ІРЦ консультує — Страница 8 — Інклюзивно-ресурсний центр № 6 Печерського району м.Києва

10 апреля, 202510 апреля, 2025

Фахівці ІРЦ 6 Печерського району м. Києва продовжують роботу в командах психолого-педагогічного супроводу осіб з особливими освітніми потребами.
8 квітня 2025 року за участі фахівців ІРЦ відбулися засідання команд психолого-педагогічного супроводу здобувачів освіти з ООП в Гімназії № 134 з метою обговорення навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами, соціальної взаємодії та комунікації, формування адаптивних навичок та навичок самостійності, академічних компетенцій, застосування відповідних адаптацій та модифікацій навчального матеріалу та моніторингу реалізації навчальних цілей за попередній період роботи з учнями з ООП. Разом з батьками шукали відповіді на питання щодо підвищення якості надання підтримки в освітньому процесі. Дякуємо колегам за співпрацю.

8 апреля, 20258 апреля, 2025

Консультують фахівці ІРЦ № 6
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ ТА АДАПТАЦІЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Якщо в групі є дитина з порушеннями слуху, потрібно створити таке середовище, яке враховує її особливі освітні потреби, що передбачає певні зміни. Для цього треба виявити й усунути перешкоди, що заважають дитині брати активну участь у навчанні та взаємодії. Такі бар’єри можуть бути фізичні, організаційні, методичні тощо. А ще бар’єрами є ставлення оточення, наявні стереотипи та упередження.
Основні взаємопов’язані складники, які потрібно враховувати при забезпеченні доступності в закладі дошкільної освіти:
• комунікація — спілкування, участь, взаємодія, соціальні контакти, активність;
• навчання — знання, навички, уміння застосовувати знання, реалізація здібностей тощо;
• орієнтація в навколишньому середовищі, зокрема звуковому та візуальному.
Діти з глухотою та діти зі зниженим слухом як засіб спілкування використовують словесну та/або жестову мову (словесна мова як основний засіб спілкування; жестова мова як основний засіб спілкування; однакове володіння словесною та жестовою мовами). Діти з порушеннями слуху сприймають інформацію частково за допомогою слуху (залежно від ступеня зниження слуху, можливості компенсувати порушення слуховими апаратами або кохлеарними імплантами), зору (важливий додатковий або основний канал отримання інформації при порушенні слуху), а також тактильних і вібраційних відчуттів.
Вихователям потрібно передбачити адаптації для сприймання дітьми звукової інформації, приміром:
• дублювати її засобами, які можна сприймати за допомогою зору (візуально);
• забезпечити оптимальні умови для сприймання звукової інформації (частина дітей може її сприймати, але дещо спотворено, не в повному обсязі, за умови наявності наочності, відсутності зайвих шумів тощо);
• частково спрощувати усні повідомлення та письмові тексти, пояснювати нові, незнайомі слова з опорою на наочність і досвід дитини.
Для дітей з глухотою і зі зниженим слухом, для яких основним (або одним з основних) засобом спілкування є українська жестова мова, доступність передбачає використання жестової мови як мови спілкування та навчання поряд зі словесною (переважно письмо і читання). Тому або педагог має володіти жестовою мовою, або потрібно залучати перекладача жестової мови.
Важливо наголосити, що зниження слуху більшою мірою впливає на розвиток мовлення дитини — сприймання та розуміння мовлення оточення, власний пасивний (розуміє) і активний (використовує у спілкуванні) словниковий запас, формування звуковимови, опанування граматичними категоріями мови тощо. Тому умовою успішного навчання є додаткова допомога в розвитку всіх сторін мовлення дитини, часткове (тимчасове) спрощення (зниження складності) словесних висловлювань вихователя: прості речення, пояснення незнайомих слів (зокрема, за допомогою наочності), короткі чіткі інструкції тощо. Доступність також передбачає можливість презентації знань дитиною в різний спосіб, врахування труднощів в опануванні мови та мовлення. Зниження слуху впливає на соціалізацію, налагодження комунікації, що є не менш важливим для розвитку дитини, ніж навчання. Необхідно забезпечити відповідну підтримку, залучати до спільних видів роботи в групі, під час заходів, ігрової діяльності, створювати умови для самореалізації, виявлення здібностей тощо.
Поради та рекомендації з організації освітнього середовища
• Подбати про достатнє освітлення, щоб бачити обличчя всіх, хто залучений або може бути залучений до розмови та орієнтування у загальному контексті (ситуації) спілкування; важливо бачити наочність, підписи тощо.
• Забезпечити доречне розташування дитини у групі (звукову та зорову доступність, зокрема, обрати місце для дитини ближче до вихователя).
• Подбати про те, щоб дитина завжди бачила обличчя вихователя, коли він говорить (уникати ситуацій, коли вихователь говорить, відвернувшись від дитини).
• Дотримуватися слухової «робочої відстані» (відстані, на якій дитина здатна сприймати акустичні сигнали).
