ІРЦ консультує — Страница 7 — Інклюзивно-ресурсний центр № 6 Печерського району м.Києва

28 апреля, 2025

25 квітня 2025 фахівці ІРЦ № 6 взяли участь у вебінарі «Підходи до супроводу дітей з ООП: методи, рівні взаємодії та практичні рішення». Під час вебінару обговорювали ефективні методи комунікації та взаємодії з дітьми з ООП, а також реальні приклади, кейси та дієві підходи у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Дякуємо організаторам та спікерам за актуальну, корисну інформацію.

24 апреля, 202524 апреля, 2025

23 квітня 2025 року фахівці ІРЦ № 6 беруть участь в ІІ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ПЕРМАКРИЗИ» присвяченій Всеукраїнському Дню психолога та організованій ФАКУЛЬТЕТОМ СПЕЦІАЛЬНОЇ ТА ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ, КАФЕДРОЮ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ТА МЕДИЦИНИ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА, ЦЕНТРОМ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ. На конференції серед іншого обговорюється: значення співчуття до себе у посттравматичному зростанні українців в умовах війни; погляд на проблему у вимірі конструктивістичної психотерапії: досвід сімей людей з інвалідністю; послуга Раннього Втручання у роботі клінічного психолога з сім’ями ВПО; сучасні методи діагностики та лікування ПТСР; вплив суб’єктивно складних життєвих обставин на когнітивні можливості дітей із порушенням інтелекту; підтримуюча взаємодія з батьками як умова соціально-емоційного розвитку дітей та багато інших важливих питань.
Дякуємо організаторам та спікерам за можливість отримати безцінний досвід та актуальну, корисну інформацію.

24 апреля, 202524 апреля, 2025

Сьогодні, 23 квітня, відзначають День психолога – свято тих, хто допомагає іншим знаходити гармонію та підтримку. Вони – люди, які поруч у важкі моменти та допомагають упоратися з проблемами у найскладніші часи. Вітаємо всіх психологів з професійним святом! Нехай ваша мудрість і доброта допомагають людям знаходити шлях до щастя. Бажаємо міцного здоров’я, нових досягнень, особистого щастя та натхнення на кожен день. Дякуємо за те, що вмієте слухати тоді, коли інші мовчать, і підтримувати тоді, коли здається, що сил більше немає. Ваша робота – це мистецтво зцілення душі. Нехай кожен день дарує вам нові сенси, натхнення та розуміння, що навіть одна добра розмова здатна змінити чиєсь життя на краще.

23 апреля, 202523 апреля, 2025

Фахівці ІРЦ № 6 взяли участь у заході «Іпотерапія» підтримка ментального здоров’я та поповнення ресурсу фахівців – консультантів інклюзивно-ресурсних центрів міста Києва,
організованим Департаментом освіти і науки Києва в співпраці з Глобальною платформою «Ментальна Варта: Київ.UA»
Іпотерпія –це метод реабілітації, заснований на взаємодії людини з кіньми через верхову їзду та контакт з твариною завдяки психосенсомоторному впливу. Рухи коня передаються вершнику, відтворюючи природній крок людини, завдяки чому нормалізується м’язовий тонус, стимулюються кровообіг, покращуються координація та баланс, з’являються нові нейронні зв’язки. Контакт з твариною та циклічні рухи коня знижують тривожність, відновлюють нервову систему, розвивають емоційний інтелект та сприяють розвитку комунікативних навичок.
Іпотерапія входить до стандартів медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи як компонент комплексної реабілітації.
Дякуємо організаторам за цікаву та корисну інформацію та гарно проведений час.

