Вітаємо, шановні колеги, з нашим професійним святом!
Вітаємо, шановні колеги, з нашим професійним святом!
Вітаємо, шановні колеги, з нашим професійним святом!
КОРЕКЦІЙНО – РОЗВИВАЛЬНА РОБОТА В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ З ДІТЬМИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ, ЯКІ МАЮТЬ ТРУДНОЩІ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ.
Останнім часом все частіше до Інклюзивно-ресурсного центру звертаються батьки із дітьми молодшого шкільного віку, в яких виникають суттєві труднощі під час опанування навичок читання, письма, формування математичних навичок. Це можна охарактеризувати як навчальні труднощі, що виникають в силу різних обставин. Сьогодні навчання дітей відбувається у незвичних для них умовах воєнного стану, дистанційного навчання, частих переривань освітнього процесу через небезпеку, повітряні тривоги, перебування за кордоном, паралельне навчання в закордонних закладах освіти та в українській школі. Це виклик не тільки для дітей, сімей, а й для вчителів. У непрості часи війни діти переживають стрес і тривогу. Їх відчуття підсилені тим, що вони не завжди розуміють, що відбувається. Нинішня ситуація могла позначитись на поведінці учнів, на їх здатності засвоювати матеріал. Стрес міг вплинути на увагу,
Практика показує, що за останні роки збільшується кількість дітей, у яких виникають значні труднощі під час засвоєння навчальної програми і виникає небажання вчитись. Учні відчувають труднощі в навчанні, що значною мірою ускладнює роботу вчителя. Причинами неуспішності учнів також є слабкий розвиток мислення, низький рівень навичок, негативне ставлення до навчання, прогалини в знаннях, слабке здоров’я, швидка втомлюваність, слабка воля, часто недисциплінованість. Як наслідок – виникають особливі освітні потреби, а саме, навчальні труднощі.
Державний стандарт початкової загальної освіти розроблений відповідно до пізнавальних можливостей дітей молодшого шкільного віку і передбачає всебічний розви¬ток та виховання особистості через формування в учнів бажання і вміння вчитися, повноцінних мов¬леннєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, умінь і навичок здорового способу життя. Поряд із функціональною підготовкою за роки початкової освіти діти мають набути достатній особистий досвід культури спілкування і співпраці у різних видах діяльності, самовираження у творчих видах завдань.
Для розв’язання проблеми відставання та неуспішності учнів з особливими освітніми потребами пропонуємо вчителям використовувати у своїй практиці наступні методи і прийоми корекційної роботи.
Корекційно-розвивальна робота – це система заходів, що дозволяють вирішувати завдання своєчасної допомоги дітям, які зазнають труднощів у навчанні і шкільній адаптації.
Основне завдання корекційно-розвивальної роботи – підвищення загального рівня розвитку дитини; розвиток недостатньо сформованих вмінь та навичок, підготовка дитини до адекватного сприйняття навчального матеріалу.
Методи і прийоми корекційно-розвивальної роботи узгоджуються з ідеями і принципами педагогічної підтримки.
Предметом педагогічної підтримки є процес сумісного з дитиною визначення її власних інтересів, цілей, можливостей і шляхів подолання проблем, що заважають їй зберегти власну людську гідність і самостійно досягати очікуваних результатів у навчанні, самовихованні, спілкуванні, житті в цілому. Здійснення такої педагогічної підтримки базується на принципах:
• згода дитини на допомогу і підтримку;
• опора на наявні сили і потенційні можливості особистості;
• віра у ці можливості;
• орієнтація на здатність дитини самостійно переборювати труднощі, долати перешкоди;
• співробітництво;
• конфіденційність;
• доброзичливість;
• безпека, захист здоров’я, прав, людської гідності;
• реалізація принципу «не нашкодь».
Найкращим методом допомоги дітям з труднощами у навчанні є використання розвивальних ігор. Розрізняють дві форми ігротерапії: індивідуальну і групову. Якщо у дитини проблеми зі спілкуванням, тоді гру¬пова терапія більш корисна, ніж індивідуаль-на.
