Консультують фахівці ІРЦ № 6 Печерського району м. Києва Що потрібно знати батькам, які виховують дитину з затримкою психічного розвитку. Затримка психічного розвитку у дитини – це „відкриття”, яке породжує у батьків розгубленість та неспокій. Затримка психічного розвитку — одна з найбільш поширених форм психічних порушень. Це порушення нормального темпу психічного розвитку. Термін «затримка» підкреслює часовий характер порушення, тобто рівень психофізичного розвитку в цілому може не відповідати фізіологічному віку дитини. Особливістю дітей із затримкою психічного розвитку є нерівномірність (мозаїчність) порушень різних психічних функцій. Діти дошкільного віку із затримкою психічного розвитку характеризуються недостатнім розвитком сприйняття, нездатністю концентрувати увагу на істотних (головних) ознаках об’єктів. Страждає логічне мислення та пам’ять. Відзначається відставання в мовленнєвому розвитку. З допомогою дорослого діти із затримкою психічного розвитку можуть виконувати пропоновані їм інтелектуальні завдання на близькому до норми рівні, хоча і в уповільненому темпі. Відзначається характерна для них імпульсивність дій, недостатня вираженість цілеспрямованості, низька продуктивність діяльності. Слід зазначити деякі особливості формування рухової сфери дітей із затримкою психічного розвитку. У них не спостерігається важких рухових розладів, проте, при пильнішому розгляді виявляється відставання у фізичному розвитку, несформованість техніки в основних видах рухів, недостатність таких рухових якостей як точність, витривалість, гнучкість, спритність, сила, координація. Особливо помітна недосконалість дрібної моторики рук, зорово-моторної координації, що гальмує формування у дітей графомоторних навичок. Рухові здібності дітей є частиною загальних здібностей, існують у взаємозв’язку і взаємодії з іншими сторонами розвитку дитини, що визначає необхідність корекційної роботи по подоланню рухових порушень у дітей із ЗПР. Ігрові дії дітей з ЗПР бідні і невиразні, що є наслідком недостатності уявлень дітей про реальну дійсність і дії дорослих, що обмежує і затримує розвиток уяви. Діти із затримкою психічного розвитку відрізняються, як правило, емоційною нестійкістю, вони важко пристосовуються до дитячого колективу, їм властиві різкі коливання настрою. Отже, для того, щоб запобігти формуванню у дитини негативних рис особистості, виростити її самостійною, цілеспрямованою людиною, яка вміє жити у суспільстві та задовольняти свої потреби, дуже важливо якомога раніше попередити і подолати затримку психічного розвитку. Важливого значення набуває своєчасне виявлення та корекція зазначених порушень за рахунок спеціальної корекційно-реабілітаційної роботи. Успіх корекційної роботи з дітьми із ЗПР залежить: · від раннього виявлення порушення; · від своєчасності початку роботи з подолання порушення; · від здійсненні всіх етапів корекційної роботи; · від індивідуальних можливостей дитини; · від сумлінного ставлення батьків та їх активної участі в корекційній роботі; · від тісного взаємозв’язку з лікарями. Роботу з дитиною слід починати зі збагачення чуттєвого пізнання навколишнього світу, тобто набуття тих знань, уявлень, вражень, які свого часу дитина не отримала під час безпосереднього знайомства з предметами. — Пам’ятайте про підвищену схильність дитини втрачати увагу. Під час занять з малюком потурбуйтеся, аби навколо не було нічого, що могло б відволікти увагу: зайвих речей, увімкненого телевізора чи приймача. — Пам’ятайте про згубний вплив на головний мозок дитини електромагнітного випромінювання, яке виникає під час роботи комп’ютера, мобільного телефону тощо. — Тривалий час дитина із ЗПР потребує допомоги дорослого. Спочатку це може бути дія, яку дорослий виконує рукою малюка, а потім зразок, який він демонструє дитині. Дуже часто потреба у застосуванні зразка може бути досить тривалою. Формуванню в дітей із ЗПР пізнавальної сфери, початок якого припадає на дошкільний вік дитини, батьки часто не надають належного значення. Можливо тому, що не завжди знають, чого саме слід навчити дитину. Як формувати мовлення. Частіше спонукайте дитину розповідати про побачене на прогулянці, в парку, на вулиці, дорогою у дитячий садок, так швидше розвивається її зв’язне мовлення. Дуже важливо вчити говорити дитину виразно, дослухатися, як говорять дорослі. Тому під час читання оповідання або казки важливо створювати