21 апреля, 202521 апреля, 2025

Консультують фахівці ІРЦ № 6
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ДЛЯ ДІТЕЙ , ЯКІ МАЮТЬ ПОРУШЕННЯ ЗОРУ
Підготовка до занять
Хоч у більшості маленьких дітей виникають труднощі при переключенні з одного заняття на інше, дітям із порушеннями зору це дається ще важче. Для них зміни означають перехід від знайомого до незнайомого тоді, коли немає переваги бачити певні знаки, які підготовлюють до наступних подій. Діти залежать від візуальних сигналів, які дають їм змогу приготуватися до того, що відбудеться. Уявіть скільки додаткової інформації мала б дитина, якби вона добре бачила. Навіть щоб вийти на ігровий майданчик, дитині з порушенням зору потрібно значно більше зусиль. Етап підготовки перед іншим заняттям допоможе дитині з порушенням зору звикнути до самої ідеї переключення. Постарайтеся активно задіяти її в цей процес, щоб виникло відчуття, що вона контролює ситуацію.
Приклад підготовки — просте попередження: «Через десять хвилин нам потрібно буде відкласти іграшки та йти на прогулянку». Також можна скористатися годинником — домовитися з дитиною про час і доручити їй повідомити, коли він закінчиться. Потім разом піти в роздягальню по верхній одяг, щоб дитина брала участь у підготовці до виходу на вулицю. Так створите звичний для неї порядок підготовки до прогулянки. Не турбуйтеся, якщо спочатку ваші спроби не будуть вдалими. Можливо, вам знадобиться час і практика, щоб знайти найкращий підхід до дитини з порушенням зору.
Під час занять
У всі освітні заняття потрібно включати вправи для розвитку зору й зорового сприймання (виділення форми, кольору, величини і просторового положення предметів). Під час цих вправ діти вчаться впізнавати, зіставляти, класифікувати предмети за їхніми основними ознаками.
Використовуйте такі дидактичні ігри:
• «Знайди такий самий предмет» (за формою, кольором, розміром);
• «Знайди відмінності предметів, на малюнках»;
• «Підбери однакові предмети» (за кольором, розміром);
• «Що від тебе ближче, що далі»;
• «Склади ціле із частин».
Під час занять і гри підвищується загальна функціональна активність і розрізнювальна чутливість зорової системи, формуються бінокулярні фіксації, вправляються окорухові функції. Стимуляція кольоророзрізнення, стереоскопічного сприймання в умовах зміни насиченості, інтенсивності та розміру стимулу покращують можливості зорових функцій. Увагу слід приділяти вправам, що роблять перед початком процедур на спеціальних медичних апаратах, тобто плеоптоортоптичним лікуванням. Його діти повинні проходити чотири рази на рік. Наприклад, під час лікування, спрямованого на підвищення гостроти зору, можна з дітьми нанизувати намистини, викладати з мозаїки тощо. Також запропонуйте копіювати через кальку:
• дітям молодшого дошкільного віку — зображення простих великих предметів
(куля, м’яч, яблуко, прапорець та ін.);
• дітям старшого дошкільного— сюжетні картинки.
Під час лікування методом прямої оклюзії (коли закрите одне око) на оці, що косить, дитина опиняється в ситуації різкого зниження гостроти зору. Тому під час малювання та обведення потрібно використовувати трафарети, контурні зображення. Цікавими завданнями є розглядання та обведення картинок через підсвітлений екран. Під час плеоптичного лікування дітей молодшого дошкільного віку використовуйте ігри з пірамідками, іграшками-вкладками. Нанизування намистин, кульок і плетіння використовуйте з ігровим компонентом: «Хто швидше зробить намисто», «Вдягни на ляльку коралі» та ін. Відтворення зображень за зразком при безпосередньому сприйманні, короткостроковому пред’явленні, за словесним описом і власним уявленням предмета. Ці вправи розвивають розпізнавальні можливості зору, дрібну моторику рук, зорово-моторну координацію. Дітей навчають читати плоскі та об’ємні зображення за допомогою зору і з активізацією дотикового сприймання. Шнурування як елемент методики входить до занять із лялькою Монтессорі. Шнурування її черевичків, жакета, пальта, плаття має ігровий характер і зацікавлює дітей більше, ніж планки-шнурівки.
Розвивають гостроту зору ігри-лабіринти. Наприклад, на картинці зображено різних тварин, від кожної з яких відходять лінії. Діти проводять очима по лініях і в кінці них знаходять зображення того, чим харчується та чи та тварина (коза — капустою, заєць —морквою тощо). Зміст таких картинок може бути різним.
Дидактичні ігри та завдання для розвитку зору слід добирати індивідуально для кожної дитини залежно від стану її зору та періоду реабілітаційної роботи. Наприклад, якщо в дитини високий ступінь амбліопії, то їй для занять дають більші предмети і зображення, а якщо гострота зору підвищується, то розміри наочності зменшують. Дрібні предмети не повинні бути меншими ніж 2 см, оскільки в дітей з порушеннями зору страждає і розвиток дрібної моторики рук. Їм складно працювати з дуже дрібним матеріалом.