• Знизити рівень загального шуму та відлуння, уникати полілогу (говорити по черзі), мінімізувати фоновий шум від внутрішніх (робота технічних засобів, переміщення стільців, навчального обладнання тощо) і зовнішніх (з коридорів, інших груп, вулиці, ігрових майданчиків тощо) джерел.
• Говорити, дотримуючись природних темпу, гучності, виразності мовлення, артикуляції (занадто гучне та/або уповільнене мовлення утруднює розуміння).
• Використовувати наочність, схеми, таблиці, макети, піктограми, інсценування, драматизацію, досліди тощо (підкріплення словесної інформації наочністю); надавати зразок виконання завдання.
• Використовувати підписи, дублювати усну інформацію у письмовій та/або візуальній формі, використовувати різні відео, мультфільми тощо.
• Уникати тривалого монологу вихователя, занадто розгорнутих речень; використовувати чіткі, покрокові, візуалізовані інструкції; за потреби знизити складність усних повідомлень, пояснювати нові, незнайомі слова, абстрактні поняття з опорою на наочність і досвід дитини.
• Збільшувати час на виконання завдань; повторювати матеріал і закріплювати навички перед переходом до вивчення нового.
• Враховувати специфічне слухо-зорове сприймання мовлення (зокрема, важко малювати та одночасно слухати тощо).
• Володіти вихователю жестовою мовою або залучати перекладача жестової мови (дотримувати правил організації навчання за участі перекладача жестової мови), якщо дитина користується жестовою мовою.
• Забезпечити варіативність і множинність способів презентації навчального матеріалу (вихователь), виконання завдань і презентації знань дітьми (замість усної відповіді запропонувати показати, намалювати тощо).
• Забезпечити за потреби додаткову індивідуальну допомогу в навчанні (додаткова підготовка до занять і закріплення матеріалу після занять з вихователем, асистентом вихователя, батьками).
• Мотивувати дитину, створюючи позитивну атмосферу з опорою на її досвід та інтереси, заохочувати (підбадьорювати, хвалити, відмічати навіть найменші успіхи тощо).
• Забезпечити психологічну підтримку в адаптуванні до нових умов, соціалізації, подоланні психологічних проблем (наприклад, інколи діти можуть відмовлятися носити слухові апарати, оскільки це привертає небажану увагу).
Умови для успішного розвитку та навчання
• Вчасне виявлення порушень слуху в дитини, вчасне оптимальне слухопротезування, залучення до системи корекційно-розвиткового супроводу.
• Забезпечення комунікації з дитиною, починаючи з раннього віку, із застосуванням різних засобів (словесна, жестова мова) залежно від індивідуальних потреб дитини та запитів батьків.
• Рівний доступ до спілкування, навчання, участі та соціальних контактів дитини, з урахуванням її індивідуальних мовних і комунікативних потреб. Оптимальне освітнє середовище для дитини з порушенням слуху — це «комунікативно насичене середовище» (розвиток першої мови дитини; повноцінна комунікація з педагогами й однолітками, які спілкуються мовою дитини; врахування рівня слуху дитини, її можливостей і здібностей).
• Застосування необхідних адаптацій змісту, методів і матеріалів з урахуванням унікальних потреб дитини (мова / мовлення, навчання, спілкування тощо).
• Доступність корекційно-розвиткових послуг (занять) з розвитку слухового сприймання, мовлення тощо відповідно до потреб (якщо дитина проходила комплексну оцінку розвитку в інклюзивно-ресурсному центрі, то у висновку будуть зазначені напрями корекційно-розвиткової роботи та фахівці, які їх мають забезпечувати).
• Доступність спілкування в жестомовному середовищі, занять з вивчення української жестової мови (для дітей, основною мовою спілкування яких є жестова мова). Якщо дитина спілкується жестовою мовою, вільне володіння педагогами жестовою мовою — обов’язкове. Важливою є можливість спілкування з однолітками й дорослими, які мають порушення слуху (наявність соціальних зразків для наслідування забезпечують розвиток самосвідомості, комунікацію, соціально-емоційний добробут).
• Використання технічних засобів звукопідсилення колективного використання, спеціальних допоміжних засобів, комп’ютерних корекційно-розвиткових і навчальних програм.
• Відповідна підготовка педагогів, які пройшли навчання та мають досвід роботи з дітьми зі зниженим слухом або з глухотою.
• Організація командної роботи вихователя, сурдопедагога, психолога, сурдолога та інших фахівців, спільне планування процесу навчання.
• Співпраця з батьками, допомога їм, забезпечення інформацією та навчальними матеріалами (за потреби).
• Моніторинг прогресу та контроль розвитку дитини (звертаємо увагу на комунікативні навички, розвиток словесного мовлення та/або жестової мови, академічні успіхи, соціально-емоційний стан, орієнтуючись на вік дитини). Враховуючи те, що умови розвитку дитини можуть бути не оптимальними (невчасно діагностовано порушення слуху, не проводилися заняття з сурдопедагогом тощо), брати до уваги потрібно індивідуальні досягнення дитини, а не вікові норми. Якщо рівень розвитку дитини не досягає очікуваного прогресу, перелік послуг необхідно переглянути та, можливо, змінити. Послуги мають базуватися на індивідуальних потребах дитини, а не на доступності ресурсів.