З метою зацікавлення дітей, активізації їхньої діяльності на уроці вчителю доцільно використовувати інтерактивні методи навчання. А саме:
— робота в парах (складання діалогів, загадок; взаємоперевірка письмових робіт; характеристика дійових осіб);
— робота в групах (дослідження; повідомлення; складання за допомогою опорних слів речень, невеличких віршиків; прислів’їв);
— інсценізація (байки; казки; гумористичні вірші; уривки з прозових творів).
Для того щоб учням було цікаво на уроках, намагайтеся проводити їх в нетрадиційній формі. У своїй практиці використовуйте нестандартні уроки, як-от:
• урок-гра;
• урок-подорож;
• урок-казка;
• урок-змагання;
• урок-свято;
• інтегровані уроки.
Усе це позитивно впливатиме на якість знань учнів з особливими освітніми потребами. Пам’ятайте, слабкі діти не повинні знати, що вони слабкі. Ставлення до них повинно бути таким, як і до решти учнів.
Узагальнюючи особливості роботи з учнями з особливими освітніми потребами, необхідно зазначити, що вона вимагає:
• постійного вивчення учнів;
• формування в них уміння вчитися;
• зосередження уваги не на помилках, а на успіхах і перемогах, навіть незначних;
• залучення батьків до співпраці;
• створення доброзичливої атмосфери творчої співпраці між учителями й учнями.
Отже, система навчально-корекційних засобів у школі повинна бути спрямована в першу чергу на врахування особливостей розвитку кожного учня, при цьому слід опиратися на ті сторони пізнавальної діяльності, які в конкретної дитини розвинені найкраще. А однією з важливих умов успішного навчання дітей у школі є використання в навчальному процесі інтерактивних форм роботи, інноваційних технологій викладання, елементів передового педагогічного досвіду, ігрових ситуацій як засобу активізації мислення й пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами.
Пропонуємо ознайомитись із презентацією, в якій більш детально висвітлюється організація корекційно-розвиткової роботи в умовах інклюзивних закладів загальної середньої освіти.
Додаткова підтримка в освітньому процесі для дітей з особливими освітніми потребами.
Шкільне навчання дитини з особливими освітніми потребами може бути непростим та викликати хвилювання у батьків. Створення максимально комфортних умов, адаптація та/або модифікація навчального матеріалу до потреб та можливостей дітей з особливими освітніми потребами, індивідуальний підхід та плідна взаємодія вчителя та його асистента з батьками, регулярні збори команди супроводу, загальні принципи та спільні дії педагогів та батьків – ось що потрібно для успішного навчання дитини з ООП.
До категорії осіб з особливими освітніми потребами підпадають будь-які учні, які потребують додаткової постійної чи тимчасової підтримки в той чи інший період навчання.
Додаткова підтримка в освітньому процесі – це комплекс додаткових постійних чи тимчасових послуг для осіб з особливими освітніми потребами в освітньому процесі, в тому числі психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги, послуги асистента вчителя, асистента дитини, забезпечення спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку тощо, що відповідають індивідуальним потребам здобувача освіти.
Додаткова підтримка – це механізми, в основі яких є дії, інструменти чи ресурси, які ми застосовуємо до окремих учнів, щоби допомогти їм успішно виконувати навчальні завдання та соціальні ролі. Таку підтримку. зокрема, забезпечує асистент вчителя.
Асистент учителя забезпечує особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу та бере участь у розробленні та виконанні навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами, це педагогічний працівник, що призначається на посаду керівником закладу освіти, має педагогічну освіту.
Асистент вчителя, зокрема, зобов’язаний:
забезпечувати єдність навчання, виховання та розвитку учнів;
володіти навичками домедичної допомоги дітям;
дотримуватися принципу конфіденційності стосовно стану здоров’я та іншої особистої інформації про дітей у школі;
допомагати у навчанні не лише дитині з ООП, а усім іншим учням класу; брати участь у розбудові інклюзивного навчання разом з іншими вчителями школи; може організовувати спільно з учителем освітній процес за допомогою засобів дистанційного навчання; забезпечувати комунікацію школи та батьків учнів з особливими освітніми потребами.