Для активізації зору дітей із косоокістю в період плеоптичного лікування корисними є вправи з використанням електрофікованих іграшок. Наприклад, ігри з кишеньковим ліхтариком: «Де горить ліхтарик?», «Полічи, скільки разів загорівся ліхтарик», «Скільки горить лампочок на панелі?», «Прослідкуй за вогниками» (який колір був першим, а який останнім).
На заняттях із малювання приділяйте увагу формуванню реальних уявлень, виділенню ознак предметів, щоб діти потім змогли відобразити їх у своїх малюнках. Використовуйте в період лікування розглядання кольорових картинок, мультфільмів. Діти можуть розглядати зображення предметів, тварин, птахів, сюжетних картинок з казок тощо. При цьому важливо, щоб вони розповідали, що побачили.
Під час ігор на дослідження рухомих об’єктів у дітей розвиваються окорухові функції. Це такі ігри: «Закоти кулю у ворота», «Спробуй влучити у ціль», «Попади кулькою в ціль», «Хто швидше складе певну кількість паличок відповідного кольору», «Прослідкуй за рухом стрічки або ліхтарика», «Накинь кільце», «Поклади кожну іграшку в свою коробку». Під час виконання таких завдань активно залучається зір, що сприяє лікувально-відновному процесу.
У період, коли виробляється стереоскопічний зір, особливо ефективними для дітей старшого дошкільного віку є настільні ігри «Футбол», «Баскетбол», а також робота з різними конструкторами, мозаїками.
Діти дошкільного віку полюбляють рухливі ігри. Завдяки їм вони задовольняють своє постійне прагнення до руху (бігу, стрибків, повзання, наслідування різним рухам тварин та ін.). Великі можливості для розвитку зорових функцій (визначення відстані, віддаленості, протяжності у просторі) є в рухливій грі, що містить елементи пошуку. Метання в ціль, біг у заданому напрямку, переступання через перешкоду активізують і формують стереоскопічне бачення. Розвиток рухів дітей дошкільного віку успішно здійснюється під контролем і за участі зору, оскільки завдяки йому вони сприймають інформацію про навколишній світ та орієнтуються у просторі. Під час виконання різних рухів дитина бачить цілі при метанні, киданні, розвиває вміння визначити потрібний напрямок і контролює відстань, темп, точність і ритм рухів. Ігри, під час яких діти лазять, перестрибують, кидають і метають, формують у них не тільки основні рухи, а й окорухові функції: фіксацію, дослідження, конвергенцію тощо. У грі з використанням різних атрибутів (м’ячів, кеглів, обручів, скакалок) діти вчаться володіти цими предметами, що сприяє розвитку моторики. У грі на метання, кидання, прокочування в дітей розвивається окомір і окорухова координація, які неможливі без участі зору. Щоб полегшити дітям орієнтування в просторі під час бігу, ходьби, треба використовувати різні орієнтири: кольорові кубики, прапорці, що окреслюють простір і показують напрямок руху. Застосування різних атрибутів для орієнтування змушує дітей активно використовувати зір, розвивати зорово-рухові можливості. Знаючи зорові можливості дітей, педагоги можуть цілеспрямовано впливати на розвиток зору, створювати умови в процесі виховання і навчання дітей для закріплення результатів лікувально-відновної роботи. Активні рухові ігри проводять протягом всього дня: на ранковій і вечірній прогулянках, між заняттями, після сну дітей, на заняттях із фізичного виховання.
Для розвитку зорових відчуттів та орієнтування у просторі під час прогулянки можна використовувати такі ігри і завдання: «Порівняй два дерева», «Чиї сліди на снігу?», «Розглянь веселку», «Порівняй сніжинки», «Подолай шлях на звук», «Знайди дерево, квітку, зображені на картинці» тощо. Також на прогулянці можна спостерігати зміни природних явищ, пір року, порівнювати, розглядати й обстежувати тваринний і рослинний світ під час таких ігор: «Назви кольори першого впалого листя», «Визнач рослину за листочком», «Вгадай, хто повзе по листку» тощо.
Важливе значення в організації роботи з розвитку зорового сприймання мають наочні засоби та дидактичний матеріал, які педагоги використовують на заняттях. Вони повинні бути лаконічними та зрозумілими дітям, яскравими, контрастними й насиченими. Показ наочності потрібно супроводжувати чітким і конкретним словесним поясненням, що дає змогу дітям краще зрозуміти, виділити конкретні візуальні ознаки предметів і явищ навколишнього світу.
Залежно від рефракції (короткозорість або далекозорість) систему роботи з підвищення гостроти зору планують по-різному. При далекозорій рефракції варто посилити зорове навантаження і застосовувати матеріали дрібного розміру. При короткозорості додаткове зорове навантаження недопустиме, допоміжні засоби й матеріали повинні бути більшого розміру.
Усі завдання, що пропонуєте дітям, мають бути усвідомленими та спрямованими на активізацію і тренування зорових функцій. Уміння і знання, отримані на заняттях і під час ігрової діяльності, закріплюються у повсякденному житті дітей.