4 апреля, 20254 апреля, 2025

Діти з розладом аутистичного спектра по-своєму сприймають світ, їм потрібна додаткова підтримка, щоб розкрити свій потенціал і добре почуватися в освітньому середовищі.
3 квітня фахівці ІРЦ № 6 долучилися до вебінару “Як допомогти дитині з РАС адаптуватися до навчання в школі?”, організованому МОН України. Як зробити навчання в школі доступним і комфортним для дітей з РАС? Яку роль у цьому відіграють батьки та вчителі? Як допомогти дитині краще взаємодіяти з однолітками та розкрити її потенціал? Відповіді на ці та інші питання можна отримати переглянувши вебінар у запису за посиланням https://www.youtube.com/live/Nh5-kGkX_qU?si=k7YJHzLFC9DnGBUh

3 апреля, 20253 апреля, 2025

2 квітня – Всесвітній день поширення інформації про аутизм.
По всьому світу 2 квітня одягають блакитне на знак підтримки людей з розладом аутистичного спектру.
Аутизм — це не хвороба. Це стан вразливості. Як зрозуміти та підтримати дітей з аутизмом?
Якщо ви бачили одну дитину з аутизмом — це означає, що ви бачили лише одну дитину з аутизмом. Двох однакових осіб з розладами аутистичного спектру не існує. Історія кожної людини з аутизмом є неповторною.
Розлади аутистичного спектру охоплюють різні за враженістю симптоми. Це схоже на градієнт від світло-блакитного, де ми бачимо окремі елементи, які значно не впливають на життя людини, до темно-синього, де симптоми є більш яскравими і визначають якість життя та соціалізацію загалом.
Через що виникає аутизм?
Наразі відомо, що генетичний фактор є одним із ключових у розвитку розладу. Іншим чинником є органічне ураження центральної нервової системи. У дітей з аутизмом порушуються процеси сприйняття та обробки інформації, неналежним чином функціонують мережі мозку, які відповідають за організацію поведінки загалом, соціальної зокрема.
Більшість батьків у певні моменти запитують “чи все гаразд з моєю дитиною”?
Наразі багато фахівців знають і використовують протоколи скринінгу та програми раннього виявлення основних ознак розладу. Запідозрити перші прояви РАС можуть і батьки. Червоними прапорцями є такі ознаки:
→ дитина майже не встановлює зоровий контакт або робить це у незвичний спосіб;
→ дитина виявляє значно менше цікавості, ніж очікується, до того, що відбувається;
→ ви помітили, що дитина ніби перебуває у власному світі, бавиться сама;
→ малюк не наслідує поведінку та ігри інших людей, зокрема батьків;
→ дитина починала говорити, а потім перестала та/або розвиток мовлення не відповідає віку дитини;
→ дитина уникає будь-якого контакту — не любить, коли до неї торкаються, обіймають тощо;
→ відсутня реакція на прості вказівки та/або звернення до дитини — при тому, що поведінка в інших ситуаціях вказує на те, що зі слухом дитини все гаразд;
→ дитина механічно та багаторазово повторює почуті слова, наприклад, з телепрограм; — не використовує жестів і міміки при спілкуванні, повторює останні слова речень, звернених до неї;
→ має стереотипні рухи, наприклад, крутіння головою, розгойдування тощо;
→ дитину важко зупинити, відволікти від одноманітних повторюваних дій;
→ різко реагує на будь-які зміни у звичних процесах.
Якщо ви спостерігаєте в дитини кілька ознак із перелічених, варто відвідати спеціаліста. Звісно, діагноз не встановлюється лише на основі перелічених ознак. Існують певні діагностичні критерії, якими керується фахівець.
Аутизм — це не хвороба, яку ми можемо вилікувати. Це, швидше, стан вразливості, який потребує чутливого ставлення до людини.
Важливо розуміти, що мозку дитини з аутизмом може бути важко опрацювати ту кількість і рівень сенсорного навантаження, що є звичним для більшості дітей. Нетипова поведінка дітей із РАС може викликати осуд зі сторони суспільства та нерозуміння, що з дитиною щось не так. Негнучкість або зацикленість за відсутності допомоги можуть призводити до сильних емоційних реакцій — істерик.
Основна допомога та підтримка дітей з аутизмом — це неосудливе ставлення до дитини у всіх ситуаціях, де ми можемо бути дотичними. Це садочок, школа, тренувальні гуртки, магазини, місця відпочинку, транспорт тощо.
Різноманітні прояви аутизму потребують, відповідно, різної допомоги та підтримки.
На що звернути увагу при взаємодії з дітьми, які мають аутизм:
→ інколи може виглядати, що дитина вас не чує, не розуміє чи ігнорує. Не робіть передчасних висновків, дайте час і простір для відповіді. Часом, привітної посмішки з вашої сторони чи привітання може бути достатньо.
→ діти з РАС легше сприймають візуальну інформацію, ніж звуки. Це пов’язано з особливостями сенсорної обробки інформації. Тому краще для ефективного спілкування застосовувати короткі фрази, паузи та уникати порівнянь. Щоб зменшити сенсорне навантаження, у садочках, школах та інших місцях скупчення людей можна створити більш комфортні умови перебування. Найкращою допомогою є повага і прийняття вразливості інших. Діти з розладами спектра аутизму потребують гідного ставлення та чутливості до їх особливостей. Кожен і кожна з нас має власні можливості підтримати інших.