Ключова фігура в забезпеченні інклюзивного навчання – педагог. Для надання дітям підтримки у формі додаткового часу чи місця, інструкцій чи матеріалів для навчання асистент працює під керівництвом педагога. Так, педагог та асистент спільно планують навчання, прогнозують майбутні навчальні ситуації для участі й діяльності дитини з особливими освітніми потребами.
Надавати підтримку дітям асистенти вчителя можуть як у класі, так і в інших локаціях – бібліотеці, спортзалі, їдальні, на подвір’ї, під час екскурсій тощо.
Асистент під керівництвом педагога може працювати з дітьми індивідуально або в невеликих групах, сприяти опануванню навчальної програми, регулюванню проблемної поведінки окремих дітей чи дотриманню поведінки в групі загалом.
Асистенти вчителя також взаємодіють із психологом закладу чи спеціальними педагогами, які працюють із дітьми з особливими освітніми потребами. Ця взаємодія проявляється у формі консультацій чи інструкцій для асистентів щодо ефективності взаємодії з дитиною та самої дитини з однолітками (форми, методи, способи тощо).
Поняття адаптація та модифікація
Чи тотожні поняття адаптації та модифікації навчальних програм?
Ні, спільним є лише те, що їх розробляє асистент учителя, а необхідність зміни визначає команда супроводу.
Адаптація:
програма не змінюється;
дитина засвоює той самий обсяг знань, що й однокласники;
учень має можливість продемонструвати знання.
Модифікація:
програма суттєво змінюється та обов’язково узгоджується з батьками;
зменшуються вимоги до дитини: для оцінювання обирають завдання із простими діями, які вона дійсно може виконати;
передбачається навчання за тим самим календарно-тематичним планом, за яким навчається весь клас.
Як полегшити процес адаптації до навчання та покращити засвоєння матеріалу?
Давати дитині з ООП більше часу на виконання завдань;
переформулювати завдання без зміни змісту та суті;
використовувати спеціальні візуальні матеріали, які допоможуть структурувати інформацію;
деталізовувати завдання/розбивати на частини;
перевіряти знання без необхідності зайвий раз писати, або використовувати онлайн-тести зі зрозумілими формулюваннями;
поступово переходити від простих до складних завдань (відповіді на відкриті запитання, переказ).
Чи можна викликати дитину з ООП до дошки?
Не лише можна, але й потрібно! Для них це навіть важливіше, ніж для інших учнів. Адже діти з ООП:
люблять демонструвати власні знання;
отримують стимул краще готуватися до уроків;
звикають до активного навчання;
завдяки відповідям біля дошки стають ближче до інших дітей, заробляють гарну «репутацію» в класі.
До того ж таким чином однокласники звикають до «особливостей» дитини, перестають їх помічати, не реагують на них.
Як оцінювати дитину з ООП?
Команда супроводу має визначити чіткі критерії оцінювання дитини разом із батьками, а потім зафіксувати це рішення у протоколі засідання. Оцінки мають бути різними, але обов’язково зрозумілими дитині та батькам.
Навчати дитину з особливими освітніми потребами не так просто. Але батьківська любов та професійність педагогічних працівників здатні творити дива!
Бажаю успіхів.
ІНДИВІДУАЛЬНА ОСВІТНЯ ТРАЄКТОРІЯ ЯК ФОРМА ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДИТИНИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ.
На початку нового навчального року хочеться нагадати, що в умовах війни індивідуальна освітня траєкторія набула особливого значення.
Індивідуальна освітня траєкторія — це персональний шлях розвитку здібностей, особистісних якостей і психічних процесів дитини. Це персональний шлях реалізації особистісного потенціалу учня (здобувача освіти), що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей та досвіду.