17 апреля, 202517 апреля, 2025

16 квітня 2025 року фахівці ІРЦ № 6 взяли участь в конференції “Розвиток слуху і мовлення у людей з інвалідністю-користувачів кохлеарними імплантами”, організованій Громадською спілкою “Українська асоціація носіїв кохлеарних імплантів” в рамках проєкту “Розвиток слуху і мовлення у людей з інвалідністю-користувачів кохлеарними імплантами” на якій були висвітлені питання: сучасні методи імплантаційного слухопротезування; психолого-педагогічної діагностики, сурдопедагогічної абілітації, реабілітації, відновлення мовлення в осіб з порушенням слуху; перспективи логопедичної роботи з дітьми з СІС. Дякуємо організаторам та доповідачам за корисну, актуальну інформацію.

Усі реакції:
8Ви та ще 7

16 апреля, 202516 апреля, 2025

Педагогічна практика — це важлива складова частина підготовки майбутніх фахівців в сфері спеціальної та інклюзивної освіти, яка створює сприятливі умови для актуалізації в особистому практичному досвіді знань, умінь та навичок як цілісного результату навчально-виховного процесу в педагогічному ВНЗ. На базі Інклюзивно-ресурсного центру №6 Печерського району м. Києва відбувся воркшоп за участі студентів Факультету психології, соціальної роботи та спеціальної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.
Під час зустрічі учасники заходу оглянули приміщення ІРЦ, ознайомилися з обладнанням та дидактичними матеріалами, дізналися про основні напрями роботи та завдання інклюзивно-ресурсного центру, про здійснення системного кваліфікованого супроводу осіб у разі встановлення у них особливих освітніх потреб. Попереду багато важливих та цікавих заходів з набуття й вдосконалення практичного досвіду з оцінки розвитку осіб з ООП, створення індивідуальної освітньої траєкторії та забезпечення їх системного кваліфікованого супроводу.