перед маленьким слухачем яскраву й правдиву картину зимового лісу, переживання дівчинки, яка заблукала в лісі, радість зайчика, котрий знайшов свою маму. Це викликатиме у дитини відповідні почуття, що безпосередньо впливатимуть на її мовленнєвий та емоційний розвиток. Вчимося розглядати сюжетні малюнки. Розширюватиме знання про навколишній світ, збагачуватиме словник і розвиток мовлення дитини систематичне розглядання сюжетних малюнків. Дитину із ЗПР потрібно вчити розповідати за малюнками. Для цього можна використати ілюстрації з художніх книжок, дитячих журналів. Під час розглядання малюнка дорослому слід скеровувати сприймання дитини, ставлячи запитання, наприклад, такі: «Хто зображений на малюнку?», «Що роблять звірі?», «Звідки видно, що зайчик плаче?», «Як ти думаєш, лисичці шкода зайчика?». Необхідно привертати увагу до деталей, які важко помітити, пояснювати їх значення, якщо вони малозрозумілі, активізувати висловлювання дитини. З часом, разом із дитиною можна придумувати назви до малюнків, складати розповідь про одного з персонажів. Як формувати знання про навколишнє середовище. Предмети, які сприймаються, мають позначатися словом, водночас слово завжди має підкріплюватися чуттєвим досвідом. Формуючи у малюка знання про навколишній світ, батькам слід обов’язково домогтися зв’язку між відчуттям і словом, сприйманням і словом, уявленням і словом. Розвиток пізнавальної діяльності. У дітей із ЗПР розумові дії формуються з відставанням і недостатньо продуктивно, до того ж процеси пізнавальної діяльності недосконалі: звужене й обмежене сприймання, недостатня пам’ять та увага. Тому дітей потрібно цілеспрямовано вчити розрізняти та називати колір, форму, розмір предметів, їх розташування у просторі, вміти застосовувати ці знання практично. Заняття проводити у вигляді гри. Варто пам’ятати, що під час виконання всіх видів діяльності малюк має розповідати про те, що він робить, називати кожну форму, що вивчається, відповідним словом. Важливо вчити дитину виділяти та вміти пояснювати просторові відношення між предметами, використовувати їх у практичній діяльності. Неабияку увагу слід приділяти виробленню вміння орієнтуватися в сторонах предмету, який знаходиться перед дитиною – визначати орієнтири на аркуші паперу, в альбомі; вміти знаходити верх і низ, правий і лівий бік тощо. З цією метою можна застосовувати такі вправи: позначати лівий верхній кут аркуша однією умовною позначкою, нижній – другою, середину – третьою; поділити аркуш на певну кількість частин і виконати за словесною інструкцією малюнок у кожній із цих частин. З цією ж метою даються завдання на штрихування зображень предметів або геометричних фігур, малювання смужок: зліва – направо, знизу – вгору, похило. Розуміння просторових відношень впливає і на мовленнєвий розвиток дитини. Мовлення збагачується прийменниками, прислівниками, стає розгорнутим. Важливо вчити дитину аналізувати предмет у певній послідовності, запитуючи: «Як це називається?», «З чого зроблений?», «Для чого потрібний?» Притаманне дітям із ЗПР відставання в інтелектуальному розвитку, складність вироблення навичок – все це гальмує формування вміння працювати за інструкцією, послідовно виконувати завдання. Ще до школи слід почати навчати дитину працювати за зразком, інструкцією. Таку роботу можна проводити під час конструювання, малювання. Разом з дитиною слід аналізувати зразок, визначити послідовність складання конструкції, здійснення окремих дій малювання. Для розвитку дитини із ЗПР корисні заняття ліпленням. Виготовлення навіть простих фігурок з пластиліну чи глини потребує узгоджених рухів і актів сприймання, аналізу зразка за різними ознаками та відтворення цих ознак у виробі. Отже, активно тренуються саме ті функції, які в дітей відстають і потребують корекції. Крім того, робота з пластичним матеріалом розвиває дрібні рухи кисті руки, що позитивно впливає не тільки на вдосконалення рухових функцій, які в дітей із ЗПР дещо недосконалі, незграбні, а й на інші функції, зокрема, мовлення. Відомо, що між розвитком функцій руки та механізмами мовлення існує зв’язок, і через це розвиток одного сприятливо позначається на розвиток іншого. Важливо не забувати: кожна дитина — індивідуальність, яка потребує особливого підходу, має притаманний лише їй темп та специфіку розвитку, свої можливості. Батьки повинні підтримувати дитину, формувати у неї позитивну мотивацію.
Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ № 6 Печерського району м. Києва. Що таке затримка мовленнєвого розвитку в дитини. “Та не переймайся, що дитина ще не говорить. Он мій малий почав говорити в 4 роки”, – такі поради часто дають молодим матерям, чиї діти довго не опановують мовлення. Багато сучасних батьків схильні вважати, що дитина, яка не заговорила до 2,5-3 років, є варіантом норми. Просто необхідно ще трохи почекати і мова з’явиться сама. Однак це далеко не так. Далеко не завжди “чекання”, допоки дитина сама заговорить, є правильним шляхом. Батьки мають чітко відстежувати правильність мовленнєвого та психічного розвитку, виходячи з існуючих на сьогоднішній день норм. Затримка мовленнєвого розвитку (ЗМР) визначається як група розладів, для яких характерне більш пізнє, порівняно з віковою нормою, освоєння навичок усного та писемного мовлення. Діти із затримкою мовленнєвого розвитку пізніше починають розмовляти, розуміти сказане та усвідомлено спілкуватися з іншими. Нині ЗМР стає гострою проблемою, оскільки дедалі більше дітей опановують мовлення із серйозним відставанням. Затримка проявляється у вкрай повільному поповненні словникового запасу, тривалій відсутності спочатку фразового, а потім зв’язного мовлення. ЗМР може бути первинною або вторинною. Первинна спостерігається за повного збереження слуху, зору та інтелектуальних здібностей. Вторинна з’являється як наслідок серйозного захворювання дитини. Симптоми та ознаки затримки мовлення Перші ознаки затримки мовлення можна помітити з самого раннього віку. Для того, щоб батьки мали змогу вчасно виявити труднощі дитини у розвитку мовлення і звернутися по допомогу, розгляньмо ряд симптомів які говорять про можливу затримку мовленнєвого розвитку: • відсутність або однотипність гуління, белькотіння (на 1 році життя); • слабка реакція на звернене мовлення, відсутність інтересу до мовлення ( на 1 році життя); • дитина не реагує на звернене мовлення, не розуміє простих слів, які часто вживаються (у віці 1 рік); • не імітує звуків мовлення ( у віці 1 рік); • для привернення уваги використовує лише плач (у віці 1,5 роки); • знижена мовна активність, дитина більшість часу мовчить (у віці 1,5 -2 роки); • не говорить прості фрази з двох слів, не говорить окремі слова (у віці 2 років); • не може зрозуміти прості питання, показати на прохання предмети або зображення у книзі ( у віці 2 роки); • відсутнє бажання повторювати за дорослим окремі слова або фрази або договорювати улюблені віршики-забавлянки (у віці 2-2,5 років); • обмежений словниковий запас, дитина не може назвати знайомі йому предмети і дії ( у віці 3 років); • використовує у мовленні лише обмежену кількість простих слів або їх скорочень, наприклад: мама, тато, дай, бах, бі-бі, ту-ту і т.