В основі індивідуальної траєкторії лежить дитиноцентризм. Вона має на меті забезпечити максимально сприятливі умови для навчання й розвитку кожного учня. Саме індивідуальна освітня траєкторія передбачає індивідуалізацію навчально-виховного процесу шляхом розроблення Індивідуальної програми розвитку (ІПР), яка допомагає педагогічному колективу навчального закладу пристосувати освітнє середовище до потреб дитини та забезпечити доступність загальноосвітньої навчальної програми. Це дає змогу забезпечити гнучкість освітнього процесу. Стратегічно важливо забезпечити для всіх дітей рівний доступ до освіти, налагодити якісний освітній процес, тому індивідуальні освітні траєкторії зараз набувають особливого значення.
Індивідуальна освітня траєкторія може застосовуватися до будь-якої дитини, як і для дітей з особливими освітніми потребами, так і для дітей, які навчаються за індивідуальною формою здобуття освіти.
Для реалізації індивідуальної освітньої траєкторії учнів потрібно розробити індивідуальний навчальний план та, за потреби, індивідуальну програму розвитку (для учнів з особливими освітніми потребами). Щороку для кожної дитини з особливими освітніми потребами команда супроводу протягом двох тижнів з початку навчання складає індивідуальну програму розвитку (ІПР) учня.
ІПР — важливий освітній документ для дитини з особливими освітніми потребами. Це дороговказ для педагогів, керівництва школи та батьків дитини, що містить:
• інформацію про індивідуальні особливості розвитку дитини, рекомендації щодо організації освітнього процесу для неї;
• перелік навчальних предметів, що потребують адаптації чи модифікації;
• перелік додаткових психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових занять, яких потребує учень.
Індивідуальний навчальний план є обов’язковим для учнів, що перебувають на інклюзивному навчанні. Для учнів, які навчаються за індивідуальною формою здобуття освіти, індивідуальний навчальний план обов’язковий для педагогічного патронажу та екстернату.
Індивідуальний навчальний план для учнів з особливими освітніми потребами має містити цілі, загальний обсяг навчального навантаження та кількість годин на тиждень для вивчення навчального предмета, а також інформацію про адаптацію чи модифікацію змісту освітніх компонентів освітньої програми, послідовність, форму і темп їх засвоєння, а також очікувані результати навчання.
Пропонуємо ознайомитися з презентацією, що висвітлює шляхи побудови та реалізації індивідуальної освітньої траєкторії дітей з особливими освітніми потребами.
Консультують фахівці ІРЦ № 6 Печерського району м. Києва.
Незабаром у школах України пролунає перший дзвоник. Напевно, найбільше за всіх очікують цієї події та хвилюються батьки першокласників, готуючи їх до навчання.
Та чи таке важливе на сьогодні для дитини муштрування з читанням, рахуванням і вивченням віршів напам’ять?
Не варто лише на цьому акцентувати свою увагу. Адже вкрай необхідно, щоб дитина вміла спілкуватися з дорослими й однолітками, мала навички дотримання розпорядку дня, не розгублювалася і знала, як діяти під час повітряної тривоги.
Найперше, що повинні зробити батьки для якісної підготовки до навчання своєї малечі – це створити позитивне враження про школу. Бо віднині дитина проводитиме там більшу частину свого часу, тому не має боятися туди ходити.
Кожен першокласник, а тим більше, дитина з особливими освітніми потребами повинен знати, що у школі його приймуть, зрозуміють, не залишать наодинці з його проблемами.
Роз’ясніть, що вчитель – це наставник, який допоможе навчитися нового, цікавого й корисного. З його допомогою дитина пізнає світ, він буде новим другом для неї та допомагатиме за будь-яких обставин. Допоможіть зрозуміти, що вчителя потрібно поважати і слухати. Розкажіть, як потрібно звертатися до своєї вчительки чи вчителя, поясніть, що звертання має бути на ім’я й по-батькові.
Поясніть своїй дитині, що тепер у неї буде новий – «шкільний» – розпорядок. Облаштуйте робоче місце, де ваш малюк виконуватиме домашні завдання. Покажіть йому, як правильно сидіти і тримати ручку в руках.