2 апреля, 20252 апреля, 2025

31 березня 2025 року фахівці ІРЦ № 6 взяли участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції «ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ ТА НЕЙРОЛІНГВІСТИЧНИЙ ПІДХОДИ В ЛОГОПЕДІЇ: МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ДІАЛОГ» організованій Українським державним університетом імені Михайла Драгоманова на вшанування 90-річчя від дня народження д. пед. н., проф., члена-кореспондента НАПН України СОБОТОВИЧ ЄВГЕНІЇ ФЕДОРІВНИ. На конференції, серед інших, обговорювалися питання: постать професора Соботович Є.Ф. в українській логопедії; психо- та нейролінгвістичні практики в логопедичному науковому дискурсі; психолінгвістика та нейролінгвістика в логопедії: від теорії до практики; нові горизонти міждисциплінарних досліджень в логопедії. Дякуємо організаторам та спікерам за цікаву, корисну, актуальну інформацію.

31 марта, 202531 марта, 2025

Консультують фахівці ІРЦ № 6
СУПРОВІД ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ
Порушення слуху у ранньому віці впливає на розвиток дитини. Насамперед, порушення слуху позначається на мовленнєвому розвиткові дитини, може стати перешкодою для встановлення соціальних контактів, ускладнювати процес пізнання довкілля. Відсутність або недостатність слухових відчуттів (вражень), зниження можливості сприймати звуки оточуючого середовища, зокрема мовлення, власний голос, впливає на природній шлях розвитку дитини, зумовлює труднощі у спілкуванні та взаємодії з навколишнім середовищем, відтак виступає бар’єром у розвитку пізнавальних можливостей, мовлення, першочергових вмінь та навичок, зокрема слухових. Саме рання діагностика порушень слуху і своєчасна реабілітація мінімізують негативний вплив зниження слуху на розвиток дитини. За таких умов основним завданням виступає попередження виникнення вторинних відхилень у розвитку дитини.
Важливою у такому контексті є інформаційно-психологічна підтримка батьків, що сприяє ранній систематичній сурдопедагогічній допомозі, організації адекватного слухопротезування, створенню комунікативно насиченого середовища вже на ранніх етапах. Доведено, що діти з порушеннями слуху, які були задіяні у програмі раннього втручання, мають кращі навчальні та соціальні навички у порівнянні із однолітками, які таку послугу не отримали.
Необхідним є створення умов, що дозволяють дитині розвивати слухове сприймання, навички орієнтування, спілкування, сприймання та розуміння мовлення, володіння жестовою мовою. У такому контексті важливими є слуохопротезування, створення розвивального, комунікативно насиченого середовища навколо дитини, супровід фахівців, що уможливлює наближений до природного шлях розвитку вмінь та навичок. Враховуючи важливість раннього віку необхідно максимально ефективно використати цей час для різнобічного повноцінного розвитку дитини.
Супровід дітей з порушеннями слуху раннього віку поєднує медичний, психологічний, соціальний та освітній компоненти. Його мета — запобігти проблемам пізнавального, комунікативного та соціального характеру.
Раннє втручання щодо дітей з порушеннями слуху — міждисциплінарна сімейноцентрована система допомоги дітям раннього віку з порушеннями слуху, що передбачає скринінг слуху новонароджених, аудіологічну діагностику, слухопротезування, реалізацію індивідуальної програми підтримки та спрямована на запобігання виникненню додаткових труднощів у розвитку дитини й підвищення якості життя родини (Концепція створення та розвитку системи раннього втручання, схвалена розпорядженням КМУ від 26.05.2021 № 517-р).
Основні складники допомоги дитині та її родині:
• виявлення порушення слуху;
• слухопротезування;
• корекційно-розвиткова робота мультидисциплінарної команди за участю батьків.
Вирішальне значення для розвитку дитини з порушенням слуху має рання діагностика та рання комплексна медико-психолого-педагогічна допомога. Згідно із сучасними світовими стандартами для того, щоб запобігти чи мінімізувати негативні наслідки порушення слуху, необхідно:
• виявити його — у перший місяць життя дитини;
• встановити характер і ступінь порушення — до трьох місяців;
• здійснити слухопротезування та розпочати педагогічну допомогу — у віці до шести місяців.
В Україні законодавчо унормовано обов’язковий скринінг слуху новонароджених, а також перевірку перед зарахуванням до закладу дошкільної освіти (не пізніше трирічного віку) та закладу загальної середньої освіти (не пізніше шестирічного віку) (Порядок скринінгу слуху дітей, затверджений наказом МОЗ від 09.06.2021 № 1144).
