультхвилинки можуть бути музичними, з віршиками або імітаційними рухами. Вони допомагають дітям залишатися енергійними та концентрованими протягом уроків. 😊
Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ № 6
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
Ранній вік– унікальний період у розпитку дитини, який відрізняється низкою особливостей. Дорослі забезпечують своїх дітей безпечним, надійним і дбайливим ставленням. Вони захищають і оберігають своїх дітей, бавляться з ними. Порушення ранніх стосунків призводить до складнощів не лише в психоемоційному, але і когнітивному, мовленнєвому і навіть руховому розвитку дитини. Цей факт стає особливо важливим тоді, коли розвитку дитини загрожують хвороби або травми. Стосунки з близькими дорослими в цьому випадку можуть стати одним з визначальних чинників загального розвитку немовляти.
У новонароджених (0-3 місяці) формуються базові емоції. З першого дня свого життя дитина починає виявляти свої перші емоції. Плач є головним способом комунікації. Посмішка, яка спочатку є рефлекторною, до кінця третього місяця стає усвідомленою реакцією на приємні стимули, такі як голос матері чи обличчя знайомої людини. На при кінці третього місяця дитина найчастіше виражає свої почуття через вираз обличчя, звуки та рухи.
Немовлята (3-12 місяців) — розвивається соціальна взаємодія. Діти з самого раннього віку відгукуються на турботу і увагу батьків поглядами, посмішками, аґуканням і лепетанням. Вони вступають в інтеграцію з батьками, досліджують своїх близьких і демонструють задоволення від спілкування. Між дорослими і маленькими дітьми виникає циклічна взаємодія взаємних «закликів» і «відгуків». До кінця першого року дитина здатна проявляти базові емоції: радість, страх, здивування, гнів.
У ранньому дитинстві (1-3 роки) з’являється самосвідомість та перші соціальні навички. У цьому віці дитина переходить на третій етап емоційного розвитку. На цій стадії вона починає усвідомлювати себе як окрему особистість. У цьому віці виникають перші прояви самостійності «Я сам», що супроводжуються як позитивними емоціями, так і кризовими моментами. З’являється інтерес до інших дітей, але комунікація переважно відбувається через ігрову діяльність.
Фактори що впливають на психоемоційний розвиток.
Сімейне середовище. Емоційна атмосфера в сім’ї є вирішальним фактором. Турботливе ставлення, увага до потреб дитини, підтримка й емоційна стабільність батьків допомагають формувати позитивний емоційний досвід.
Тип виховання. Надмірна опіка чи, навпаки, відсутня увага можуть негативно вплинути на розвиток дитини. Збалансований підхід, що поєднує любов і дисципліну, сприяє гармонійному розвитку.
Індивідуальні особливості дитини. Темперамент і природні особливості дитини визначають її реакції на стимул. Наприклад, одні діти більш емоційні, інші спокійніші, що вимагає від батьків адаптивного підходу.
Рекомендації для батьків.
Спілкуйтесь з дитиною з перших днів життя.
Емоційний стан дитини. Звертайте увагу на її настрої й реагуйте на страхи або дискомфорт. Емпатія з боку батьків допомагає дитині вчитися розуміти свої емоції.
Стимулюйте гру та соціальну взаємодію. Гра ключовим способом розвитку емоційної сфери. Через спільні ігри дитина вчиться ділитися, взаємодіяти і висловлювати свої почуття.
• Перехід від спільного з дорослим до самостійного її виконання. Наслідком цього є виокремлення дорослого як зразка дії, з яким малюк починає себе порівнювати;
• Розвиток засобів і способів орієнтації дитини під час виконання предметної дії. Це сприяє оволодінню специфічними способами використання предмета, перенесенню дії з одного предмета на інший, з однієї ситуації на іншу, а загалом — до узагальнення дії і виникнення ігрової дії. Унаслідок цього соціальна ситуація розвитку розпадається, виникає предметне ставлення до дійсності.
Отже, у процесі предметної діяльності, послуговуючись ситуативно-діловим спілкуванням, дитина під керівництвом дорослого оволодіває умінням діяти з предметами відповідно до їх функціонального призначення. Постійний контакт, м’який голос, ласкаві дотики та посмішки створюють відчуття безпеки та любові. Підтримуйте позитивні емоції. Хваліть дитину за досягнення, навіть за невеликі. Заохочуйте до цікавості і дослідження світу.
Опубликовано
Фахівці ІРЦ №6 Печерського району м. Києва співпрацюють з закладами освіти інших районів м. Києва з метою здійснення системного кваліфікованого супроводу осіб з особливими освітніми потребами, які перебувають на обліку ІРЦ № 6. 6 березня 2025 року відбулось засідання команди психолого-педагогічного супроводу в ЗЗСО № 25 Шевченківського району м. Києва. Інклюзивну практику можна визначити як сукупність підходів і методів, що забезпечують всім учням доступ до якісної освіти. Для успішної підтримки дітей з особливими освітніми потребами в освітньому процесі команді психолого-педагогічного супроводу необхідно разом працювати над тим, щоб всі без винятку учні отримали підтримку відповідно до їх потреб та можливостей, яка допоможе їм розвинути свої таланти і досягти своїх цілей. Педагогічний колектив разом з батьками та фахівцями розглянули індивідуальну програму розвитку, визначили оптимальну форму подання навчального матеріалу, методи та засоби навчання в інтересах учня з урахуванням його потреб та можливостей. Разом працюємо над створенням інклюзивного освітнього середовища, підвищенням якості надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг для вихованців з особливими освітніми потребами. Дякуємо колегам за співпрацю.