14 апреля, 202514 апреля, 2025

Консультують фахівці ІРЦ № 6
ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ДЛЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ
Дошкільники з порушеннями зору: що потрібно знати та як організувати роботу. Що потрібно знати педагогам, щоб результати навчання дітей з порушеннями зору були успішними, та як організувати роботу з ними?
Особливості зорового сприймання
Оскільки особливості зорового сприймання в дітей з порушеннями зору різні, відрізнятимуться і підходи до організації роботи з ними. Зір є результатом взаємодії таких його функцій: гострота зору; поле зору; контрастна чутливість; бінокулярна координація; темнова та світлова адаптація; кольоровий зір.
Велике значення мають також окорухові функції, що розвиваються одночасно і у звʼязку зі всіма зазначеними вище.
Гострота та поле зору — найважливіші із зорових функцій. Саме їхній стан є показником ступеня важкості зорового порушення в дитини.
Гострота зору є здатністю розрізняти дрібні деталі предметів. Якщо порушень немає, то вона дорівнює 1. Діти зі сліпотою та зниженим зором мають гостроту зору від 0 до 0,4 з оптимальною корекцією (в окулярах) на оці, що бачить краще. Щоб визначити зорові можливості дитини дошкільного віку, потрібно спиратися на інформацію про гостроту її зору в окулярах на тому оці, в якого вона вища.
Гострота зору. Що можуть бачити діти з корекцією на оці, яке бачить краще?
0,005—0,01 Розрізняють контури об’єктів на відстані 0,5—1,5 м без виділення деталей. У цьому випадку використовують зір лише, щоб орієнтуватися у просторі.
0,02—0,04 При пересуванні у просторі розрізняють на відстані 3—4 м форми предметів, їхні розміри та яскравий колір. Можуть розглядати збільшені ілюстрації, бачити окремі букви в дитячих книжках, але вчитимуться вони за допомогою шрифту Брайля.
0,05—0,08 Розрізняють предмети, що рухаються, на відстані 4—5 м, розрізняють збільшений шрифт у дитячих книжках, контурні та контрастні зображення, кольорові ілюстрації.
0,09—0,4 Можуть читати звичайні книжки, доволі добре орієнтуються у просторі, на відстані спостерігають за предметами навколо них. Але щоб сприймати їм потрібно більше часу, ніж дітям з нормальним зором, та спеціальні методи навчання.
Поле зору — це розміри того простору, який ми бачимо по горизонталі та вертикалі при нерухомому погляді, тобто тоді, коли дивимося прямо перед собою й очі нерухомі. Для ахроматичних (некольорових) об’єктів нормальне бінокулярне (при одночасному баченні обома очима) поле зору охоплює по горизонталі простір у 180°, по вертикалі — 110°.
Найчастішими є такі порушення поля зору:
• концентричне звуження поля зору, що йде від периферії до центру за всіма напрямками;
• випадання окремих ділянок у середині поля зору або випадання половини поля зору по вертикалі чи по горизонталі.
До чого призводить порушення поля зору? Насамперед до порушення зорового відображення простору: воно або звужується, або деформується. При важкому порушенні поля зору не може бути одномоментного зорового сприймання простору, як при нормальному зорі. Спочатку дитина розглядає його частинами, а потім, в результаті контрольного загального огляду, з’єднує розглянуте по частинах в єдине ціле. Звісно, це впливає на швидкість і точність сприймання, особливо в дошкільному віці, поки дитина не набуде зорової вправності, тобто вміння використовувати можливості свого порушеного зору. Незалежно від гостроти зору при звуженні поля зору до 10° дитина належить до категорії незрячих, а до 20° — зі зниженим зором.
У дітей з порушеннями зору також часто страждає кольоровий зір, внаслідок чого вони не розрізняють кольори та їхні відтінки. Це кольоросліпота. Кольоросліпота може бути:
• повною (ахромазія) — дитина бачить весь світ, як в чорно-білому кіно;
• вибірковою — не розрізняє один із кольорів.