Варто перевірити слух, якщо мовлення дитини не відповідає віковим нормам, втрачаються вже набуті мовленнєві навички, дитина не реагує на звукові сигнали тощо. Усі діти, у яких при діагностичному обстеженні виявлено порушення слуху, підлягають обліку для того, щоб організувати подальше спостереження та надати ранню допомогу: лікування (за потреби), слухопротезування індивідуальними слуховими апаратами та/або системами кохлеарної імплантації, проведення занять із сурдопедагогом, психологом та облаштування сприятливого для розвитку середовища вдома та в закладі дошкільної освіти.
Важливими аспектами супроводу дітей раннього віку є:
• спрямованість роботи педагогів і батьків на розвиток комунікативних навичок, гри, емоційного контакту з дитиною; надання фахівцем допомоги в організації комунікативно насиченого середовища вдома та збереження або налагодження й удосконалення емоційного контакту /взаємодії між членами родини (незалежно від провідного засобу комунікації в родині —словесна або/та жестова мова);
• забезпечення перебування дитини в мовленнєвому середовищі, яке мотивує її до слухання та спілкування;
• розвиток навичок слухання та мовлення дитини відповідно до її віку й досвіду;
• використання набутих навичок у щоденній діяльності.
Відповідно до запитів батьків, мови спілкування в родині (переважно жестова мова) до раннього втручання залучають педагогів, які знають жестову мову.
Слухопротезування
Покращити слухове сприймання можна за допомогою слухопротезування індивідуальними слуховими апаратами або системами кохлеарної імплантації На ринку України представлена широка лінійка слухових апаратів низки виробників, які відрізняються між собою за технічними характеристиками, показаннями для застосування, функціональністю.
У практиці оперативного втручання використовують системи кохлеарної імплантації кількох закордонних виробників.
Слухопротезування слуховими апаратами має мінімум протипоказань (гострі запальні процеси у внутрішньому, середньому або зовнішньому вусі, які можуть прогресувати через закриття зовнішнього слухового проходу).
Переваги слухопротезування:
• підвищення рівня безпеки, що є актуальним для всіх, незалежно від вибору мови спілкування (словесна чи жестова);
• орієнтування в акустичному середовищі (зменшує рівень стресу, збільшує можливості швидкої адекватної реакції на те, що відбувається довкола);
• збільшення «ваги» слухового компонента у сприйманні мовлення та опануванні власним мовленням;
• збільшення соціально-комунікативних можливостей (розширення кола осіб —
комунікативних партнерів, покращення якості комунікації в широкому розумінні).
Готуватися до слухопротезування потрібно одразу після виявлення порушення слуху, а до виявлення — одразу після виникнення порушення. Роботу із сурдопедагогом необхідно розпочати одразу після виявлення порушення, ще до початку користування засобами слухопротезування.
Кохлеарна імплантація — це система заходів, спрямована на забезпечення фізичної можливості сприймати звуки, до якої входить передопераційне обстеження, хірургічна операція з протезування недієздатного рецептора слухового аналізатора (кортієвого органа), підключення й програмування системи та налаштування мовленнєвого процесора.
Кохлеарне імплантування надає можливість сприймати звуки різних частот і різної інтенсивності, що важливо для пізнання навколишнього світу, орієнтування в акустичному середовищі, встановлення соціальних контактів. Його ефективність забезпечується технічними характеристиками імпланта, особливостями передопераційної підготовки, технологією хірургічного втручання та якістю подальшого супроводу. Кохлеарна імплантація не обмежується медичним втручанням і технічним супроводом, а передбачає тривалий корекційно-розвивальний вплив на слухомовленнєвий розвиток. Педагогічний складник кохлеарного імплантування передбачає систематичні корекційно-розвиткові заняття з розвитку слухового сприймання та мовлення на відновленій сенсорній основі.
У рекомендаціях Всесвітньої доповіді про слух 2021 року зазначено, що кохлеарний імплант є найефективнішим нейропротезом з усіх, які розроблено й використовуються в реабілітації.
В Україні унормовано безоплатне слухопротезування системами кохлеарної імплантації (постанова КМУ «Деякі питання впровадження та реалізації нового механізму фінансового забезпечення надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в окремих науково-дослідних установах Національної академії медичних наук» від 03.03.2021 № 181).