д (у віці 2,5-3 роки); • використовує міміку та жести замість речень (у 2,5-3 роки); • в мовленні відсутні фрази з трьох і більше слів ( у віці 3 роки); • мовлення дитини незрозуміле для оточення і вона доповнює її жестами ( у віці 3 років); • повторює речення за кимось, але самостійно їх не будує (3 роки); • може вимовити трискладові слова лише з зовнішньою допомогою, повторюючи за дорослим ( у віці 3 років); • не розуміє або має труднощі у розумінні фрази, яка складається більш ніж з двох слів ( у віці 3 років); • відмовляється прослуховувати казки які читають батьки (у віці 3 років); • звернене мовлення розуміє лише в контексті знайомої побутової ситуації (у віці 3 років). ЗМР може проявитися у малюка на різних етапах психофізіологічного дозрівання. Для кожного періоду характерний свій набір несприятливих чинників, що призводять до проблем мовлення. Причини затримки мовленнєвого розвитку у дітей можна умовно поділити на декілька груп: 1. пренатальні (перебіг вагітності): гіпоксія, асфіксія плода, внутрішньоутробні інфекції, контакт вагітної жінки з шкідливими речовинами, приймання вагітною жінкою антибіотиків, внутрішньоутробні порушення структур мозку, генетичні патології, внутріушньоутробні аномалії розвитку органів мовлення та слуху. 2. натальні (перебіг пологів): родова травма, важкі пологи, передчасні пологи, гіпоксія внаслідок обвиття або тривалого безводного періоду; 3. постнатальні (ранній дитячий вік): черепно-мозкові травми, оперативні втручання, загальна анастезія, перенесені менінгіти або інші нейроінфекції; 4. соціальні: білінгвістичні сім’ї, переїзд до іншої країни (зміна мовного середовища), недостатня кількість спілкування, педагогічна занедбаність, недостатньо збагачене та різноманітне середовище для розвитку, гіперопіка. Іноді причиною порушення мовлення є самі батьки, які неправильно говорять з малюком, сюсюкаючи або перекручуючи слова. Дитина, наслідуючи їм, неправильно повторює і запам’ятовує некоректну вимову. Також спровокувати порушення здатні деякі інфекційні захворювання, органічні порушення центральної нервової системи, часті стреси в родині. На щастя, більшість порушень піддаються корекції. І найпростіше впоратися з ними саме в ранньому та дошкільному віці. Батьки часто порівнюють мовлення дитини з рівнем розвитку мовлення її однолітків чи з членами сім’ї, і, безумовно, їх починає турбувати той факт, якщо дитина відстає в мовленнєвому розвитку. Існує думка про те, що «хлопчики починають говорити пізніше», або батьки уповають на те, що «мама (тато) також тільки після 3 років заговорила (заговорив)». Інколи лікарі дійсно радять почекати, але проконсультуватися з логопедом і виконувати його рекомендації варто. Буває так, що дитина говорить на своїй мові. Без сумніву має місце і «гав-гав» замість «собака» і навіть якесь незрозуміле слово, зовсім не схоже по звучанню до потрібного, але такі слова не повинні складати весь словниковий запас дитини. Якщо дитину в 3 роки розуміє тільки мама, то це привід для обов’язкового звернення до спеціалістів. Якщо правильне та своєчасне формування мовних навичок у дитини затримується, це призводить до порушень соціального та психічного розвитку. Комунікативні труднощі завдають багато клопоту не лише батькам, яким складно розуміти дитину і спілкуватися з нею, а й призводить до соціальної ізоляції, адже з таким малюком не грають однолітки. Подібна картина у дітей 2-5 років призводить не тільки до недорозвиненості комунікативних навичок, а й до відсутності навичок емоційної і поведінкової саморегуляції, розвитку необхідних нейронних зв’язків. Відповідно, затримка негативно впливає на пам’ять, увагу та когнітивні здібності, погіршує взаємодію півкуль мозку. Пізнє виявлення затримки