Найчастіше порушується сприймання червоного і зеленого кольорів. Дитина з кольоросліпотою визначає темно-зелений як «темно-червоний», світло-зелений — «схожий на світло-червоний» або «світло-сірий». Буває, що порушення кольорового зору обмежується погіршенням чутливості до якогось тону: дитина добре розрізняє світлі, достатньо насичені, яскраві кольори і погано — темні або світлі, але слабонасичені, неяскраві. У деяких дітей стан кольорового зору на обох очах різний. Лише незначна кількість дітей з важкими захворюваннями очей має тотальну кольоросліпоту, тобто не розрізняє кольорів взагалі. За дуже низької гостроти зору (0,005 і нижче) в дитини може зберігатися відчуття жовтого і синього кольорів.
Практика дошкільного виховання дітей із порушеннями зору показала, що здатність розрізняти кольори в певних випадках можна розвивати. Допоможуть у цьому спеціальні вправи з кольоророзрізнення, дидактичні ігри на визначення основних кольорів і їхніх відтінків, малювання та ін.
Гострота зору дитини, її поле зору і кольоровідчуття можуть змінюватися залежно від освітлення. Недостатній або зайвий рівень освітлення, нерівномірний розподіл його яскравості в полі зору, сліпуча дія світла чи наявність різких тіней в полі зору можуть негативно вплинути на зорові функції: знизити гостроту зору і кольоророзрізнення, збільшити порушення поля зору. Такий вплив освітлення на зір пояснюється тим, що деякі діти з порушеннями зору мають знижену або підвищену чутливість до світла.
Спостерігаючи за дитиною, можна скласти уявлення про те, наскільки у неї порушено світловідчуття. Дитина:
• з підвищеною світловою чутливістю примружує чи заплющує очі при яскравому світлі сонця або лампи;
• зі світлобоязню робить це при освітленні, яке для інших нормальне;
• зі зниженою світловою чутливістю прагне наблизити до джерела світла (вікна або лампи) те, що хоче розглянути.
Зорову роботу дитини зі зниженою світловою чутливістю необхідно організовувати з достатнім загальним освітленням приміщення (до 500 люксів) та її робочого місця. Для дитини з різким зниженням чутливості до світла потрібна висока освітленість робочого місця, іноді до — 1500 люксів. Це вирішується шляхом підбору комфортного освітлення, при якому дитина найкраще бачить. Значна частина дітей з порушеннями зору повільно звикає до зміни освітленості. Вони важко адаптуються до більш низької освітленості. Наприклад, при переході зі світлої групової кімнати в напівтемний коридор вони довше, ніж діти з нормальним зором, залишаються дезадаптованими і погано розрізняють контури навколишніх предметів. В цьому випадку йдеться про порушення темнової адаптації, яка дає змогу бачити при переході в режим слабкого освітлення або темноти. Деякі діти складно звикають до сильнішого освітлення. Це дає підстави вважати, що в них порушена світлова адаптація, яка забезпечує можливість зорового сприймання в умовах високої освітленості.
Педагогам слід враховувати умови, які провокують стан світлової або темнової дезадаптованості дитини, і:
• не вимикати загальне світло навіть тоді, коли дитина працює з додатковим освітленням;
• не допускати дуже різких різниць освітленості групи і коридора, рекреаційних приміщень тощо;
• повісити на вікна в груповій кімнаті штори (бажано зелених тонів), а краще жалюзі, щоб берегти дітей від прямого сонячного світла, сонячних відблисків на їхньому робочому місці;
• знайти для дитини зі світлобоязню робоче місце зі зниженим рівнем освітленості.
Для повної характеристики зорових функцій в умовах порушеного зору слід знати стан контрастної чутливості — стан якості зору, що дає змогу бачити різницю між поверхнями різної яскравості. Дітям, що бачать на одне око, чи гострота зору яких на правому і лівому очах значно відрізняються, притаманна знижена контрастна чутливість. Зниження контрастної чутливості не позначиться на сприйнятті наочності (малюнка, ілюстрації тощо), запропонованої дошкільнику з порушенням зору, якщо оформити її так, щоб найінформативніший матеріал був контрастнішим за рівнем яскравості, ніж фон або менш інформативні деталі зображення. Необхідно, за потреби, використовувати додаткове обведення найбільш інформативних об’єктів зображення. Дитина по-різному бачить предмети, які потрапляють у поле її зору: ближчі — яскраво і чітко, дальші — гірше. Оцінювання чіткості та контрастності сприйнятого дає змогу зробити висновок про відстань до кожного з об’єктів і відстань між ними. Отже, зниження гостроти зору і контрастної чутливості утрудняє оцінювання просторових характеристик навколишнього світу. Через це дітям з порушеннями зору на орієнтування в малознайомому просторі потрібно більше часу, ніж дітям з нормальним зором.