27 марта, 202527 марта, 2025

Консультують фахівці ІРЦ №6
Лікувальна фізична культура (ЛФК) для дітей з особливими освітніми потребами (ООП) є важливим компонентом комплексної реабілітації. Вона сприяє фізичному розвитку, покращенню моторики, координації рухів, розвитку дрібної моторики, нормалізації м’язового тонусу та загальному зміцненню здоров’я.

26 марта, 202526 марта, 2025

Консультують фахівці ІРЦ№6
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОГО СТАВЛЕННЯ ОДНОЛІТКІВ ДО ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
Контекст інклюзивної освіти – це визнання всіх учнів як однаково цінних для суспільства, збільшення їхньої участі у культурному житті закладу, а також адаптацію методики навчання так, щоб вона повністю задовольняла потреби всіх дітей та дорослих. Метою є зняття бар’єрів перед отриманням ними знань. Крім того, важливим є забезпечення безпеки та захисту всіх учасників освітнього процесу, включаючи заходи проти будь-якої форми дискримінації, насильства чи виключення.
Створення толерантного освітнього середовища – це процес, що вимагає комплексного підходу та узгоджених дій з боку всіх учасників освітнього процесу. Дослідники виокремлюють два шляхи побудови толерантного освітнього середовища. «Перший полягає в припиненні негативних реакцій одних дітей відносно інших. Проте такі припинення забезпечують лише мінімальний рівень поваги до іншого. Другий шлях полягає у створенні умов, необхідних для досягнення всіма учнями високого соціального статусу й усвідомлення соціальної значущості кожного з них». Варто відзначити, що найбільш ефективним є поєднання обох підходів.
До методів формування толерантного ставлення до однолітків з ООП можемо віднести: методи формування свідомості в особистості, які включають:
– етичні бесіди, розповіді, пояснення на теми: «Друзі з усього світу: як бути толерантними до різних культур», «Сміх та дружба: як толерантність робить нас сильнішими разом», «Маленькі герої: як виявляти толерантність у ваших вчинках», «Толерантність — це суперсила»
Також є теми толерантності висвітлені в казках. Це спосіб донесення взаємовідносин та комунікації між дітьми та дорослими. Казка має величезний виховний потенціал, є гарним помічником у формуванні основ спілкування і поведінки. Казка розвиває дитячу особистість, особливо мовлення та уяву, знімає страхи і тривоги. Вона ненав’язливо і доступно розкриває перед малечею мораль нашого суспільства, вводить у світ взаємин і ставлень до однолітків, до молодших та старших людей, формує систему цінностей. З казкових героїв діти беруть приклад, їх хочуть наслідувати, обирають ідеалом, на який прагнуть бути схожим. Казка дітям набагато цікавіша і дієвіша за нудні промови і повчання дорослих. Безсумнівна користь від казки і в позитивних емоціях малюка, який її слухає. Казка часто стає реальним сценарієм у житті людини, і не тільки в дитячі роки, а і у дорослому житті. Під її впливом формуються лінії поведінки в реальному світі. Отже, вправному педагогу казка може служити засобом впливу на дитячу душу та свідомість, визначаючи їхнє ставлення до світу навколо та сприяючи формуванню толерантності, дбайливості та чутливості. Виховання за допомогою казок призводить до розвитку цінних особистісних якостей, таких як повага до інших, уміння розглядати їхні погляди, доброта, співчуття та бажання надати допомогу.
Аналіз казок та літературних творів, які пропагують цінності толерантності та різноманітності, відкриває багатоцінні перспективи для виховання та навчання дітей, а також для підтримки розвитку толерантного ставлення в суспільстві. Ось кілька прикладів таких творів та їхніх ключових цінностей:
1. «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері. Ця казка не лише вчить про важливість дружби та любові, але й розкриває тему різниці між людьми та різних поглядів на життя. Вона нагадує нам про необхідність розуміння та прийняття інших, навіть коли вони відрізняються від нас.
2. «Дракончик Тимофій» Ксенії Лукянової. Казка розповідає про дружбу між драконом Тимофієм та дітьми, які вчать його толерантності та прийняття різниці. Вона показує, що навіть ті, хто здається іншими, можуть мати велике серце.
3. «Щасливий принц» Оскара Уайльда. Ця казка викриває соціальні нерівності та безпомічність бідних та нещасних, підкреслюючи важливість співчуття та допомоги слабким. Вона вчить нас бачити красу та доброту у всіх людях, незалежно від їхнього статусу чи стану.
4. «Три ковзани» Євгенії Гуцало. Казка розповідає про дітей з різними характерами та здібностями, які навчаються співпрацювати та допомагати один одному. Вона нагадує нам, що кожна людина має свої сильні сторони, які можна використати для досягнення спільної мети.
5. «Казка про жабенята» Івана Франка. Казка відображає тему толерантності та прийняття різниці. Вона розповідає про жабенят, які намагаються стати такими ж, як і інші тварини, але виявляють, що кожен має свої унікальні якості та природні здібності, які потрібно поважати та приймати.
Вибрані казки демонструють різноманітність та цінність кожної людини, а також важливість толерантності та прийняття різниці. Вони надихають читачів розглядати світ з відкритим серцем та розумінням, що сприяє побудові більш гуманного та толерантного суспільства.