Одним із найважливіших етапів у підготовці дитини до школи є розвиток навички спілкування. Намагайтеся багато розмовляти зі своєю дитиною. Розповідайте про навколишній світ, події та цікаві випадки з життя. Обговорюйте пейзажі, коли йдете вулицею, свої спостереження. Також уважно слухайте свою дитину, не перебивайте. Тоді вона розумітиме, що її думка важлива, і не боятиметься висловлюватися. Це позитивно вплине на її комунікаційні навички та самовираження серед однолітків і дорослих.
Ваш малюк має знати своє прізвище та ім’я, імена батьків, бабусь і дідусів, свою адресу, місто, країну й дату народження. Тому треба регулярно проговорювати цю інформацію, щоб дитина добре її запам’ятала. Також дитина, готуючись до школи, має знати про пори року, дні тижня, назви кольорів, овочів, фруктів.
Закріпіть у дитини навички зав’язування шнурків, перевдягання чи приймання їжі. Дитина вже сама має вміти зняти штани, тримати ложку чи попроситися до вбиральні, тому приділіть цьому більше уваги. До школи варто купувати одяг без складних застібок і шнурівок. Привчіть дітей до охайності, щоб малеча не розкидала речі у класі.
Потренуйтеся вдома, як потрібно складати до портфеля шкільне приладдя. Також обов’язково навчіть розпізнавати свої речі, оскільки у школі діти часто плутають зошити, ручки й підручники. Для розпізнавання речей можна купити спеціальні наліпки, щоб дитина могла відрізнити своє від чужого.
Щоб добре підготувати дитину до школи, потрібно пояснити їй, що там діють певні правила, яких потрібно обов’язково дотримуватися.
Обов’язково вивчіть правила поведінки в разі повітряної тривоги.
Сьогодні це вкрай необхідна навичка для підготовки дитини до навчання в першому класі. Ваш малюк обов’язково повинен знати алгоритм дій під час тривоги. Ви можете пройтися з дитиною маршрутом від школи до свого будинку, показати їй усі укриття, які є дорогою. Детально розкажіть, що потрібно робити дитині під час повітряної тривоги. Також необхідно разом скласти «тривожний рюкзак», який буде їй потрібен. Поясніть, що його необхідно брати з собою до укриття, також розкажіть, що вкрай важливо дотримуватися всіх інструкцій вчителів, коли лунатиме сигнал тривоги.
Батьки також дуже хвилюються, коли їх немає поряд із дитиною. А для кожної дитини, зокрема з особливими освітніми потребами, це найбільший страх, коли мами немає поряд. Тому необхідно готувати дитину заздалегідь: проговорюйте, що тепер вона буде у школі серед однолітків, матиме нових друзів, там буде цікаво. Роз’яснюйте, що вчитель допоможе в будь-якій ситуації, а мама з татом забиратимуть після уроків. Поясніть дитині, що не варто боятися, якщо вона щось зробить не так або не за правилами. Ніхто її за це не сваритиме ні вдома, ні в школі. Потрібно частіше практикувати здорове й позитивне ставлення до помилок як до набуття нового досвіду, а не як до причини покарання.
Бажаємо успіхів!
Розвиток мовлення у дошкільнят: як розвинути правильне та грамотне мовлення?
Дитина самостійно вчиться говорити. Вона чує слова від батьків та інших родичів, а згодом намагається їх повторити. Від моменту вимови перших слів до чіткого мовлення з логічно побудованими реченнями проходить кілька років. На розвиток мовлення дитини-дошкільника впливають різні чинники. Так, батьки часто пхають у руки чаду гаджет з мультфільмами або іграми, а потім б’ють на сполох перед школою або навіть у початкових класах, коли виникають явні проблеми з мовленням. Але важливо знати, що краще займатися на регулярній основі, щоб сприяти розвитку правильного та грамотного мовлення.
Що впливає на розвиток мовлення дитини?