Слід знати також про бінокулярну координацію. Ця зорова функція забезпечує відображення глибини простору (перспективи) і дає змогу також (разом з контрастною чутливістю) оцінювати просторові відносини між об’єктами. Якщо в зоровій діяльності беруть участь обидва ока, які добре бачать, то все, що нас оточує, набуває об’єму: предмети стають опуклими, ми правильно визначаємо їх місцезнаходження і розташування. Це можливо завдяки координації, тобто злагодженій взаємодії обох очей. Коли в мозок приходять сигнали з обох очей, виникає образ об’ємного тривимірного простору. У дітей дошкільного віку досить часто є порушення бінокулярного зору, коли зір зберігся тільки на одному оці або гострота зору правого і лівого ока значно відрізняються чи є косоокість. І при нормальному, і при порушеному зорі всі зорові відчуття взаємодіють між собою. Тільки при офтальмологічних захворюваннях особливості цієї взаємодії визначаються інформацією про те, які відділи ока постраждали через патологічний процес і який ступінь порушення зорових функцій. Стан функцій, що виражається в зорових відчуттях, і їх взаємодія зумовлюють особливості зорового сприймання дітей з порушеннями зору.
Якщо умови зорової роботи (низька освітленість, віддаленість до об’єкта, неконтрастність зображення тощо) некомфортні для них, якщо вони стомлені, якщо їх не навчили дивитися і бачити, то зорове сприймання таких дітей значно відрізнятиметься від зорового сприймання дітей з нормальним зором.
Образ, що виникає під час сприймання, відображає такі фізичні характеристики об’єкта: форму; величину (розмір); розташування у просторі; співвідношення окремих деталей (просторові відносини).
З урахуванням ступеня адекватності відображення зазначених характеристик, тобто їх відповідності ознакам об’єктів, оцінюється правильністъ і точність образу сприймання. Час, що витрачається на сприймання фізичних характеристик об’єкта, дає змогу говорити про швидкість сприймання, а число об’єктів, яке дитина може охопити протягом однієї зорової фіксації (одного погляду), — про обʼєм сприймання. Якщо зазначені несприятливі для зорового сприйняття дітей з порушеннями зору обставини наявні, психологи характеризують таке зорове сприймання як глобально адекватне: без розрізнення деталей, із загальною оцінкою не лише форми, а й пропорції об’єкта, його розташування у просторі.
Порушення зорового сприймання впливає на схематизм зорового образу: в ньому не відображаються значні, характерні особливості об’єкта. Такі особливості зорового образу предмета зумовлюють зниження точності та правильності уявлень. Крім того, у дітей з порушеннями зору порівняно з дітьми, які нормально бачать, є відмінності в динаміці (темпі) переходу образу сприймання з однієї стадії в іншу в міру його формування. Про це свідчить зниження швидкості сприймання. Швидкість сприймання залежить не тільки від гостроти зору, а й від характеру захворювання очей: при рівній гостроті зору найнижча швидкість сприймання спостерігається при атрофії зорового нерва.
Від стану провідних зорових функцій (гострота зору і поле зору) залежить і об’єм сприймання: що нижча гострота зору і значніше порушення поля зору дитини, то менше об’єктів він може охопити з одного погляду, тобто протягом однієї зорової фіксації. Об’єм і темп зорового сприймання, повнота, точність і правильність образу об’єкта чи явища в дошкільному віці залежить від гостроти зору дитини. Надалі ця залежність зникає у зв’язку з тим, що відбувається інтелектуалізація процесу зорового сприймання, що зумовлює можливість корегувати його за допомогою мислення і мовлення.