мовленнєвого розвитку може призвести до затримки загального когнітивного розвитку, проблемної (часто агресивної) поведінки, труднощів комунікації, а в шкільному періоді труднощами в навчанні. Перш за все, на формування навичок читання та письма. Такі діти мають нормальні інтелектуальні здібності, у них немає порушень з боку зору та слуху. Проте, вони сильно відстають від однолітків у оволодінні читанням і письмом: 1. погано розуміють зміст прочитаного; 2. допускають велику кількість помилок в письмових роботах. Корекція та лікування ЗМР ЗМР практично ніколи не проходить самостійно. Навіть якщо ознаки виражені незначно, потрібне якнайшвидше звернення до фахівців. Варіативність корекції ЗМР дуже широка і залежить від причин її виникнення. У будь-якому разі корекція та лікування мають бути комплексними. До нього можуть входити: • робота з логопедом або дефектологом; • різні види логопедичного масажу; • артикуляційна гімнастика; • заняття з розвитку дрібної моторики, сенсорних і мовленнєвих навичок; • фізіотерапевтичні процедури; • нейростимуляція; • медикаментозна терапія (у важких випадках); • хірургічне втручання (у разі фізичних дефектів артикуляційного апарату). Важливою частиною є робота психолога з батьками, щоб допомогти їм організувати для дитини комфортне середовище, яке стимулюватиме розвиток мовлення. Домогтися цього можна тільки в тому разі, якщо постійно розмовляти з малюком, співати йому пісеньки, розповідати казки, грати. Сьогодні багато батьків вважають за краще замінити живе спілкування гаджетами, але це може призвести до затримки розвитку мовлення навіть у здорових дітей. Корекція відбувається комплексно – за допомогою медичних інструментів/методів і розвивального середовища, яке забезпечують педагоги та батьки. Батькам дитини з ЗМР потрібно пам’ятати, що найкращий фахівець та вправи при ЗМР безсилі, якщо з дитиною не займаються вдома. Розвивальні заняття з батьками – необхідна умова для формування мовлення та закріплення в повсякденному житті досягнутого з педагогами. Отже, корекція ЗМР передбачає регулярні заняття з розвитку мовлення дітей раннього та дошкільного віку і правильно підібрану методику. Логопед працює над чіткістю та точністю вимови, тренуючи мовленнєвий апарат дитини, розвитком фонематичних процесів сприймання, аналізу, синтезу мовлення, граматичної будови мовлення, фразового та зв’язного мовлення. Психолог активізує пізнавальні процеси, активізує дрібну моторику, знижує тривожність та напругу малюка. Ключову роль відіграють батьки, які повинні виконувати рекомендації педагогів і створювати сприятливе середовище для розвитку мовних навичок малюка.
Опубликовано
23 липня 2024 року фахівці ІРЦ 6 Печерського району м. Києва прийняли участь у дискусійній онлайн — зустрічі «Освітня безбар’єрність: виклики та перспективи інклюзивної освіти в Україні». З вітальним словом виступила Радниця-уповноважена Президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна. Під час зустрічі обговорювався поточний стан, перспективи та наявні проблеми державної політики у сфері освітньої безбар’єрності, відбулися презентації напрацювань, обмін думками між фахівцями в сфері інклюзивної освіти та представниками Міністерства освіти. Дякуємо організаторам заходу.
Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ № 6 Печерського району м. Києва Затримка психічного розвитку: причини, симптоми, прогноз. Затримка психічного розвитку (ЗПР) – порушення нормального темпу психічного розвитку, коли окремі психічні функції (пам’ять, увага, мислення, емоційно-вольова сфера) відстають у своєму розвитку від прийнятих психологічних норм для даного віку. Це стан, який характеризується сповільненим інтелектуальним та емоційним розвитком у дитини – відносно легкий розлад, часто – повністю зворотній за умови грамотної та своєчасної корекції. Причини виникнення розладу різноманітні. До них відносять: спадкові фактори; хронічні соматичні захворювання; відсутність догляду та помилки виховання; органічну недостатність нервової системи, що виникає через патології вагітності та пологів. Найчастіше перші ознаки ЗПР проявляються у віці до 5 років, з часом симптоматика стає більш вираженою. Батькам слід звернути увагу на наступні прояви: затримка мовленнєвого розвитку – дитина не говорить або говорить дуже мало в порівнянні з однолітками; проблеми в психоемоційної сфері – відсутність самоконтролю, замкнутість, надмірна сором’язливість, різкі перепади настрою; затримка формування навичок розумового процесу; проблеми з концентрацією уваги, дитина часто відволікається; проблеми з пам’яттю – знижена пізнавальна активність, швидке забування пройденого матеріалу; проблеми зі сприйняттям навколишнього світу; ігровий процес одноманітний, побудований на повторенні одних і тих же дій. Все це може супроводжуватися надмірною руховою активністю, відсутністю елементарних побутових навичок та невмінням виконувати елементарні інтелектуальні операції. Не варто панікувати, якщо у вашої дитини спостерігаються перераховані вище симптоми. Затримка психічного розвитку при своєчасному виявленні добре піддається корекції. Визначення затримки психічного розвитку можливе лише після комплексного обстеження, яке проводить група фахівців. До її складу входять: логопед, невролог, психіатр, педіатр, психолог, дефектолог та інші фахівці, якщо того вимагає ситуація. Необхідно провести збір і вивчення анамнезу, проводиться діагностичне обстеження мовлення і нейропсихологическое тестування, досліджуються емоційно-вольові якості і інтелектуальні процеси дитини, аналізуються умови життя. У разі, якщо виявлено затримку психічного розвитку, призначається лікування та корекційні заходи. Вони залежать від особливостей розвитку дитини і носять комплексний характер. Важливе місце в процесі корекції займають батьки – саме вони повинні створити сприятливу атмосферу всередині сім’ї. Чуйне ставлення дорослих до потреб і особливостей дитини – ось запорука ефективного подолання ЗПР. Частіше хваліть малюка, підбадьорюйте його, робіть акцент на його успіхи. Грайте разом, проводьте час на свіжому повітрі, на ігрових майданчиках разом з однолітками. Хороші результати показує відвідування спеціалізованих груп у дошкільних навчальних закладах і корекційних класів. У них дитині надається дозований навчальний матеріал, приділяється увага розвитку пізнавальних процесів, формування необхідних навичок. Затримка мовленнєвого розвитку у дитини, як правило, вимагає спостереження у логопеда, оскільки особливості мовленнєвої діяльності створюють значні труднощі під час навчання дітей читання й письма. У дітей із ЗПР бракує математичних знань і вмінь. Часто вони вміють лічити до десяти, але це зовсім не означає, що вони можуть свідомо оперувати натуральним рядом чисел. Вони мають труднощі у зворотній лічбі, не можуть полічити до заданого числа, не розуміють, що кожне наступне чи попереднє число є збільшенням чи зменшенням на одиницю, не відрізняють порядку лічби від кількості. Затримка психічного розвитку охоплює всю психічну сферу дитини, і, по суті, є системним порушенням, тому процес навчання і виховання повинен будуватися з позицій системного підходу. Необхідно сформувати повноцінний базис для становлення вищих психічних функцій і забезпечити спеціальні психолого-педагогічні умови, необхідні для їх формування. Щоб цілеспрямовано здійснювати навчання та корекцію психічного розвитку дитини, мало знати недоліки розвитку її окремих психічних функцій, потрібно усвідомлювати взаємозв’язок і взаємозалежність між ними. Практично не можна розділити розвиток сприймання, мислення, пам’яті та інших функцій спочатку сформувавши одну, а потім іншу. Чим би ми не займалися з дитиною, ми розвиваємо її психіку в цілому. Водночас дуже важливо у певному недоліку психічної діяльності дитини розрізняти причини, що його зумовлюють, і наслідки, які лежать на поверхні явища та першими привертають увагу. Мислення, формуючись у дитинстві, є основою розвитку всієї пізнавальної діяльності. Чуттєве пізнання навколишнього світу в дітей із затримкою психічного розвитку з раннього дитинства було збіднене й стало першопричиною порушень у розвитку мислення, мовлення, пам’яті, уваги. Отже, в усіх випадках доводиться працювати над тими прогалинами в розвитку, які утворилися протягом дошкільного періоду, і заважають їй успішно навчатися в подальшому.