25 марта, 202525 марта, 2025

Консультують фахівці ІРЦ № 6
ЯК ОРГАНІЗУВАТИ ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ДЛЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ СЛУХУ В ІНКЛЮЗИВНИХ ГРУПАХ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: ЩО ВАРТО ЗРОБИТИ ПЕРЕД ЗАРАХУВАННЯМ ДИТИНИ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ ДО ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ.
Діти з порушеннями слуху суттєво різняться як за станом слуху, так і за мовленнєвим, пізнавальним розвитком, мовою спілкування тощо. Тому універсальних рішень, які були б оптимальними для всіх дітей, немає. У кожному конкретному випадку команда супроводу закладу дошкільної освіти має добирати технології, педагогічні підходи, здійснювати адаптації освітнього середовища, враховуючи потреби конкретної дитини та запити її батьків.
Інклюзивне освітнє середовище — сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб і можливостей.
Створити безбар’єрне освітнє середовище
Перед зарахуванням дитини з порушенням слуху до закладу дошкільної освіти варто попередньо оцінити доступність простору для такої дитини та вжити заходів для створення аудіальної (звукової) та соціально-комунікативної безбар’єрності освітнього середовища. Зокрема, мінімізувати сторонні та фонові шуми (звукоізоляція), розташувати робоче місце дитини так, щоб вона мала можливість бачити обличчя педагога, а відстань була комфортною для слухового сприймання. Для жестомовної дитини (дитини, для якої жестова мова є основним засобом спілкування) важливо забезпечити словесно-жестовий переклад. Доцільно усне мовлення супроводжувати писемним, демонструючи таблички з відповідними написами або роздруковані опорні слова, словосполучення, речення, тексти, які необхідно заздалегідь підготувати. Для того щоб полегшити сприйняття навчального матеріалу дитині з порушенням слуху, використовують унаочнення. Добір і виготовлення таких наочних матеріалів — ще один аспект підготовки закладу дошкільної освіти до роботи з дитиною з глухотою або зі зниженим слухом.
Подбати про обладнання
Варто приділити увагу створенню ресурсної бази для слухомовленнєвого розвитку. Для цього необхідно придбати іграшки, музичні інструменти з різною інтенсивністю та частотним діапазоном звучання, дібрати аудіозаписи голосів тварин, птахів, комах, звуків природи, руху транспорту та ін.
Для роботи з дітьми з порушеннями слуху в інклюзивній групі знадобиться додаткове обладнання та дидактичні матеріали, при виборі яких можна скористатися Типовим переліком допоміжних засобів для навчання (спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку) осіб з особливими освітніми потребами, які навчаються в закладах освіти, затвердженим наказом МОН України від 23.04.2018 No 414.
Забезпечити методичну допомогу педагогам
У кожній інклюзивній групі передбачено посаду асистента вихователя; у закладі створюють команду супроводу, що об’єднує педагогів і батьків. Команда супроводу розробляє ІПР, у якій зазначає всі необхідні адаптації та додаткові освітні послуги.
Педагогам знадобляться нові знання про особливості дітей з порушеннями слуху, потреби та можливості і способи їх задоволення. Методичну допомогу можна отримати в інклюзивно-ресурсних центрах та обласних ресурсних центрах підтримки інклюзивної освіти. Здійснювати фахову підтримку педагогів можуть й освітяни спеціальних дитсадків і шкіл. Така практика поширена і за кордоном, і в Україні. Цінні професійні навички для роботи з дітьми з порушеннями слуху та дітьми з іншими ООП педагоги мають можливість отримати на курсах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, які на постійній основі діють в Інституті спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України.