Підходи до організації роботи з дітьми. Що слід зробити, щоб дошкільники з порушеннями зору не відставали в темпі роботи від решти колективу.
Дотримуйтеся санітарно-гігієнічних вимог до організації зорової роботи, а саме забезпечте:
• належну освітленість робочого місця дитини з порушенням зору;
• необхідну відстань до об’єкта сприйняття (книжка або малюнок мають розміщуватися на відстані 17—25 см від очей);
• адаптацію наочності з урахуванням можливостей збереженого зору.
Не допускайте зорової втоми дітей. Якщо вона виникла, то вживайте заходів, щоб її зняти. Пам’ятайте, що безперервна зорова робота дошкільників з порушеннями зору не повинна перевищувати 5—10 хв. Запобігайте втомі дітей. Її спричинює, зокрема, одноманітна поза під час заняття. Привчайте старших дошкільників, якщо вони працюють за столом, через 10—15 хв заняття робити фізкультхвилинки, виконувати фізичні вправи та вправи на розслаблення для очей. Врахуйте, що дітям з порушеннями може бути протипоказано нахилятися, робити різкі повороти тулуба і голови. Стежте, щоб діти тримали правильне положення тіла під час виконання зорової роботи. Сидіти дошкільник повинен так: спина пряма, голова злегка нахилена, плечі на одному рівні, поперек упирається в спинку стільця, між грудьми і краєм столу — відстань, що дорівнює ширині долоні. Збереженню правильної постави сприяють правильно підібрані меблі. Висота стільця має бути такою, щоб вона дорівнювала довжині ноги дитини від підошви до коліна. Тоді дитина зможе малювати, поклавши обидві руки на стіл, не піднімаючи плечей, не опускаючи низько голови і не згинаючи сильно спину. Привчайте дітей правильно сидіти. Якщо дитині потрібно розглянути маленький об’єкт, привчайте її підносити його до очей, а не нахиляти низько голову над ним. Поза з низько схиленою головою над столом сприяє розвитку короткозорості в дітей з нормальним зором і прогресуванню очних захворювань у дітей з порушеннями зору.
Садіть дитину з порушенням зору за столом з тієї сторони від вікна, яка для неї є зручною, а за умови оклюзії (заклеювання одного ока) — зі сторони незакритого ока. Передбачте організаційні моменти, що полегшують зорове сприймання матеріалу дітям з порушеннями зору. При демонстрації ілюстративного матеріалу не стійте спиною до вікна, бо їм буде складніше розглядати наочність. Привчайте дошкільників з порушеннями зору, не соромлячись інших дітей, підходити до демонстраційного матеріалу або ближче присувати до нього свій стілець, щоб побачити зображене. Допоможіть їм влаштуватися так, щоб вони не заважали іншим дітям дивитися на матеріал. Давайте дітям з порушеннями зору більше часу на роботу: приблизно на 50% часу, відведеного для дітей з нормальним зором. Давайте завдання вчителю-дефектологу (асистенту вихователя) наперед, щоб вони адаптували їх для дитини з порушенням зору.

13 апреля, 202513 апреля, 2025

https://www.youtube.com/live/iYxOPDHF0_M

10 квітня 2025 року фахівці ІРЦ № 6 долучилися до вебінару на тему: «Супровід в інклюзії: відповіді на складні запити батьків і фахівців». Ведуча – Лариса Татарінова, фахівчиня ГО «ЦПД «Конфіденс», майстер соціальної роботи, заступниця директора центру соціальних служб Солом’янського району м. Києва, членкиня правління ГО «Ліга соціальних працівників міста Києва», правозахисниця розглянула питання:

як діяти, якщо дитина з ООП навчається за межами своєї громади;

які документи потрібні для оформлення асистента дитини;

що робити, якщо заява залишилася без відповіді;

як ініціювати створення нових інклюзивних послуг у громаді;

і головне – як відстояти право дитини на якісну освіту з супроводом.

Відповіді на ці та інші питання, також алгоритми взаємодії з органами влади та освіти, практичними інструкціями, приклади документів та контакти можна отримати переглянувши вебінар у запису за посиланням

11 апреля, 202511 апреля, 2025