Опубликовано
18 липня 2024 року фахівці ІРЦ №6 Печерського району м. Києва прийняли участь у конференції «ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНЕ СУПРОВОДЖЕННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ: СТРАТЕГІЇ ТА ТЕХНОЛОГІЇ » на якій фахівці з різних куточків України обговорювали актуальні проблеми інклюзивного навчання. Важливим є створення ефективних психолого-педагогічних умов, які сприятимуть партнерським взаєминам, співтворчості й особистісному розвитку дитини з особливими освітніми потребами. Забезпечення підтримки дітей з ООП в умовах воєнного стану супроводжується гострими викликами фізичної й психологічної безпеки. Успішне психолого-педагогічне супроводження розвитку особистості дитини з ООП ґрунтується на тісній професійній співпраці команди багатьох фахівців. Дітям з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного середовища надаються психолого-педагогічні, корекційно-розвиткові послуги. Проте якісне інклюзивне середовище не може бути побудоване без відповідного рівня інклюзивної компетентності педагогічних працівників. Важливим є вміння створювати умови, що забезпечують функціонування інклюзивного освітнього середовища; здатність ураховувати індивідуальні потреби, можливості, здібності кожного учня; застосування принципів і стратегій універсального дизайну в сфері освіти; реалізація технологій індивідуального та диференційованого навчання; використання методів ефективної підтримки осіб з особливими освітніми потребами. Дякуємо організаторам та спікерам за актуальну та корисну інформацію.
Опубликовано
Консультують фахівці ІРЦ №6 Печерського району м. Києва. Чому таке важливе раннє виявлення порушень мовлення у дітей? Усіх батьків рано чи пізно починає турбувати питання правильного мовлення дитини. Вони мріють, щоб малюк був здоровим, розумним і, ставши дорослим, досяг життєвих і професійних успіхів, прагнуть, аби він зростав вільним у спілкуванні та впевненим у власних можливостях. І чи не найсуттєвішою умовою для цього є оволодіння правильним мовленням. Лише тоді, коли дитина постійно чутиме чітке, виразне мовлення, вона навчиться правильно розмовляти, краще розумітиме мовлення оточуючих, легко передаватиме власні думки й бажання. У сім’ї дорослі розуміють дитину з півслова. І якщо навіть малюк має мовленнєві недоліки, ніякого дискомфорту у спілкуванні не відчуває. Проте для сторонніх часто виявляються незрозумілими спотворені, неправильно вимовлені дитиною слова. Таке мовлення ускладнює спілкування з однолітками. Надзвичайно важливо своєчасно допомогти дитині у подоланні мовленнєвих порушень. Проблема ранньої діагностики та корекції відхилень у мовленнєвому розвитку дітей набуває особливого значення для їх подальшого повноцінного розвитку та навчання. Всебічне уявлення про стан і особливості формування у дитини мовлення, як засобу комунікації можна отримати у процесі комплексної оцінки розвитку дитини, аналізу її мовленнєвої діяльності. Розвиток мовлення у процесі онтогенезу відбувається паралельно з фізичним і розумовим розвитком. У дитини з мовленнєвими порушеннями без своєчасних корекційних заходів може затримуватися темп інтелектуального розвитку. Ранній вік ( від народження і до 3 років) в житті дитини є найбільш відповідальним періодом, коли розвиваються моторні функції, пізнавальна діяльність, мовлення, а також формується особистість. Пластичність мозку дитини раннього віку, наявність сензитивних періодів формування емоцій, інтелекту, мовлення і особистості визначають значні потенційні можливості корекційної допомоги. Рання і адекватна допомога дозволяє більш ефективно компенсувати порушення психофізичного розвитку, послабити