Побудувати партнерські взаємини з батьками
Законодавство відводить батькам провідну роль і головну відповідальність за розвиток дитини (Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», Концепція Нової української школи). Батьки мають право обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття освіти дитиною. Тобто діти з порушеннями слуху можуть навчатися як у спеціальних закладах дошкільної освіти, дошкільних відділеннях спеціальних шкіл, спеціальних групах закладів освіти комбінованого типу, так і в інклюзивних групах закладів дошкільної освіти.
Батьки — повноправні члени команди супроводу. Педагогам необхідно побудувати партнерські взаємини з батьками дитини з порушенням слуху, спільно планувати освітній шлях дитини, добирати стратегії впливу, методики роботи з дитиною, разом вирішувати освітні, зокрема корекційно-розвивальні, завдання, моніторити успішність дитини, колегіально обговорювати важливі питання щодо комфортності перебування дитини в закладі, її успішності в опануванні навчального матеріалу тощо.
Щоб полегшити дитині адаптування до умов перебування в закладі дошкільної освіти, педагоги можуть надати рекомендації батькам про те, які комунікативні, соціально-побутові, початкові навчальні навички доцільно формувати в дитини перед вступом у заклад освіти. Якщо дозволяє вік дитини, необхідно навчити її дотримуватися елементарних правил експлуатації індивідуальних технічних засобів корекції слуху (слухових апаратів і систем кохлеарної імплантації).
Рекомендуємо педагогам запитати батьків про те, коли треба знімати / надівати чи вимикати індивідуальні слухові апарати та/або звукові процесори систем кохлеарної імплантації, замінювати батарею, як це робити. Також варто заздалегідь ознайомитися з основними правилами поводження зі слуховими апаратами та системами кохлеарної імплантації, зокрема уникати механічних пошкоджень, зберігати у спеціальних контейнерах. Докладнішу інформацію з цього питання необхідно дізнатися у батьків, фахівців (членів команди супроводу).
Діти дошкільного віку з порушеннями слуху у спеціальних закладах здобувають освіту за такими програмами розвитку, у яких максимально враховано особливості й потреби таких дітей. Спеціальні програми можна використовувати як цінний ресурс під час організації діяльності інклюзивної групи. Корисними для педагогів насамперед можуть бути рекомендації про мовленнєвий розвиток, зміст корекційно-розвивального складника освітнього процесу. З такими програмами педагоги інклюзивних закладів можуть заздалегідь ознайомитися на сайтах Міністерства освіти і науки України, Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України, в електронній бібліотеці Національної академії педагогічних наук України. Кожна дитина з порушенням слуху потребує допомоги сурдопедагога, систематичних корекційно-розвиткових занять з розвитку слухового сприймання та формування мовлення, ритміки, можуть бути необхідними й заняття з психологом, логопедом; вивчення жестової мови тощо. Тому перед зарахуванням дитини до закладу дошкільної освіти батькам необхідно вирішити, де саме дитина буде отримувати такі послуги (у закладі освіти, в якому перебуває дитина, чи поза ним), врахувати територіальну доступність, методичну спрямованість. До корекційно-розвиткової роботи на договірних засадах можуть бути залучені позаштатні фахівці-сурдопедагоги.

24 марта, 2025