Кожна дитина має індивідуальні особливості, але виділяється чотири основні фактори, що впливають на розвиток мовлення дитини-дошкільника:
Особливості будови мовленнєвого апарату.
Певні вроджені порушення можуть негативно впливати на вимову. Деякі аномалії педіатр або неонатолог може помітити ще при першому огляді після народження, а інші виявляються лише до 3 років, коли виявляються відхилення у зв’язному мовленні.
Фізіологія.
На мовлення дошкільника впливає і фізіологічний розвиток, особливо дрібна моторика. Ігри з дрібними предметами, ліплення та інші заняття допомагають швидко та чітко заговорити.
Взаємодія з людьми. Постійні розмови з родичами допомагають розвитку мовлення та збагаченню словникового запасу. Не можна сюсюкатися! Всі слова важливо вимовляти чітко і правильно, щоб малюк навчався відразу їх правильно вимовляти.
Емоційний чинник.
Дитині важливо відчувати емоційний зв’язок із батьками. Вона усміхнулася, слід усміхнутися у відповідь, як, втім, відповідати будь-які інші дії. Так у сім’ї формується сприятливий психологічний клімат, а тому дитина правильно розвивається у всіх напрямках.
Фізіологічні відхилення можна коригувати за допомогою спеціальних вправ або хірургічних втручань, але не менш важливим є контакт батьків з малюком, загальна ситуація в сім’ї, психологічна обстановка.
Найбільш поширені проблеми розвитку мовлення у дошкільнят.
У багатьох дітей дошкільного віку спостерігаються такі труднощі та відхилення розвитку мовлення:
Недостатній запас слів.
Красиве розвинене мовлення неможливе без достатнього словникового запасу. Зазвичай до 5-6 років дитина знає до 3000 слів, а до 7 років його словниковий запас збільшується ще на 500 слів. Цього достатньо для спілкування з дорослими на рівних, ведення розмови на будь-які теми.
Проблеми при побудові діалогу. Необхідно будувати зрозумілі та розгорнуті питання, давати короткі чи докладні відповіді. Якщо дитина не вміє ставити питання, у неї можуть виникнути труднощі у спілкуванні.
Фразове мовлення.
Прості речення норма для дітей 2-3 років. Під час зростання словниковий запас збільшується, а дитина вчиться будувати складні речення. Якщо до 5 років говорить реченнями з 2-3 слів, це привід звернутися до фахівця.
Труднощі зі складанням монологу.
Щоб навчитися вести грамотні монологи, дітям потрібно вчитися переказувати. До 4 років ця навичка не потрібна, але у віці 5-7 років дитина повинна вміти розповісти історію, що сталася з нею, або переказати казку. Це також допомагає розвинути усне мовлення. За відсутності цієї навички у школярів виникають проблеми з навчанням.
Неможливість наведення аргументів.
Важливо вміти доводити свою думку. І хоча ця навичка складна, вона допомагає комунікації дитини, адаптації в колективі. За її відсутності збільшується ризик розвитку комплексів, виникнення труднощів із успішністю.
Проблеми з вимовою звуків та погана дикція.
Якщо дитина відвідує дитячий садок, на порушення звуковимови звертають увагу вихователі, логопед. Інакша справа з «домашніми» дітьми, з якими ніхто не займається дикцією. У початкових класах неправильна вимова звуків може позначитися процесі навчання і призвести до появи комплексів, труднощів з комунікацією.
Зверніть увагу!
Щоб зрозуміти, чи є у дошкільника проблеми з мовленням, можна зробити невеликий тест. Попросіть його розповісти історію, яка з ним сталася сьогодні чи вчора. Оцініть розповідь, які слова використовує дитина, відмінки та відмінювання, послідовність.
Якщо дитина має проблеми з мовленням, важливо не відкладати візит до логопеда. Своєчасне звернення до фахівця дозволяє коригувати наявні порушення та запобігти труднощам у навчанні у школі.
Бажаю успіхів!
Безугла Тетяна Олександрівна