вторинні порушення або запобігти їх появі. До дітей з порушенням мовлення відносять дітей із психофізичними відхиленнями різного ступеня, що викликають ряд розладів комунікативної й пізнавальної функції мови. Від інших категорій дітей з особливими потребами їх відрізняють нормальний біологічний слух, зір і повноцінні передумови інтелектуального розвитку. Головне, на що треба звернути увагу – це пізня поява мовлення. Перші слова у дитини можуть з’явитися тільки в півтора року, а інколи і в два роки та пізніше (замість 12 – 13 місяців), а перші фрази – в 3 – 5 років. Подібна затримка в розвитку мовлення може бути викликана уповільненням темпів дозрівання мовленнєвих центрів мозку або патологічним формуванням мовлення. Пам’ятайте, що саме в дошкільний період мовлення дитини розвивається найінтенсивніше, а головне, воно гнучке для подолання мовленнєвих порушень, тому чим раніше ви звернетеся за допомогою до спеціаліста, тим швидше дитина оволодіє правильним мовленням. Не соромтеся звертатися за допомогою до логопеда. Адже тільки завдяки співпраці логопеда й батьків, використанню цікавих і доступних завдань у дітей нормалізується процес оволодіння мовленням.
Опубликовано
День української державності, який відзначається 15 липня, є значущою подією для України, що символізує її незалежність, суверенітет та самостійність. Це можливість для кожного з нас згадати історію своєї країни, боротьбу за незалежність, єдність та щасливе життя. Цінуємо те, за що боролися наші предки, пам’ятаємо всіх, хто загинув у цій боротьбі, будуємо майбутнє, в якому нам самим хотілося б жити. Не забуваймо тих Героїв, котрі пішли у Небеса, тих, що рятують Україну, ціною власного життя! Колектив ІРЦ № 6 вітає кожного українця – з його святом, з Днем української державності! Бажаємо, щоб День української державності об’єднав українців по всьому світі. Щоб ми щасливо жили у своїй країні, розвивалися на своїй землі. Миру, перемоги, спокою, і нехай з неба летять не ракети, а лише добрі вістки. З Днем Української Державності!
Опубликовано
20 червня 2024 року фахівці Інклюзивно-ресурсного центру №6 Печерського району прийняли участь у конференції «Особистісний розвиток дитини в умовах сьогодення: інноваційні технології». В ході конференції були розкриті теоретичні питання всебічного розвитку дитини; ознайомлено з практиками подолання негативних емоційних станів дітей та профілактики поведінкових проблем, а також висвітлені інноваційні технології, що сприяють особистісному розвитку дитини. Щиро дякуємо за цікавий матеріал!!!
Опубликовано
13 червня 2024 року фахівці Інклюзивно-ресурсного центру №6 Печерського району прийняли участь у вебінарі «Супровід під час інклюзивного навчання». В рамках вебінару було обговорено правову базу отримання послуги супроводу, зміст послуги, загальні підходи та принципи, алгоритм дій сім’ї, яка бажає отримати послугу та успішні приклади в громадах. Щиро дякуємо за корисну інформацію!
Опубликовано
11 та 12 червня 2024 року фахівці Інклюзивно-ресурсного центру №6 Печерського району м. Києва приймають участь у Всеукраїнській науково-практичній онлайн конференції з міжнародною участю: «Зміна підходів до освіти дітей з особливими освітніми потребами: 25 років досвіду». Метою конференції є ознайомлення з основними напрацюваннями експериментального дослідження, з 25-ти річним досвідом роботи першого в Україні навчально-реабілітаційного центру «Левеня», з системою освіти та реабілітації дітей зі складними порушеннями розвитку, а також ознайомлення із зарубіжним досвідом наших партнерів в галузі спеціальної та інклюзивної освіти з країн Балтії, Польщі, Словаччини, Угорщини, Хорватії, Грузії, Азербайджану, США.
